При наявності грошової чекової книжки окремий рахунок не відкривається.
Наявність "зарплатних" корпоративних проектів із застосуванням грошових карток банк відкриває окремі спеціальні рахунки.
При відкритті юридичними особами рахунку в банк подаються наступні документи:
– встановлений банком бланк заяви;
– нотаріально засвідчений оригінал статуту підприємства з печаткою ДПА;
– при наявності установчий договір про створення підприємства з нотаріально засвідченою копією;
– оригінал та нотаріально засвідчена копія свідоцтва про реєстрацію у держадміністрації;
– копію свідоцтва про реєстрацію в статистичному управлінні;
– копію свідоцтва про реєстрацію як платника ПДВ;
– оригінал довідки про реєстрацію форми № 3 у Пенсійному фонді;
– оригінал довідки про взяття на податковий облік;
– накази про призначення відповідних посадових осіб з правом підпису банківських документів. Акціонерні товариства представляють протокол зборів засновників про призначення директора;
– нотаріально засвідчені зразки карток із підписами та відтиском печатки;
– лист про визначення статусу рахунку
Подача переліченого пакету документів закріпляється підписанням угоди з банком на розрахунково-касове обслуговування.
Коли ми ведемо мову про фізичних осіб, тобто підприємців без створення юридичної особи, крім вищезазначених документів в банк подається ще довідка про присвоєння ідентифікаційного коду фізичної особи.
Після відкриття рахунку фізичні і юридичні особи зобов’язані поставити до відома про це податкову інспекцію. Зі свого боку, банк направляє повідомлення в податкову інспекцію, де прикріплений клієнт із зазначенням виду рахунку (основний чи додатковий).
Кожному рахунку, який відкриває банк присвоюється номер. Із переходом на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку максимальна кількість цифр в номері рахунку - 14, а мінімальна - 6.
Власник чи уповноважена ним особа має право розпоряджатися рахунками підприємства. Для цього зразки підпису зазначених осіб (особи) подають в банк у карточці із зразками підписів. Один підпис відображається тоді коли відсутній бухгалтер, а підприємець виконує його функції. Декілька підписів практикується у випадку наявності на підприємстві директора і бухгалтера.
Картка із зразками підписів знаходиться у операціоніста банку. В його обов’язки входить перевірка ідентичності підписів на платіжних документах зразкам підписів на картках. Необхідно чітко дотримуватися порядку підписання платіжних документів, який зазначається у картці. Картка із зразками підписів обов’язково змінюється при зміні директора чи бухгалтера. Бувають випадки, коли особи, що мають право підпису йдуть у відпустку чи перебувають на лікарняному. Тоді на зазначений період оформляються картки підписів.
Існує поняття електронного підпису, який застосовується в системі "банк-клієнт". В цьому випадку платіжне доручення оформляється у електронному вигляді. При застосуванні згаданої системи оформляються дві карточки, одна з яких паперова і засвідчена нотаріусом, а інша у вигляді електронного коду, що надається уповноваженим особам на електронних носіях.
Щоб говорити про банки як суб’єкти підприємницької діяльності варто згадати той факт, що банки самі по собі створювалися в Стародавній Греції та Стародавньому Римі з метою обміну валют і проведення грошових операцій. Розвиток виробництва та торгівлі сприяв процесу нагромадження та видачі вільних коштів у користування (в вигляді позик). Таким чином почали розвиватися кредитні операції.
Паралельно з кредитними операціями розвивалися операції по обслуговуванню вкладників. В цей період банки здебільшого обслуговували торгівлю, відповідно основними клієнтами були торговці, що на латині звучить як cоmmercіum. Звідси і утворилася назва "комерційний банк". Під впливом промислового розвитку суспільства частина банківських ресурсів почала спрямовуватися на вкладення в ЦП, основний капітал і т.д. Саме тоді був втрачений первинний зміст терміну "комерційний банк".
Відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", банк являється юридичною особою, що має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України різного роду операції (залучення вкладів фізичних і юридичних осіб та їх розміщення; відкриття та ведення банківських рахунків і т.д.).
В умовах ринкової економіки діяльність банків пов’язана із грошовим господарством, що займається обслуговуванням товарного виробництва та, відповідно, є в цій сфері бізнесом, а самі банки являються суб’єктами підприємницької діяльності. Так, ними здійснюється самостійний вибір напрямків діяльності та спеціалізації за видами послуг. При цьому самостійно володіють, користуються і розпоряджаються майном, що перебуває в їх власності. Банки, будучи суб’єктами ринкової інфраструктури, впливають на механізм саморегуляції та самоуправління. Необхідно зазначити, що свою діяльність банки здійснюють в умовах ризику та конкуренції.
Всі вищезазначені аргументи дають підстави стверджувати той факт, що банки є суб’єктами підприємницької діяльності.
Повноцінне функціонування комерційних банків неможливе без певних фінансових ресурсів, які вони надають суб’єктам господарювання у форми позики. Таким чином відбувається процес злиття цих фінансових ресурсів із капіталом клієнта, що автоматично означає участь у кругообігу згаданого капіталу.
Основою діяльності будь-якого банку є комерційний розрахунок і самофінансування. Діяльність комерційного банку саме по собі є бізнесом, яка поєднує в собі технології, основні засоби, людські ресурси. Багатогранна діяльність банку вимагає застосування всіх управлінських функцій, в тому числі управління економічним аналізом.
На практиці розрізняють поняття банківського продукту та банківської послуги. Так банківський продукт являє собою різнобічні результати діяльності банку на фінансовому ринку, що виражаються у вигляді грошей, які створюються та послуг, що надаються. Розширення сфери банківської діяльності сприяло появі нових видів банківської продукції, зокрема купівлі-продажу фінансових зобов’язань, що створюються банком.
Банківська послуга є інтелектуальним продуктом банківської діяльності, що виник внаслідок економічних виробничих відносин. Мета останніх - реалізації згаданого продукту на ринку і отримання прибутку. Виходячи з цього, можна стверджувати, що банківська послуга має свою собівартість, ціну і фінансовий результат.
Діяльність банківських установ як суб’єктів господарювання в умовах ринку має виробничий характер. При цьому останні не мають матеріального втілення, хоча мають власну вартість, що зумовлюється суспільними витратами.
Основним продуктом комерційного банку є надання
кредитів, гарантій, управління майном та цінностями, здійснення розрахунків.
Будь-який бізнес створюється для отримання прибутку (бізнес для бізнесу і є бізнес), але бізнес реалізується в певному середовищі і успішним може бути тільки в стійких і прогнозованих умовах.
Протягом ХХ століття багато країн підійшли до становлення і розвитку відкритого, цивілізованого суспільства, в якому при проголошеній рівності членів перед законом і Конституцією, народжуються нові форми спілкування, заснованого на партнерстві і здоровій конкуренції, на правових і соціальних основах формальної рівності всіх членів (громадян) суспільства. Міжособові взаємостосунки і взаємодії наповнюються гуманістичним, етичним змістом, вдягаються в правову і естетичну форму - замість традицій і звичаїв. Таким чином, сучасний стан суспільства породив і удосконалює ділову культуру у сфері виробництва, побуту, дозвілля.
Ділова етика є важливою складовою культури підприємництва в світлі історичних змін в організації сучасного бізнесу: зростання рівня корпоративності і інформаційної революції. За допомогою ділової етики формулюються потрібні естетичні цінності для кожної людини, підприємцям стає легше орієнтуватися в складних проблемах, що виникають при ухваленні етичних рішень в конкретних ситуаціях ділового життя. Вона також допомагає створити етичну інфраструктуру, необхідну для створення цивілізованого суспільства.
Рушійний чинник підприємницької діяльності це прагнення до збільшення доходу. Ради цього і організовується справа, і розширяються його масштаби. Але, підприємець, переслідуючи свої інтереси, в теж час, кінець кінцем, прямує до досягнення суспільної мети, працює на суспільство, створюючи сприятливе середовище для розвитку свого бізнесу. Одержуючи економічну вигоду, підприємництво в той же час орієнтований на соціально-відповідальний бізнес, таким чином, воно сприяє зміцненню моральних основ суспільства. Будучи зацікавленими, в збільшенні купівельної здатності споживачів, підприємці в розвинутому суспільстві активно включаються в поліпшення соціальної політики, сприяючи розвитку культури, науки.
Традиційно ділову етику прийнято розглядати на макро і мікрорівні. На макрорівні розглядається та частина етики бізнесу, яка розглядає специфіку моральних відносин між як суб'єктами соціальної і економічної структури суспільства: корпораціями, державою і суспільством в цілому, так і його частинами. На мікрорівні - дослідження специфіки моральних відносин усередині корпорації, між підприємницькою організацією і найманими працівниками, акціонерами.
Таким чином, задача ділової етики - координація, гармонізація інтересів етичними засобами і в ім'я виправдання мети, а також формування таких принципів ділового спілкування, які не суперечили б загальним етичним принципам поведінки.
Етика підприємництва означає здійснення господарської діяльності фірми, її керівництва, окремого підприємця відповідно до етичних, тобто ціннісних (духовних) критеріїв поведінки, соціально відповідальних дій у дусі того культурного середовища, до якого підприємець тяжіє. Як свідчить досвід країн з розвиненою ринковою і соціально спрямованою економікою, протягом останніх років триває широка дискусія з питань культури підприємства як в теорії, так і в практиці господарювання. в поняття "підприємницька культура" вкладають неоднаковий зміст, але вихідною позицією неодмінно залишається уявлення про культурний світ, як про світ людської гідності.
Підприємницька культура охоплює широкий спектр питань ділової етики та стиліту. У кожній галузі чи сфері підприємницької діяльності існують свої правила поведінки, але майже у всіх конкретних випадках вони базуються на:
– чесності й законопослушності підприємця;
– забезпечені високої якості й технічного рівня своєї продукції;
– забезпечення безпеки праці;
– чесних і порядних відносин з постачальниками, клієнтами, партнерами по бізнесовій справі.
Варто звернути увагу на те, що ділова етика (етика бізнесу) є одночасно і духовною, і економічною категорією. На думку зарубіжних підприємців, існують певні етичні норми бізнесу, котрих треба обов’язково дотримувати. Основні з них такі:
Найвища продуктивність і найбільший прибуток не повинні досягатись за рахунок завдання шкоди довкіллю.
У сучасних умовах (як ніколи раніше) слово "підприємець" має народжувати суспільну повагу. Тільки культура бізнесової діяльності допомагає зберегти постійний інтерес партнерів і клієнтів. За підрахунками спеціалістів, утримати наявних клієнтів набагато дешевше, ніж залучити нових. Сучасна підприємницька діяльність може ефективно здійснюватись і розвиватись за умови належного дотримання вимог не тільки економічного, а й соціально-духовного та політичного характеру.
Ясна річ, підприємницька діяльність значною мірою регулюється комплексом норм законодавства (трудового, господарського тощо). Проте далеко не всі норми можуть бути строго сформульовані
У практичній діяльності підприємця великого значення набувають неформальні контакти між бізнесменами, створення особливої атмосфери довіри, чесності, порядності у ділових стосунках, вірність слову, поважання законів і традицій, тобто тих неписаних правил поведінки і дій, котрі становлять суть поняття "етика підприємництва".
Підприємець з високим рівнем культури має пам'ятати і виконувати певні "заповіти":
– перше - у своїй діяльності керуватись насамперед інтересами клієнтів;
– друге - постійно працювати над власним бізнесом, а не в ньому;
– третє - використовувати дійову рекламу безпосереднього реагування;
– четверте - гарантувати клієнту повне задоволення його потреб;
– п'яте - щотижня мати звіт про прибуток і збитки, ніколи не лишатись без готівкових коштів;
– шосте - заохочувати дії, що відповідають інтересам власного бізнесу;
– сьоме - організовувати власний бізнес, виходячи з виконуваних ним функцій, а не "припасовуючи" його до окремих особистостей;
– восьме - не ототожнювати фінансове благополуччя і власні успіхи, пам'ятаючи, що благополуччя й успіх - не те саме.
Будь-які стосунки співробітників (чи це колег по роботі, чи керівника і підлеглого) повинні регламентуватися певними правилами поведінки та загальноприйнятими нормами моралі. Виникає питання: що є першочерговим - дотримання етикету чи виконання власних безпосередніх обов’язків? Зрозуміло, що фахівець завжди повинен ним залишатися, інша річ коли ж професійні якості вдало вплітаються у його манери поведінки. Врешті решт, вихована людина і виконуючи свої службові функції, залишатиметься тим же фахівцем. Можливо брак часу не дасть змоги повною мірою їх проявляти, а передавити в спрощеній формі.
Прикладом таких службових відносин може бути вітання підлеглих із керівником. У разі, коли вони сидять, їм не потрібно вставати.
Взірцем етичних норм на службі є робоче місце працівника. Так, воно не повинно бути загромадженим різними перекусками (мішечками із бутербродами), жіночими сумками, кавовими чашками і т.д. Врешті решт, по стану робочого місця можна судити наскільки працівники є організованими і який імідж вони створюють для своєї компанії.
Основами службового етикету передбачається спілкування співробітників через представлення їх одне одному. Нового колегу представляють всьому колективу фірми; молодшого - старшому за віком; нижчого по рагу - представнику вищого рангу та чоловіка жінці. Головними чинниками у службових відносинах є посади осіб, що знайомлять (не беруть до уваги ні їх стать, ні вік). При знайомстві особливу увагу необхідно приділити назві осіб та роду їх діяльності. Людям буває прикро, що їх можуть сприймати лише через їх відомих родичів, а не через власні заслуги.
При привітанні із колегами необхідно робити
легкий нахил голови, а не тулуба. Коли вітаються, то обов’язково виймають руки
із кишень, а цигарку із рота. Молодші за віком та нижчі за соціальним статусом
вітаються першими, чоловіки завжди вітаються першими.