Реферат
Структура та обсяг дослідження. Обсяг курсової роботи становить сторінки, дана робота складається зі вступу, 3 основних розділів, 5 підрозділів, висновків; містить 2 рисунки, 12 додатків, що ґрунтуються на 20 джерелах.
Предмет дослідження - організаційно-економічні відносини, які складаються в процесі становлення і функціонування підприємництва в агарному виробництві.
Об’єкт дослідження - процеси розвитку підприємницької діяльності в аграрному виробництві, його галузях і підприємствах.
Мета роботи - вивчення особливостей, форм і проблем підприємництва в аграрному секторі економіки України на сучасному етапі.
Складність, суперечливість та багатогранність явищ, що виникають у сільському господарстві, спричинили застосування різних методів наукового дослідження, зокрема методів системного підходу, аналізу і синтезу, індукції та дедукції, історичного і логічного порівняння, статистичних і графічних методів.
В результаті дослідження було визначено сутність, форми та види підприємництва в аграрній сфері, з'ясовано місце сільськогосподарського виробництва в економіці України загалом, розкрито суть політики держави щодо підтримки підприємництва в аграрній сфері.
Ключові слова: Сільське
господарство, сільськогосподарське виробництво, аграрний сектор, підприємництво
в аграрній сфері, організація підприємництва в аграрній сфері, земельна рента,
земельні ресурси, фінансові ресурси, агрохолдинг.
Зміст
Перелік умовних позначень, символів, скорочень і термінів
Вступ
Розділ 1. Сутність та особливості сільськогосподарського виробництва
Розділ 2. Форми господарювання в аграрній сфері: аналіз світового досвіду
Розділ 3. Розвиток підприємництва в аграрній сфері України
.1 Аналіз динаміки показників розвитку та структури підприємств аграрної сфери України
.2 Інституційні умови доступу до земельних та фінансових ресурсів для організації підприємництва
.3 Ефективність державної політики підтримки підприємництва в аграрній сфері України
Висновки
Список
використаної літератури
Перелік умовних позначень, символів,
скорочень і термінів
% - відсоток
англ. - англійський
грн. - гривня
ЄС - Європейський Союз
з-н - закон
ін. - інші
млн. - мільйон
ООН - Організація Об'єднаних Націй
р. - рік
ст. - століття
Ст. - стаття
АПК - агропромисловий комплекс
т.д. - тому подібне
тис. - тисяча
с. - сторінка
га - гектар
ц - центнер
т - тонна
Вступ
Актуальність теми дослідження обумовлена необхідністю формування конкурентоспроможного та ефективного аграрного підприємництва, яке в сучасних умовах стає однією з провідних ланок виробничих відносин в агропромисловому виробництві. Виникнення і становлення багатоукладності в сільському господарстві, інституційні перетворення, викликані появою і розвитком ринкових відносин на селі зумовили необхідність адекватного реагування підприємництва на виникнення цілого ряду проблем, що потребує дослідження з урахуванням специфіки організаційно-виробничої структури, особливостей сільськогосподарського виробництва, ризиків, факторів, соціально-економічної значущості та відповідальності.
Становлення підприємництва в сільському господарстві пов’язано з подоланням величезної кількості труднощів, природних і штучних бар’єрів, проблем: обмежений попит на агропродовольчу продукцію, обумовлений іноземною продуктовою інтервенцією; вкрай низький технічний потенціал вітчизняного виробництва, його деіндустріалізація; катастрофічна деградація ґрунтової родючості та необхідність її відновлення; недостатність державної підтримки; нерозвиненість агропродовольчих ринків; низька інформаційна забезпеченість; диспропорційність у розвитку агропромислового виробництва та обслуговуючих його галузей інфраструктури.
Мета дослідження - вивчення особливостей, форм і проблем підприємництва в аграрному секторі економіки України на сучасному етапі.
Завдання дослідження:
- уточнити зміст поняття та особливості аграрного сектора економіки;
- визначити основні форми підприємництва в аграрному секторі економіки;
- дослідити особливості та тенденції формування та розвитку підприємницької діяльності в аграрному секторі економіки України на сучасному етапі;
- визначити проблеми та перспективи розвитку підприємницької діяльності в аграрному секторі економіки України.
Об’єкт дослідження - процеси розвитку підприємницької діяльності в аграрному виробництві, його галузях і підприємствах.
Предмет дослідження -
організаційно-економічні відносини, які складаються в процесі становлення і
функціонування підприємництва в агарному виробництві.
Розділ 1. Сутність та особливості
сільськогосподарського виробництва
Практично у всьому світі діяльність, пов’язана із забезпеченням населення продуктами харчування і продуктами споживання, вийшла за межі власне сільського господарства і утворює нині систему взаємозалежних галузей, в якій взаємодіють сільське господарство, переробна промисловість, складське та холодильне господарство, оптові та роздрібні торгові підприємства, сільськогосподарська хімія, сільськогосподарська наука, агробанки.
В аграрному секторі виникають складні виробничі відносини, певна система земельних відносин власності у процесі виробництва сільськогосподарської продукції, її розподілу, обміну та використання.
Сільське господарство є однією з основних галузей народного господарства, оскільки виробництво продуктів харчування - перша умова життя безпосередніх виробників. У той же час воно є сировинною базою легкої та харчової промисловості. Попит на с/г продукцію постійно зростає, оскільки збільшується кількість населення, особливо міського. У сільському господарстві, як і в інших галузях суспільного виробництва, відбувається постійний розвиток і вдосконалення продуктивних сил і на цій основі зростає ефективність с/г праці, що дає можливість з меншою кількістю робочої сили виробляти більш виробництва.
У сільському господарстві велике значення має фактор часу, зокрема своєчасне і якісне виконання польових робіт. Для отримання високого врожаю важливо виконати весь агрономічний комплекс робіт у короткі терміни. Це вимагає повного забезпечення відповідним набором, комплексом різної сільськогосподарської техніки. Щоб вона не простоювала міжсезонний період, то має бути універсальною.
Іншою особливістю землеробства є нерегулярний характер виробництва. Тут має місце розрив між робочим періодом і кінцевим результатом. Праця йде з перервами, пов’язаними із зростанням і визріванням рослин, протягом року.
У сільському господарстві існує велика залежність результатів виробництва від погодних умов, зокрема у південній частині України в часті посушливі роки врожай зменшується. Крім того, в сільському господарстві не має того монополізму у виробництві, який є в підприємництві. В Україні сільськогосподарську продукцію виробляють 8,6 тис. колгоспів, 2,6 тис. радгоспів, сотні тисяч особистих підсобних господарств. Ця обставина має історичне значення для умов формування соціально-орендованої ринкової економіки, оскільки створює кращі можливості для конкуренції різних форм власності, а тим самим для зростання ефективності виробництва [18].
В аграрному виробництві земля - це фундаментальна складова частина сільськогосподарського виробництва. Земля в сільському господарстві одночасно є предметом праці і засобом виробництва. Знаряддя і предмети праці аграрія, якими б досконалими вони не були, служать для обробки землі. Від якості землі та інтенсивності її використання залежить продуктивність рослинництва. Одночасно і тваринництво може успішно розвиватися тільки на основі ефективного використання земельних угідь.[Додаток А]
Саме використання землі надає сільському господарству особливостей, відсутніх в промисловості, транспорті, будівництві та інших галузях економіки. У несільськогосподарській сфері земля є лише просторовою складовою, базисом природних ресурсів: хімічно-біологічний і фізико-механічний склад ґрунту, біологічні та інші компоненти. Продуктивність аграрної праці безпосередньо пов’язана з біокліматичного потенціалу і залежно від нього одна кількість праці буває представленої більшою чи меншою кількістю продуктів (споживчих вартостей). Враховуючи це, важливого значення набуває економічна, в тому числі і грошова, оцінка землі. [Додаток Б]
Сільське господарство забезпечує зайнятість багатьох людей. Але воно однозначно має сезонний характер, що слід враховувати при розвитку продовольчого ринку. Так, зайнятість населення в аграрній сфері США становить 2%, а в Україні - 16%. Це є свідченням наявності величезних резервів вивільнення робочої сили, що одночасно приведе до втрати робочих місць, збільшення кількості безробітних, при цьому розвиток економіки зумовив подальше зростання міського населення: структурна частка городян збільшилася з 47,9 до 67,8% [20; с. 51].
Сільське господарство характеризується постійними коливаннями: аграрна продукція продається на конкурентних ринках, де ціни змінюються досить часто, а попит на аграрну продукцію практично залишається стабільним. Це пояснюється тим, що виробник-аграрій завжди відчуває повну залежність від коливань ринку. Крім того, попит на сільськогосподарські продукти мало зростає в міру збільшення доходів населення, він ще й нееластичний щодо цін. Так, частка особистих доходів, що витрачаються на продовольчі товари в Україні, постійно збільшується, а в розвинених країнах вона має тенденцію до зменшення (наприклад, в США за останні 20 років вона зменшилася з 18% до 11,4%). [Додаток В, Г]
Процес зменшення кількості виробників сільськогосподарської продукції в світі діє безперервно (банкрутство). Але в більшості країн аграрні виробники отримують допомогу держави, практично усуває проблему збільшення обсягів виробництва, а проблему збуту продукції ускладнює.
Загальний обсяг виробництва товарів в Україні з кожним роком збільшується, при цьому обсяг аграрного виробництва збільшується з кожним роком приблизно на 10%. Частка аграрного виробництва в загальному виробництві товарів в Україні зменшується приблизно на 1%, проміжне споживання в аграрному виробництві зменшується на 0,5%, а валовий прибуток - приблизно на 2%. Оплата праці найманих працівників в аграрній сфері збільшується приблизно на 1%. [20; с. 53], [Додаток Д]
В аграрному виробництві співвідношення окремих видів продукції є нерівномірним. З кожним роком виробництво м’яса і молока зменшується. При цьому обсяги виробництва зернових, картоплі, овочів і баштанних, яєць, плодів, ягід і винограду дещо збільшилися.
Як одна з галузей економіки, сільське господарство підпорядковується основним економічним законам, однак в сільському господарстві їх прояв має свою специфіку.
Таким чином, особливості сільськогосподарського виробництва наступні:
. На відміну від промисловості, де земля виступає як місце, на якому розташовуються промислові підприємства, в сільському господарстві земля є головним, незамінним і вічним засобом виробництва.
. У сільському господарстві економічні процеси відтворення постійно переплітаються з природними. В якості засобів виробництва виступають тварини і рослини.
. Особливість сільського господарства полягає і в тому, що в промисловості предмети праці переміщуються, а знаряддя праці - машини, двигуни - залишаються на тому місці, де вони закріплені. У сільському господарстві навпаки: машини пересуваються, а предмети праці - рослини, знаходяться на одному місці.
. Сільськогосподарське виробництво розосереджено по території країни на величезних площах, в різних природно-кліматичних умовах, що не може не чинити серйозного впливу на кінцеві результати виробництва, особливо на собівартість виробленої сільськогосподарської продукції.
. У сільському господарстві робочий період не збігається з періодом виробництва і складається з двох частин: перша, коли процес виробництва здійснюється під впливом людини, друга - коли він проходить під впливом природних факторів.
. Створена продукція в сільському господарстві частково використовується в подальшому процесі відтворення як насіння, а також на корм худобі. Крім того, поголів’я тварин йде на відновлення і розширення стада.
.Сільськогосподарська промисловість не виділяється в абсолютно самостійні галузі, а тільки спеціалізується в різних випадках на виробництві різних видів продуктів, на які в ринкових умовах є попит.
. Постійний розрив у потребі і
використанні трудових ресурсів у період між посівом, доглядом за посівами і
прибиранням сприяє призупиненню використання коштів у виробничому процесі, але
вони як і раніше знаходяться в сільськогосподарському виробництві.
Розділ 2. Форми господарювання в
аграрній сфері: аналіз світового досвіду
В аграрній сфері існує велика кількість різноманітних форм господарювання. Досить поширеною формою виробничих відносин виступає оренда. Ці відносини ґрунтуються на передачі землі її власником іншій фізичній або юридичній особі у користування. Як правило, ці відносини оформляються орендною угодою. Умови передачі землі та користування нею можуть бути найрізноманітнішими. Вони розрізняються, як правило, термінами оренди, орендною платою, цільовим використанням об’єктів, розташованих на землі подібне. Але глибинною основою виникнення та існування цих відносин є розмежування між правом володіння на землю і правом на розпорядження і користування нею. Слід зауважити, що розвиток відносин власності призводить до того, що це розмежування істотно зменшується. Сільськогосподарський товаровиробник стає і власником землі, на якій він здійснює виробництво. Прикладом можуть служити країни Європейського Союзу, де близько двох третин сільськогосподарських угідь належить саме виробникам.
Однак це не зменшує і значення відносин оренди. З одного боку, в деяких країнах Західної Європи, таких як Франція та Бельгія, а також Східної Європи, наприклад, в Україні, розмежування між правом володіння на землю і правом на розпорядження і користування нею є суттєвим. З іншого боку, орендні відносини мають місце і в межах окремого сільськогосподарського виробництва, наприклад, в рамках сімейного фермерського господарства. Формою таких відносин виступає сімейна оренда. Вона полягає в тому, що глава сім’ї віддає в оренду землю одному з членів своєї сім’ї. Особливо поширене це в Німеччині і Великобританії, де таким чином використовується від 15 до 20% всіх земель, що знаходяться в оренді. [16]
За користування землею орендар сплачує орендну плату. Її основою є земельна рента, яка може виплачуватися у вигляді натуральних платежів або у вигляді грошей. До складу орендної плати, крім ренти, може входити і плата за користування тими спорудами, будівлями і т.п., розташовані на ділянці, що здається в оренду.
У будь-якому суспільстві земля є найважливішою складовою багатства нації. Але оскільки вона не може бути вільно відтворена, то постає питання про її раціональне використання. У зв’язку з цим виникає питання про організацію ефективного господарювання на землі. У сучасних умовах рішення цього питання знаходиться в площині пошуку оптимального поєднання різних форм власності на землю з урахуванням історичних та національних особливостей тієї чи іншої країни.
Сьогодні в країнах з високорозвиненою системою товарно-грошових відносин організаційні форми господарювання базуються на різних формах власності. Це пояснюється тим, що жодна з них не може бути визнана як ідеальна з точки зору оптимального поєднання інтересів господаря землі і суспільства.
Розглядаючи питання про організацію сільськогосподарського виробництва, насамперед, необхідно враховувати, що центральною фігурою в ньому є навіть не власник, а користувач землею. Це має тим більше значення, ніж більш поширеною в суспільстві ситуація, при якій виробництво здійснює не сам власник землі, а орендар. Проте становище останнього значною мірою залежить від рівня розвитку відносин власності на землю.