Материал: Особистісні відмінності спортсменів у командних та індивідуальних видах змагань

Подібна направленість у відмінностях спостерігається і щодо психологічних особливостей більш високого рівня рис особистості. Важкоатлетів відрізняє вираженість наступних факторів: емоційної стійкості, безтурботності, сумлінності, серед вторинних факторів - врівноваженості (за Кеттелом).

Значно розрізняються спортивні орієнтувальники і фехтувальники. Так, на відміну від важкоатлетів, орієнтувальники мають вищий рівень комунікативності, інтелектуальну рухливість, відрізняються незалежністю, більшою чутливістю, підозрілістю, у поєднанні з мрійливістю, але в той же час дратівливі й нетерпимі. Серед факторів другого порядку для них більш характерна висока тривожність, екстраверсія, незалежність. Для фехтувальників ж характерні прагнення до новаторства та експерименту, відповідальність, самоконтроль, сила волі, чутливість, схильність до нових переживань, артистичний темперамент, багата уява, тендітна емоціональність.

Отже, риси особистості, як і типологічні особливості, спричиняють певний вплив на вибір виду спортивної діяльності, що може сприяти у виборі індивідуальних та командних видів спорту.

Таким чином, узагальнюючи все вищесказане, можна тезисно сформулювати деякі висновки.

Риси особистості, як і типологічні особливості, чинять певний вплив на вибір виду спортивної діяльності. Вибір індивідуального чи командного виду спортивної діяльності відбувається у відповідності з індивідуально-психологічними особливостями людини. Успішніть спортивної діяльності в значній мірі обумовлена тим, наскільки обраний індивідом вид спорту відповідає його нахилам, інтересам, здібностям та психофізіологічній структурі особистості.

1.2.2 Психологічні критерії, які використовуються при виборі виду спорта

Як показує аналіз літературних джерел, присвячених даній проблемі, крім мотивів провідними психологічними критеріями орієнтації та відбору при виборі виду спорту є і здібності [31, с. 24].

Проблема здібностей є вкрай дискусійною. Слід зазначити, що в сучасній психології досі не існує єдиної теорії і типології здібностей. Наявні багаточисельні визначення здібностей, що зводяться до загальної формули: здібності - це фактор, що визначає успішність діяльності, - створюють поле для неоднозначного трактування цього поняття: спрямованість особистості, знання, властивості темпераменту і нервової системи і т. д. Внаслідок цього поняття здібностей втрачає специфічність і деякі вчені або ототожнюють його з поняттям якості, або взагалі відмовляються від його і з користування. Той факт, що в поняття здібностей вкладається настільки різний зміст, не може вважатися випадковістю чи пояснюватися суб’єктивним підходом. Він свідчить про об’єктивну складність структури здібностей [1, с. 4 - 5].

З досліджень спортивних психологів випливає, що досить часто у людини є схильність до того виду діяльності, до якої у них є здібності. Наприклад, якщо у людини є схильність до роботи «вибухового» типу, то у нього є і добре виражені показники швидкості; якщо у неї є тяга до роботи в спокійному темпі, то у нього спостерігається стійкість до монотонної діяльності і т.д. Такий «збіг» обумовлено тим, що і схильності, і здібності мають загальний компонент - типологічні особливості прояву властивостей нервової системи [33, с. 66].

Так, типологічний комплекс, що включає в себе слабку нервову систему, рухливість нервових процесів, домінування збудження або врівноваженість по «зовнішньому» балансу, з одного боку, виступає у вигляді задатків швидкісних здібностей, а з іншого створює потребу в короткочасній діяльності вибухового характеру. Тому серед осіб, що займаються швидкісними видами спорту (спринтом, боксом, настільним тенісом, фехтуванням), переважають особи з цим типологічним комплексом [33, с. 67].

Однак необхідно звернути увагу на відсутність безпосереднього зв’язку між здібностями і схильностями: ці зв’язки опосередковані діяльністю. Здібності, забезпечуючи ефективність обраної за схильностями діяльності, підкріплюють мотив вибору, сприяють переростанню схильності, як не зовсім усвідомленого прагнення виконувати певний тип роботи, в стійкий інтерес, захопленість. Остання підвищує активність спортсмена в обраному виді діяльності, що сприяє кращому розвитку здібностей і якостей, прискорює формування навичок та набуття знань. Це знову підвищує ефективність діяльності, призводить до великих досягнень. Виходить замкнута функціональна система з прямими і зворотними (позитивними) зв’язками [16, с. 71 - 73].

Розбіжність здібностей і схильностей може бути обумовлена і неадекватністю уявлень людини про види спортивної діяльності. Наприклад, дівчата з рухливістю нервових процесів часто вибирають художню гімнастику тільки на підставі її зовнішніх ознак: близькістю до хореографії, музикальністю, пластичністю, емоційністю. Емоційна сторона художньої гімнастики приховує від них «внутрішню» характеристику цього виду спорту постійне виконання одних і тих же елементів, ретельну їх «шліфовку». А це пов’язано не з рухливістю нервових процесів, а з інертністю, і не випадково у членів збірної України з цього виду спорту і зі спортивної гімнастики відзначається однакова інертність нервових процесів [33, с. 66 - 68].

Те ж можна сказати і щодо вибору інших видів спорту: бадмінтону, плавання. Наявність серед молоді бажання займатися цими видами спорту, найбільш поширене у осіб з переважанням гальмування по «внутрішньому» балансу, тобто з малою руховою активністю, можна пояснити тим, що про ці види спорту вони судять як про пляжні розваги, не розуміючи, що серйозні заняття бадмінтоном і плаванням вимагають від людини колосальної працездатності, витрат фізичних і психічних ресурсів [33, с. 69 - 71].

В. Н. Мясищев зазначає, що неспівпадіння нахилів та здібностей може бути і через неправильне виховання учнів, через переоцінку їх можливостей, захвалювання, що призводить до виникнення у них марнославства, самовпевненості, самозаспокоєння, зниження активності на заняттях, в результаті чого здібності не розвиваються в належній мірі.

Нарешті, причиною розбіжності можуть бути соціальні мотиви вибору того чи іншого виду спортивної діяльності. Можуть впливати на вибір виду спорту мода, сімейні традиції, бажання нема підтримати друзів і т.д.

У зв’язку з цим важливо при орієнтації та відборі індивідуальних та командних видів спорту враховувати мотиви приходу школяра в той чи інший вид спорту, так як одні з них сприяють закріпленню школяра в даній спортивної секції, а інші - ні. Наприклад, у дослідженні Ю. Ф. Курамшина було виявлено, що якщо школяр запрошений в секцію тренером або прийшов за порадою інших, то відсів з секції буде більш значним [11, с. 287]. Великий відсів буває і при мотиві, що характеризує прагнення до слави. Найменшим був відсів при мотивах схожості на існуючих чемпіонів та мотивація досягнення та перевищення їх успіхів. Особливо часто види спортивних занять обираются при мотиві «подобається», причому конкретно пояснити, чому подобається той чи інший вид спорту, в більшості випадків люди не можуть.

Також вибір виду спорту та спортивні досягнення залежать від властивостей темпераменту, тому їх доцільно враховувати при відборі та орієнтації в різні види спорту. Про це ж свідчать й інші дані. Наприклад, обстеження декількох сотень спортсменів, представників різних видів спорту, показало, що у стрибунів у воду дуже рідко зустрічається висока тривожність. Очевидно, це заважає отримувати задоволення від заняття таким видом спорту, який потребує ризику, сміливості. Тому люди з високою тривожністю або не йдуть в ці секції, або швидко йдуть з них [4, с. 48 - 50].

У той же час, за даними Р. Н. Зюкова, для заняття художньою гімнастикою висока тривожність може грати позитивну роль, оскільки дозволяє більш точно відтворювати і повільний, і швидкий темп у виступах.

За її ж даними, емоційна збудливість визначає точність сприйняття і відтворення тривалості звуків, мала імпульсивність сприяє сприйняттю і відтворення музичних акцентів цього виду індивідуальної спортивної діяльності [33, с. 119].

Очевидно, й особистісні особливості впливають на ефективність діяльності та вибір індивідуальних та командних видів спорту. Наприклад, в роботі Р. В. Рожанець показано, що ігрові види спорту обирають особистості з високою активністю, оптимізмом, життєрадісністю, надлишком енергії і усвідомленням власних можливостей; художню гімнастику, акробатику, кінний спорт обирають особистості з жагою визнання, схильністю до деякої театральності в поведінці, з багатою уявою, з жвавістю і виразністю емоційних реакцій [25, с. 41].

Однак, як показав проведений науково-теоретичний аналіз, вичерпних даних з проблеми вибору індивідуальних та командних видів спорту поки немає.

Таким чином, узагальнюючи все вищевикладене, можна коротко сформулювати деякі основні висновки.

При орієнтації та відборі індивідуальних та командних видів спорту важливо враховувати, що в одних видах спорту, які пред’являють специфічні і високі вимоги до нейродинаміки людини, так само як і у всіх видах «великого» спорту, властивості темпераменту є здібностями до спортивної діяльності, оскільки вони є необхідною умовою успіху; в інших видах спорту, так само як у масовому спорті взагалі, властивості темпераменту не є здібностями до спортивної діяльності, оскільки тут не пред’являється ні специфічних, ні високих вимог до нейродинаміки людини, і тому властивості темпераменту не визначають успішності діяльності. Вдале поєднання темпераменту, мотивів і характеру, сприяє розвитку здібностей, ефективної їх реалізації.

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБИСТІСНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ДІТЕЙ, ЩО ЗАЙМАЮТЬСЯ РІЗНИМИ ВИДАМИ СПОРТУ

2.1 Аналіз основних методичних підходів до вивчення мотивації досягнення та самооцінки тривожності

2.1.1 Систематизація методів дослідження

Дослідження було проведено в двох спортивних секціях: тейквандо і футбол м. Житомир.

Предметом дослідження є засоби і методи психологічної спрямованості для визначення впливу особистісних особливостей дітей шкільного віку на вибір індивідуальних чи командних видів спорту.

В якості об’єкта дослідження були виділені дві вибірки. Одну вибірку в кількості 20 осіб становили діти від 11 до 15 років, які займаються індивідуальним видом спорту - тейквандо. Іншу вибірку з 20 чоловік склали діти від 11 до 15 років, що займаються командним видом спорту - футболом.

Мета роботи : вивчити особистісні особливості дітей, які займаються різними видами спорту.

Завдання дослідження:

1.   Вивчити наукову літературу вітчизняних і зарубіжних авторів, присвячену проблемі особистісних особливостей дітей, що займаються різними видами спорту;

2.      Вивчити особистісні особливості дітей шкільного віку;

.        Розробити програму психологічного тестування для визначення впливу особистісних особливостей на вибір індивідуального чи командного виду спорту;

.        Обгрунтувати ефективність розробленої програми.

Для досягнення мети та вирішення поставлених завдань були використані методи : психодіагностичний метод, методи математичної статистики.

Психодіагностичний метод - дослідницький метод психологічної науки. Особливістю психодіагностичного методу є його вимірювально-випробувальна спрямованість, за рахунок якої досягається кількісна (і якісна) оцінка досліджуваного явища.

У рамках психодіагностичного методу були використані тест на виявлення особистісних особливостей Кеттелла (форма С - 105) і опитувальник для вимірювання мотивації МУН А. Реана.

Методи математичної статистики призначені для систематизації та аналізу емпіричних (дослідних) даних, одержуваних при вивченні повторюваних і варіюючих явищ.

2.2 Організація дослідження

Емпіричне дослідження особистісних особливостей дітей, що займаються індивідуальними та командними видами спорту, було проведено з двома групами дітей кількістю по 20 дітей у кожній. Вікова категорія дітей від 11 до 15 років. Критерієм вибору груп було приналежність однієї групи до командного виду спорту (футбол), а інший до індивідуального виду спорту (тейквандо).

Емпіричне дослідження, проведене в даній дипломній роботі, складалося з декількох етапів.

На першому етапі було проведено аналіз науково-методичної літератури: вивчалися матеріали зі спортивного відбору, психологічні критерії, які використовуються при виборі виду спорту. Для проведення дослідження було сформовано дві вибірки дітей віком від 11 до 15 років. У кожну вибірку входило по 20 дітей з спортивної секції. В одну входили діти, які займаються індивідуальним видом спорту - тейквандо, в іншу вибірку - командним - футболом.

Для проведення другого етапу емпіричного дослідження був використаний психодіагностичний метод. Були протестовані дві відібрані вибірки дітей з спортивної секції. Метою проведеного тестування була оцінка типологічних властивостей і особливостей темпераменту дітей, що впливають на вибір індивідуального чи командного виду спорту.

Для оцінки типологічних властивостей і особливостей темпераменту школярів був використаний тест на виявлення особистісних особливостей Кеттелла (форма С-105). Даний тест дозволяє побудувати «профіль» особистості, при інтерпретації якого керуються ступенем вираженості кожного фактора, особливостями їх взаємодії, а також нормативними даними.

Тестування проводилося в колективній формі, в спокійній, невимушеній обстановці, де дітям пропонувалося відповісти на питання анкети, потім заповнити бланки методик. Дітям давалася така інструкція: «Це дослідження має на меті визначити деякі властивості Вашої особистості. Вам буде запропоновано ряд питань і три варіанти відповідей на кожне з них (a, b, c). Відповідати слід так:

спочатку прочитайте питання і варіанти відповідей до нього;

потім виберіть один із трьох варіантів відповідей, що відображає Вашу думку;

відзначте індекс обраного Вами відповіді у бланку відповідей.

Ви повинні працювати самостійно, а тепер можете приступити до роботи «(Див. Додаток А).

Для вимірювання мотивації школярів був використаний опитувальник МУН А. Реана. Робота зі школярами за допомогою даного опитувальника також проводилася в колективній формі, в спокійній, доброзичливій обстановці. Дітям давалася така інструкція: «Відповідаючи на питання, які Вам зараз будуть запропоновані, необхідно обрати одну з відповідей: «так» або «ні». Якщо Ви не впевнені у відповіддю, то згадайте, що «так» поєднує як явне «так», так і «скоріше так, ніж ні». Те ж відносно і до відповіді «ні»: він об’єднує і явне «ні», і «швидше ні, ніж так».

Відповідати на запитання слід в досить швидкому темпі, що не обдумуючи підлягає відповідь. Відповідь, яку перший приходить в голову, як правило, є найбільш точним» (Див. Додаток Б).

РОЗДІЛ III. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБИСТІСНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ДІТЕЙ, ЩО ЗАЙМАЮТЬСЯ РІЗНИМИ ВИДАМИ СПОРТУ

3.1 Аналіз та інтерпретація результатів дослідження особистісних особливостей дітей, що займаються різними видами спорту

Після проведення тестування за допомогою тесту Кеттелла (форма С-105) для оцінки типологічних властивостей і особливостей темпераменту школярів і опитувальника МУН А. Реана для вимірювання мотивації були проведені аналіз та інтерпретація отриманих даних.

За тестом Кеттелла у вибірці дітей, що займаються індивідуальним видом спорту (тейквандо) були отримані наступні результати (див. Табл. 3.1):

Таблиця 3.1 Результати дітей по тесту Кеттелла, що займаються в спортивній секції тейквандо