Актуальність дослідження. Практика спорту показує, що недостатня ефективність роботи дитячо-юнацьких спортивних шкіл та навчально-спортивних підрозділів у більшості випадків є наслідком неправильного вибору дитиною виду спортивної діяльності для поглиблених занять. У результаті відбувається великий за кількістю і тривалий за часом «відсів» дітей викликаний відсутністю зростання їх індивідуальних спортивних досягнень.
Помилковий вибір виду спортивної діяльності травмує психіку дитини, призводить до великих втрат потенційного контингенту успішних спортсменів або до припинення занять взагалі, не дозволяє підвищити якість спортивної підготовки значної маси юних спортсменів .
Важливо, в першу чергу допомогти кожному бажаючому підібрати той вид спортивної діяльності, який більшою мірою відповідає його індивідуальним особливостям. Як відомо, вибір кожною людиною виду спортивної діяльності найбільшою мірою відповідає його індивідуальним особливостям, складає сутність спортивної орієнтації.
Успішність її проведення на початкових етапах спортивної підготовки багато в чому залежить від сформованої готовності до вибору виду спортивної діяльності. Тому вона повинна органічно входити в структуру спортивної орієнтації. Спортивна діяльність у різних дітей складається по-різному. З одного боку, це можна пов’язати з привабливістю видів спорту, зі статусом спортивної діяльності в суспільстві, з іншого боку , з чіткою мотивацією і рівнем знань.
Процес вибору виду спортивної діяльності у дітей шкільного віку відбувається або стихійно, або в результаті спрямованого впливу батьків, друзів, тренера, тим самим забезпечуючи максимальну реалізацію можливостей дитини у спортивній діяльності. До того ж необхідно орієнтувати не тільки на престижні види спорту, а й на такі, які характерні для меншості, але саме вони відповідають специфічним особливостям дитини, її потребам і здібностям.
Актуальність роботи визначається недостатньою розробленістю питання впливу особистісних особливостей на вибір виду спорту, немає теоретично обгрунтованих методик, що дозволяють визначити схильність характеру і особистісних особливостей дитини до певного виду спорту.
Об’єкт дослідження: особистісні особливості юних спортсменів, що займаються різними видами спорту.
Предмет дослідження: особистісні особливості дітей, що займаються командними та індивідуальними видами спорту.
Мета роботи: вивчити особистісні особливості дітей, що займаються командними та індивідуальними видами спорту.
Гіпотеза: ми припускаємо, що у дітей, що займаються різними видами спорту, присутні різні особистісні особливості.
У відповідності з метою, об’єктом, предметом і гіпотезою, були поставлені наступні завдання:
. Вивчити і проаналізувати наукову літературу вітчизняних і зарубіжних авторів, присвячену проблемі особистісних особливостей дітей, що займаються командними та індивідуальними видами спорту.
. Обґрунтувати психологічні методи дослідження впливу особистісних особливостей на вибір виду спорту.
. Дослідити специфіку впливу особистісних особливостей на вибір дітьми командних та індивідуальних видів спорту.
Практичне значення роботи полягає в тому, що проведене теоретичне дослідження даної проблеми може служити додатковим інформаційним матеріалом для студентів, а також може використовуватися будь-якою категорією людей, зацікавлених у вивченні цього питання. Практичне дослідження може бути використано як достовірний, отриманий експериментальним шляхом матеріал для подальшого, більш розширеного дослідження з даної теми.
Теоретико-методологічною основою дослідження є типології особистості К.Г. Юнга, Р. Кеттела.
Методи дослідження.
. Теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури.
. Психодіагностичний метод.
. Метод кількісного і якісного аналізу отриманих даних.
. Метод математичної статистики.
Організація дослідження. Дослідження було проведено в двох спортивних клубах (секціях): тейквондо і футбол. У дослідженні брали участь підлітки 11-15 років у кількості 40 осіб (вибірку склали підлітки, які займаються індивідуальним видом спорту - тейквондо, іншу підлітки, що займаються командним видом спорту - футболом) .
Структура роботи. Представлена курсова робота складається з вступу, 3-х розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.
Як показує аналіз літературних джерел, проблема особистості -проблема неосяжна, значима і складна, що охоплює величезне поле досліджень. До цих пір в психології ще не склалося досить обгрунтованого і загальноприйнятого визначення, оскільки багатозначність змісту цього поняття обумовлена багатоаспектністю проявів особистості, різноманіттям її становлення і розвитку [14, с. 92].
Теорії особистості формулюють, що собою представляє людина в сьогоденні, дають відповідь на питання, чому люди ведуть себе певним чином в тій чи іншій життєвій ситуації. Деякі дослідники переконані, що коріння людських вчинків знаходяться глибоко в області несвідомих мотивів, що сформувалися в далекому минулому і витіснених в несвідоме. Інші вважають, що люди в значній мірі усвідомлюють мотиви своєї поведінки, що є результатом життєвих ситуацій. Наприклад, З. Фрейд стверджував, що поведінка в значній мірі детерміновано ірраціональними, неусвідомлювані факторами, а А. Маслоу вважає, що більшість вчинків людини є наслідком свідомого і вільного вибору. Створенням і розробкою теорій особистості займалися також такі вчені як: К. Г. Юнг, А. Адлер, Б. Скіннер, А. Бандура, Дж. Роттер, К. Р. Роджерс, Дж. А. Келлі, А. Н. Леонтьєв, С. Л. Рубенштейн, К. К. Платонов, Б. Г. Ананьєв, Б. М. Теплов, Г. Олпорт, Г. Айзенк та ін.
Особистість найчастіше визначають як людини в сукупності її соціальних, набутих. У поняття «особистість» вчені також зазвичай включають властивості, які є більш-менш стійкими і свідчать про індивідуальність людини, визначаючи її значимі для людей вчинки.
Таким чином, особистість - це людина, виокремлена в системі таких її психологічних характеристик, що соціально обумовлені, виявляються в суспільних за природою зв’язках і стосунках, є стійкими, визначають моральні вчинки людини, що мають істотне значення для неї самої та оточуючих [19, с. 336].
Р. С. Нємов вказує, що в структуру особистості зазвичай включаються:
- здібності являють собою високий рівень розвитку загальних і спеціальних знань, умінь і навичок, що забезпечують успішне виконання людиною різних видів діяльності [19, с. 338];
- темперамент - це якості особистості, що сформувалися в особистому досвіді людини на основі генетично зумовленого типу нервової системи і значною мірою визначають стиль її діяльності [24, с. 150];
- характер - »каркас» особистості, в який входять тільки найбільш виражені і тісно взаємопов’язані властивості особистості, які чітко проявляються у різних видах діяльності [32, с. 174];
- вольові якості - спеціальні особистісні властивості, що впливають на прагнення людини до досягнення поставлених ц е лей [19, с. 338];
- емоції - особливий клас суб’єктивних психологічних станів, що відображаються у формі безпосередніх переживань, відчуттів приємного або неприємного, ставленні людини до світу і людей, процес і результати його практичної діяльності [24, с. 171];
- мотивація розглядається як процес психічної регуляції конкретної діяльності, як процес впливу мотиву і як механізм, що визначає виникнення, напрямок і способи здійснення конкретних форм діяльності, як сукупна система процесів, що відповідають за спонукання і діяльність [11, с. 64];
- соціальні установки - сприятливі чи несприятливі оціночні реакції, які виражаються в думках, почуттях і цілеспрямованому поведінці людей.
Отже, всебічне і повне розкриття структури та змісту особистості передбачає пошук найбільш точних і в той же час зручних з практичної точки зору способів її дослідження та опису.
Як показує аналіз літературних даних (К. Г. Юнг, Г. У. Олпорт, Айзенк, Р. Кеттел, Л. Зонді та ін.) існує значна кількість різноманітних типологій особистості. Одні з них в своїй основі мають властивості темпераменту, інші - певні поведінкові характеристики людини і т.д. Тому приналежність людини до того чи іншого особистісного типу має відносний характер, - в залежності від того, під яким кутом зору його розглядати.
Зупинимося коротко на деяких з найбільш відомих типологічних характеристиках особистості, що зробили вплив на сучасні уявлення про особистість [2, с. 3-4].
К. Г. Юнг створив типологію особистості, в якій виділив два основних типи - інтровертів і екстравертів, а також чотири психічних процесу: мислення, відчування, інтуїція, відчуття [2, с. 12]. Інтроверти звертають увагу на внутрішній стан своєї душі, будують свою поведінку виходячи з власних ідей, норм і переконань. Екстраверти, навпаки, орієнтовані на зовнішню сторону душевних устремлінь, вони чудово орієнтуються в зовнішньому світі, у своїй діяльності виходять з його норм і правил поведінки [36, с. 370 - 374]. На думку К. Г. Юнга, у кожної людини домінує той чи інший процес, який у поєднанні з інтроверсією або з екстраверсією індивідуалізує шлях розвитку людини [36, с. 600].
Типологічна модель особистості К. Г. Юнга допомагає людині краще зрозуміти себе, оточуючих її людей, побачити труднощі, які виникають у неї в процесі міжособистісного спілкування, тобто служать своєрідним інструментом для психологічної орієнтації в суспільстві [36, с. 601].
За схемою Г. Ю. Айзенка, який створив модель особистості, засновану також на факторі «екстраверсія - інтроверсія» доповнену таким важливим елементом, як «особистісна адаптація» у вигляді емоційно-вольової «стабільності-нестабільності» [14, с. 240]. На одному полюсі знаходиться тип особистості, що відрізняється нервово-психічною стійкістю, емоційною зрілістю, чудовою адаптивністю. На іншому - емоційно нестійкий особистісний тип з низьким рівнем адаптації до соціальних умов. Таким чином, по Г. Ю. Айзенком, кожному індивіду відповідає якась одна точка в цій системі координат, користуючись якою можна виділити чотири типологічні моделі особистості: інтровертований - стабільний, інтровертований - нестабільний, екстравертований - стабільний, екстравертований - нестабільний.
В даний час широке поширення одержала типологія особистісних типів залежно від провідних, найбільш яскраво виражених (акцентуйованих) властивостей характеру К. Леонгарда, А. Личко та ін. [32, с.175].
Як вважає німецький психіатр К. Леонгард, у 20 - 50% деякі риси характеру настільки загострені (акцентуйовані), що за певних обставин призводить до однотипних конфліктів і нервових зривів. Акцентуація характеру - перебільшений розвиток окремих властивостей характеру на шкоду іншим, у результаті чого погіршується взаємодія з оточуючими людьми. К. Леонгард виділяє 12 типів акцентуації, кожен з яких зумовлює виборчу стійкість людини до одних життєвих негараздів, при підвищеній чутливості до інших [32, с. 175].
Таким чином, узагальнюючи все вищевикладене, можна зробити
наступні основні висновки. Сьогодні існує значна кількість різноманітних
типологій особистості, які дозволяють виділити найбільш головні, провідні
властивості особистості і по них спрогнозувати поведінку людини. Грунтуючись на
науково-практичних дослідженнях вчених та аналізі літературних даних, видно,
що, тільки знаючи типологію особистості спортсмена, його індивідуальні
особливості, можна найбільш повно розвинути і ефективно використовувати його
можливості розвитку.
Як показав проведений аналіз літератури, питання про складові спортивного успіху, незважаючи на наявне різноманіття різних психологічних досліджень, стосовно конкретних видів спорту залишається дискусійним [33, 37]. Внаслідок цього і з метою підвищення прогностичності, в спорті орієнтація та відбір здійснюється комплексно, з урахуванням значної кількості факторів. Для цього використовується зіставлення індивідуальних даних конкретного спортсмена з модельними характеристиками, що дозволяє визначити відповідність психофізичних можливостей спортсмена вимогам, які диктуються специфікою виду спорту, і виявити на цій основі резерви подальшого самовдосконалення.
Успішність спортивної діяльності в значній мірі обумовлена тим, наскільки обраний індивідом вид спорту відповідає його нахилам, інтересам, здібностям і психофізіологічній структурі особистості. Пов’язане це з тим, що досягнення видатного результату в спорті можливе людьми з різноманітним поєднанням особливостей індивідуальності, але неодмінною умовою є те, щоб ці особливості відповідали специфіці обраного виду спортивної діяльності. Разом з тим, вибір обумовлений не тільки і не стільки соціальними факторами, скільки напівусвідомленою потребою в даному виді діяльності, яка формується під впливом наявних у людини особливостей особистості [25, 138].
Отже, вибір виду спортивної діяльності відбувається відповідно до особистісних особливостей, наприклад, люди з високою активністю, надлишком енергії, життєрадісністю і оптимізмом частіше обирають ігрові види спортивної діяльності, особи ж зі схильністю до певної «театральності» в поведінці - художню гімнастику, акробатику та ін.
В цьому плані становить інтерес порівняти, наприклад, особистісні особливості важкоатлетів з представниками інших видів спорту. Серед важкоатлетів більше осіб із слабкою нервовою системою по збудженню, інертністю нервових процесів (збудження і гальмування). За показниками зовнішнього і внутрішнього балансу характерне переважання збудження і врівноваженості [21, с. 88].
Характеризуючи типологічний комплекс, який більшою мірою притаманний важкоатлетам, можна відзначити його зв’язок зі стійкістю до монотонної діяльності. Це пов’язано також з відносною емоційної бідністю тренувального процесу. Порівнюючи типологічний комплекс важкоатлетів з іншими, необхідно відзначити певні відмінності. Зокрема, боксерів характеризує середня сила нервової системи, рухливість нервових процесів, переважання збудження по зовнішньому і внутрішньому балансах. Однак не слід думати, що розбіжність параметрів однієї або декількох перерахованих вище психофізичних властивостей із зазначеними нами даними може ставити під сумнів доцільність вдосконалення в даному виді спортивної діяльності.
При об’єктивно недостатньому прояві якихось необхідних для даного виду спортивної діяльності «компонентів», що складали темперамент і спрямованість особистості, зміна системи ставлення до спортивної діяльності може компенсувати багато таких «недоліків» [21, с. 89 - 91].
Так, у спортивній практиці можна знайти достатньо прикладів дуже вдалого поєднання темпераменту, спрямованості особистості та характеру, які сприяють розвитку здібностей, ефективної їх реалізації. Таке поєднання може бути краще або гірше, але в ідеальному вигляді воно практично не зустрічається [4, с. 121].
Відповідно до цього, властивості нервової системи розглядаються не як різні ступені досконалості нервової системи, а як типи, що відрізняються різним характером врівноваження організму з середовищем. В цілому властиве кожній людині різноманітність поєднань основних властивостей нервової системи є фізіологічною основою індивідуальних відмінностей і накладає глибокий відбиток на психологічний склад людини та її поведінки.