Материал: Організація та планування роботи контактно-компресорного відділення

Для кожного періоду планування необхідно визначити дві змінні:

. Обсяг виробництва.

. Кількість робітників, задіяних в даний період.

У менеджменті виділяють три основні стратегії планування обсягу виробництва:

. Постійний обсяг виробництва при постійній чисельності робочої сили.Цей варіант стратегії передбачає стабільність обсягів виробництва продукції незалежно від коливань попиту. У цій ситуації кількість найманих робітників також залишається незмінною. Різницю між обсягом сукупного попиту та обсягом виробництва компенсують збільшенням або зменшенням запасів виготовленої продукції чи портфеля відкладеного пориту клієнтів. Такий принцип найчастіше використовують у капіталомістких виробництвах з відносно низькими питомими затратами на зберігання продукції або створення портфеля відкладених замовлень (рис.1):

. Змінний обсяг виробництва при постійній чисельності робочої сили. При такому варіанті планування обсяги виробництва змінюються залежно від попиту, але чисельність робочої сили залишається стабільною. Диспропорції між обсягом виробництва та чисельністю робочої сили регулюють організацією понадурочної роботи, наданням відгулів або передачею частини обсягу робіт субпідрядникам. Цей варіант стратегії реалізується у трудомістких "галузях, де використовується висококваліфікована робоча сила, а створення запасів готової продукції або портфеля відкладених замовлень обходиться дорого чи зовсім неможливе.

Змінний обсяг виробництва при змінній чисельності робочої сили. Цей варіант планування передбачає найм та звільнення робітників залежно від зміни обсягів виробництва.

Планування виробництва і реалізації продукції визначає склад, якість і обсяг продукції, яка повинна бути виготовлено в планованому періоді і поставленаспоживачеві. Він відображає головну задачу господарської діяльності підприємства і є провідним розділом перспективного і поточного (річного) плану. Всі іншірозділи плану перспективного і поточного розробляються саме для його обґрунтування і спрямовані на забезпечення умов його виконання.

Планування виробництва і реалізації продукції розробляється в натуральному і вартісному виразі за показниками:

• виробництво продукції в натуральному виразі;

• чиста нормативна продукція;

• товарна продукція.

Основною задачею плану виробництва і реалізації продукції є максимальне задоволення замовників, споживачів високоякісною продукцією при якнайкращому використанні всіх видів ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових та ін.)

Розробка плану здійснюється в наступній послідовності:

1) визначається номенклатура і асортимент продукції, що випускається. При цьому підставою служить портфель замовлень і обсяг вільного продажу;

2) на підставі обсягів поставок і передбачуваного продажу визначається обсяг виробництва кожного виробу в натуральному виразі;

3) обсяг випуску за окремими виробами обґрунтовується виробничою потужністю;

4) виходячи з натурального обсягу виробництва розраховується обсяг продукції у вартісному виразі - товарній, реалізованій, нормативний чистий і іноді валовий.[1,стр.395]

Розробка завдань з випуску продукції в натуральному виразі є початковою частиною розробки плану. Замовникові і споживачеві потрібна продукція не взагалі, а певні її види, здатні задовольняти їх потреби. На підставі натурального виразу продукції встановлюються виробничі зв'язки між підприємством і базою основних техніко-економічних розрахунків. Розробка виробничої програми в натуральному виразі передбачає:

• визначення номенклатури і асортименту продукції, що випускається;

• розрахунок обсягу виробництва і поставок, окремих видів продукції у відповідних натуральних вимірниках (шт., т, м2);

• розподіл обсягу виробництва продукції за календарними періодами;

• обґрунтування планованих обсягів виробництва продукції, виробничою по тужністю, матеріальними і трудовими ресурсами.

Номенклатура продукції - це склад продукції, що виготовляється, за її видами, найменуваннями.

Асортимент - характеризує склад даного виду продукції за її типами, марками, профілями, умовами, якістю.

Виробнича програма, перш за все, повинна задовольняти потреби замовника, але і в той же час відповідати ресурсам підприємства, враховуючи його госпрозрахункові інтереси. Виробнича програма, що забезпечує якнайкращі результати діяльності підприємства, називається оптимальною.

Заключним етапом розробки плану виробництва в натуральному виразі є доведення планових завдань до виконавців.

Для узагальненої характеристики діяльності підприємства і для ув'язки виробничої програми з фінансовими показниками визначається обсяг продукції увартісному виразі за показниками товарної, реалізованої, і нормативної частини продукції. Базою цих показників є товарна продукція.

Товарна продукція - включає вартість промислової продукції підприємства, яка буде випущена в планованому періоді і підготовлена до реалізації. В неї включаються: готові вироби, запчастини і напівфабрикати свого виробництва, продукція допоміжних цехів, що поставляється на сторону; роботи промислового характеру,виконувані на сторону і для непромислових господарств свого підприємства (для капбудівництва, ЖКО, підсобного господарства); капремонт і модернізація устаткування, виконувані силами підприємства; тара, не включена в оптову ціну виробу і роботи по НТП, що фінансується за рахунок фондів накопичення (прибутку).

2. Організаційний розділ

.1 Розрахунок вартості капітальних вкладень

Загальна вартість капітальних вкладень складається з вартості будівлі (В буд), вартості споруди (В сп), вартості обладнання (Воб):

*32,7*47,8=214139,22 грн.

В1 - вартість 1 м2 площі, грн. ;

L - довжина цеху (відділення), м;

W - ширина цеху (відділення), м.

Площа цеху = 32,7*47,8=1563,06 м2

Вартість споруди (фундаменту технологічних агрегатів, сушарок, устаткування енергопостачання та ін..) визначається за кошторисною вартістю або аналогічно В буд.

Балансова вартість обладнання (В об), складається з витрат на купівлю, транспортування та монтаж. Витрати на транспортування та монтаж складають 15 % від загальної вартості обладнання.

Амортизаційні відрахування за кожним найменуванням обладнання (будівлі, споруди) визначаються за формулою:

В і - балансова вартість обладнання (будівлі, споруди), грн. ;

Н а - норма амортизаційних відрахувань обладнання (будівлі, споруди), %.

Витрати на поточний ремонт обладнання (будівлі, споруди) визначається за формулою :

Н р - норма відрахування на поточний ремонт (будівлі, споруди), %.

Ну - норма відрахувань на утримання обладнання (будівлі, споруди),%.

Таблиця 1

Вартість технологічного обладнання

Розрахунок таблиці 1

(5 колонка) (6 колонка) (7 колонка)

,5*0,15=68,02 453,5+68,02=521,52 521,52*2,6/100=13,55

,36*0,15=94,55 630,36+94,55=724,91 724,91*2,6/100=18,84

*0,15=798 5320+798=6118 6118*2,6/100=159,06

Загальна вартість капітальних вкладень визначається як :

В к.в = 214139,22 + 263391,24+ 7364,43=484894,89 грн.

В сп = 214139,22 + 214139,22*0,23 = 263391,24

Таблиця 2

Зведені розрахункові дані

Амортизація

А.буд. = 214139,22*1,6/100 = 3426,22

А.спор. = 246260,10*2,2/100 = 5417,72

А.обл. = 7364,43*2,6/100 = 191,47

Поточний ремонт

Вр.буд. = 214139,22*4,9/100 = 10492,82

Вр.спор. = 246260,10*4,4/100 = 10835,44

Вр.обл. = 7364,43*3,6/100 = 265,11

Утримання

Ву.буд. = 214139,22*4,6/100 = 9850,40

Ву.спор. = 246260,10*5/100 = 12313

Ву.обл. = 7364,43*5,5/100 = 405,04

.2 Визначення чисельності робітників за категоріями

Завданням планування чисельності персоналу є визначення потреби у всіх категоріях працівників, потрібних для забезпечення безперебійного виробничого процесу й виконання виробничих планів. При цьому треба забезпечити раціональне використання трудових ресурсів, оптимальне співвідношення різних категорій персоналу. Для цього розрахунки необхідно здійснювати за категоріями персоналу.

Усіх працівників підприємства розподіляють на дві групи:

·              персонал основної діяльності (промислово-виробничий персонал);

·              персонал неосновної діяльності (непромислових організацій, які перебувають на балансі підприємства).

Під час планування чисельності працівників підприємства розрізняють явочну, облікову та середньооблікову чисельність.

Явочну чисельність - кількість робітників, які повинні для забезпечення нормального процесу виробництва щодня перебувати на робочих місцях -визначають під час планування робітників.

Облікова чисельність охоплює загальну кількість усіх працівників підприємства (постійних, сезонних, тимчасових), у тому числі фактично працюючих працівників, які перебувають у відрядженні, у відпустках, хворіють, виконують державні обов’язки, відсутні на роботі з дозволу адміністрації тощо.

Для розрахунку облікової чисельності робітників необхідно використовувати баланс робочого часу робітника.

Таблиця 3

Норма робочого часу на 2013 рік

При складанні балансу робочого часу робітника враховують режим роботи підприємства чи підрозділу (перервний, безперервний), тривалість робочого дня, особливості даного підприємства.

Відпустка (24, 18, 15 днів) та інші невиходи на роботу складають 1,5 - 2,5% номінального фонду часу або за даними підприємства.

Загальна чисельність виробничого персоналу цеху (відділення, дільниці), що проектується, складається з чисельності основних робітників, допоміжних робітників, спеціалістів та службовців.

Чисельність кожної групи працюючих визначається окремо. Чисельність основних робітників визначають від кількості робочих місць з врахуванням ступеня завантаження робочих місць, норм обслуговування обладнання одним робітником, прийнятого режиму роботи.

Облікова чисельність основних робітників визначається від явочної чисельності:

5*1,22 = 6,1

де : К пер - коефіцієнт переводу явочної чисельності в облікову ;

К пер = F н / F д ;

510 / 2050 = 1,22

Rяв = S I x K зм / Н обс ;

S I - кількість технологічного обладнання і - ого виду;

K зм - кількість змін роботи ;

Н обс - норма обслуговування обладнання одним робітником.

Чисельність допоміжних робітників (слюсарів, наладчиків, ремонтників та ін.) складає 35-40 % від чисельності основних робітників.

Чисельність спеціалістів (технологів, механіків, контролерів та ін.) та службовців (начальник цеху чи відділення, майстер) складає 8-10 % від загальної чисельності основних та допоміжних робітників.

Таблиця 4

Відомість чисельності працюючих