Список
умовних скорочень
БР - базовий рівень
ВР - високий рівень
МСК - максимальне споживання кисню
МР - малий рівень
РА - рухова активність
СИР - сидячий рівень
СР - середній рівень
ФВп - фізичне виховання
ФВ - фізичні вправи
ФК - фізична культура
ЦНС - центральна нервова
система
Вступ
старшокласник руховий активність
Актуальність. Рухова активність - складається із суми рухів, які виконує людина в процесі життєдіяльності. Рухова активність невіддільна частина здорового способу життя і поведінки людини, яка визначається соціально-економічними і культурними формами, морфо-функціональними особливостями організму, типу нервової системи, кількості вільного часу, мотивації до занять фізичною культурою, доступності до занять на спортивних майданчиках і місцях відпочинку дітей та підлітків.
Існує п’ять видів рухової активності:низький рівень, нижче середнього, середній, вище середнього, високий.
У дітей старшого шкільного віку найбільш ефективні такі види рухової активності: ходіння, біг, присідання, катання на роликах, скейтбордах, стрибки, плавання, їзда на велосипеді, ходіння на лижах, рухливі ігри.
У шкільному віці спеціально організована рухова активність може здійснюватися як обов’язкова, регламентована програма фізичного виховання у школі, так і добровільна у вільний від навчання час у вигляді організованих занять. Добові потреби в рухах підлітків задовольняються в середньому на 18-22%, тому й дефіцит складає приблизно 80%. Це призвело до негативних наслідків для здоров’я школярів. Так, за офіційними даними Міністерство охорони здоров’я України, 50% учнів мають функціональні відхилення в діяльності різних систем організму: серцево-судинної системи, захворювання органів травлення, ендокринної системи. До часу випуску зі школи у багатьох старшокласників спостерігаються відхилення у стані здоров’я. За останні п’ять років у загальноосвітніх школах зросла кількість учнів, віднесених за станом здоров’я до спеціальних медичних груп. У 56% дітей низький рівень фізичного здоров’я, 36% - нижче середнього й середній і лише 7,5% - високий. Збільшилась кількість школярів з психічними розладами, та з порушенням постави. Це зумовлюється дією цілої низки несприятливих чинників, з-поміж яких головний - недостатня рухова активність, яка трактується як діяльність індивідума, що спрямована на досягнення фізичної досконалості. У продовж життя рухова активність має різне значення. Так, у дитячому віці вона забезпечує нормативний розвиток організму, сприяє повній реалізації генетичного потенціалу, підвищує опірність захворюванням.
Саме тоді, коли проходить становлення організму, він найбільш чутливий до впливу несприятливих факторів навколишнього середовища, у тому числі й обмеженої рухової активності, що призводить до виникнення гіпокінезії (нестача рухів) та гіподинамії (нестача фізичних навантажень).
Сьогодні ці питання висвітлюються у державних документах: закон України “Про освіту”, “Про фізичну культуру і спорт”, “Державній програмі розвитку фізичної культури і спорту в Україні” поставлена мета створити умови, за яких будуть покликані до життя творчі сили молодої особистості, відкриває простір до її активної самореалізації.
Вище зазначене обумовлює актуальність теми, яка пов’язана з необхідністю теоретичного, методичного обґрунтування концептуальних основ рухової активності старшокласників під час навчального процесу.
Мета роботи: Визначити об’єм добової рухової активності дітей старшого шкільного віку.
Завдання:
.Проаналізувати дані спеціальної літератури з проблем аналізу рухової активності дітей старшого шкільного віку.
2.Оцінити об’єм добової рухової активності дітей старшого шкільного віку.
.Розробити практичні рекомендації з компенсації дефіциту рухової активності старшокласників в позаурочний час, за допомогою різних форм позаурочних занять фізичними вправами.
Об’єкт дослідження - процес фізичного виховання з дітьми старшого шкільного віку.
Предмет дослідження: аналіз режиму рухової активності дітей старшого шкільного віку.
Методи досліджень:
.Аналіз літературних джерел.
.Соціологічний метод (метод анкетування).
3.Методика фремінгемського дослідження рухової активності.
4.Педагогічне спостереження.
.Методи математичної статистики.
Практична значущість роботи: полягає в тому, що на підставі отриманих даних буде доповнена методика збільшення рухової активності дітей старшого шкільного віку міської та сільської місцевості.
Структура роботи:
магістерська робота викладена на сторінках і складається із вступу, трьох
розділів, висновків, списку використаних джерел (джерел), включає таблиці та
рисунків.
РОЗДІЛ 1. ФІЗІОЛОГІЧНІ
ОСОБЛИВОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ
.1 Норми рухової
активності дівчат та юнаків віком 15-16 років
У віці 15-16 років тиск на опорно-руховий апарат ще більше зростає. У першу чергу тиск припадає на хребет. Сидячий спосіб життя і малорухомість призводить до різних захворювань, найпоширенішим серед них, є порушення постави. Уникнути цього можна легко. Для цього потрібно стежити за положенням спини під час ходьби і сидіння за партою, в основному під час читання та письма. Спина повинна бути рівною, ходити, потрібно не сутулячись [22, 30].
Велике значення для фізичного розвитку має ходьба та біг. Ці види рухової активності найбільш практичні і найбільш розповсюджені, з ними стикається кожна людина. Ходьба та біг характерні тим, що вони розвивають серцево-судинну систему, зміцнюють м’язи ніг підвищують загальну витривалість. Денною нормою вважається 3 години ходи. Ранкові пробіжки на невеликі відстані не принесуть шкоди, а навпаки допоможуть прокинутися усьому організму [17].
Заняття різними видами спорту може допомогти уникнути більшості проблем із здоров’ям. Наприклад, баскетбол, футбол, волейбол. розвивають моторику рухів, дають можливість побігати і втратити зайву жир, наростити м’язову тканину. Заняття легкою і важкою атлетикою безпосередньо поліпшують стан м’язів, підтримка їх в тонусі допоможе не тільки уникнути багатьох хвороб, але й забезпечити гарне самопочуття. Гімнастика - універсальний спосіб, тримати себе в гарній фізичній формі. Під час занять гімнастичними вправами задіяні всі м’язи і майже всі системи організму. На сьогоднішній день спорт досягнув великої популяризації, і зараз є великий вибір для заннять різними видами спорту. Для юнаків у віці 15-16 років характерні такі види спорту як: заняття культуризмом, плаванням, футболом, різними видами єдиноборств. Для дівчат у віці 15-16 років характерні такі види спорту як: займання фітнесом, шейпінгом, аквафітнесом, аеробікою, пілатесом [12, 17, 30].
У сучасній школі виділяють три етапи фізичного виховання: початкове навчання або базовий етап (1-4класи), освітній етап (5-9 класи), результативний етап спеціальної спрямованості (10-11 класи). На останньому етапі школярі готуються до вступу в доросле життя, практичного використання в ньому набутих у школі знань, умінь і навичок для зміцнення здоров'я як найвищої гуманістичної цінності, впровадження здорового способу життя, удосконалення фізичних рухових якостей, організації дозвілля засобами фізичної культури і спорту. Проблема підвищення рівня фізичної підготовленості учнівської молоді визиває непокоєння у державних органів влади. Про це свідчить цільова комплексна програма "Фізичне виховання здоров'я нації", яка спрямована на забезпечення фізичного здоров'я нації, виховання фізичних якостей, заохочення до активного життя. Дослідження проводилось у рамках вищезазначеної програми і орієнтовано на вирішення практичних завдань фізичної підготовленості старшокласників.
Додержання правильного рухового режиму учнями старших класів - важлива умова їхнього фізичного розвитку та підтримання розумової працездатності [14, 18].
Зростання розумових навантажень у старших класах вимагає щоденного активного відпочинку на свіжому повітрі (фізичні вправи, екскурсії, туризм, прогулянки, ігри). Для старшокласників активний відпочинок на свіжому повітрі має становити не менш як дві години на добу. Позаурочні і позашкільні форми занять необхідно організувати так, щоб вони компенсували дефіцит рухової активності. Ця кількість рухової активності для старшокласників необхідна тому, що вона має оптимальний рівень фізичних навантажень для гармонійного і фізичного розвитку учнів, що сприяє зміцненню і збільшенню здоров’я, підвищує силу, загальну витривалість, покращує роботу внутрішніх органів і організму в цілому.
Необхідна рухова норма
на тиждень становить 6-7 годин занять фізичними вправами (щоденна ранкова
зарядка, фізкультура при виконанні домашніх завдань, два уроки фізкультури,
три-чотири заняття в спортивній секції, участь в змаганнях) сприятливо
впливають на фізичний розвиток школяра і є оптимальною нормою його рухової
активності [59, 4, 11].
.2 Особливості фізичного розвитку дітей старшого шкільного віку
Старший шкільний вік відноситься до початку юнацького (у дівчат і юнаків - з 15 років) і збігається із закінченням періоду статевого дозрівання. Ріст і розвиток організму тривають, але вже в більш уповільненому темпі порівняно з попередніми періодами. Будова і пропорції тіла юнаків і дівчат практично не відрізняються від дорослих. У цей період закінчується процес окостеніння більшої частини скелета. Потовщується і зміцнюється кістяк скелета. Пропорції тіла наближаються до показників дорослих [5, 34, 21, 56].
У дівчат та юнаків велика різниця в розвитку мускулатури, у юнаків вона наростає рівномірно, у дівчат центр ваги кілька саниметрів опущений за рахунок не пропорційного розвитку мускулатури, меншою мірою розвинена маса м'язів рук і плечового пояса, більшою - м'язів тазу. У дівчат маса м'язів на 13% менше, вони поступаються в силі юнакам.
Маса серця у дівчат на 10-15% менше, ніж у хлопців. У хлопців маса серця становить всередньому- 300 грамів. У дівчат маса серця становить приблизно-265 грамів (залежно від маси тіла). Частота серцевих скорочень вище, ніж у юнаків, дихання частіше, а життєва ємність легенів на 1 л менше. Частота серцевих скорочень у спокої в хлопчиків становить 63-68 ударів за хвилину, частота дихання 15-18 вдихів за хвилину, життєва ємність легень 3000-3500 мілілітрів. Частота серцевих скорочень у спокої в дівчат становить 72-77 ударів за хвилину, частота дихання 18-22 вдихів за хвилину, життєва ємність легень 2500-3000 мілілітрів.
Завершується розвиток ЦНС. Процеси збудження і гальмування врівноважуються. Збільшується здатність мозку до аналізу і синтезує діяльності. Учні здатні виконувати вправи на основі тільки словесних вказівок вчителя.
У юнаків швидко збільшується м'язова маса; еластичність м'язів і їхня нервова регуляція знаходяться на оптимальному рівні; опорно-руховий аппарат здатний витримати значні навантаження.
Продовжують збільшуватися маса серця, швидкість скорочень серцевого м'яза, хвилинний об'єм крові, поліпшується нервова і гормональна регуляція серцево-судинної системи.
Юнаки та дівчата дуже чутливі до сприйняття своєї зовнішності, порівнюють свої фізичні дані з даними одноліток.
Юнаки переоцінюють свої сили, часто беруть високий темп при бігу. Дівчата недооцінюють свої сили, не впевнені в собі, особливо у вправах, які вимагають сміливості і рішучості, більш емоційні і чутливі.
При організації фізичного виховання в старшому шкільному віці методика проведення уроку наближається до методики занять з дорослими. Динаміка навантажень досягає рівня, характерного для спортивного тренування.
При заняттях з дівчатами щадити м'язи і органи малого тазу, уникати вправ, що викликають підвищений внутрішньочеревний тиск. Це стосується вправ із затримкою дихання, натужуванням, підніманням тягарів, стрибків у глибину.
Зміст уроків, дозування навантажень і оцінка фізичної підготовленості диференціюються залежно від статі.
У цьому віці необхідно розвивати здатність до самостійного аналізу занять фізичними вправами, спираючись на знання учнів, отримані на уроках фізики, хімії, біології.
Використовуються високі навантаження та вправи, що вимагають статичних зусиль. Характерні вправи з обтяженнями, які виконуються з прискоренням. Добре розвиваються швидкісно-силові здібності.
Створюються умови для розвитку загальної та швидкісної витривалості, що сприяє підвищенню працездатності, розвитку вольових якостей. Необхідно формувати інтерес і мотивацію до фізичного вдосконалення і занять різними видами спорту. Також важливо навчати школярів методам самоконтролю на заняттях. При тривалих вправах інтенсивність навантаження не повинна перевищувати 80-85% максимальної. Рекомендується застосовувати різні види аеробіки, бодібілдингу, фітнесу, шейпінгу, елементів хореографії.
У старших класах використовується
весь арсенал засобів фізичного виховання, який значно розширюється в порівнянні
з середнім шкільним віком. Широко використовуються технічні прийоми спортивних
ігор; для дівчат - різні види аеробіки, художня гімнастика; для юнаків - елементи
боротьби, стройові прийоми військової підготовки і подолання перешкод, вправи
на тренажерах, атлетизм [4, 11, 53].
.2.1 Завдання фізичного виховання в старшому шкільному віці
· Зміцнювати здоров'я, сприяти всебічному фізичному розвитку, досягнення і підтримання високої працездатності в процесі навчання;
· Забезпечувати всебічний розвиток всіх рухових якостей: гнучкість, витривалість, спритність, сила, швидкість;
· Поглиблювати знання основ спортивного тренування і самоконтролю;
· Формувати стійку звичку до самостійних занять фізичними вправами, вміння складати індивідуальну програму занять фізичними вправами і систематично використовувати її в процесі самовдосконалення.
Фізичне виховання в 9-10-х класах проводиться за двома різними програмами: для юнаків і для дівчат. Урок фізичної культури проводять два вчителя.
У старшому шкільному віці більш за все використовуються груповий та індивідуальний методи організації учнів, а при розвитку рухових якостей - позмінний і самостійний. Уроки носять характер спортивного тренування. Учитель фізкультури виконує функції тренера-вікладача.
Основні положення комплексної програми підвищення фізичної
працездатності:
- дотримання нормального обсягу організованої рухової активності, відвідування занять з фізичного виховання протягом чотирьох годин на тиждень;
виконання рекомендованого рухового режиму в позанавчальний час;
поліпшення рівня функціонального стану і рухового режиму організму, що суб’єктивно відображається на зміні показників фізичної працездатності і морфофункціонального стану організму;
єдність засобів фізичної культури і збалансованого харчування, забезпечення енергетичного відновлення організму після фізичних навантажень;
розвиток ініціативи у учнів, вмінння приймати самостійні рішення до оптимізації індивідуального підбору засобів і методів фізичної культури;
використання запропонованої комплексної програму як суб’єктивного фактору фізичної працездатності для повсякденної діяльності;
творче ставлення учнів до занять;
оцінювання засвоєння учнями15-16 років теоретичних знань з фізичної культури і підвищення фізичної працездатності;
заняття аутотренінгом під керівництвом викладача або самостійне вдосконалення його цілющого впливу на фізичну працездатність;
зосередження уваги фізичного виховання учнів у зміцненні серцево-судинної та дихальної систем, які виступають одними з головних чинників формування фізичної працездатності [14, 15, 19].
1.2.2 Основні завдання фізичного виховання
Будь-яка мета реалізується шляхом її конкретизації в цілому комплексі послідовних, тісно взаємопов'язаних завдань. У цьому контексті завдання можна розглядати як малі, конкретні кроки, що ведуть до кінцевого результату діяльності.
У процесі фізичного виховання вирішується багато завдань, але всі вони можуть бути умовно об'єднані у три групи: освітні, оздоровчі і виховні.
Освітні завдання