Материал: Облік виробничих запасів

Результати горизонтального аналізу активу балансу товариства дозволяють зробити такі висновки щодо його стану:

. За досліджуваний період спостерігається загальне збільшення валюти балансу на 1681 тис. грн. А саме видно що відбулося зростання незавершених капіталиних інвестицій та основних засобів на 156тис.грн та 777 тис. грн. відповідно В розділі «Оборотні активи» спостерігається збільшення за статтями «Виробничі запаси» - на 231тис.грн. і в 2013р вони склали 263тис. грн, Сума товарів зросла на 1147 тис.грн.

. Найбільше від’ємне відхилення має стаття: «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги» вона зменшилася на 263тис. грн. і склала 881тис. грн., «Дебіторська заборгованість за виданими авансами» теж зменшилася на 219тис. грн. щоє позитивним для товариства. Інша дебіторська заборгованість зменшилася на 8 тис. грн. і в 2013р. взагалі не існувала. Також на 107 тис. грн. зменшилися грошові кошти.

Дальше доречно було б проаналізувати джерела формування майна ТОВ «АФ «Відродження» Дані представимо у вигляді табл. 2.3.

обліковий синтетичний запаси аналітичний

Таблиця 2.3

Характеристика джерел формування активів ТОВ «АФ «Відродження»

Результати горизонтального аналізу пасиву балансу товариства свідчать про наступне:

В пасиві балансу відбувається збільшення власного капіталу за рахунок збільшення пайового капіталу на 1050 тис. грн., а також завдяки формуванню нерозподіленого прибутку , який склав 2836 тис.грн., що на 17,53% більше ніж у 2011році.

1.           Підприємство має короткострокові кредити банків в розмірі 1689 тис. грн.. станом на31.12.12 р.

2.  Підприємство станом на 31.12.12р. повністю погасило поточні зобов’язання з одержаних авансів.

3.      Негативним явищем є збільшення зобов’язань з бюджето у 2012 році в порівнянні з 2010 роком вони зросли на 11 тис. грн., зобов’язання зі страхування теж зросли на 2 тис. грн. Цим і спричинено зростання поточних зобов’язань підприємства на 16,72% за досліджуваний період.

Проаналізуємо рівень та динаміку фінансових результатів ТОВ «АФ «Відродження», розглянемо табл. 2.4.

Таблиця 2.4 Аналіз рівня та динаміки фінансових результатів ТОВ «АФ «Відродження»

Аналізуючи показники фінансових результатів ТОВ «АФ «Відродження» за 2010-2012 роки спостерігаються деякі зміни. Так, дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) збільшився на 29668 тис. грн., в свою чергу чистий дохід від реалізації продукції збільшився на 25403тис. грн.

Собівартість реалізованої продукції також збільшилась на 24161тис. грн.. Проте, спостерігається зменшення адміністративних та інших витрат а також водночас суттєве збільшення доходів підприємства. Тому спостерігається збільшення чистого прибутку підприємства з 200 тис. грн. у 2010 році до 590 тис. у 2012 році, або на 95%.

Це свідчить про те, що підприємство збільшує кількість реалізованої продукції і зменшує адміністративні витрати.

Ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової і статистичної звітності на даному підприємстві здійснюється на підставі нормативно-правових документів, що розробляються органами, на які покладено обов'язки регулювання у країні питань обліку і звітності. Це дає змогу вести бухгалтерський облік і складати фінансову звітність за єдиними принципами й формою і таким чином забезпечувати порівнянність облікової інформації. Однак це не означає, що підприємство, виходячи з конкретних умов господарювання, не може вибирати найбільш прийнятні для нього форми ведення обліку.

Термін "облікова політика", визначений Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", означає сукупність принципів, методів і процедур, що використовується підприємством для складання та подання фінансової звітності . Однак облікова політика визначає також способи організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, з урахуванням конкретних умов його діяльності.

Облікову політику можна розглядати, з одного боку, як сукупність прийомів і методів, за допомогою яких здійснюється керівництво бухгалтерським обліком в Україні в особі уповноважених на те законодавчих та виконавчих органів влади, з іншого - як сукупність конкретних методів і способів організації та форм бухгалтерського обліку, прийнятих підприємством на підставі загальних правил і особливостей господарської діяльності.

Облікова політика на рівні країни має враховувати такі обставини: рівень розвитку ринкової економіки та ступінь демократизації суспільства, поширення процесу інтеграції економіки країни у світовий економічний простір та вимоги міжнародних інституцій щодо стандартизації та гармонізації обліку. З цією метою держава розробляє й приймає законодавчі акти та інші нормативні документи, що регулюють питання бухгалтерського та статистичного обліку і звітності. Прикладом може бути чинний Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Облікова політика підприємства має враховувати такі важливі фактори: форму власності та організаційно-правову структуру підприємства; вид економічної діяльності, що зумовлює особливості та умови облікової роботи; параметри підприємства за обсягами діяльності, номенклатури продукції, чисельності працюючих тощо; відносини з податкового системою, наявність пільг та умови їх отримання; умови забезпечення підприємства ресурсами та умови реалізації готової продукції; матеріально-технічне забезпечення обліково-аналітичної роботи підприємства та рівень забезпеченості кваліфікованими обліковими працівниками; умови організації та стимулювання праці, відповідальності тощо.

Облікову політику підприємство визначає самостійно в особі його керівника та головного бухгалтера відповідним наказом чи розпорядженням з обов'язковим розкриттям в окремих розділах методичних принципів побудови бухгалтерського обліку, техніки його ведення та складання фінансової і статистичної звітності, організації роботи бухгалтерської служби. Чинне законодавство надає широкі права стосовно формування облікової політики.

ТОВ «АФ «Відродження» самостійно визначило параметри та напрями облікової політики; обрало форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з дотриманням єдиних методологічних засад та з урахуванням особливостей господарської діяльності й наявної технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми управлінського обліку, звітності й контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

У формуванні облікової політики визначальна роль належить керівнику і головному бухгалтеру. Від їх компетенції та взаємостосунків залежить успішне здійснення (провадження) облікової політики підприємства. Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, має певні обов'язки, зокрема забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання в установлені терміни фінансової і статистичної звітності; організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

У свою чергу керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Формуючи облікову політику, в даному товаристві керувалися основними принципами бухгалтерського обліку та фінансової звітності: обачності, повного висвітлення, автономності, послідовності, безперервності, нарахування та відповідності доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історичної (фактичної) собівартості, єдиного грошового вимірника та періодичності. Принцип послідовності безпосередньо стосується облікової політики підприємства. Обрана облікова політика застосовується підприємством із року в рік. У будь-якому разі вона має залишатися незмінною принаймні протягом календарного року (з 1 січня по 31 грудня).

Зміна облікової політики можлива у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, у зв'язку зі змінами в законодавстві, розробкою та застосуванням нових методів ведення обліку або суттєвими змінами в умовах роботи чи у структурі підприємства. Якщо такі зміни відбулися, то про це ґрунтовно повідомляється у пояснювальній записці до річної звітності.

Розробка та прийняття облікової політики кожним підприємством сприяє поліпшенню бухгалтерського обліку і звітності, що в кінцевому підсумку забезпечить ефективність прийнятих рішень і діяльності підприємства.

В ТОВ «АФ «Відродження» був виданий наказ 01 «Про облікову політику й організацію бухгалтерського обліку» від 01 січня 2013 року. Наказ містить три розділи:

)        Організація роботи облікового апарату;

)        Методика обліку;

)        Організаційно-технічні аспекти.

Також до даного наказу існує Додаток 1 «Склад бухгалтерської служби» та Додаток 2 « Перелік матеріально-відповідальних осіб».

Великим недоліком є те що в товаристві відсутній графік документообороту та не існує постійно діючої інвентаризаційної комісії.

Отже, облікова політика є важливим інструментом організації бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Вдало, попередньо глибоко проаналізована комбінація можливих варіантів облікової політики дає змогу підприємству ефективно здійснювати господарську діяльність.

3. Документальне оформлення руху виробничих запасів та звітність матеріально-відповідальних осіб

Усі операції з руху виробничих запасів оформлюються первинними документами.

Форми цих документів затверджені наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996 р. № 493.

Виробничі запаси, які надходять на підприємство, оприбутковуються матеріально відповідальними особами (завідувачами складами, комірниками та іншими особами) на підставі товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур та інших супроводжувальних документів, і оформляються прибутковим ордером типової форми № М-3 або № М-4(зразок 6.1).

Зразок 6.1

Якщо в результаті приймання виробничих запасів будуть встановлені кількісні та якісні розбіжності з даними супроводжувальних документів постачальника, а також при прийманні запасів, що надійшли без документів комісія підприємства складає акт про приймання матеріалів типової форми № М-7.

Для скорочення обсягів роботи дозволяється замість виписування прибуткових ордерів оформляти приймання запасів способом відміток (штамп) відповідальної особи на супроводжувальних документах.

Приймання запасів від власних підрозділів підприємства (невикористання матеріалів, відходів оформляється накладними на внутрішнє переміщення матеріалів (ф. № М-11).

Упровадження запасів у виробництво оформляється лімітно-забірними картами (ф. № М-8 і 9) і накладними-вимогами (ф. № М-11).