Материал: Облік наявності та руху грошових коштів на поточних рахунках в банку в іноземній валюті

Записи на рахунку 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» та його субрахунках здійснюються на підставі виписок банку з валютного рахунка і доданих до них розрахунково-платіжних документів, за якими були зараховані або сплачені кошти в іноземних валютах. Аналітичний облік порахунку 312 .«Поточні рахунки в іноземній валюті» ведеться таким чином, щоб забезпечити достовірну інформацію про наявність і рух валютних коштів по кожному з відкритих в банку рахунках в Іноземній валюті: «Валютний рахунок в доларах США», «Валютний рахунок в англійських фунтах», «Валютний рахунок в німецьких марках» тощо. Проте для систематизації і узагальнення інформації про господарські операції у різній валюті в бухгалтерському обліку здійснюється перерахунок іноземних валют в національну валюту України (в гривні) за курсом, встановленим НБУ на дату, яка прийнята для перерахунку операцій в іноземній валюті. Такою датою вважається дата виписки платіжного доручення на перерахування іноземної валюти зарубіжному партнеру, дата виписки прибуткових і видаткових касових ордерів, дата митного оформлення матеріальних цінностей (робіт, послуг) по експортно-імпортних операціях.

При опрацюванні первинних документів, вартісні показники яких вказані в іноземній валюті, облікові працівники в знаменнику вказують еквівалент цих показників у гривнях по курсу НБУ на дату, яка прийнята для перерахунку операцій у іноземній валюті. У облікових регістрах (журналах-ордерах, відомостях, книгах) господарські операції також відображають в гривнях та іноземній валюті (з зазначенням назви валюти - російські рублі, долари США тощо).

Облік операцій в іноземній валюті регламентується П(С)БО № 21 “ Вплив змін валютних курсів .

Суб’єкти ЗЕД, здійснюючи операції купівлі-продажу товарів, робіт, послуг, розрахунки з підзвітними особами, позикові операції, фінансові інвестиції тощо в іноземній валюті. Особливістю відображення таких операцій в бухгалтерському обліку і звітності є те, що в валюті якої б країни не була виражена заборгованість підприємства або перед підприємством, її необхідно привести до єдиної валюти - національної валюти України - гривні.

Для цього необхідно використовувати валютний курс - ціну грошової одиниці однієї країни, виражену в грошовій одиниці іншої країни.

Початок і закінчення господарських операцій не завжди відбувається в один і той же день, а валютний курс - величина непостійна. Тому і виникає різниця між оцінкою однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах - курсова різниця.

В залежності від того, відбулося зростання курсу гривні по відношенню до іноземної валюти або його зниження, курсова різниця відображається на рахунках доходів чи витрат. П(С)БО № 3 “ Звіт про фінансові результати “ вимагає не лише відображення доходів і витрат діяльності підприємства за звітний період, а їх детальний розподіл в залежності від того, при здійсненні якої діяльності вони виникли:

операційної ( тобто основної діяльності підприємства ) ;

неопераційної ( фінансової і інвестиційної ).

Таким чином, курсова різниця буде віднесена до операційної, якщо її виникнення пов’язане з перерахунком заборгованості (активів і зобов’язань), що утворилася при операційній діяльності (при перерахунку дебіторської заборгованості за відвантажену на експорт продукцію). Якщо ж курсова різниця нарахована, наприклад, на заборгованість, яка виникла в результаті імпорту основних фондів, то вона буде визнана неопераційною.

Курсові різниці, що виникають в результаті перерахування грошових коштів та інших монетарних статей від операційної діяльності відображаються в бухгалтерському обліку доходів на субрахунку 714 «Дохід від операційної курсової різниці» і витрат на субрахунку 945 «Втрати від операційної курсової різниці». Курсові різниці від фінансової і інвестиційної діяльності - на субрахунку 744 «Доход від неопераційної курсової різниці» і 974 «Втрати від неопераційної курсової різниці».

Крім того, П(С)БО № 16 «Витрати» визначено, що до інших операційних витрат відноситься собівартість реалізованої іноземної валюти. В бухгалтерському обліку така собівартість визначається шляхом перерахунку іноземної валюти у грошову одиницю України за курсом НБУ на дату продажу іноземної валюти плюс витрати, пов’язані з продажем іноземної валюти. Балансова вартість реалізованої іноземної валюти відображається на субрахунку 942 «Собівартість реалізованої іноземної валюти». Розглянемо облік операцій з іноземною валютою в Додатку А.

Резиденти - юридичні особи і фізичні особи - підприємці та іноземні представництва мають право використовувати з поточних рахунків готівкову іноземну валюту для забезпечення витрат на відрядження працівників за кордон, а також на представницькі витрати (організацію офіційних заходів за кордоном).

Уповноважений банк здійснює видачу готівкової іноземної валюти з поточного рахунку юридичної особи - резидента або іноземного представництва на підставі заяви на видачу готівки, доручення повноважному представнику на отримання іноземної валюти в касі уповноваженого банку та листа-розрахунку, який містить такі дані:

прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) осіб, які виїжджають за кордон;

розрахунок витрат.

Уповноважений банк залишає в касових документах документи, на підставі яких здійснюється видача з поточного рахунку готівкової іноземної валюти.

Юридичні особи - резиденти та іноземні представництва, що мають власні транспортні засоби (орендують, фрахтують), мають право використовувати готівкову іноземну валюту з поточних рахунків для забезпечення експлуатаційних витрат, пов'язаних з обслуговуванням транспортних засобів за кордоном.

Готівкова іноземна валюта, що отримана юридичними особами - резидентами та іноземними представництвами з власних поточних рахунків в іноземній валюті, відкритих в уповноважених банках, використовується виключно на цілі, на які вона отримана.

.Відображення у звітності рух грошових коштів на поточних рахунках в банку в іноземній валюті

Високоліквідні активи, в першу чергу, цікавлять саме користувачів фінансової звітності. Тому важливим аспектом розкриття інформації щодо грошових коштів та їх еквівалентів є звітність. Взаємозв'язок залишків на рахунках бухгалтерського обліку та статей балансу наведено в таблиці 5.

Таблиця 5.

Взаємозв'язок залишків на рахунках бухгалтерського обліку та статей балансу, за якими грошові кошти та їх еквіваленти

В примітках до фінансової звітності наводиться така інформація:

. Сума курсових різниць, що включена до складу доходів і витрат протягом звітного періоду.

. Сума курсових різниць, що включена протягом звітного періоду до складу іншого додаткового капіталу, а також інформація, що пояснює взаємозв'язок між сумою таких курсових різниць на початок і на кінець звітного періоду.

У разі зміни ознак класифікації діяльності господарської одиниці за межами України також наводиться така інформація:

. Характер та причини зміни.

. Вплив зміни на власний капітал.

. Вплив зміни на чистий прибуток (збиток) за попередній рік, якщо така зміна відбулася на початку попереднього року.

Підприємству, що використовує МСФЗ слід розкривати, разом з коментарями управлінського персоналу, суму значних залишків грошових коштів та їхніх еквівалентів, утримуваних підприємством і недоступних для використання групою.

Існують різні обставини, за яких залишки грошових коштів та їхніх еквівалентів утримуються підприємством і є недоступними для використання групою. Прикладами можуть бути залишки грошових коштів та їхніх еквівалентів, які утримуються дочірнім підприємством, яке здійснює свою діяльність у країні, де застосовуються контроль за обміном валют або інші правові обмеження, коли залишки недоступні для спільного використання материнським підприємством або іншими дочірніми підприємствами.

Додаткова інформація може бути доречною і сприяти розумінню користувачами фінансового стану й ліквідності підприємства.

Розкриття такої інформації, разом з коментарями управлінського персоналу, заохочується і може включати:

а) суму невикористаних запозичених коштів, що можуть бути наявними для майбутньої операційної діяльності і для погашення зобов'язань інвестиційного характеру, із зазначенням будь-яких обмежень щодо використання цих коштів;

б) сукупні суми грошових потоків окремо від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, які пов'язані з частками участі у спільних підприємствах, відображені у звіті за методом пропорційної консолідації;

в) сукупну суму грошових потоків, які відображають збільшення операційної потужності окремо від тих грошових потоків, які потрібні для підтримання операційної потужності;

г) суму грошових потоків, які виникають від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності в кожній галузі і в кожному географічному сегменті (див. МСБО 14 "Звітність за сегментами").

Окреме розкриття інформації про грошові потоки, які відображають збільшення операційної потужності, від грошових потоків, потрібних для підтримання операційної потужності, є корисним, оскільки допомагає користувачеві визначити.

Положення бухгалтерського обліку 37 "Податкові різниці" визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про податкові різниці та її розкриття у фінансовій звітності.

Норми цього Положення застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами, які згідно із законодавством є платниками податку на прибуток (крім банків, бюджетних установ та суб'єктів малого підприємництва - юридичних осіб, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 154.6 статті 154 розділу III Податкового кодексу України, та застосовують порядок спрощеного бухгалтерського обліку доходів і витрат).

Терміни, що використовуються у цьому Положенні, мають таке значення:

податкова різниця - різниця, яка виникає між оцінкою і критеріями визнання доходів, витрат, активів, зобов'язань за положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та доходами і витратами, визначеними податковим законодавством;

податковий прибуток (збиток) - сума прибутку (збитку), визначена за податковим законодавством об'єктом оподаткування за звітний період;

постійна податкова різниця - податкова різниця, яка виникає у звітному періоді та не анулюється в наступних звітних податкових періодах;

постійна податкова різниця, що підлягає вирахуванню, - постійна податкова різниця, що призводить до зменшення податкового прибутку (збільшення податкового збитку) звітного періоду;

постійна податкова різниця, що підлягає оподаткуванню, - постійна податкова різниця, що збільшує податковий прибуток (зменшує податковий збиток) звітного періоду;

тимчасова податкова різниця - податкова різниця, яка виникає у звітному періоді та анулюється в наступних звітних податкових періодах.

Висновки

Сфера зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів господарювання України визначає необхідність проведення розрахунків із закордонними партнерами в іноземній валюті. В системі бухгалтерського обліку такі види розрахунків знаходять своє відображення з врахуванням вимог як чинного законодавства, так і інформаційних запитів зацікавлених осіб - власників, менеджерів, інвесторів тощо.

Перелік видів діяльності, що можуть здійснюватися вітчизняними підприємствами є достатньо широким. Як наслідок, виникає необхідність в проведенні детальної класифікації видів зовнішньоекономічних операцій та форм розрахунків за ними. Облік розрахункових операцій в іноземній валюті ускладнюється тим, що бухгалтер повинен враховувати коливання курсів національної грошової одиниці по відношенню до валюти контрагентів, відображати в обліку курсові різниці, а також відслідковувати порядок купівлі та своєчасність продажу іноземної валюти.

На даний час в обліку операцій в іноземній валюті залишаються проблемними такі питання:

облік курсової різниці на рахунках фінансових результатів в умовах перехідної економіки формує прибуток(збиток), що не відповідає своїй економічній суті;

не узгоджені повністю питання бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, в перерахунку активів підприємства, виражених в іноземній валюті;

відсутність нормативного регулювання таких важливих в зовнішньоекономічній діяльності операцій, як консолідація звітності, страхування валютного ризику, облік суттєвих в фінансовому плані подій після дати складання балансу;

відсутність в нормативному обліковому законодавстві альтернативних варіантів, що не дає можливості реалізації підприємствами власного економічно обґрунтованого вибору.

Повноцінний та дієвий механізм валютно-розрахункових операцій дозволить вирішити проблему стабілізації національної валюти, мобілізувати необхідні внутрішні та зовнішні інвестиції для модернізації промисловості, підвищити дохідність банку, зробити більш безпечними валютні операції банків та збільшити кількість клієнтів.

Джерела

Закон України від 16.07.1999 р. №996-XIV«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами і доповненнями від 7 липня 2011 року № 3614-VI) www.rada.gov.ua

Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 5 квітня 2001 року, № 2346-ІІІ.

Закон України від 22.12.2011 р. № 4282-VI «Про Державний бюджет України на 2012 рік» <http://nibu.factor.ua/ukr/info/Zak_basa/Z4282/>

Закон України Про внесення змін до Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2007, N 44, ст.510 )

Закон України від 04.11.2011 № 4014-VI Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності

Про банки і банківську діяльність (з наступними змінами і доповненнями): Закон України, прийнятий Верховною Радою України від 07.12.2000 р. №2121-III. [електронний ресурс]. - доступ. - www.rada.gov.ua <http://www.rada.gov.ua>