Материал: Облік наявності та руху грошових коштів на поточних рахунках в банку в іноземній валюті

Облік наявності та руху грошових коштів на поточних рахунках в банку в іноземній валюті

Облік наявності та руху грошових коштів на поточних рахунках в банку в іноземній валюті

Вступ

Більшість операцій, що відбуваються на підприємстві, пов'язані з придбанням, виробництвом і продажем товарів та послуг, і, у зв'язку з цим оплатою та одержанням грошових коштів. Оскільки грошові кошти мають здатність обертатись, ступінь ризику помилок в обліку та контролю на цій ділянці обліку досить великий. Тому важливим завданням є організація обліку, аналізу і аудиту грошових коштів з метою забезпечення мінімальних гарантій для користувачів фінансової звітності щодо достовірності, реальності, повноти і законності наведеної інформації про неї. Отже, питанням обліку грошових коштів має приділятись серйозна увага.

Вказані обставини вимагають подальшого дослідження особливостей обліку операцій з грошовими коштами і внесення, на цій основі, пропозицій по удосконаленню обліку та аналізу господарської діяльності підприємства. Крім того, необхідна також подальша наукова розробка питань, пов’язаних з дослідження суті поняття “грошові кошти”, її ролі в інформаційному забезпеченні управління підприємством, оптимізації основних показників і кількості носіїв первинної інформації по складанню і аналізу фінансової звітності.

Суттєве практичне значення викладених питань дозволить виявити шляхи покращення фінансово-економічного становища підприємства.

Номінальну виробничу діяльність кожне підприємство може здійснювати лише при постійних зв`язках з іншими підприємствами з допомогою грошових коштів.

У міжнародній практиці досі не існує єдиної універсальної схеми обліку валютних операцій, і зарубіжні країни у своїх національних системах бухгалтерського обліку використовують різні методи відображення у фінансовій звітності операцій з іноземною валютою. Найпоширеніші з них такі: • метод обліку за курсом на дату закриття (closing rate method), відповідно якого всі операції з іноземною валютою відображаються у обліку за курсом на дату балансу; • метод оборотно-необоротної оцінки (Сurrent/Non-current method), відповідно до якого поточні активи та пасиви переоцінюються за курсом на дату балансу, а довгострокові - відобра-жаються за історичною вартістю; • монетарно-немонетарний метод (Monetarn/Non-monetary method) - розподіл статей балансу на монетарні та немонетарні за грошовою ознакою; • темпоральний метод (Temporal method) полягає в оцінці активів та пасивів за поточними (або майбутніми) цінами за курсом на дату звітності, а статті, що виражені за історичною вартістю, відповідно за курсом на дату відображення в обліку. Вибір методу обліку валютних операцій здійснюється країною самостійно, залежно від історичного розвитку, традицій, рівня розвитку науки й економіки та умов господарювання. Так, наприклад, у країнах з високим рівнем інфляції, практикується оцінювання валютних коштів за поточним курсом. В Україні діє Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», який визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України. Норми Положення (стандарту) 21 за-стосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ). В основу бухгалтерського обліку валютних операцій в Україні покладено монетарно-немонетарний метод.

Монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов’язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів. Немонетарні статті - статті інші, ніж монетарні статті балансу. Для бухгалтерського обліку валютних операцій слід розрізняти такі поняття: Офіційний валютний курс - курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави. Комерційний курс - курс який установлюється банком для проведення операцій купівлі-продажу іноземної валюти. Курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти за різних валютних курсів.

Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб’єкту господарювання для:

зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті;

для здійснення поточних операцій;

для здійснення інвестицій за кордон, розрахунків за купівлю-продаж облігацій зовнішньої державної позики України та для зарахування, використання і погашення кредитів в іноземній валюті;

для надходження іноземних інвестицій в Україну відповідно до законодавства України;

для проведення операцій, передбачених генеральною ліцензією Національного банку на здійснення валютних операцій.

Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті регламентується Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.99 р. № 185 (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 16.03.2000 р. № 1559-ІІІ). Організації і методиці обліку операцій в іноземній валюті присвячені праці С.Ф.Голова, В.П. Завгороднього, З.В. Задорожного, М.В.Кужельного, І.І.Павлюка, В.М.Пархоменка, В.В.Сопка, М.М.Ткаченка та інших. Ці праці містять багато цінних пропозицій та рекомендацій щодо ведення обліку згідно чинного законодавства.

1.Економічна сутність грошових коштів

Сучасні умови існування підприємств, а також процеси, що протікають в економіці України ще раз підтверджують важливість і необхідність добре налагодженого фінансового обліку грошових коштів на рахунках в банках для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємствами. Значущість інформації про рух грошових коштів на рахунках в банках обумовлюється необхідністю надання користувачам для прийняття рішень повної та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності.

Для зберігання тимчасово вільних грошей та здійснення розрахункових операцій кожне підприємство відкриває у відділеннях банку по місцю знаходження розрахункові рахунки.

За економічним змістом безготівкові розрахунки розподіляються на дві основні групи:

. За товарними операціями, тобто всі розрахунки між підприємствами і господарськими організаціями за реалізовану продукцію, виконані роботи, послуги і придбані матеріальні цінності.

. За нетоварними операціями, до яких відносяться: платежі до бюджету, одержання і повернення банківських позик, сплата страхових платежів, розрахунки за претензіями, недостачами і крадіжками та інші розрахунки.

Розрахункові рахунки у іноземній валюті можуть бути використані лише для операцій 1 типу.

Організація безготівкових розрахунків базується на таких принципах:

• платежі здійснюються після відвантаження продукції, виконання робіт, послуг або одночасно з ними;

• платежі здійснюються за згодою платника;

• покупець може відмовитись від оплати розрахункових документів;

• платежі здійснюються за рахунок коштів платника або в установленому порядку за рахунок кредиту банку;

• зарахування коштів на рахунок одержувача повинно виконуватися лише після списання цих сум з рахунку платника.

Операції на рахунках в установах банків можуть бути тимчасово зупинені за рішенням державних податкових інспекцій, судовими, правоохоронними та іншими органами у випадках, передбачених законодавчими актами.

Для проведення безготівкових розрахунків підприємства можуть застосовувати лише ті форми розрахунків, які встановлені законами і постановами Уряду і є обов’язковими для всіх учасників платіжного обігу. Залежно від умов господарської діяльності підприємств, місця знаходження платників, джерел коштів, за рахунок яких виконуються платежі застосовуються ті чи інші форми розрахунків. При розрахунках за товарно-матеріальні цінності. Надані послуги і виконані роботи, а також по інших операціях, використовують такі основні форми безготівкових розрахунків: платіжними дорученнями; платіжними вимогами-дорученнями; чеками; акредитивами; векселями; платіжними вимогами; інкасовими дорученнями. Ці форми розрахунків були впроваджені Інструкцією №7 “Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України” і затверджені Постановою НБУ № 204 від 2.08.1996.

Розрахункові документи, які здаються в банк мають відповідати вимогам встановлених стандартів та вміщувати, залежно від їх форми, такі реквізити:

• назва документа;

• номер документа, число, місяць, рік його виписки. (Число та рік вказуються цифрами, місяць - літерами. На розрахункових документах, які заповнюються технічними засобами, допускаються зазначення місяця цифрами (01-12));

• назви платника та одержувача коштів (їх офіційне скорочення), які відповідають зареєстрованим у статуті, їх ідентифікаційні коди за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України, у фізичних осіб - ідентифікаційні номери, що проставляються на підставі відповідних документів податкових органів, номери рахунків в установах банку;

• назва банків платника та одержувача, їх місцезнаходження та умовні номери за МФО (код банку);

• суму платежу цифрами та літерами;

• призначення платежу: назва товару (виконаних робіт, наданих послуг), посилання на документ, на підставі якого здійснюється операція (договір, рахунок, товарно-транспортний документ, та інше), із зазначенням його номера і дати, зазначення законодавчого акта, яким передбачене право безспірного стягнення та безакцентного списання коштів (його дата, номер і відповідний пункт). Замість назви товару може зазначатись його кодове (умовне) значення;

• на першому примірнику (незалежно від способу виготовлення розрахункового документа) - відбиток печатки (за винятком випадків, передбачених інструкцією) та підписи відповідальних осіб платника або (та) одержувача коштів;

• підрозділи бюджетної класифікації та строк настання платежу (у разі перерахування коштів до бюджету);

• суму податку на додану вартість або напис “без податку на додану вартість”. В бухгалтерському обліку всі розрахунки з бюджетом відображають на рахунку № 641 «Розрахунки з бюджетом”. По кредиту цього рахунку нараховують суми платежів до бюджету, а по дебету - фактичне перерахування грошей у дохід бюджету. Кредитове сальдо показує заборгованість підприємства перед бюджетом, тобто суму, яку підприємство має перерахувати до бюджету. Дебетове сальдо по рахунку 641 означає переплату бюджету, тобто надлишкову перераховану суму до бюджету, яку необхідно зарахувати в рахунок чергових платежів або повернути підприємству.

.Нормативно правова база обліку наявності та руху грошових коштів на поточних рахунках в банку в іноземній валюті

Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті між резидентами та нерезидентами, перш за все, регулюється Законами України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", а також Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків в національній та іноземній валютах, затвердженою Постановою Правління Національного банку України.

Режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства визначають Декрет КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 р. № 15-93 в редакції від 12.01.2012 та Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР редакції від 11.02.2010

Рис. 1 Схема операцій з іноземною валютою

За загальним правилом для здійснення розрахунків суб'єкти господарювання зберігають грошові кошти в установах банків на відповідних рахунках.

Як встановлено ч. 2 ст. 1087 Цивільного кодексу України, розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, здійснюються в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть проводитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Слід, однак, мати на увазі, що сфера застосування готівкового обігу досить обмежена і визначається спеціальними нормами.

Переважна ж більшість розрахунків між суб'єктами господарювання проводиться у безготівковій формі на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Сучасний валютний ринок становить собою систему механізмів, функціонування яких покликане забезпечити купівлю і продаж національних грошових одиниць та іноземних валют з метою їх використання для обслуговування міжнародних платежів.

Найсуттєвішим функціональним призначенням валютного ринку є забезпечення реальної свободи та дій власника валюти.

Ступінь зрілості валютного ринку визначається не тільки масштабами валютних операцій, але і його спроможністю повною мірою реалізувати саме цю функцію.

Свобода вибору суб”єктів ринку пов’язана з їхнім прагненням отримати для себе у процесі здійснення валютних операцій певні матеріальні вигоди, виражені у відповідному доході.

Невід’ємним атребутом валютного ринку є присутність функціональних елементів його регулювання. Сучасний валютний ринок-інситутуційно регульований. Уся система міжнародних валютних орнанізацій, союзів і угод , діючих на міждержавній основі, а також система страхування від валютного ризику являють собою відповідні атребути валютно-ринкової діяльності.

Відповідно до п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів" грошові кошти - це готівка, грошові кошти на рахунках в банках та депозити до запитання.

Дамо визначення таким поняттям, як іноземна валюта та валютні операціїї.

·іноземна валюта- іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу , кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України;

·платіжні документи та інші цінні папери, боргові розписки, акредитиви, чеки, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи, виражені в іноземній валюті.

Валютні операції- це: ·операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій , що здійснюються резидентами у валюті України;

·операції, пов’язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності;

·операції, пов’язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Валютне регулювання та валютний контроль в Україні здійснюють державні органи:

·Національний банк України;

·Державна податкова адміністрація України;

Виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.