Материал: Обґрунтування зовнішньоекономічної угоди (імпорт парфумерії)

Залежно від критерію, що застосовується для класифікації, виділяють наступні вила упаковки (тари):

. За оборотністю:

Багатооборотна тара - призначена для багаторазового використання;

Поворотна тара - тара, що була у використанні, та має бути повернена постачальнику.

Безповоротна - тара, яка утилізується після використання товару кінцевим споживачем.

Оборотність це критерій, у зв'язку з яким вартість упаковки може включатися або не включатися у вартість товару. При цьому ціна упаковки, яка підлягає поверненню, вказується окремо від ціни товару.

. По приналежності до товару:

Зовнішня упаковка, служить для транспортування та зберігання товару, що класифікується в іншій тарифній позиції, ніж товар. Зовнішня упаковка повинна містити пакувальний лист, який містить інформацію про перелік товарів за видами і сортами, що знаходяться в даній упаковці. Саме зовнішня упаковка може бути оборотною та поворотною; на зовнішню упаковку наноситься маркування; зовнішня упаковка має свою систему штрихового кодування.

Внутрішня упаковка, невіддільна від товару. Внутрішня упаковка дуже часто буває об'єктом права інтелектуальної власності - промисловим зразком або носієм зареєстрованої торгової марки. Вартість внутрішньої упаковки може перевищувати, і навіть значно, вартість самого товару. Внутрішня упаковка у зовнішньоекономічних операціях не буває поворотною; вона утилізується після використання товару.

. По матеріалу виготовлення упаковка характеризується двома критеріями:

Здатність матеріалу до утилізації, вимога, що є обов'язковою щодо одноразової упаковки в багатьох країнах. З цієї причини, зокрема, заохочується ввезення товарів у багатооборотній тарі зі скла.

Оптимальне співвідношення матеріалу і ціни. Найпоширенішим матеріалом для упаковки товарів широкого вжитку є гофрокартон, що характеризується низькою вартістю, простотою в обробці, мінімальною вагою і досить високою механічною стійкістю. Дуже часто упаковка з гофрокартону формується за ієрархією, коли коробки меншого розміру пакуються у коробки більшого розміру.

. По конструкції упаковка класифікується згідно зі стійкістю форми товару:

Рідкі й сипучі товари можуть бути упаковані тільки в герметично закриваючуся тару. При цьому тара для рідких товарів повинна бути водонепроникною.

. По стійкості до зовнішніх механічних впливів.

Упаковка уніфікована для полегшення міжнародної торгівлі відповідно до потреб перевезення та перевантаження.

Стандартизація упаковки проводиться шляхом встановлення критеріїв раціональності та безпеки тари і здійснюється за трьома принципами:

Принцип відповідності нормативним стандартам, встановлює загальні технічні вимоги до тари за типами тари, основними параметрами (призначення, надійність, транспортабельність) та ін;

Принцип відповідності якісним вимогам різної номенклатури, встановлює стандарти для упаковки конкретних видів продукції;

Принцип відповідності торговим звичаям.

Маркування - це комплекс написів, умовних позначень та зображень, які розміщені на зовнішній упаковці, транспортних бирках і самому товарі для цілей індивідуалізації, транспортування, завантаження та розвантаження товару.

Маркування має велике значення не лише для транспортних цілей, але і для інших обставин, пов'язаних з виконанням поставки.

Якщо контракт не містить вказівок щодо маркування, продавець повинен забезпечити маркування, звичайне для такого виду товару та упаковки, з урахуванням умов транспортування.

Якщо в контракт включаються вказівки про маркування, вони носять, зазвичай, детальний характер.

Маркування повинне містити відомості, призначені різним адресатам:

. Для покупця - (товарне маркування). Написи для покупця повинні бути зроблені на мові країни покупця. Якщо передбачається тривале транспортування по території країни виробника, написи, також, повинні дублюватися мовою країни виробника. Ці написи повинні містити:

Найменування виробника та країну походження товару ;

Найменування вантажовідправника;

Найменування вантажоодержувача та місце призначення;

Номер контракту;

Місцезнаходження документації;

Вагові показники;

Загальна кількість місць вантажу

Номер пакувальної одиниці;

Вказівки про оборотність тари.

. Для перевізника - (транспортне маркування):

Точні габарити;

Інструкції з погрузки, вивантаження та складування - «верх, низ, не кантувати, скло, боїться вогкості» тощо;

Інструкції про стропування - центр ваги, місця стропування, напрямок стропових тросів;

.Для споживача - інформація про товари має містити:

назви нормативних документів, вимогам яких повинні відповідати товари;

перелік основних споживчих властивостей товару, а для продуктів харчування - склад, калорійність, вміст шкідливих речовин, у порівнянні з нормативними вимогами, протипоказання;

ціну та умови придбання товару;

дату виготовлення, термін служби і термін придатності;

гарантійні зобов'язання виготовника;

правила та умови ефективного використання;

найменування та адресу виробника та особи, що задовольняє претензії споживача;

вказівку про сертифікацію товарів, які повинні бути сертифіковані;

попередження про потенційну небезпеку товару.

Маркування повинне бути чітким і добре помітним, нанесеною незмивною або водовідштовхувальною фарбою, контрастною до кольору упаковки.

Маркування повинне дублюватися на різних місцях упаковки і бути доступним для прочитання. Для маркування можуть застосовуватися графічні зображення (піктограми), які відповідають міжнародним стандартам.

Маркування виконує наступні функції:

інформаційна;

ідентифікаційна;

емоційна;

мотивуюча.

Всі ці функції взаємопов'язані, так як барвисто оформлене маркування викликає позитивні емоції, що слугує мотивацією для придбання товару.

Структура товарного маркування включає в себе наступні 3 елементи:

. Текст (50 - 100%);

. умовні позначення (інформаційні знаки).

Виділяють наступну класифікацію інформаційних знаків:

. Товарні знаки і знаки обслуговування.

По формам вираження виділяють:

· словесні товарні знаки, товарні знаки у формі слова (слів), представляє імена відомих людей, назви тварин, небесних тіл, вигадані слова;

· образотворчі товарні знаки - позначення у вигляді різних малюнків, символів, значків, зображень предметів, тварин;

· об'ємні - тривимірні зображення;

· комбіновані товарні знаки - позначення, що поєднують в собі вище названі.

В якості окремої категорії можна виділити також звукові товарні знаки.

Товарний знак включає в себе:) фірмовий товарний знак - призначений для ідентифікації виробника. Типи позначення фірмових товарних знаків:

фірмове слово;

фірмовий знак;

торговий знак - фірмове ім'я чи фірмовий знак, офіційно зареєстровані в міжнародному реєстрі;) асортиментний товарний знак - для ідентифікації асортиментної належності;) колективний товарний знак - товарний знак спілки, господарської асоціації або іншого добровільного об'єднання підприємств;) знаки - найменування місць походження товарів - ім'я країни, населення, місцевості для позначення товарів і акцентування уваги на його споживчі властивості. Дана група інформаційних знаків ділиться на міжнародні та національні. Знаки - найменування місць походження товарів зазначаються в товаросупровідній документації

. Знаки відповідності і якості - це захищені в установленому порядку знаки, які застосовуються відповідно до правових систем сертифікації. Ці знаки показують, що продукція або послуга відповідають якомусь конкретному стандарту. Розрізняють:

національні: загальні та групові (на продовольчі товари, продукцію сільського господарства);

транснаціональні (регіональні) - показують відповідність вимогам міжнародних стандартів на основі взаємного визнання результатів сертифікації;

.        Фінансові умови розрахунків

Платіжні умови, від яких напряму залежить контрактна ціна, визначають порядок та строки оплати вартості поставленого згідно з контрактом товару, тобто визначають, коли здійснюється оплата товару відносно його фактичної поставки.

У міжнародній торгівлі найчастіше використовують такі два основні види платежу або способи розрахунків:

■ розрахунки готівкою, або негайний платіж (sight payment - "платіж при погляді", мається на увазі, на товаросупровідні документи);

■ розрахунки з платежем на виплату, або у кредит (deffered payment),

■ та два додаткові:

комбінований платіж (mixed payment);

кредит з опціоном негайного платежу.

У даній курсовій роботі буде використаний розрахунок готівкою після прийнятта товару у пункті призначення.

Під розрахунком готівкою (негайним платежем) розуміється оплата товару не живими грошима (вони у міжнародній торгівлі практично не використовуються), а ті форми оплати, які здійснюються у період від готовності товару для відвантаження на адресу покупця до моменту переходу права власності на нього до останнього. З банківської точки зору, негайним вважається платіж, на здійснення якого затрачено часу не більше, ніж необхідно для обробки контрагентами та їх банками платіжних документів. Зазвичай при використанні умови негайного платежу імпортеру та його банку надається 3-5 пільгових днів для ознайомлення з товаросупровідними документами та здійснення платежу, якщо інші умови не обумовлені у контракті та платіжних інструкціях експортера. Максимальний строк перевірки документів у банку - 7 днів. На практиці до даного періоду додається ще один місяць, що викликається такими причинами: територіальна віддаленість контрагентів та їх банків або необхідність здійснення розрахунків через треті банки. Після цього вважається, що оплата здійснюється у кредит.

Негайний платіж в залежності від домовленості контрагентів, а також специфіки товарів може здійснюватись імпортером за однією із умов:

а) після отримання повідомлення про завершення навантаження товару у пункті відправлення;

б) при врученні імпортеру комплекту товаророзпорядчих документів з наданням для оплати декількох пільгових днів або годин;

в) при прийнятті товару імпортером у пункті призначення.

.        Економічна ефективність угоди

Визначення митної вартості товару.

Економічна ефективність угоди визначається за допомогою двох показників - абсолютного та відносного економічного ефекту. Для їх розрахунку слід визначити повні витрати українського учасника зовнішньоторговельної угоди.

Для нарахування деяких платежів та оформлення митних документів при імпорті товарів використовується їх митна вартість для якої передбачено шість методів визначення митної вартості:

)        За ціною угоди щодо товарів, які імпортуються

)        За ціною угоди щодо ідентичних товарів

)        За ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів

)        На основі віднімання вартості

)        На основі додавання вартості

)        Резервного.

Оскільки основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, то він і буде використовуватися при виконанні зовнішньоекономічної угоди.

Митною вартістю за даним методом є ціна угоди, що фактично сплачена чи ціна, яка підлягає сплаті за товари, які імпортуються за призначенням в Україну, на момент перетину ними митного кордону України.

Встановлення митної вартості товару починається з аналізу витрат, які входять у контрактну вартість відповідно до обраної базисної умови поставки. Митна вартість може бути рівною, більшою або меншою від контрактної.

Визначення митної вартості товару при імпорті в Україну наведено у таблиці 2.

Таблиця 2

Для оцінки економічної ефективності імпорту необхідно розрахувати значення наступних показників: економічний ефект від імпорту та відносний показник ефективності імпорту.

Економічний ефект від імпорту визначається за формулою :

ЕВімп = АІ-Еімп,

Де ЕВімп - економічний ефект від імпорту партії товару, грн.

АІ - виручка від реалізації імпортних товарів на внутрішньому ринку, грн.

Еімп - повні витрати імпортера, пов’язані з виконанням імпортної операції, грн.

Еімп = Snp + ,

Де Snp - сума платежу за імпортований товар згідно умов контракту, грн.

 - витрати імпортера у зв’язку із здійсненням k-того виду зобов’язань відповідно до обраної базисної умови поставки товару, грн.

АЕімп - додаткові витрати покупця, пов’язані із проведенням імпортної операції, грн.

До витрат імпортера відповідно базисної умови поставки товару (DDU(Київ)) відносять ввізне мито та митний збір, але у даному випадку вони будуть дорівнювати нулю адже діє закон про вільну торгівлю.

Додаткові витрати покупця, пов’язані з проведенням імпортної операції, включають в себе:

         переказ коштів за межами України (0,1%) від контрактної вартості:

х 0,001 = 840 (грн)

         придбання валюти (0,5% від контрактної вартості):

х 0,005 = 4200 (грн)

         розвантаження товару з транспортного засобу основного перевізника, що становить 210 грн.

Отже, додаткові витрати покупця, пов’язані із проведенням імпортної операції:

АЕімп = 840 + 4200 + 210 = 5250 (грн)

На основі розрахункових показників визначаємо повні витрати імпортера, пов’язані з виконанням імпортної операції:

Еімп = 840000 + 5250 = 845250 (грн)

Розраховуємо економічний ефект від імпорту, якщо виручка від реалізації парфумерних виробів на ринку України становитиме 5600 х 225 = 1260000 грн.

ЕВімп = 1260000 - 845250 = 414750 (грн)

Відповідно до Закону України від 3 квітня 1997 р. №168\97-ВР «Про податок на додану вартість» при ввезенні товарів на митну територію України сплачується, за деякими виключеннями, податок на додану вартість (ПДВ). При цьому сума ПДВ згідно «Інструкції про порядок контролю митними органами за справленням під час митного оформлення товарів, увезених (пересланих) на митну територію України, та перерахування до бюджету податку на додану вартість», затвердженої Наказом Державної митної служби України від 10 червня 2003 р. №312 розраховується за формулою:

Тпдв = (С + D + Таз) х Rпдв х 1\100,

Де Т пдв - сума ПДВ, грн.

С - митна вартість товару, що за даними розрахунків рівна 838979,98 грн.- сума ввізного мита(0 грн.)

Таз - сума акцизного збору, що розрахована за ставкою, встановленою у % до вартості товарів (парфумерні вироби акцизним збором не обкладаються)пдв - ставка ПДВ, 20%

Тпдв = (838979,98+0+0)х20х1\100 = 167796 (грн)

Витрати покупця, пов’язані з виконанням імпортної операції наведені у таблиці 3.