Важливе значення в оздоровленні умов праці має організація праці яка сприяє рішенню ряду питань у тому числі усуненню небезпечних і шкідливих факторів забезпеченню спецодягом захисними пристосуваннями і пристроями; упровадженню раціональних змінних добових тижневих і річних режимів праці й відпочинку.
Складання організаційно-технічних карт по проведенню окремих польових робіт є ефективною формою підвищення рівня організації праці за якою санітарна служба повинна вести постійний контроль.
Сучасна техніка в основному відповідає вимогам гігієни праці і ергономіки Практично до допустимого рівня знижений шум на робочих місцях механізаторів рівень вібрації на сидінні механізатора Механізатор може відрегулювати сидіння відповідно до свого зросту жорсткість сидіння – відповідно до маси тіла тиск у шинах для зменшення вібрації.
Для забезпечення нормального мікроклімату в кабіні механізатор повинен своєчасно і грамотно проводити технічне обслуговування випаровуючого кондиціонеру.
Перед початком роботи з пестицидами необхідно проводити медичне обстеження працівників навчати їх прийомам само- і взаємодопомоги санітарно-просвітницьку роботу у формі випуску санітарних бюлетенів радіопередач лекцій і бесід.
У період застосування пестицидів необхідно організувати контроль за правильністю їх використання.
При виконанні різних видів робіт, при значному ущільненні робочого дня з великими енергетичними затратами необхідно запроваджувати короткочасні перерви (10–15 хвилин через 2 години) Такі перерви звичайно не знижують продуктивності праці але поліпшують функціональний стан організму працівників.
Для проведення оздоровчих заходів в овочівництві відкритого ґрунту важливо:
– забезпечити механізацію в першу чергу найбільш трудомістких і важких робіт (посадка прополювання полив збирання) для чого необхідно прискорити удосконалення конструкцій серійних машин і випуск нових машин що відповідають гігієнічним вимогам;
– обладнувати складні агрегати на яких працюють великі групи людей
раціональною системою двосторонньої сигналізації з кожного робочого місця (томатозбиральні комбайни розсадопосадочні і прополочні машини);
– з метою ліквідації необхідності в допоміжних робітниках при механізованій посадці розсади забезпечувати вирощування розсади яка відповідає вимогам стандартів.
При проведенні заходів по оздоровленню умов праці в овочівництві закритого ґрунту необхідно передбачити:
– боротьбу з перегрівом культиваційних приміщень (затінення покрівель
інтенсивне провітрювання застосування систем випаровуючого охолодження та ін);
– забезпечення відповідним спецодягом для виконання повсякденних і
спеціальних робіт;
– організацію централізованих систем приготування і роздачі робочих
розчинів пестицидів і мінеральних добрив;
– встановлення систематичного контролю за наявністю пестицидів у повітрі робочої зони овочах і технологічних відходах;
– застосування прогресивних способів обігріву;
– подальше впровадження процесів механізації й автоматизації агротехнічних операцій з використанням механізмів і агрегатів які виключають забруднення повітряного середовища токсичними і шкідливими домішками (електротрактори електрокари електромотиги й ін);
– впровадження передових прийомів організації праці й відпочинку
овочівників покращення медичного забезпечення працівників
При проведенні заходів по оздоровленню умов праці у тваринництві необхідно передбачити:
– удосконалення механізації та автоматизації виробничих процесів з
урахуванням вимог та досягнень гігієни, ергономіки і психофізіології праці;
– загальне санітарне прибирання приміщень;
– забезпечення безперебійної роботи вентиляційних систем;
– герметизація обладнання для кормоприготування і кормороздачі,
механізоване прибирання приміщень від пилу зі зволоженням (для зменшення пилу);
– для зменшення мікробної забрудненості необхідно застосовувати бактерицидні лампи.
У комплексі лікувально-профілактичних заходів, направлених на своєчасне виявлення, лікування та попередження захворювань працівників, значне місце повинні займати попередні та періодичні медичні огляди, профілактичні щеплення.
На кожній виробничій дільниці необхідно організувати санітарні пости з аптечками, навчити механізаторів само - та взаємодопомозі, проводити широку роз’яснювальну, санітарно-освітню роботу (санітарні бюлетені, радіопередачі, лекції, бесіди та ін.).
Під контролем територіальних органів Держгірпромнагляду перебуває майже 870 тис. підприємств, більше ніж 750 суб’єктів господарювання різних форм власності та видів діяльності, які експлуатують майже 4 млн. виробничих об’єктів. Чисельність працівників, зайнятих на цих підприємствах, –
14 млн. 386 тис. осіб.
В Україні на даний час зареєстровано у Фонді соціального страхування від нещасних випадків 1342278 підприємств, установ і організацій незалежно від їх форми власності та виду економічної діяльності.
Офіційна статистика стану виробничого травматизму в Україні за роки незалежності свідчить про суттєве стійке падіння виробничого травматизму, як загального, так і зі смертельним наслідком. Так, загальний травматизм у 2009 р. зменшився порівняно з 1992 р. у 10 разів, а зі смертельним наслідком – майже у 4 рази.
За цей час на 30% зменшилась загальна чисельність робітників на підприємствах і організаціях. У той же час із розрахунку на 100 тис. працюючих кількість травмованих на виробництві зменшилась із 600 осіб до 86, у тому числі зі смертельним наслідком – з 13 до 5.
Але відношення кількості нещасних випадків зі смертельним наслідком до кількості випадків травмування на виробництві порівняно з 1992р. збільшилась з 21 до 55. На сьогоднішній день в Україні кожний 18-й випадок травмування – зі смертельним наслідком.
За оцінкою Міжнародної організації праці у світі 1 смертельний випадок – на 763 травмованих. Це свідчить про те, що значна кількість випадків травмування на виробництві з легким і середнім ступенем тяжкості просто приховується роботодавцями від розслідування й обліку.
Таке масове приховання випадків травмування працівників на виробництві або переведення їх у категорію, «не пов’язану з виробництвом», звільняють роботодавця від проведення профілактичних заходів щодо створення здорових і нешкідливих умов праці, а Фонд соціального страхування – від необхідності компенсацій шкоди потерпілим. Сотні тисяч травмованих і більше тисячі сімей загиблих на виробництві щорічно залишаються незахищеними від наслідків нещасних випадків. Усе це призводить до зростання соціальної напруги у суспільстві.
За 2010 рік порівняно з 2009 роком кількість травмованих осіб зменшилася на 3,9% (з 13 633 до 13 109), у т.ч. кількість травмованих смертельно знизилася на 8,1% (з 702 до 645).
Значне зниження виробничого травматизму відмічається у таких регіонах України: Волинська область – на 19% (з 339 до 275 осіб); Тернопільська область – на 20% (з 110 до 88); Хмельницька область – на 20% та місто Севастополь – на 22 відсотки.
Проте у деяких регіонах відмічається збільшення виробничого травматизму, зокрема, у Полтавській області – на 26% (з 275 до 346 осіб); Черкаській області – на 10% (з 173 до 191); Харківській області – на 3% (з 476 до 490).
Найбільша кількість страхових нещасних випадків зареєстрована у Донецькій (36,2%), Луганській (14,2%) і Дніпропетровській (7,6%) областях. Кількість травмованих осіб у цих областях складає близько 58% від загальної кількості по Україні.
104 особи (1% від загальної кількості травмованих по Україні) отримали травми на виробництві у стані алкогольного сп'яніння. Зокрема, 58 осіб отримали травми із смертельним наслідком при виконанні таких робіт: вирощування зернових та технічних культур – 25 осіб; будівництво будівель – 12 осіб; будівництво автострад, доріг, вулиць, залізниць та при підземному видобуванні кам'яного вугілля – по 4 особи тощо.
Якщо протягом останніх п'яти років в Україні намітилась тенденція до зниження виробничого травматизму, то ситуація з професійними захворюваннями залишається нестабільною, а їх рівень високим.
У 2010 році порівняно з 2009 роком кількість випадків професійних захворювань на виробництві зменшилася на 18% (з 6048 до 4965).
Найбільша кількість професійних захворювань зареєстрована в Донецькій (28,8%), Луганській (26,6%), Дніпропетровській (19,7%) і Львівській (10,5%) областях. Кількість профзахворювань у цих областях складає близько 85,6% від загальної їх кількості по Україні.
Зниження професійних захворювань відмічається у Донецькій області – на 22% (з 1 834 до 1432); Дніпропетровській області – на 28% (з 1365 до 977); Львівській області – на 18% (з 630 до 519).
Ріст зареєстрованих професійних захворювань відмічається у Вінницькій області – на 6 випадків (з 7 до 13), у Закарпатській області – 3 випадки.
Аналіз професійної захворюваності по галузям промисловості свідчить, що найвищий рівень профзахворювання спостерігається у вугільній, металургійній, та машинобудівній галузях.
Домінантними причинами формування несприятливих умов праці у цих галузях економіки залишаються недосконалі технології, використання застарілого обладнання, машин і механізмів та їх несправність, неефективність та невикористання працівниками засобів захисту, порушення правил охорони праці, режимів праці і відпочинку.
В Україні найбільш травмонебезпечними галузями залишається вугільна, агропромисловий комплекс, машинобудування і соціально-культурна сфера. На підприємствах цих галузей протягом 2009 р. травмувалося 74% від загальної кількості травмованих на виробництві в Україні, а загинуло – 57%. Аналіз свідчить, що 66% нещасних випадків сталися з організаційних причин.
Профілактичних заходів проводиться мало. На відшкодування збитків потерпілим тратиться у 5–7 разів більше, ніж на покращення умов праці. Виплати Фонду соціального страхування на відшкодування збитків потерпілим уже досягли 1,8 млд. грн. щорічно.
Однією з найбільш серйозних проблем виробничого травматизму являється залучення до виконання робіт працівників без оформлення трудових відносин. Як наслідок, роботи підвищеної небезпеки виконуються саме цією категорією робітників, і вони не мають права на соціальний захист, а роботодавець не несе ніякої відповідальності за наслідки нещасних випадків.
Ось чому ніхто не знає точно, скільки людей кожний рік отримують виробничі травми в Україні. Роботодавці безбожно приховують травматизм, навіть смертельний. Заступник голови Федерації профспілок України
С.Я. Українець на парламентських слуханнях у Верховній Раді розповів про те, що вони провели виявлення прихованих нещасних випадків по Україні. За один тільки рік 680 випадків, із них 6 – смертельних, прихованих від розслідування й обліку. Але гірше всього те, що безсоромні роботодавці просто не оформляють трудові відносини із працівниками. За оцінкою профспілок, не менше 2 млн. осіб працюють у шкідливих умовах, не оформлені трудові відносини і числяться до того ж у кадрових агентствах по працевлаштуванню.
Окремо зупинимося на травматизмі в агропромисловому комплексі.
В аграрно-промисловому комплексі збільшується клас професійного ризику галузі, а багато підприємств працюють взагалі за межею професійного ризику. Світ визнає сільське господарство однією з найбільш травмонебезпечних галузей економіки. Цьому сприяє низка об’єктивних факторів. Це сезонність робіт і стислі терміни їх виконання, нерівномірність навантаження робітників протягом року, розпорошеність працівників на великій території, доступність виробничих площ та робочих місць, вплив погодно-кліматичних факторів, які часто класифікуються як екстремальні, наявність технічних засобів як джерел травмування тощо. Про стан, у якому нині перебуває охорона праці в АПК, «ПБ» свідчить виступ голови Профспілки працівників агропромислового комплексу Володимира Чепури на парламентських слуханнях у Верховній Раді. Безпрецедентна за масштабами і темпами реформа в аграрному секторі, яку було проведено в Україні, до традиційних проблем охорони праці сільськогосподарських підприємств – складний фінансовий стан, невідповідність вітчизняної техніки вимогам нормативних актів з охорони праці, експлуатація машин, механізмів, що виробили свій ресурс, – додала ще низку економічних і організаційних. По-перше, втрачено систему управління охороною праці, виникли складнощі у кваліфікованому обслуговуванні нових агроформувань, приватних підприємств, фермерських і особистих селянських господарств, кількість яких значно зросла. Сьогодні, наприклад, у приватному секторі виробляється до 80–90% м’ясної та молочної продукції. Робітники повинні бути захищеними, незважаючи на реформування АПК.
Так, повинні. На більшості підприємств питанням охорони праці приділяється певна увага і роботодавцями, і профспілковими комітетами. На жаль, є й такі керівники «нової» генерації, які, проявляючи правовий нігілізм, нехтують законодавством з охорони праці. Вони вважають, що, сплативши до Фонду соцстраху від нещасних випадків символічний тариф у розмірі 0,2% від фонду заробітної плати, вирішили всі проблеми безпеки праці на підприємстві, в організації. В АПК також незадовільно вирішується питання кадрового і фінансового забезпечення охорони праці. І це при тому, що щороку, за оцінками Фонду соцстраху, збільшується клас професійного ризику галузі, а багато підприємств працюють взагалі за межею професійного ризику. Склалася ситуація, коли приватні агрофірми сьогодні не контролюють ні галузь, ні територіальні органи управління на місцях, що призводить до високого рівня виробничого травматизму на таких підприємствах. Проблема охорони праці в АПК – одна з найгостріших у країні, хоч статистика свідчить, що за останні п’ять років виробничий і загальний травматизм знизився більше, ніж удвічі. Це пояснюється значним зменшенням кількості працівників на сільськогосподарських підприємствах, а також відтоком трудового ресурсу у приватний сектор. Однак навіть при такій позитивній тенденції щодо зниження виробничого травматизму рівень його залишається високим і може бути зіставний лише з травматизмом у вугільній галузі. За даними Держгірпромнагляду, за 2005–2009 роки в АПК травмовано на виробництві 10318 осіб, у тому числі 878 – смертельно.
Майже щодня травмується п’ять працівників, у тому числі один – смертельно. Отже, реальний стан травматизму і в АПК не відповідає статистичним даним. Роботодавці і в АПК не проводять заходи щодо поліпшення умов праці. На 1 працівника в сільськогосподарському виробництві на охорону праці за рік витрачається менше 100 грн., що не може давати об’єктивно сталого зниження травматизму. Якщо проаналізувати не тільки абсолютні показники травматизму, а й відносні – коефіцієнт частоти, коефіцієнт важкості травматизму, що дають більш повне й об’єктивне уявлення щодо його стану не тільки в системі АПК, але і в цілому по державі, – то побачимо парадоксальні явища, коли при зменшенні коефіцієнта частоти (в АПК – з 1,24 до 1,17) спостерігається збільшення коефіцієнта важкості (з 40,7 до 42,8). Про що це свідчить? Явище, яке спостерігається протягом останніх п’яти років, свідчить, що виробничий травматизм приховується від розслідування або, за результатами розслідування, не пов’язується з виробництвом, що знаходить своє підтвердження у державній формі звітності ф. 7ТНВ. Відповідно до цієї звітності, до 35% і загального, і смертельного травматизму, що трапляється на виробництві в АПК, не пов’язується з виробництвом. Це підтверджується і практичною роботою Профспілки на місцях.
Держгірпромнагляд постійно організовує цільові перевірки підприємств АПК щодо безпеки праці сторожів та охоронників, с.г. підприємств під час виконання весняно-польових робіт, підприємств із зберігання та переробки зерна, підприємств з виробництва солоду та пива, що дали змогу максимально усунути виявлені недоліки з охорони праці.
Державними інспекторами з нагляду в АПК за 2009 р. проведено 19 тис. оперативних перевірок підприємств АПК. Під час перевірок призупинялось понад 28 тис. робіт і об’єктів. До адміністративної відповідальності притягнуто 12293 працівників, з них керівників підприємств – 4270.
Протягом 2009 р. на підприємствах АПК травмовано 1238 працівників, що на 466 менше ,ніж за 2008 р. (таблиця 2.1).
Таблиця 2.1.