Материал: Навчання музичної грамоти на релятивній основі за системою Золтана Кодая

)в в л л й й;2) й л в л й й;3)в л й в л й і т.д.

Лише після того, як діти почали добре орієнтуватися в другому ступені по ручних знаках і таблиці, вчитель пояснює, що нота ле пишеться на нотному стані вище ноти йо і нижче ноти ві.

Якщо ноти йо і ві розташовані на лініях, то нота ле стоятиме між лініями і навпаки - якщо ноти йо і ві розташовані між лініями, то нота ле стоятиме на лінії. Нову ноту вчитель пише кольоровою крейдою.

Після цього вчитель опитує клас, весь час змінюючи місцезнаходження першого ступеня. Тільки переконавшись в доброму засвоєнні другого ступеня (ноти ле) на нотному стані, можна перейти до читання нот з листа і написання диктантів.

При усних і письмових диктантах можна використовувати елементи імпровізації на різні тексти.

Приклади для сольфеджування в період засвоєння II ступеня

Приступаючи до пояснення четвертого ступеня, необхідно пам'ятати про фізіологічні труднощі сприйняття та інтонування півтонового інтервалу. В свій час ще М. І. Глінка надавав великого значення півтоновим співвідношенням як інтонаційно важким для сприйняття і відтворення. Тому, вивчаючи півтони, треба приділяти велику увагу зорово-слуховим уявленням і співвідношенням [14, с. 69].

У зв'язку з тим, що четвертий ступінь в мажорній ладотональній побудові інтонується низько, то він має певний ручний знак, який показує ступеневу інтонацію.

Четвертий ступінь має відносну складову назву - на.

Виходячи з ладотонального тяжіння четвертого ступеня до третього, а також беручи до уваги зручність інтонування четвертого ступеня низхідним рухом від п'ятого, вчителю слід починати засвоєння четвертого ступеня не знизу вгору, а навпаки, згори донизу від п'ятого ступеня.

Четвертий ступінь, як і попередні, діти засвоюють спочатку по ручних знаках.

Приклади поспівок, які можна використати при вивченні IV ступеня:

) з, н, в, л, й; 2) з, н, в, н, з;

) з, з, в, в, з, н, в, л, й; 4) й, в, з, н, в, л, й і т. д.

При співі різних вправ з використанням ручних знаків чистота інтонації IV ступеня поліпшиться, якщо спів ступенів буде нерозривно пов'язаний з плавним переходом руху руки від п'ятого ступеня до четвертого.

При співі по таблиці, до якої включено складову назву нової ноти, учитель проводить ряд інтонаційних вправ. Так, один раз діти співають голосно, називаючи складові позначення, другий раз - про себе, показуючи ручні знаки.

Коли діти вільно орієнтуватимуться в знаходженні четвертого ступеня по ручних знаках і таблиці, можна перейти до пояснення запису ноти на на нотному стані.

Вияснивши, що новий звук знаходиться вище ноти ві І нижче зо, записуємо ноту на на нотному стані між цими нотами.

Якщо ноти ві та зо розташовані на лініях, то ноту на завжди пишемо між лініями, і навпаки. Для кращого зорового сприйняття нової ноти на нотному стані вчитель показує ці правила на дошці, записуючи ноту на кольоровою крейдою.

Після цього вчитель опитує клас про розташування ноти на на нотному стані, постійно змінюючи при цьому ключ йо. Коли діти добре засвоїли графічне зображення ноти на на нотному стані, можна переходити до читання з листа коротких мелодій, а також до читання нот по пересувній ноті.

Приклади для сольфеджування в період засвоєння IV ступеня

Октавний звук першого ступеня не вимагає особливої підготовки, оскільки його засвоєння йде від тонального почуття. Октавний звук (йо1) виступає як радісний, світлий, кульмінаційний.

Якщо нижній перший ступінь звучить як завершальний, то верхній перший ступінь можна характеризувати як кульмінаційно-завершальний.

Засвоєння йо1 краще всього починати з октавного стрибка, наприклад:

зо, ві, йо, йо1, зо, ві, йо.

Вчитель проводить різні вправи по засвоєнню йо ї по ручних знаках, наприклад:

) зо, ві, йо, йо1, йо; 2) зо, ві, йо, йо1, зо, ра, йо1; 3) йо, ві, зо, йо1, зо, ві, йо;

) йо, ві, зо, зо, йо1, зо, ра, зо, ві, йо; 5) йо, йо1, зо, ві, зо, ві, ле, йо і т. д.

Аналогічні вправи можна проводити, використовуючи таблицю, до якої вписується нова нота. Настроївши дітей в даній тональності, вчитель показує ступені в різних ритмо-висотних співвідношеннях, а діти співають їх і показують ручні знаки.

При виконанні вправ необхідно використовувати також пісенний матеріал.

Після того, як діти почали добре орієнтуватися в звуці йо1 по ручних знаках і таблиці, можна провести кілька слухових диктантів, а потім переходити до пояснення запису ноти йо1 на нотному стані.

При запису ноти йо1 на нотному стані слід пам'ятати таке правило: якщо йо, ві та зо розміщені на лініях,- то йо1 слід писати між лініями І навпаки.

Не обов'язково примушувати учнів заучувати це правило напам'ять, головне, щоб вони вміли знаходити ноту йо1 на нотному стані. З метою кращого зорового засвоєння ноти йо1 на нотному стані можна проводити різні вправи (наприклад, постійно міняти розташування ключа).

Переконавшись в тому, що діти добре засвоїли розташування ноти йо1 на нотному стані, вчитель може переходити до читання нот за допомогою пересувної ноти, а потім І до співу з листа коротких поспівок-пісень.

Таким чином, різні вправи готують школяра до фіксації уваги на зорово-слуховому сприйнятті. Тому другий етап музичної освіти І полягає в тому, щоб зафіксовані зорово-слухові елементи учень вмів записати на папері. Для цього вчитель постійно проводить зорово-слухові усні й письмові диктанти. Спочатку по ручних знаках, таблицях, пересувній ноті. Далі - слухові усні і, як завершальний етап,- письмові диктанти.

Приклади для сольфеджування в період засвоєння октавного звука

Вивчаючи октавний звук йо1, вчитель одночасно готував дітей до сприйняття октавного інтервалу, яке базується на тональному відчутті. В зв'язку з цим засвоєння п'ятого (нижнього) ступеня - ноти зо1 - не буде дуже важким для дитячого сприйняття [14, с.78].

Але при поясненні ноти зо1 вчитель повинен враховувати можливості дитячого голосового апарата (діапазон), а також зручність зорово-слухового сприйняття. Можна рекомендувати тональності Мі мажор, Фа мажор і Соль мажор, в яких п'ятий нижній ступінь (зо1) зручний по діапазону і для зорового сприйняття при читанні нот з листа.

Нота зо1 має той самий ручний знак, що і верхнє зо, але показувати його слід нижче, ніж йо.

Поряд з вправами по ручних знаках можна використати таблицю, до якої вписана складова назва нового ступеня.

Приклади вправ з використанням таблиці:

) зо, зо1, йо; 2) зо, ві, йо, зо1, йо; 3) зо, зо1, зо, йо; 4) йо, зо1, йо;

) йо, зо1, зо1, йо, ві, зо, йо і т. д.

Коли вчитель переконається в тому, що слух учнів достатньо підготовлений, щоб почути і усвідомити ноту зо1 в різних висотних і ритмічних варіантах за допомогою ручних знаків і таблиці, - він може перейти до пояснення графічного зображення нової ноти на нотному стані.

Якщо ноти йо - ві - зо розміщені на лініях, то ноту зо1 пишемо між лініями:

Якщо ноти йо - ві - зо розміщені між лініями, то ноту зо1 пишемо на лінії:

Вчитель може перевірити якість засвоєного матеріалу, постійно змінюючи положення ключа йо на нотному стані.

Лише після того, як діти добре орієнтуватимуться в місцерозташуванні зо1 на нотному стані, можна переходити до сольфеджування коротких поспівок за допомогою пересувної ноти, а потім до читання нот з листа.

Приклади для сольфеджування в період засвоєння (нижнього) ступеня

Сьомий ступінь має функцію ввідного ступеня ладу. В мажорі між VII і І ступенями дуже загострений півтон, який характеризує інтонаційне тяжіння VII ступеня до І ступеня.

В зв'язку з цим слід характеризувати дітям спочатку нижній сьомий ступінь. Вчитель може програти або проспівати послідовність І - VII - І і пояснити, що новий звук називається ті і має ручний знак, який показує інтонаційне тяжіння сьомого ступеня до першого.

Учитель спочатку співає сам, а потім пропонує дітям приєднатися ї разом з ними співає ступені йо - ті - йо, показуючи ручні знаки.

Приклади поспівок:

) йо, ті1, йо; 2) зо, ві, йо, ті1, йо;

) зо, ра, зо, на, ві, ле, йо, ті1, йо і т. д.

Під час засвоєння сьомого ступеня по ручних знаках учитель застосовує ті1 спочатку в послідовному русі ступенів (наприклад, йо, ті1, йо; зо, ві, йо, ті1 йо; зо, ра, зо, ві, ле, йо, ті1, йо; йо, ле, ві, ле, йо, ті1, йо), а потім - у стрибкоподібному (наприклад, зо, ві, ле, ті1, йо; йо, ті1, ле, йо; зо, ві, ті1, йо; зо, ті1, йо, йо).

Подібні вправи можна проводити за допомогою таблиці, вписавши до неї нову ноту.

Під час засвоєння VII ступеня за допомогою таблиці можна використовувати не лише поспівки, але і пісні. Вчитель або учень показує на таблиці склади, а весь клас співає, одночасно показуючи ручні знаки.

Пояснюючи написання ті1 на нотному стані, вчитель повинен враховувати зручність зорового сприйняття ступеня. Можна рекомендувати тональності Соль, Фа, Мі мажор.

Звук ті1 нижче від йо. Значить, нота, що його зображує на нотному стані, буде розташована нижче від йо. Таким чином, якщо йо розташована на лінії, то ті1 писатимемо між лініями і навпаки.

Щоб діти краще засвоїли це правило, вчитель може провести кілька зорових вправ (змінює положення ключа «йо» на нотному стані).

Переконавшись, що діти добре засвоїли положення ті1 на нотному стані, вчитель переходить до наступного етапу - співу з нот поспівок, пісень,- використовуючи таблицю і пересувну ноту.

Проводячи різні вправи по засвоєнню сьомого ступеня (сольфеджування, використання ручних знаків, таблиці, пересувної ноти), вчитель тим самим виробляє у дітей зорово-слухові асоціації і готує їх до слухових і письмових диктантів. Слід мати на увазі, що письмовим диктантам повинні передувати слухові [14, с. 83].

Програючи диктант на інструменті, вчитель звертає увагу дітей на новий звук, дещо виділяючи його.

Приклади для сольфеджування в період засвоєння VII (нижнього) ступеня

Коли діти навчаться вільно читати з листа і записувати різні мелодії із застосуванням сьомого (нижнього) ступеня у поступеневому русі, можна переходити до засвоєння сьомого ступеня стрибкоподібними ходами. Виходячи з того, що малі терцеві обороти характерні для дитячих пісень і добре сприймаються, засвоєння сьомого ступеня краще всього починати з терцевих стрибків. Спочатку вчитель по ручних знаках і таблиці проводить різні вправи по засвоєнню терцевих стрибків від різних нот до ті, і навпаки. Потім за допомогою пересувної ноти проводить для закріплення кілька усних і письмових диктантів.

При співах з листа, а також інших вправах вчителю необхідно використовувати пісні, для яких були б властивими терцеві звороти. Різноманітність музичного матеріалу на заняттях має велике пізнавальне значення, збагачує музичну пам'ять І розширює кругозір учнів.

При засвоєнні сьомого верхнього ступеня необхідно особливу увагу звернути на тональності, в яких його буде використано. Учитель мусить підбирати такі тональності, в яких сьомий (верхній) ступінь був би зручним для дитячого голосового апарата, оскільки його засвоєння залежить від зручного сприйняття і відтворення. Чим вища тональність, тим гостріше відчувається тяжіння до восьмого верхнього ступеня і тим менш зручне голосове інтонування. Таке явище при вивченні сьомого (верхнього) ступеня небажане. Враховуючи, що сьомий ступінь дуже нестійкий, вибір тональностей, зручних для сприйняття і відтворення, повинен бути дуже точним, інакше вчитель не зможе добитись ефективності під час його засвоєння [7, с. 12].

Сьомий (верхній) ступінь заповнює останній щабель мажорного звукоряду.

В той же час він дає можливість вчителю ввести цифрове позначення ступенів: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 (перший, другий, третій, четвертий, п'ятий, шостий, сьомий, восьмий або перший верхній) ступені:

Засвоєння сьомого верхнього ступеня проходить в основному так само, як І нижнього: спочатку плавні інтервальні ходи, потім - стрибкоподібні. Так, учитель під час співу поспівок і пісень по ручних знаках, таблиці, сольфеджуванні за допомогою пересувної ноти, під час читання з листа домагається міцного засвоєння сьомого верхнього ступеня і його чистого інтонування.

Протягом усього періоду навчання вчитель повинен відштовхуватись від попереднього матеріалу і на його основі викладати новий.

На нотному стані тії пишеться на лініях і між ними, залежно від того, де розташований ключ «йо».

Якщо ноти йо, ві. зо розташовані на лініях, ноту ті1 пишемо також на лінії, і навпаки.

Шлях до засвоєння інших ступенів (ле1, ві1, на1, ра1 і т. д.) дуже простий, необхідно тільки весь час спиратися на раніше засвоєний матеріал, відштовхуватись від ступеневих співвідношень. Якість засвоєння музичних елементів залежатиме від набутих і збережених рефлекторних зв'язків, які, по Павлову, е фізіологічними передумовами до утворення понять - елементів мислення. Тому вироблення зіставлень протягом усього періоду навчання і буде одним з головних завдань у викладенні музично-теоретичних основ.

Таким чином, без рефлекторних зв'язків не можна інтонаційно узагальнити засвоюваний матеріал (свідомо сприймати музику), а без цього неможливі правильна і повноцінна музична освіта і розвиток дитини .

Отже, робота над музично-слуховими уявленнями і буде основою музичного розвитку і освіти школяра.

.3 Аналіз та узагальнення експериментально-дослідної роботи

Для підтвердження припущення того,що музичний розвиток дітей молодшого шкільного віку відбувається активно при впровадженні у навчально-виховний процес загальноосвітніх шкіл,мультимедійних технологій ,було проведено діагностування рівнів розвитку музикальності дітей,відповідно виділених у параграфі1.1 компонентів.

Для діагностування музичного розвитку у дітей молодшого шкільного віку використовувалися завдання які виявляли:

емоційний відгук на музику,що відображався у поведінці дитини під час слухання музики,у словесних характеристиках музичних образів.

Висновки

Отже, З. Кодай плідно працював на ниві музичної освіти й виховання. Він закликав ліквідувати музичну неграмотність широких народних мас, прагнув навчити всіх людей розуміти та любити музику. Для досягнення цієї мети він вважав за необхідне використовувати ресурси школи й аматорських колективів, особливо хорових.