Наукова дидактика знаходить своє вираження в наукових працях учених, а застосування у діяльності педагогів-професіоналів, у шкільному навчальному процесі. Народна ж дидактика живе в пам'яті народу, у масовій його навчальній практиці, навчально-виховних народних традиціях.
Народна дидактика надає великого значення мовленнєвому розвитку дітей. Вона створила дитячу мову як надійний трамплін для опанування мови дорослих, як перший етап на шляху мовленнєвого розвитку дитини (мама, киця, гам, ляля, люля, жижа, бека, цяця, тася, коко, му, дюдя та ін.). Без застосування створеної народом мови для дітей навряд чи можна було б прилучити дітей до словесного спілкування. Завдяки дитячій мові дитина швидко і впевнено входить в русло материнської мови. Стимулюючим засобом цього процесу є дитячий фольклор, який охоплює словесну творчість дорослих для дітей (колискові пісні, пестушки, потішки, забавлянки, небилиці, казки, примовки, лічилки, скоромовки, дражнилки).
Велике педагогічне значення має входження дитини в мову і навколишній світ через пісню.
Народна дидактика вчить жити. У цьому найвище її покликання.
Причому жити чесно, справедливо, обстоюючи добро і правду.
Покликання народної дидактики - активно допомагати молоді в трудовому і моральному зростанні, у прилученні її до знань, самостійного думання, старанної праці; у формуванні її світоглядної позиції. Народна дидактика схвально оцінює того, хто вчить дітей спостерігати, бути уважним, розвиває дитячу пам'ять і уяву. Народна дидактика високо оцінює мудру відповідь на запитання дитини, оцінює як велике мистецтво, що розширює кругозір дітей, сприяє засвоєнню нових знань. Окрасою народної дидактики стали загадки, загадки-шаради, загадки-задачі, загадки-жарти, вікторини. Вони розвивають і перевіряють розум людини. На їх основі влаштовуються інтелектуальні поєдинки.
Народна дидактика відображає загально дидактичні закономірності навчання, а також аспекти вивчення окремих навчальних предметів, що свідчить про зародження в середовищі народу предметних дидактик. Усі нинішні шкільні наукові методики з'явилися значною мірою завдяки народній дидактиці.
Народна дидактика дає знання і поради дівчині - майбутній матері, радить залучати до педагогічної праці старших дітей. А основна мета народної дидактики - навчити кожного бути людиною. Народна дидактика виражає віковічну мрію народу про писемність і грамотність («Вчення - світ, а невчення - тьма», «Учений іде, а неук слідом спотикається», «Де грамотні люди, там біди не буде», «Грамота - не хвороба, літ не збавить», «Хто пише та малює, той діток своїх годує»). Оволодіння грамотою відкриває шлях до могутнього світочу знань - книги: «Книга
вчить, як на світі жити», «Слово книжкове як світло денне», «Купиш хорошу книжку, придбаєш розумного друга».
Народною дидактикою високо оцінюється школа як святиня і надія народу, його духовна колиска: «У життя світла дорога починається від шкільного порога», «Здобудеш освіту - побачиш більше світу», «Школа - народу опора», «Щоб техніку осідлати - треба політехнічну школу кінчати», «Поганцем той називається, хто рідної школи цурається», «Навіть з далекої дороги кланяйся шкільному порогу», «Честь школи не плямуй ніколи».
Народна дидактика вчить шанобливому ставленню до вчителя: «Шануй учителя, як родителя», «Священна праця вчителя щоденна», «Учитель - як мати, прагне все краще дітям дати», «Учитель - добра і розуму повелитель», «Учитель народний, бо труд його благородний», «Щоб учителем стати, треба щире серце мати».
Народна дидактика і навчально-виховний процес сучасної національної школи.
Народна дидактика завжди актуальна. Вона повністю співзвучна з навчально-виховною діяльністю сучасної національної школи. Народна дидактика сприяє реалізації принципу зв'язку школи з життям народу, забезпечує наступність між домашнім і шкільним навчанням, збагачує і оптимізує працю вчителя. Народна дидактика актуалізує позитивні емоції та переживання, прикрашає педагогічне дійство вчителя. У наш час вчитель має широку можливість залучати в повсякденний навчальний процес народну дидактику. Це і використання неперевершеного, незвичайного педагога - рідної мови; це і прилучення учнів до мовних скарбів, використання фольклору; це і народні математика, історія, природознавство, географія, біологія, фізика, астрономія, креслення, народне образотворче мистецтво, народна музика, народні спортивні традиції, народна медицина, народний досвід трудової і професійної підготовки. Високу ефективність у навчанні дошкільників і молодших школярів дає застосування в навчально-виховному процесі загадок, шарад, анограм, запитань. Наприклад, до теми «Іменник»:
Як написати у чотирьох клітинах «суха трава»? (Сіно).
Яке місто має назву зі ста жіночих і одного чоловічого імені? (Севастополь).
• Чи можна взяти буряк і зробити з нього бурю? (Відкинути К).
Навчання мови в школі проходить успішно, коли мовні вправи побудовані на фольклорному матеріалі.
Народна дидактика створила й дала в руки шкільному вчителю такий могутній засіб впливу на особистість, як народний гумор, який відображає мудрість і дотепність народу, кмітливість і гострий розум. «Розвивати в дитини здатність сміятися, утверджувати почуття гумору означає разом з тим зміцнювати її розумові сили й здібності, вчити тонко думати й мудро бачити світ» (В.О. Сухомлинський). Наші учні прилучаються до такого сильного народного педагогічного засобу, як казка, не тільки в аспекті її переказування, слухання, а й творення. Потрібну й навчальну інформацію несуть учням афоризми, які вчать говорити мудро й лаконічно, увиразнюють дидактичну дію уроку, надають йому привабливих тонів. Широким простором для використання народної дидактики є позакласна робота.
Способи використання народної дидактики в позакласній роботі досить різноманітні: самостійне читання й обговорення фольклорних збірок, проведення ранків казок, уявних казкових подорожей, збирання фольклору, ведення рукописних фольклорних збірок, фіксування влучних висловів народу, складання казок, зустрічі з фольклористами, запис народних пісень, коломийок, частівок, жартів, байок, оповідань, конкурси читців-декламаторів, мудрих народних оповідачів, фольклорні гуртки, турніри кмітливих, народні ігри, розваги, свята, трудові об'єднання, народне вишивання, гуртки художньої самодіяльності.
Дуже чарівний світ
народної дидактики, благотворний вплив якого людина відчуває протягом усього
життя. Вона вчить нас жити і працювати, любити, думати, творити, боротися і
перемагати, примножувати добро та щастя на землі, бути справжніми людьми.
.
Спеціальна/практична/частина
.1 План уроку
народний метод навчання дидактика
Тема уроку. «Народні методи навчання та їх класифікація».
Мета уроку.-освітня-навчити учнів вихованню в собі «людини» за допомогою народних методів навчання;-виховна-виховати в учнів цікавість до народноі педагогіки,зокрема до народних методів навчання;-спонукальна-заохотити учнів до вивчення цієї теми,завдяки розповідям про часи,коли тільки ці методи й були ефективні.
Тип уроку. Урок засвоєння нових знань..
Методичне забезпечення. Презентація: «Народні методи навчання»,курсові проекти,підручники,зокрема автора-Волкової,конспект лекцій,план заняття.
Між предметні зв'язки.
психологія,філософія,історія,народознавство,дидактика,етнопедагогіка.
Основні терміни і поняття:Народні методи навчання,дидактика.
Хід уроку
.Організаційна частина. влаштування дисципліни,перевірка присутніх,з’ясування причини відсутніх;
. Актуалізація знань. Ми розглядали на попередніх уроках методи навчання та їх сутність. Пригадайте, що таке метод навчання? Так,це взаємодія вчителя з учнем,кінцевим результатом якого є:отримання знання.
.Мотивація уроку. Оголошення теми, мети та завдання уроку. Темою нашого уроку є «Народні методи навчання та їх класифікація»,завдяки цій темі ми навчимося знаходити повчальні елементи практично в оточуючих ситуаціях.
.Вивчення нового матеріалу.
План
.Визначення народні методи навчання.
.1 Основні функції народних методів навчання.
.2 Дидактика,як народний метод навчання.
.Класифікація народних методів навчання.
.1 Види народних методів навчання.
.2Значення народних методів навчання.
.Первинне застосування отриманих знань. Самостійне наведення учнями прикладів,відповіді на запитання вчителя,обговорення між собою відповідей.
*Що таке народні методи навчання?
*Першовідкривачі цих методів.
*Історія розвитку народних методів навчання.
*Чому вони навчають?
.Домашнє завдання.
Вивчити головні поняття у конспекті,відповісти на усні запитання,зробити
буклети по цій темі.
.2 Конспект лекції
Метод (від гр. methodos) - шлях до чогось, спосіб пізнання. Метод навчання - шлях навчально-пізнавальної діяльності учнів до результатів, визначених завданнями навчання. Процес навчання реалізується шляхом взаємодії діяльності учителя (викладання) і діяльності учня (учіння). Учитель здійснює різноманітні спроби, які допомагають учням засвоїти навчальний матеріал, сприяє активізації навчального процесу, учень сприймає, осмислює, запам'ятовує тощо цей матеріал. Метод при цьому виступає як упорядкована взаємодія, співробітництво, партнерство. Це дозволяє зробити висновок про те, що під методом навчання слід розуміти спосіб упорядкованої, взаємозв'язаної діяльності учителя й учнів, спрямованої на досягнення завдань процесу навчання.
Методи навчання є одним зі найважливіших компонентів навчального процесу. Без відповідних методів діяльності неможливо реалізувати цілі і завдання навчання, досягнути відповідних результатів.У процесі навчання зв'язок методу з іншими компонентами взаємозворотний: метод є похідним від цілей, завдань, змісту, форм навчання; водночас він суттєво впливає на можливості їх практичної реалізації. Навчання прогресує настільки, наскільки дозволяють йому рухатись уперед застосовані методи.У структурі методів виділяються прийоми. Прийом - це елемент методу. Елементи методів є не звичайною сумою окремих частин цілого, а системою, об'єднаною логікою дидактичного завдання. Зокрема, якщо певний спосіб навчання педагог використовує на уроці тільки для того, щоб зосередити увагу на якомусь питанні змісту матеріалу, то цей спосіб відіграватиме роль дидактичного прийому. А якщо спосіб навчання використовується для з'ясування суті питання, для розкриття змісту матеріалу, то це вже буде не прийом, а метод. Метод є способом діяльності, що охоплює весь її шлях.
Прийом - це окремий крок, фазова дія в реалізації методу.Метод навчання має дві складові частини: об'єктивну і суб'єктивну. Об'єктивна частина методу обумовлена тими постійними положеннями, які обов'язково присутні в будь-якому методі, незалежно від того, який учитель його використовує. У ній відображені найзагальніші вимоги законів і закономірностей, принципів і правил, а також ціль, завдання, зміст, форми навчальної діяльності. Суб'єктивна частина методу обумовлена особистістю педагога, його творчістю, майстерністю; особливостями учнів, конкретними умовами. Питання про співвідношення об'єктивного і суб'єктивного в методі вирішене не до кінця: одні автори вважають, що метод є лише об'єктивним утворенням, інші, навпаки, - творінням педагога. Безперечним є те, що об'єктивна частина дозволяє дидактам розробляти теорію методів, рекомендувати педагогам шляхи їх ефективної реалізації. З іншого боку, саме методи є сферою прояву високого педагогічного мистецтва.Головне в навчанні не тільки те, що повідомляється, а й те, як повідомляється...
Найзвичайніші щоденні предмети, які майстерно прищеплюються дитині, для неї у стократ корисніші в майбутньому, ніж високі істини, погано викладені й анітрохи не пристосовані до його понять.Знаючи арсенал методів навчання, учитель, природно, переживає труднощі у виборі методів.
Труднощі стоять як перед вивченням усього курсу в цілому, так і перед кожним конкретним уроком.
У психолого-педагогічній літературі виділено чимало причин, які впливають на вибір методів навчання. На основі їх узагальнення виділяється шість загальних умов , які визначають вибір методу навчання:
. Закономірності та принципи навчання, які витікають з них.
. Зміст і методи певної науки взагалі та предмета теми зокрема.
. Цілі і завдання навчання.
. Навчальні можливості учнів(вікові, рівень підготовки, особливості класного колективу).
. Зовнішні умови (географічні, виробниче оточення).
. Можливості вчителів (досвід, рівень підготовки, знання типових ситуацій процесу навчання).
Обираючи той чи інший метод навчання, учителю необхідно одночасно враховувати багато залежностей: методи, загальні умови, випадкові (невідомі) причини, величину і спрямованість впливу яких не можна передбачити завчасно. При першому наближенні до проблеми вибору методів останніми доводиться зневажати, проте слід пам'ятати, що саме наявністю непередбачених причин зумовлюється надійність прогностичних висновків. Завдання оптимізації методів формулюється однозначно: у конкретних умовах з багатьох методів слід виділити ті, які забезпечують найвищу ефективність навчання за прийнятими критеріями.
Дидактика (від гр. didacticos - той, хто повчає і didasko -той, хто вивчає) - галузь педагогіки, яка досліджує навчання на найбільш загальному рівні - теоретичному. Це педагогічна теорія навчання, яка дає наукове обгрунтування його змісту, методів і організаційних форм.
Об'єктом дидактики
є навчання як особливий вид діяльності, спрямований на передачу підростаючим
поколінням соціального досвіду, його засвоєння, творче відтворення. Надбанням
учня стає та частина культури, яка входить до змісту освіти і складає змістову сторону
навчання.Головним у діяльності, спрямованій на передачу соціального досвіду, з
позицій педагогіки, є відношення між двома видами діяльності - викладанням і
умінням (діями учителя й учня), що виступають в єдності. Інші відношення
(учень-навчальний матеріал, учень - інші учні, учень - книга і под.) стають
дидактичними настільки, наскільки вони об'єднуються цим відношення. Наприклад,
книга стає підручником, якщо вона включається в процес навчання і стає засобом
для учителя й учня. Звідси предметом дидактики є зв'язок викладання (діяльності
вчителя) і учіння (пізнавальної діяльності учня), їх взаємодія.Дидактика
розглядає змістову і процесуальну сторони навчання в їх єдності. Наприклад,
знання вивчаються не ізольовано, не самі по собі, а разом з методами їх
передачі і засвоєння.
.3.Тест
.Принципи навчання - це
а)прийоми роботи з організації процесу навчання.
б) тези теорії і практики навчання і освіти, що відображають ключові моменти в розкритті процесів, явищ, подій.
в)основні положення теорії навчання
г) засоби народної педагогіки та сучасного педагогічного процесу.
.Навчання повинно носити............................................... характер.
а) творчий, особистісний
б) циклопоточный
в) індивідуальний
г) полісуб'єктний 3.Освіта - це
а) результат процесу виховання.
б) результат процесів соціалізації та адаптації.
в) механізм соціокультурної середовища по залученню до загальнолюдських цінностей.
г) результат отримання системи знань, умінь, навичок і раціональних способів розумових дій.
.До сучасних моделей організації навчання відносять.
а) тільки моделі форм організації навчання.
б) моделі систем принципів, систем методів, форм, видів організації навчання.