Міністерство освіти і науки України
ДВНЗ "Київський національний економічний університет
імені Вадима Гетьмана"
Факультет управління персоналом та маркетингу
Кафедра
управління персоналом та економіки праці
Курсова робота
Напрямки
забезпечення ефективної зайнятості в Україні
Студента факультету маркетингу
спеціальності 6505
"Управління персоналом
і економіка праці"
групи
Коваленко Іван Федорович
План
Вступ
Розділ І. Теоретичні основи ефективної зайнятості
.1 Дослідження теоретичних аспектів ефективної зайнятості
.2 Сучасні теорії ефективної зайнятості
Розділ ІІ. Аналіз політики зайнятості в Україні на сучасному етапі
.1 Сучасний стан і тенденції розвитку політики зайнятості
.2 Аналіз основних показників ефективної зайнятості
.3 Оцінка політики ефективної зайнятості
Розділ ІІІ. Напрямки забезпечення ефективної зайнятості на сучасному етапі
.1 Рекомендації щодо забезпечення ефективної зайнятості
.2 Оцінка показників ефективної зайнятості в Україні
Висновки
Список використаної літератури
зайнятість пропозиція праця професійний
Вступ
Ефективна зайнятість є важливим чинником, що впливає на забезпечення людського розвитку. Ефективна зайнятість та людський розвиток є об'єктами активних наукових досліджень. Вивченню ролі окремих чинників регулювання зайнятості значну увагу приділяли такі економісти світового рівня, як Г. Бекер, Дж. Кейнс, Р. Лукас, К. Маркс, А. Маршалл, А. Філліпсс, М. Фрідмен та ін. Вагомий внесок у дослідження проблем зайнятості та людського розвитку зробили вітчизняні вчені Л. Безтелесна, О. Власюк, В. Геєць, О. Грашнова, Т. Заяць, Е. Лібанова, В. Петюх та iн.
Ефективна зайнятість відображає стан кількісної та якісної збалансованості між потребою населення в роботі й робочими місцями, за якої створюються сприятливі умови для соціально-економічного прогресу і дотримуються інтереси як окремих робітників і роботодавців, так і суспільства в цілому.
На мою думку, дослідження теми ефективної зайнятості є актуальною тому що термін "ефективна зайнятість" є дуже поширеним в сучасній науковій літературі, але одностайної думки щодо визначення ефективної зайнятості ще й досі не має. З практичної точки зору ефективна зайнятість, також, є важливим показником, але не існує жодної статистики де було б визначено і висвітленно безпосередньо стан ефективної зайнятості. Обьєктом мого дослідження є економічні відносини, предметом - механізм формування ефективної зайнятості.
З урахуванням великого значення ефективної зайнятості для забезпечення суспільного прогресу Міжнародна організація праці ще задовго до організаційного оформлення своєї відомої концепції людського розвитку намагалася сформулювати принципи державної політики, економічної та суспільної стратегії у сфері працевлаштування і розподілу ресурсів, що сприяють ефективній зайнятості.
Перший розділ курсової роботи несе в собі суто теоретичне навантаження та дає читачеві уявлення про теоретичні аспекти ефективної зайнятості, а також методологія підходу вітчизняних і закордонних науковців. У другому розділі представлений аналіз показників через які проявляється ефективна зайнятість та оцінка політики ефективної зайнятості що проводить Україна. Третій розділ має рекомендаційний характер і являє собою рекомендації і напрямки забезпечення ефективної зайнятості.
Метою курсової роботи є дослідження суті і значення
ефективної зайнятості населення, характеристика механізмів ринкового і
державного регулювання зайнятості, виявлення факторів формування ефективної
пропозиції праці, аналіз розподілу ресурсів праці у суспільстві за характером
їх участі в суспільно корисній діяльності, рівень зайнятості працездатного
населення в економіці, структуру розподілу працюючих за сферами діяльності,
професійно-кваліфікаційну структуру працюючих.
Розділ І. Теоретичні основи ефективної зайнятості
.1 Дослідження теоретичних аспектів ефективної зайнятості
Механізм формування відносин ефективної зайнятості має об'єктивний характер, оскільки зумовлюється дією економічних законів, що характеризують відтворення виробничих відносин, а також впливом суспільних потреб.
На piвнi народного господарства під ефективною зайнятістю розуміють:
1) повну зайнятість з урахуванням природного безробіття;
2) зайнятість на індивідуальному та внутрішньоорганізаційному рівнях [1, 80].
На думку дослідниці ринку праці Г. Купалової, можна виокремити такі передумови ефективної зайнятості:
- свобода вибору роду заняття, місця роботи і проживання, відміна будь-яких адміністративних обмежень щодо трудової мобільності (прописки, анкети, заборони, затримки звільнення тощо);
- надання гарантій працевлаштування у суворій відповідністю із законодавством про працю;
відмова від примусовості до праці у будь-якій формі, за винятком випадків передбачених законодавством.
Найважливішим проявом ефективної зайнятості є зростання продуктивності праці, зумовлене як особистими характеристиками працівника, його вмінням, досвідом, трудовою активністю, так і техніко-організаційними й соціально-економічними умовами виробництва, які будуть йому створені.
Узагальнення та критичний аналіз наукової думки дали змогу побачити неоднакові підходи науковців до визначення сутнісних рис ефективної зайнятості та її характерних проявів:
підхід С. Злупка полягає у визначенні ефективності зайнятості населення через досягнення найвищих соціально-економічних, екологічних та інших результатів при найменших затратах духовних і фізичних сил суспільства, а також економією затрат робочої сили і економії робочого часу;
позиція І. Гуршумова полягає в тому, що ефективна зайнятість передбачає таку динамічну збалансованість трудових ресурсів (з урахуванням їхніх якісних характеристик) і матеріальних факторів виробництва, при якій забезпечується ефективність суспільного виробництва і найбільш повне задоволення матеріальних і духовних потреб всього населення [21, 94];
на думку Н. Горелова, ефективна зайнятість передбачає здатність суспільної системи управління відтворювати соціально-економічні умови розвитку працівників в відповідності з критеріями способу життя, вимогами інтенсифікації та динамізму суспільного виробництва[6, 27];
з точки зору І. Бондар та С. Мочерного, ефективна зайнятість призначена забезпечувати відповідний рівень продуктивності праці, - Л. Шевченко стверджує, що ефективна зайнятість досягається тоді, коли робоча сила розподіляється між різними галузями народного господарства і його мікроодиницями так, що дозволяє отримати найбільш високий національний доход. Ефективна зайнятість не сумісна із збитковість робочої сили, виробництвом товарів, які не користуються попитом, незайнятістю високопродуктивних робочих місць;
на погляд Е. Саруханова, між повною і ефективною зайнятістю весь час існує протиріччя, що знаходить своє вираження у виявленні робочої сиди або заміні менш кваліфікованих кадрів більш кваліфікованими. Якщо зберегти заробітну плату, відірвану від трудового вкладу людини, ефективності її праці, то будуть існувати неефективні робочі місця і підприємства [24, 328].
Інші підходи, зокрема, наголошують, що ефективна зайнятість супроводжується підвищенням продуктивності праці: "Ефективна зайнятість передбачає такий розподіл трудових ресурсів в територіальному і галузевому розрізі, за сферами застосування і видами діяльності, який створює можливість в кожний момент часу отримати найбільший приріст матеріальних благ".
Деякі науковці ототожнюють ефективну зайнятість з продуктивною зайнятістю. Так, на думку Д. Богині, повну зайнятість, що в той же час відповідає вимогам раціональності, називають продуктивною або ефективною зайнятістю. Ефективна і вільно обрана зайнятість відображає стан кількісної і якісної збалансованості між потребою населення в роботі і робочими місцями, за якої створюються сприятливі умови для соціально-економічного прогресу І дотримуються інтереси як окремих працівників, так і суспільства в цілому. В зв'язку з постійним розвитком потреб людини і суспільства, з науково-технічним прогресом зростають кількісні та якісні параметри ідеалу ефективної зайнятості, в результаті чого його постійно треба прагнути, але неможливо досягти [7, 131].
Однак, на думку інших дослідників, продуктивна зайнятість має визначатися таки за критерієм економічного ефекту. Окреслене дозволяє констатувати той факт, що в літературі дискусію стосовно трактування ефективної зайнятості поки що не завершено. Позиція кожного автора варта уваги, оскільки зачіпає окремі важливі аспекти прояву ефективності зайнятості.
Критичний аналіз наукових підходів дозволяє зосередити увагу на тому, що ефективна зайнятість населення може трактуватись як така зайнятість населення в економіці, результатом якої є максимально повне задоволення потреб суспільства та його членів у матеріальних і духовних благах та послугах з мінімально можливими суспільними затратами.
Ця зайнятість вимагає від працівника прояву трудової активності, постійного нарощування знань і професійних вмінь. Саме така зайнятість має забезпечувати гідний особистий дохід, достатній для забезпечення актуальних потреб працівника та його сім'ї і, в більш широкому плані, всіх недієздатних членів суспільства, а також підвищення освітньо-професійного рівня на основі зростання суспільної продуктивності праці [3, 16-18].
Ефективною можна вважати індивідуальну зайнятість, якщо здібності, кваліфікація людини відповідають вимогам робочого місця робота дозволяє розвивати ці здібності. Ефективною зайнятістю на рівні організації можна вважати високооплачувану зайнятість, де найбільш повно використовуються здатності і навички працівника. Ефективною зайнятістю на рівні народного господарства є:
а) повна зайнятість, тобто зайнятість всіх працездатних з урахуванням фрикційного і структурного безробіття;
б) ефективна зайнятість на індивідуальному і внутріорганізаційному рівнях.
Таким чином ефективну зайнятість можна визначити як рівноважний стан між кваліфікацією працівника і вимогами робочого місця; ефективними погребами підприємця в кадрах і задоволенням цих потреб за рахунок зайнятих на підприємстві фахівців; попитом та пропозицією на локальних і національних ринках праці [4, 14].
У постанові Кабінету Міністрів "Про Концепцію державної системи професійної орієнтації населення" ефективна зайнятість визначена як "отримання максимальних результатів від трудової діяльності".
Максимальний бажаний суспільний результат від використання робочої сили - складне, а точніше складене поняття. Адже суспільство є досить неоднорідним за багатьма критеріями. Окремі групи населення мають різні, часом полярно протилежні інтереси. Тому й бажаний результат від прикладання людської праці однієї особи або групи осіб може не співпадати з бажаним результатом іншої особи або групи осіб.
Мета підприємця - отримати максимальні прибутки, працівника -
високі доходи, безпечні умови праці, роботу "до душі", споживача -
якісні товари, відмінне обслуговування тощо. Це зовсім не означає, що існує
повний антагонізм між різними групами населення. Наприклад, і підприємець, і
найманий працівник зацікавлені у збільшенні кола споживачів своєї продукції;
покращуючи якість товарів та послуг, знижуючи їхню ціну, виробники розширюють
ринки збуту, від чого виграють і споживачі. Тому жорсткого протиборства між
різними суб'єктами економічних відносин у цивілізованому суспільстві не
спостерігається. Однак не можна ототожнювати максимальний бажаний результат,
який одержує одна особа або група осіб із максимальним суспільним результатом.
Іншими словами, максимально можливе задоволення потреб окремої людини може не
узгоджуватися із максимальним ефектом, бажаним для суспільства в цілому. У
цьому плані видається невірним висловлювання І.С. Кравченко, що зайнятість
могла б вважатися дійсно ефективною, "якщо б в усіх випадках зайнятості
інтереси на макрорівні, мікро рівні та особисті співпадали" [6, 176-177].
.2 Сучасні теорії ефективної зайнятості
Найпоширенішим у закордонній науковій літературі є поняття які вказують на розвиненість ринку праці, є продуктивна, ефективна та раціональна зайнятість. Існують різні підходи до визначення кожного із цих понять. Аналіз найбільш ґрунтовних праць з даного питання, допоможе більш точно сформулювати сутність того стану, до якого прагне будь-яке суспільство відносно використання наявних трудових ресурсів. З'ясування структури означених понять та визначення чинників, які на них впливають, дасть змогу не лише оцінити ситуацію на ринку праці в Україні, а й розробити відповідну політику зайнятості населення.
Одним із принципів державної політики зайнятості в Україні Законом України "Про зайнятість населення" проголошується "сприяння забезпеченню ефективної зайнятості". Однак з лютого 1994 р. поняття "ефективна зайнятість" зникає з лексикону нормативних актів нашої держави. У Постановах Кабінету Міністрів, Указах Президента України вже ставляться завдання забезпечення "продуктивної зайнятості" [20, 82].
Зазвичай Аргументуючи розуміння продуктивної зайнятості з цих позицій, вчені посилаються на преамбулу до Конвенції Міжнародної організації праці №168 про сприяння зайнятості та захист від безробіття, у якій підкреслюється "важливість праці та продуктивної зайнятості у будь-якому суспільстві не лише у зв'язку з ресурсами, які таким чином створюються для суспільства, але й у зв'язку з доходом, який отримують у результаті цього працівники, у зв'язку з соціальною роллю, яку працівники одержують завдяки їм, і з почуттям самоповаги, яке здобувають працівники...". Однак тут слід зауважити, що високі доходи, задоволення від праці, самореалізація працівників є не умовою, а наслідком продуктивної зайнятості.
Поняття продуктивна зайнятість у науковий обіг було запроваджено під впливом Конвенцій та Рекомендацій, прийнятих Міжнародною організацією праці (МОП). Слід зазначити, що вітчизняні науковці, які відстоюють вживання саме цього терміну, апелюють до Конвенції МОП №168 від 1 червня 1988 р. про сприяння зайнятості та захист від безробіття. Адже вперше політику, спрямовану на створення "повної, продуктивної та вільно обраної зайнятості", було проголошено на Генеральній Конференції МОП ще 17 червня 1964 p., що відображено у Конвенції №122 про політику в галузі зайнятості, яка була ратифікована Радянським Союзом 9 липня того ж року і не втратила чинності і за часів незалежності України.
З Конвенції МОП №122 продуктивна зайнятість передбачає працю, яка була б "якомога продуктивною". Продуктивну зайнятість можна визначити як таку діяльність осіб працездатного віку, задіяних у процесі матеріального та нематеріального виробництва, в результаті якої створюється максимально можлива величина споживчих благ у розрахунку на одного працюючого. При цьому варто наголосити на тому, що продуктивна зайнятість не передбачає надання відповідної роботи усім, хто бажає працювати, це є умовою повної зайнятості. Характер розподілу створених у суспільстві благ, зокрема через систему доходів, також не можна розглядати як критерій, який визначає продуктивну зайнятість [8, 172-174].