Материал: Національний продукт і національний дохід як визначальні складові грошового обороту

Загалом, інвестиційний клімат держави - це сукупність політичних, правових,економічних та соціальних умов, що забезпечують та сприяють інвестиційній діяльності вітчизняних та закордонних інвесторів. Сприятливий інвестиційний клімат має забезпечити захист інвестора від інвестиційних ризиків.

Розглянемо обсяг інвестицій в Україні (рис.5).

Рисунок 5 - Обсяг інвестицій в Україні по рокам [1].

З представленої діаграми видно, що з кожним роком обсяг інвестицій збільшується, проте у роки кризи і на сучасному етапі розвитку обсяг інвестицій майже однаковий, що є зрозумілим, так як після реформування, економіка Україна значно занепала, але вже з часом почала формуватися до раніше створеної економіки. Зростання інвестицій свідчить про розвиток економіки України, адже це свідчить про розширення господарства та покращення загального економічного становища.

Отже, потрібно застосовувати і виконувати заходи та завдання щодо поліпшення інвестиційного клімату України, щоб він був на високому рівні в державі.

Наступною складовою, що впливає на національний дохід та національний продукт є споживання домашніх господарств. Витрати домашніх господарств є ключовою ланкою формування двох цих показників, адже вони враховуються і при розрахунку національного продукту, і національного доходу. Від величини споживання залежить величина заощаджень, а від заощаджень залежить обсяг інвестування.

Прослідкуємо зміни величини заощаджень домогосподарств (рис.6).

Рисунок 6 - Обсяг споживання домашніх господарств в Україні по рокам [1].

Отже, з кожним роком обсяг споживання домогосподарств зростає, що говорить про збільшення обсягів надходжень на ринок благ. Але, з іншої сторони, збільшення споживчих витрат призводить до зменшення рівня заощаджень, а це відіграє негативну роль в економіці. Адже головною ланкою, яка наповнює фінансовий ринок грошовими засобами є саме заощадження. За допомогою заощаджень домашніх господарств формуються інвестиції та погашаються борги держави.

Розглянемо останній показник, який впливає на величину національного продукту та національного доходу, а саме державні витрати на закупівлю товарів та послуг. Розглянемо зміни державних витрат протягом 5 років (рис.7).

Рисунок 7 - Обсяг державних витрат на закупівлю благ в Україні по роках [1].

Як видно з даної діаграми, обсяг державних витрат протягом 2008-2012 рр. постійно змінюється. Динаміку більш-менш послідовних змін можна прослідкувати лише за останні три роки, і обсяг витрат у ці роки зменшується з кожним наступним роком.

Такий неодноманітний розподіл державних витрат свідчить про незбалансованість бюджету та не виконання стратегічних цілей і завдань. Зрозуміло, що це негативно відображається на економіці, так як немає стабільного розподілу витрат держави.

Розглянувши основні характеристики національного доходу та національного продукту, можна зробити висновок, що на їх величину впливають багато показників. Кожен наступний показник пов'язаний безпосередньо з попереднім, а отже спостерігається прямо-пропорційна залежність.

. ВИЗНАЧЕННЯ КЛЮЧОВИХ ПРОБЛЕМ РОЗВИТКУ ГРОШОВОГО ОБОРОТУ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

В сучасних умовах глобалізації, коли інтеграційні процеси набувають все більшого характеру, для кожного актора міжнародних відносин є актуальне питання проведення успішної зовнішньої політики, яка більше визначає внутрішню і впливає на її реалізацію, із врахуванням національних інтересів країни: захист державного суверенітету, економічний розвиток, національна безпека і оборона [4].

Після переходу України від командно-адміністративної до ринкової системи, економіка зазнала значних змін. Економічна та фінансова криза достатньо вплинула на формування національної економіки України.

Велике боргове навантаження приватного сектору спричинило значні зміни у сфері споживання благ, заощаджень, закупленні товарів імпортного виробництва, а отже призвело це і до змін національного доходу.

Проте, сучасна ситуація грошового обороту України характеризується позитивними змінами.

В сучасних умовах відбувається збільшення національного продукту України, так як суспільством все більше коштів витрачається на заощадження. Суб’єкти господарювання розширюють виробництво, так як відбувається значне зниження вартості ресурсів. Банки поступово починають відновлювати кредитування підприємств реального сектору економіки. Кошти на депозитах в національній валюті продовжують зростати порівняно з депозитами іноземної валюти.

Але, і за такого здавалася б розвитку економіки України, існує багато проблем пов’язаних з її функціонуванням на стабільно-розвиненому рівні.

Однією з найголовніших проблем виступає державне регулювання. Держава є основним контролером та по-суті виконавцем економічної політики будь-якої сфери. На державному рівні відбувається управління фінансовими ресурсами, їх розподіл та використання. Кожний суб’єкт економічних відносин, незалежно від форми його власності (державної, приватної чи комунальної), від сфери та характеру господарювання тим чи іншим чином здійснює свою діяльність відповідно до організаційно-правових актів чинного законодавства.

Саме через не відповідні всім вимогам акти, положення, нормативи, методичні вказівки, інструкції та інші державні документи, держава не регулює на потрібному еіективному рівні процес відтворення.

Ще однією функцією держави, що не виконується нею безпосередньо є забезпечення суб’єктів економічних відносин необхідними дотаціями, субсидіями, сприяння інвестуванню та полегшення отримання кредитів, сприяння розвитку малого бізнесу. Адже кожне нове підприємство, фірма чи будь-яка інша організація, стикається з багатьма економічними проблемами, проблемами взагалі існування, так як держава не надає ніякою підримки.

Отже, діяльність держави в Україні, потрібно якомога скоріше підвищити до ефективного рівня, до рівня європейських країн. Державна політика має спрямовувати формування нових галузей господарювання, а також підримувати у стійкій рівновазі вже давно існуючі сфери народного господарства, а не навпаки, приводити їх до занепадання.

Наступною проблемою розвитку грошового обороту України в системі національного продукту та національного доходу є недостатність ресурсів.

Ця проблема стосується к сектору підприємницької діяльності, так і сектору домашніх господарств.

Сектор підприємницької діяльності стикається з проблемою недостатності ресурсів у процесі виробництва. Маються на увазі не лише недостатність основних та оборотних засобів, а й інвестицій, дотацій, субсидій та інші. Підприємство у процесі своєї діяльності здійснює наступні завдання, які приносять прибуток не лише суб’єкту господарювання, а й сприяють покращенню соціально-економічного становища країни:

-       забезпечення виробничо-господарської діяльності;

-       мобілізація фінансових ресурсів на соціально-економічний розвиток;

-       сприяння підвищенню загально-економічних показників, а саме рівню зайнятості, рівню безробіття, підвищення продуктивності праці, ділової активності та інші;

-       забезпечення інвестиційної діяльності;

Перераховані завдання можливі до здійснення, лише за умови повного забезпечення всіма необхідними ресурсами. Адже, результати діяльності суб’єктів підприємницької діяльності є одними з найголовніших складових формування національного продукту (ВВП, ВНП) та національного доходу.

Домогосподарства стикаються з проблемою нестачі ресурсів при забезпеченні своїх потреб та при постачанні ресурсів на ринок ресурсів.

Наступною проблемою, що постає перед грошовим оборот є інвестиційна діяльність. Проблема інвестицій, як вже розглядалося раніше, теж є однією з ключових на сучаному етапі розвитку.

На сьогодні, інвестиції, спонсорські внески, складають лише 16 % від загального грошового фонду підприємства [1]. Такий не значний обсяг інвестування зумовлений умовами діяльності та перспективами розвитку різних галузей нашої країни. На більшості підприємствах вже давно зострена проблема науково-технічного прогресу, майже всі основні зособи суб’єктів економічної діяльності вже давно зазнали як фізичного, так і морального зносу. Для покращення обладнання, машин, інструментів необхідні інвестиційні кошти. Проте інвестор, прагне у майбутньому отримати прибуток від своїх залучених коштів, а для забезпечення цього необхідна стратегічна програма розвитку та досконалі умови для її виконання. Знову ж таки, постає проблема державної економічної політики.

Наступною проблемою є високий рівень безробіття. При недостатньому функціонуванні на належному рівні економіки, занепад вітчизняних підприємств сприяє розвитку безробіттю, що надалі призводить до падіння обсягу валового внутрішнього продукту та національного доходу. Також збільшенню рівню безробіття сприяє відсутність економічного фінансування, адже суб’єкт господарювання змушений скорочувати штат задля зменшення витрат і тим самим, збереження своєї діяльності.

За статистичними даними рівень безробіття на грудень 2013 року становив 1576, 4 тис. осіб (7,7 %) від загальної чисельності населення. Для порівняння економічно-активне населення на грудень 2013 року становило 20 478, 2 тис. осіб [1]. Отже, майже 1/ 10 частина працездатного населення України не задіяна у формуванні ВВП (ВНП) та національного доходу.

Ще одніє проблемою України на сьогодні є державний зовнішньоекономічний борг. На сьогодні, зовнішньоекономічний борг України становить 142, 520 млрд.дол (584, 114 млрд.грн.) [2]. Наслідки даних умов прирікають Україну на подальшу нераціональну структуру економіки, витіснення іноземними товарами вітчизняної продукції з внутрішнього ринку, розміщення в Україні технічно застарілих ресурсних виробництв, накопичення великих зовнішніх боргів та їх подальшого збільшення за рахунок нових кредитів, посилення монозалежності України від імпорту з Росії енергетичних ресурсів.

Розглянувши основні проблеми функціонування національного продукту та національного доходу в грошовому обороті України, можна зробити висновок, що стан нашої економіки є незадовільним і потребує серйозних втручань з боку державних органів влади та з боку міжнародних організацій. В противному випадку, економічний стан України в кращому разі залишиться на існуючому рівні, а в гіршому - занепаде взагалі економічна діяльність.

В цілому основні причини кризи виробництва досить тісно взаємопов’язані, тобто становлять складний комплекс причинно-наслідкових зв’язків.

Щодо вирішення вищезазначених проблем, необхідно розробити стратегічну програму розвитку, а також основні тактики. Адже, за допомогою тактичних рішень, здійсниться реалізація стратегічної мети.

Розглянемо основні методи вирішення наявних проблем:

- необхідно здійснити трансформацію економічної системи, а також формування ринкової інфраструктури;

-       піднесення виробничої сфери необхідно здійснювати при оптимальному поєднанні великого, середнього та малого бізнесу;

-       необхідно збільшити сукупний попит на продукти вітчизняного виробництва;

-       активізувати управління розвитку конкуренції;

-       створення рівно вигідності різних сфер економічної діяльності;

-       сприяння розширенню виробництва і реалізації товарів та послуг;

-       створення пільвого режиму прямих вітчизняних та зарубіжних інвестицій безпосередньо у виробничу сферу;

-       вдосконалення системи оподаткування (головним чином вона повинна бути спрощена і включати меншу кількість податків, насмперед непрямих);

-       підвищення купівельної спроможності споживачів кінцевої продукції;

-       ліквідаці заборгованостей по заробітній платі та пенсійному забезпеченню;

-       зниження небезпеки активізації інфляції;

-       регулювання з боку держаних органів влади політики ціноутворення;

-       здійснення заходів щодо активізації рекламно-інформаціної діяльності (для забезпечення розвитку підприємницької дільності);

-       створення цілісної системи щодо розв’язання завдань форсового розширення експортної діяльності;

-       удосконалити нормативно-правове регулювання економічної політик держави;

-       забезпечення підприємств, домашніх господарств необхідними ресурсами;

Звичано, що привести шляхи подолання кризи, набагато простіше, ніж втілити їх у життя. Тим більше, що всі проблеми потрібно вирішувати комплексно, максимально враховуючи їх взаємозв’язки. Єдиного вірного шляху подолання тимчасових ускладнень в Україні не існує. Для подолання економічних проблем необхідно здійснити структурну перебудову народного господарства, спрямувати більше часток галузей на вироблення товарі для споживання.

Отже, необхідною переумовою здійснення ефективної глобальної інтеграційної політики України є синхронізація відповідних фінансово-економічних і політичних процесів із масштабами й темпами розвитку національної економіки під впливом внутрішньо економічних факторів.

ВИСНОВКИ

На сучасному етапі розвитку, для оцінки економічного стану країни використовуються два з найглобальніших показників економіки, а саме національний продукт та національний дохід.

Національний продукт являє собою сукупність товарів і послуг, вироблених у межах національного господарства протягом року. В умовах товарного виробництва він обчислюється у вартісному вираженні. Національний продукт є матеріальною основою життя людей, оскільки саме він задовольняє різноманітні потреби населення. Сучасна економічна наука вивчає багато форм національного продукту. Серед них першорядне значення мають сукупний суспільний продукт, валовий внутрішній продукт, валовий національний продукт.

З точки зору власників ресурсів, національний дохід є вимірником їх доходів від участі у виробництві за поточний період. Національний дохід виступає як сукупний дохід власників усіх факторів виробництва: заробітної плати, прибутку, ренти, процента, і засвідчує ступінь участі кожної категорії власників у національному виробництві, їхню частку. Створення національного доходу відбувається у галузях матеріального виробництва і в сфері послуг. Його розміри зростають за рахунок збільшення чисельності зайнятих і підвищення продуктивності праці.

Проаналізувавши дані показники, можна зробити висновок, що стан економіки України знаходиться на проміжному рівні, тобто не являє собою стабільний, проте і не западає.

У даній роботі викладені основні проблеми функціонування показників національного продукту та національного доходу, а саме відсутність дієвої економічної політики держави, недостатність ресурсів, низька платоспроможність споживачів, відсутність інвестування галузей народного господарства та інші.

Також, були представлені заходи щодо їх вирішення. Це, насамперед, проведення реформування чинного законодавства в економічній сфері, підвищення рівня платоспроможності населення, зменшення рівня безробіття, надання суб’єктам господарювання субсидій, дотацій, проведення економічної політики щодо забезпечення інвестиційних заходів та інші.