МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КАФЕДРА
ФІНАНСІВ
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни: «Гроші та кредит»
на
тему: «Національний продукт і національний дохід як визначальні складові
грошового обороту»
Виконав:
студент групи ФК-122 Я.В. Мартинович
Керівник:
к.е.н.,доцент
Я.В. Жарій
Чернігів,ЧНТУ,
2014
ЗМІСТ
ВСТУП
. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРОДУКТУ І НАЦІОНАЛЬНОГО ДОХОДУ
.1 Національний продукт як один з основних складових грошового обороту
.2 Національний дохід як один з основних складових грошового обороту
. ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ФУНКЦІОНУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРОДУКТУ І НАЦІОНАЛЬНОГО ДОХОДУ В ГРОШОВОМУ ОБОРОТІ УКРАЇНИ
.1 Чинники, що впливають на формування національного продукту та національного доходу
.2 Формування національного продукту та національного доходу в сучасних умовах
. ВИЗНАЧЕННЯ КЛЮЧОВИХ ПРОБЛЕМ РОЗВИТКУ ГРОШОВОГО ОБОРОТУ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Аналіз економічних явищ і процесів, складних господарських взаємозв'язків потребує системи надійних взаємозумовлених показників. У економічній теорії та господарській практиці використовують різні форми виміру суспільного продукту. Це зумовлено різними теоретичними підходами до характеристики суспільного виробництва, різною методикою статистичних розрахунків, різними стадіями руху суспільного продукту в економічному кругообігу.
Одним із основних показників економічної ситуації є національний продукт - сумарний річний потік товарів та послуг у межах національного господарства. Національний продукт належить до найглобальніших узагальнюючих економічних категорій. Він відображає рівень розвитку продуктивних сил, ступінь суспільного поділу праці, співвідношення між різними сферами та секторами національної економіки. Він є носієм усієї сукупності економічних відносин суспільства. Немає такого економічного процесу, який би тією чи іншою мірою не був пов'язаний із рухом національного продукту. Одним із найзагальніших макроекономічних показників його виміру є валовий внутрішній продукт.
Національний доход суспільства також є одним з найважливіших показників функціонування економіки загалом, критерієм результативності суспільного виробництва, національної економіки. Виробництво національного доходу на душу населення визначає рівень економічного розвитку країни та рівень добробуту населення. Від розмірів національного доходу залежать масштаби і темпи зростання виробництва, а отже можливості розвитку суспільства в перспективі, оскільки він використовується не лише для споживання, а й для нагромадження.
Дані показники системи національних рахунків є достатньо виразним і корисним індикатором економічного становища країни. Система національних рахунків, прийнята у світовій практиці, до якої переходить Україна, дає змогу застосовувати статистичну інформацію для порівняння та оцінки макроекономічних показників становища країни.
Метою роботи є дослідження грошового обороту України під впливом національного продукту та національного доходу, визначення сучасного стану, проблем функціонування даних показників та представлення шляхів вирішення наявних проблем.
Обєктом дослідження даної роботи є грошовий оборот України.
Предметом дослідження роботи є національний продукт та національний, а також їхній вплив на функціонування грошового обороту.
Основними завданнями, які будуть досягнені в процесі дослідження даної теми є:
- висвітлити теоретичні аспекти щодо національного продукту та національного доходу в системі грошового обороту;
- проаналізувати функціонування грошового обороту України;
- дослідити регулювання основних показників економічного стану країни;
- визначити сучасний стан грошового обороту під дією національного продукту та національного доходу;
- виявити основні проблеми розвитку даних економічних показників в системі грошового обороту;
- запропонувати заходи щодо вирішення виявлених проблем.
Вирішення вище
перелічених завдань дасть змогу дослідити грошовий оборот України, а також
основні його складові, такі як національний продукт й національний дохід, та
зробити висновки про сучасний стан та перспективи розвитку.
. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ НАЦІОНАЛЬНОГО
ПРОДУКТУ І НАЦІОНАЛЬНОГО ДОХОДУ
1.1
Національний продукт як один з основних складових грошового обороту
Результатом кожного конкретного, одиночного виробництва є продукт або благо. Такі блага - матеріальні та нематеріальні - створюються кожним суб'єктом економічної діяльності. Оскільки, національна економіка є сукупністю функціонування в її межах таких суб'єктів, то результатом її функціонування є сукупність, створених усіма її суб'єктами благ протягом певного періоду часу (як правило, таким періодом є один рік). Ця сукупність і є національним, або суспільним, продуктом. Національний продукт є результатом поточного виробництва і в той же час виступає передумовою майбутнього виробництва. Саме цим забезпечується безперервність функціонування економіки. Щоб відновити дію факторів виробництва у новому відтворювальному циклі, потрібно досягти певної кількості та якісної результативності поточного процесу відтворення. Результати виробництва, що матеріалізуються у створеному продукті, стають факторами нового виробництва.
Отже, функціональним призначенням національного продукту є збільшення та вдосконалення факторів виробництва, що є одночасно і задоволенням як особистих невиробничих, так і виробничих потреб суб'єктів національної економіки.
Національний продукт належить до найглобальніших узагальнюючих економічних категорій. Він відображає рівень розвитку продуктивних сил, ступінь суспільного поділу праці, співвідношення між різними сферами та секторами національної економіки. Він є носієм усієї сукупності економічних відносин суспільства. Немає такого економічного процесу, який би тією чи іншою мірою не був пов'язаний із рухом національного продукту.
В умовах товарного виробництва і обміну, національний продукт виступає у двоякій формі - натурально-речовій і грошовій (вартісній).
За натурально-речовою формою, національний продукт складається із засобів виробництва або інвестиційних товарів і предметів споживання або споживчих товарів. Конкретні види як перших, так і других створюються у відповідних галузях та підгалузях національної економіки. Тому за натурально-речовою формою національний продукт характеризується відповідною галузевою та внутрігалузевою структурою.
Наразі розглянемо
грошову або вартісну
форму національного продукту. В економічній теорії і господарській практиці
використовуються різні форми виміру національного продукту. Це зумовлено
різними теоретичними підходами до характеристики економічної діяльності та її
результатів. Простежуються два методологічні підходи: класичний (об'єктивний) і
неокласичний (суб'єктивний). Критерієм розмежування виступає визначення
продуктивної праці (рис.1) [3].
Р
Рисунок 1 - Концепції визначення
вартості величини національного продукту.
За системою балансу народного господарства найзагальнішим показником національного продукту був сукупний суспільний продукт. Він визначався, як правило, сумою вартостей благ усіх первинних ланок виробництва - підприємств. Цей показник дає достатньо повну, зведену інформацію про функціонування національної економіки, її пропорції та взаємозалежності. Але така система мала суттєві недоліки. Найсуттєвішим з них було те, що вартісна величина національного продукту обмежувалась лише вартістю благ, створених у матеріальному виробництві. Процеси суспільного відтворення також не виходили за рамки сфери матеріального виробництва та балансу. По суті, не охоплювалась соціальна сфера економіки, роль якої з розвитком суспільства зростала і яка зосереджувала усе більшу кількість зайнятого в економіці населення. До того ж, визначення вартості величини національного продукту як сукупної вартості усіх галузей матеріального виробництва приводило до повторного обчислення, коли вартість окремих благ у процесі виробництва враховувалась декілька раз, що завищувало справжню вартісну величину національного продукту.
Тому в розвинутих країнах ринкової економіки перейшли до нової системи визначення грошової величини національного продукту - системи національних рахунків. Її теоретичною основою є суб'єктивна концепція, згідно з якою будь-яка праця, що створює благо, яке має корисність, незалежно від сфери застосування, є продуктивною, і його цінність, або вартість, має враховуватись при визначенні грошової величини національного продукту. Тобто, цією системою беруться до уваги всі види діяльності суб'єктів господарювання, пов'язані як з матеріальним, так і нематеріальним виробництвом [5].
При визначенні грошової величини національного продукту важливо уникнути так званого повторного рахунку. Національний продукт є сумою благ, створених усіма суб'єктами національної економіки. Найпростішим способом визначення його грошової величини є складання вартості усіх цих благ. Однак такий підхід не дозволяє зробити об'єктивну грошову оцінку національного продукту, так як в результаті поділу праці, частина створених благ використовується як компонент інших благ. Тому вартість таких благ при простому складанні буде враховуватись декілька раз.
Для усунення повторного рахунку при обчисленні грошової величини національного продукту виділяють проміжний і кінцевий продукти.
До проміжного продукту належать товари та послуги, вироблені у поточному періоді і використані для виробництва у цьому ж періоді. Це сировина, паливо, енергія, комплектуючі вироби.
Кінцевий продукт - це ті товари та послуги, створені у поточному періоді, що остаточно виходять за межі поточного виробництва і використовуються для особистого споживання, нагромадження (інвестицій), експорту та заміщення зношених засобів виробництва (амортизація). Тобто кінцевий продукт охоплює товари та послуги, що створюються протягом поточного періоду і не використовуються з метою проміжного споживання.
Одним із найзагальніших макроекономічних показників виміру національного продукту є валовий внутрішній продукт.
Вартість кінцевої продукції сфери матеріального виробництва і сфери послуг визначається за допомогою таких макроекономічних показників, як валовий внутрішній продукт (ВВП), валовий національний продукт (ВНП). Показники ВВП і ВНП пов'язані між собою, оскільки вони, по-перше, на відміну від інших показників, відображають результати діяльності не тільки в сфері матеріального виробництва, а й в сфері послуг. По-друге, обидва показники визначаються як вартість всього обсягу кінцевого виробництва товарів та послуг в економіці за рік. По-третє, показники ВВП та ВНП підраховуються як в поточних (діючих) цінах, так і постійних (ціна будь-якого базового року).
Проте між цими показниками є певна відмінність, яку можна побачити, проаналізувавши їх визначення. Валовий внутрішній продукт - це сукупна вартість кінцевої продукції сфери матеріального виробництва та сфери послуг незалежно від національної належності підприємств, розташованих на території даної країни. ВВП підраховується, таким чином, за територіальною ознакою. Валовий національний продукт - це сукупна вартість кінцевої продукції сфери матеріального виробництва і сфери послуг незалежно від місця розташування національних підприємств (в своїй країні чи за її межами). ВНП підраховується, таким чином, за національною ознакою.
Динаміка показників ВВП і ВНП дозволяє проаналізувати процеси, які відбуваються в основних галузях економіки будь-якої країни, спад виробництва або його зростання.
Отже, національний продукт - це загальна вартість благ, що вироблені протягом певного періоду як резидентами, так і нерезидентами за вирахуванням проміжного споживання.
1.2 Національний дохід як один з основних складових грошового обороту
грошовий оборот національний продукт
Національний дохід суспільства виступає одним з найважливіших показників функціонування економіки як єдиного цілого. Поряд із сукупним суспільним продуктом та валовим національним продуктом він відіграє важливу роль у макроекономічному аналізі. Це пов`язано з тим, що саме у національному доході відбиваються найважливіші соціально-економічні явища, суперечності та процеси, пов`язані з рухом суспільного багатства, а також результати та структура суспільного відтворення за певний час. Рух національного доходу послідовно охоплює всі фази суспільного відтворення: виробництво, обмін, розподіл та споживання. Дослідженню джерел та економічної природи національного доходу, механізмів обміну, принципів розподілу та використання належить одне з провідних місць у світовій економічній теорії.
Національний дохід як економічна категорія - це сукупність відносин, що виникають у суспільстві з приводу відтворення новостворених товарів і послуг, тобто їх виробництва, розподілу, обміну та споживання. Створений протягом певного часу національний дохід - це по суті економічний ефект, який досягається суспільним виробництвом. Із збільшенням національного доходу зростають як економічні, так і соціальні можливості суспільства.
У результаті розподілу та перерозподілу доходжу нації в усіх власників
і трудящих, груп населення, сімей та індивідів, підприємств та установ утворюються кінцеві доходи з використанням яких пов`язана заключна стадія руху національного доходу - його використання. Дохід нації призначений для поточного споживання населення та нагромадження. Останнє виступає необхідною умовою розширеного відтворення, характерного для сучасних економічних систем, у зв`язку з чим частка національного доходу систематично використовується для нарощування ресурсів і вдосконалення науково-технічного й організаційного досвіду суспільства.
Національний дохід, використаний на споживання та нагромадження не збігається з показником виробленого національного доходу. Використаний дохід нації зменшується на суму втрат (незібраний або частково зіпсований врожай, втрати від стихійного лиха). Він може зростати чи зменшуватись й залежно від сальдо зовнішньоекономічної діяльності [2].
Велика увага у макроекономічному аналізі приділяється співвідношенню споживання та нагромадження. З одного боку, фонд нагромадження, його обсяг і структура визначають темпи розширеного відтворення. З другого боку, надмірне збільшення фонду нагромадження стримує зростання споживання, особистих доходів, у результаті чого підриває стимули до розширення виробництва та підвищення його ефективності. Отже, залежність між фондом нагромадження та темпами зростання не прямо-пропорційне.
Характеризуючи макроекономічну діяльність,надзвичайно важливо визначити розмір доходу власників ресурсів за надані ними землю, робочу силу, капітал, управлінські навики, за допомогою яких і було створено валовий продукт. Іншими словами, скільки суспільству коштувало його виробництво з позиції споживання ресурсів.