Вантажно-розвантажувальні роботи виконують, як правило, механізованим способом за допомогою кранів, навантажувачів, розвантажувачів та інших машин, а за незначних обʼємів — іззастосуванням засобів малої механізації. Механізований спосіб вантажно-розвантажувальних робіт застосовується для вантажів масою більше ніж 20 кг, а також під час піднімання вантажів на висоту більше ніж 3 м. Вантажі великої ваги, масою більше ніж 500 кг дозволяється вантажити та вивантажувати тільки вантажопіднімальними кранами.
Навантажування та розвантажування важких і громіздких вантажів здійснюється спеціально призначеними досвідченими робітниками під керівництвом відповідальної особи (майстра, бригадира), зобовʼязаної стежити за безпекою навантажування, транспортування і розвантажування вказаних вантажів. У темний час доби навантажування та розвантажування матеріалів допускаються за умов освітленості місця робіт у горизонтальній площині на рівні землі не менше 20 лк.
Чинним законодавством дозволено наступну норму перенесення вантажів: чоловіком — масою не більше ніж 50 кг на відстань, що не перевищує 25 м, і на висоту не вище ніж 3 м; жінкою (віком більше 18 років) — масою не більше ніж 15 кг. Переміщення вантажів на відстань більше ніж 25 м повинно виконуватися на двоколісних візках або інших пристосуваннях малої механізації.
Перенесення та пересування важких предметів особами віком до 18 років допускається тільки у тих випадках, коли ці операції безпосередньо повʼязані з виконуваною або професійною роботою (не вантажником) і займають не більше однієї третини робочого часу. Гранична маса вантажу, який вони можуть переносити, наведена у першому розділі.
З метою забезпечення безпеки та зручності у роботі, майданчики для вантажно-розвантажувальних робіт мають бути сплановані, огороджені з метою обмеження доступу сторонніх осіб та облаштовані відводом води. Майданчики, розраховані на строк служби більше року, повинні мати тверде покриття.
У зимовий період вантажно-розвантажувальні майданчикинеобхідно регулярно чистити від снігу та льоду і посипати піском, попелом та шлаком.
Вантажно-розвантажувальні майданчикиобладнуються спеціальним інвентарем і найпростішими пристосуваннями (перехідні містки, східці, дошки для кочення, переносні драбини, домкрати, тачки, медведки, вагончики, візки, конвеєри тощо), що забезпечують безпеку та полегшують виконання робіт. Інвентар і пристосування, що застосовується при вантажно-розвантажувальних роботах, слід утримувати у справному стані. При переміщенні вантажів масою від 20 до 500 кг (кожне місце окремо) вантажникам мають видавати зазначені найпростіші пристосування.
Вантажні платформи повинні знаходитись на висоті 1,1 м від рівня верху головки рейки, а з боку автомобільного підʼїзду — на висоті підлоги кузова транспортного засобу. У місцях, де не передбачається навантажування або вивантажування негабаритних вантажів, а також пропуск вагонів із такими вантажами, вантажні платформи будують висотою 1,2 м. Платформи та склади потрібно обладнувати рампами: з боку залізничної колії ― шириною не менше 3 м, а з боку автомобільного підʼїзду — шириною не менше 1,5 м. Вивантажений матеріал приводиться у такий стан, при якому усувається будь-яка можливість падіння та розвалювання його, а також порушення габариту наближення будівель, якщо матеріал складається біля рейкової колії або автомобільного підʼїзду.
Для забезпечення безпеки у місцях масового переходу людей та під час перевезення вантажів через рейкову колію влаштовуються переїзди з відповідним настилом. При необхідності перенесення вантажів або переміщення механізмів через рейкову колію роблять тверді покриття або переносні настили на рівні головки рейок шириною не менше 1,5 м для проходження вантажників, а для переміщення механізмів — шириною не менше 3 м.
Машини і механізми з електричним приводом, використовувані для транспортування вантажів, мають бути заземлені (занулені).
Працівники, зайняті на навантажувально-розвантажувальних роботах, забезпечуються спецодягом, спецвзуттям, засобами індивідуального захисту, санітарно-побутовими приміщеннями і доброякісною питною водою.
Особа, відповідальна за безпечне виконання робіт з переміщення вантажів, зобовʼязана перевіряти до початку і під час роботи справність механізмів і тари. Використовувати несправні механізми і тару заборонено.
Перевезення людей дозволяється транспортними засобами, спеціально для цього призначеними.Водій повинен мати досвід і стаж практичної роботи водієм не менше ніж3 роки.Автомобілі повинні мати лавкидля сидіння людей. Сидіння, розміщені вздовж заднього борту повинні мати міцні стінки. Автомобілі, призначені для постійного перевезення людей, додатково обладнують тентом, підніжкою, а також плафоном для освітлення всередині кузова.
Під час перевезення людей адміністрація призначає з числа пасажирів старшого, прізвище якого заноситься у маршрутний лист водія.
Категорично заборонено перевозити людей на автомобільних і тракторних причепах, автокранах, у кузовах самоскидів, автонавантажувачів тощо. В окремих випадках у кузовах вантажних автомобілів допускається перевезення особи, що супроводжує вантаж. Для неї повинно бути обладнане зручне й безпечне місце, розміщене нижче рівня бортів у вигляді спеціальної лавки.
Перед початком роботи, а потім щорічно технік проходить медичний огляд та інструктаж з техніки безпеки. Санітарний одяг та взуття носять тільки на період роботи, після чого його зберігають у спеціальних шафах. На пункті штучного запліднення повинні бути медичні аптечки. Вхід стороннім особам у приміщення пункту, куріння та користування пахучими речовинами не допускаються.
При заплідненні тварин технік повинен бути обережним, оскільки під час охоти вони неспокійні і нерідко можуть стрибати на людину. Поводитись з твариною слід лагідно і впевнено. Маток запліднюють лише зафіксованими в станку пункту або в місцях їх утримання. При мано - або ректоцервикальному способі заплілнення технік повинен працювати в поліетиленових або гумових рукавицях. З метою запобігання захворюванню ревматизмом рук та запалення нервово-плечового сплетіння, після проведення ректального дослідження та запліднення з ректальною фіксацією шийки матки, руки миють лише теплою водою з милом та обробляють спиртовим тампоном.
При отриманні травми потерпілому негайно надають допомогу на місці, звертаються у медичний пункт і сповіщають адміністрацію господарства.
Техніка безпеки при роботі з рідким азотом
Рідкий азот належить до кріогенних рідин, температура кипіння якого становить 1960C і питома вага ― 0,804 г/мл. Завжди в рідкому азоті є частка рідкого технічного кисню. Рідкий кисень важчий за рідкий азот. Питома вага кисню ― 1,142 г/мл, температура кипіння ― 183 0C.
При накопиченні в посудинах Дьюара 15 % і більше рідкого кисню така рідина стає вибухонебезпечною. Уміст кисню в посудинах Дьюара контролюють газоаналізатором типу ГХП-3.
Порушення правил техніки безпеки при роботі з рідким азотом можуть викликати негативні впливи на організм людини:
- обморожування відкритих частин тіла при контактуванні з рідким азотом;
- запаморочення, непритомність або задуху при зниженні вмісту кисню в повітрі до 16%;
- вибух посудин Дьюара;
- конденсацію на охолоджених рідким азотом поверхнях посудини кисню повітря і займання при контакті з горючими матеріалами (пакля, вата та ін.).
При попаданні рідкого азоту на відкриті ділянки тіла треба негайно багаторазово вимити їх холодною проточною водою.
Якщо людина відчуває запаморочення або непритомніє, треба негайно допомогти їй вийти на свіже повітря, а приміщення добре провентилювати.
Ознакою несправності посудини Дьюара є швидке випаровування рідкого азоту і обмерзання зовнішнього кожуха та горловини посудини; експлуатація такої посудини категорично забороняється, вона може вибухнути.
Таку посудину Дьюара треба негайно вивільнити від замороженої сперми і рідкого азоту і поставити в окреме приміщення на три доби відігріватися. Доступ людей до такої посудини забороняється.
Закривати посудини Дьюара потрібно тільки призначеними для цього пробками та кришками.
При транспортуванні посудина Дьюара повинна бути зафіксована у вертикальному положенні і вміщувати половину обʼєму рідкого азоту.
Дозаправка посудини рідким азотом повинна проводитись під тиском 0,5 атмосфери, а заправка порожніх (теплих) ― при 0,3 атмосфери.
Водії спеціалізованих машин повинні виконувати разом із техніками ветеринарно-санітарні правила заправки посудин Дьюара рідким азотом.
Металорукав повинен бути з наконечником, який зачохлюється металевою гільзою і фіксується зверху або збоку цистерни.
Забороняється кидати металорукав на дно кузова автомобіля.
Перед заправкою посудини з наконечника металорукава згвинчується металевий чохол, наконечник знезаражується тампоном з 96 - градусним спиртом і подається техніку.
Технік повинен бути в захисних окулярах, білому лабораторному халаті, шкіряних рукавицях, на 2 розміри більших за розмірів рук, щоб легко скинути їх у разі попадання рідкого азоту.
У посудинах Дьюара технік контролює рівень рідкого азоту за допомогою щупу з полімерної трубки діаметром 6 мм (два полістиролові катетери, зʼєднані кінцями термозваркою).
Щуп знезаражують тампоном з 96- градусним спиртом, повільно опускають на дно посудини, витримують 15 с, виймають і вимірюють лінійкою частину щупу, де зʼявилася наморозь, ― це відповідає рівню азоту.
Обовʼязково проводять вхідний контроль нової посудини після миття, знезараження і заправки, перші 5 діб міряють рівень азоту. В інших випадках це роблять у день дозаправки і на 5-ий день після неї.
Наслідки контролю за рівнем азоту заносяться до календарної таблиці.
Технік повинен проходити періодичне медичне обстеження не рідше ніж раз на 6 місяців.
Техніки повинні виконувати вимоги особистої гігієни й працювати у спецодязі. Забезпечення працівників спецодягом повинне проводитися відповідно до чинних галузевих норм.
Хімічне консервування широко використовується при заготівлі й обробці кормів.
Невиконання вимог безпеки при застосуванні хімічних консервантів призводить до тяжких отруєнь.
Порівняно з іншими способами обробки грубих кормів, хімічний спосіб вважають найефективнішим. Він значно поліпшує харчувальні якості кормів.
Нині використовується кальцинування та дріжджування кормів розчинами каустичної або кальцинованої соди, аміачною водою, присмачування карбамідом (сечовиною). При обробці застосовують токсичні хімікати, які при неправильному зберіганні й використанні можуть призвести до отруєння як тварин, так і людей.
Безпека під час роботи з аміачною водою, рідким (безводним) аміаком та іншими хімічними речовинами повинна відповідати вимогам чинного законодавства. Працівники, які мають справу з рідким (безводним) аміаком, повинні мати посвідчення на право обслуговування посудин, що працюють під тиском.
Хімічна обробка кормів має проводитися тільки за наявності вентиляції. Обробка кормів аміачною водою у приміщеннях для тварин забороняється.
Під час роботи з аміаком, каустичною содою та іншими хімічними речовинами працівники повинні бути забезпеченимизасобами індивідуального захисту відповідно до ДНАОП 0.00-3.01-98.
Перевозити хімічні речовини необхідно у закритих ємкостях. Зберігати вапно, карбамід, селітру необхідно в закритій тарі у спеціально обладнаних сухих приміщеннях. У кормоцеху слід зберігати не більше однодобової норми цих речовин.
Ємкість для зберігання аміачної води високої концентрації (25%) повинна мати відповідний напис, бути заземлена, обладнана запобіжними клапанами і знаходитися за межами приміщення кормоцеху.
Сховища для аміачної води мають бути обладнані первинними засобами пожежогасіння. Зберігання горючих матеріалів, проведення будь-яких робіт із застосуванням відкритого вогню і паління на відстані, меншій ніж 100 м від сховища аміачної води, не дозволяється. Машини і ємкості з хімічними речовинами повинні розміщуватися на огороджених рівних із твердим покриттям майданчиках. У місцях розташування машин і ємкостей з хімічними речовинами вивішують інструкції з їх безпечного обслуговування. Запірні пристрої ємкостей належить відкривати повільно і плавно, без ривків та ударів металевими предметами.
Гасити вапно для обробки соломи потрібно в закритих ємкостях, заглиблених у землю і розміщених за межами приміщення.
До роботи з хімічними консервантами при експлуатації машин і установок допускаються особи, не молодше 18 років, які пройшли медичне обстеження, спеціальну підготовку з техніки безпеки. Особи, допущені до роботи з консервантами, повинні виконувати роботу удвох.
Місця з хімічної обробки кормів потрібно забезпечити:
розчином гідрокарбонату натрію (0,5%-ним і 1 %-ним) обʼємом не
меншим ніж 3 л кожного, для нейтралізації кислоти, що потрапила в очі або на шкіру;
сухою харчовою содою (не менше 1 кг) для приготуваннярозчинів;
1%-ним розчином лимонної або оцтової кислоти, насиченим
розчином борної кислоти для нейтралізації лугів (аміачної води, каустичної соди);
ємкістю із чистою водою для умивання після нейтралізації кислот або лугів;
аптечкою першої допомоги з необхідними медикаментами.
Після закінчення робіт спецодяг, спецвзуття, а також інші засоби захисту потрібно піддати обезпиленню, висушити та здати на зберігання відповідальній особі.