2.3. Порядок перевірки наявності і стану початкових матеріалів /заготовки, напівфабрикати /.
2.4. Порядок приймання зміни у випадку безперервної роботи.
3. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС РОБОТИ
3.1. Способи та прийоми безпечного виконання робіт, правил використання технологічного обладнання, інструментів.
3.2. Правила безпечного поводження з початковими і допоміжними матеріалами.
3.3. Правила безпечної експлуатації транспортних засобів, тари, вантажопідйомних механізмів.
3.4. Вимоги щодо забезпеченняпожежо- і вибухобезпеки.
3.5. Вимоги щодо використання засобів захисту.
3.6. Дії, спрямовані на недопущення аварійних ситуацій.
4. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ РОБОТИ
4.1. Порядок безпечного вимикання, зупинки, розбирання, очищення та змазування обладнання машин, механізмів, а при безперервному процесі ― порядок передачі їх по зміні.
4.2. Порядок прибирання відходів виробництва.
4.3. Вимоги дотримання особистої гігієни та виробничої санітарії.
4.4. Порядок повідомлення роботодавця про всі недоліки, виявлені під час роботи.
5. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ В АВАРІЙНИХ СИТУАЦІЯХ
5.1. Відомості про ознаки можливих аварійних ситуацій, характерні причини аварій /вибухів, пожежі/.
5.2. Дії при виникненні аварій і ситуацій, які можуть призвести до аварії чи нещасного випадку.
5.3. Відомості про порядок застосування засобів протиаварійного захисту та сигналізації.
5.4. Порядок дій щодо надання медичної допомоги потерпілим.
5.5. Порядок повідомлення роботодавця про аварії та ситуації, що можуть до них призвести.
_________________________________________
(особистий підпис, прізвище особи, яка розробляла інструкцію)
УЗГОДЖЕНО:
Керівник служби охорони праці
підприємства ____________________ ____________________
(особистий підпис) (прізвище, ініціали)
Юрисконсультант __________________ ___________________
(особистий підпис) (прізвище, ініціали)
Головний технолог _________________ ____________________
(особистий підпис) (прізвище, ініціали)
Примітка: У разі потреби проект інструкції узгоджується з іншими зацікавленими службами, підрозділами і посадовими особами підприємства, перелік яких визначає служба охорони праці.
профілактичних заходів. Джерела фінансування фонду
Усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим особам та особам, які перебувають на їхньому утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених Законом, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.
Фонд бере участь у фінансуванні заходів, передбачених державними
цільовими, галузевими, регіональними програмами поліпшення стану безпеки, умов праці та виробничого середовища, планами наукових досліджень з охорони, безпеки та гігієни праці, навчання і підвищення кваліфікації відповідних спеціалістів з питань охорони праці, організації розроблення і виробництва засобів індивідуального та колективного захисту працівників, розроблення, видання, розповсюдження нормативних актів, журналів, спеціальної літератури, а також інших профілактичних заходів відповідно до завдань страхування від нещасних випадків.
Фонд провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування.
Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків
здійснюється за рахунок:
• внесків роботодавців: для підприємств ― з віднесенням на валові витративиробництва, для бюджетних установ та організацій ― з асигнувань, виділених на їхнє утримання та забезпечення;
• капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації
страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
• прибутку, отриманого від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках;
• коштів, що надійшли від стягнення штрафів і пені із страхувальників та їхніх посадових осіб відповідно до закону;
• добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечитьзаконодавству.
Працівники не несуть ніяких витрат на страхування від нещасного випадку. Кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються винятково за їхнім прямим призначенням. До коштів на здійснення страхування від нещасного випадку застосовується казначейська форма обслуговування в порядку, передбаченому для обслуговування Державного бюджету України.
Умови, порядок обслуговування, гарантії збереження коштів Фонду визнача-ються договором між банком, виконавчою дирекцією цього Фонду та
Кабінетом Міністрів України.
Рішення про перерахування тимчасово вільних коштів, у тому числі резерву коштів Фонду, на депозитний рахунок приймає правління Фонду.
Порядок розміщення тимчасово вільних коштів, у тому числі резерву коштів
Фонду, на депозитному рахунку визначається Кабінетом Міністрів України, а
умови, порядок обслуговування та збереження цих коштів визначаються
договором між банком і виконавчою дирекцією Фонду за погодженням з
правлінням Фонду.
Прибуток, отриманий від тимчасово вільних коштів, у тому числі резерву коштів Фонду, на депозитному рахунку, використовується у порядку,
визначеному правлінням Фонду.
Травмування працівника можливо як при безпосередньому контакті його з джерелами небезпеки, так і на деякій відстані від нього, при недопустимому зближенні.
Простір, в якому постійно діє чи періодично виникає небезпечний виробничий фактор називається небезпечною зоною.
Небезпечна зона може виникнути поблизу рухомих елементів,які обертаються, поблизу вантажів, які переміщуються підйомно-транспортними машинами. Наявність небезпечної зони може бути позвʼязана з небезпекою враження електричним струмом, можливістю травмування частинками оброблюваного матеріалу або інструменту, які відлітають, ви літом оброблюваної деталі із захватних пристосувань.
Особливонебезпечноює зона, де можливий захват одягу або волосся робочими рухомими частинами обладнання. Так, велика кількість нещасних випадків здійснюється при затягуванні незаправленого (який розвивається) одягу в момент наближення до неогородженої рухомої деталі машини.
Небезпека рухомих або таких, що обертаються, деталей зростає, коли на них є частини, які виступають (головки болтів, шплінти). Коли частини машин крутяться назустріч одна одній, створюється небезпека втягнення до небезпечної зони.
Безпечна зона на сучасній с/г техніці забезпечується огороджувальними, запобіжними, блокувальними, гальмівними, сигнальними та іншими пристроями і засобами.
Захисні огородження (огороджувальні пристрої) – технічні засоби, що створюють перешкоду між людиною і небезпечним виробничим фактором і запобігають проникненню людини або частин її тіла до небезпечної зони.
Відповідно до вимог безпеки усі приводи, передачі, рухомі деталі, робочі органи повинні бути обладнані захисними огородженнями, які надійно захищають від виходу (вильоту) з небезпечної зони стружки металів, агресивних рідин, гарячої води, різних випромінювань, іскор і т. д.
Залежно від призначення, огородження мають різне конструктивне виконання і існують трьох видів:
-постійні;
- зʼємні;
- тимчасові.
Конструкції захисних огороджень мають відповідати таким вимогам: вони не повинні негативно впливати на продуктивність праці,погіршувати якість роботи машин, ускладнювати спостереження за роботою механізмів,мають забезпечувати надійний захист працівників від дії небезпечних виробничих факторів (пилу, води, пару...); бути простими у виготовленні та експлуатації:відповідати вимогам стандарту, не мати гострих виступів, болтів, гайок,не повинні підвищувати рівень шуму вібрацій.
Відповідно до ДСТУ 12.4.026-76, огородження ззовні повинні бути пофарбованими у жовтий колір. На зовнішній бік огородження наносять або прикріплюють певний попереджувальний знак (знак безпеки).
Запобіжні пристрої:
У процесі роботи машин не виключається можливість, коли певний контрольний параметр (зусилля, тиск, температура, переміщення, напруга) може з різних причин виходити за встановлені межі, створюючи при цьому аварійну ситуацію. Для зупинки (відключення) обладнання у таких випадках застосовують спеціальні запобіжні пристрої.
Залежно від природи небезпечного виробничого фактора, усі запобіжні пристрої можливо поділити на чотири групи:
- від механічних перевантажень (муфти, штифти, шпильки і т.д.);
- від переміщення частин машин за встановлені межі (кінцеві, вимикачі, упори і т.д.);
- від перевищення тиску, температури (запобіжні клапани, розраховані на відповідний тиск);
- від напруги або сили електронного струму понад допустимої межі (плавкі запобіжники, розраховані на відповідну силу електричного струму, автоматичні вимикачі).
Існують також інші запобіжні пристрої, наприклад, запобіжний пояс для виконання робіт на висоті, а також різні запобіжні пристрої, що додаються до конкретних конструкцій машин і обладнання (каски, окуляри).
Блокуючі пристрої (БП) .
У звʼязку з тим, що в процесі роботи різні машини, обладнання, обладнані огороджуючими пристроями, можуть інколи виходити з ладу, доцільно в конструкції таких машин передбачити блокуючі пристрої.
БП не допускають проникненню людини до небезпечної зони або усувають НВФ. За допомогою таких БП автоматично зупиняється механізм, вимикається напруга. БП можуть бути механічними, електричними, фотоелектричними, гідравлічними, пневматичними, комбінованими, радіаційними (для захисту особливо небезпечних зон).
В умовах сучасного виробництва від працівників вимагається підвищена увага і швидка реакція. Виникає необхідність попередити працівників про можливі небезпеки, заборону певних дій або зобовʼязати чи дозволити виконувати певні дії. Тому особливо важливе значення набувають сигнальні кольори, сигналізація, знаки та плакати безпеки.
Відповідно до ДСТУ 12.4.026-76 для сигналізації прийняті червоний, жовтий, зелений та синій кольори.
Червоний колір застосовують для позначення безпосередньої небезпеки і заборони (ЗАБОРОНА, СТОП, ЯВНА ЗАГРОЗА). В нього фарбують: заборонні знаки безпеки, вимикачі машин і механізмів; внутрішні поверхні кришок та дверцят шаф з відкритими струмопровідними елементами, механічними передачами; сигнальні лампи; пожежну техніку; кнопку СТОП тощо.
Жовтий колір означає попередження, можливу небезпеку. Його застосовують для фарбування попереджувальних знаків безпеки; елементів будівельних конструкцій (люків, низьких балок); відкритих рухомих частин обладнання і країв огороджувальних пристроїв, які не повністю закривають рухомі деталі; постійних та тимчасових огороджень, що встановлюють біля меж небезпечних зон (ями, котловани, траншеї), огороджень драбин, балконів; елементів вантажозахоплювальних пристроїв (траверси, кліщі); місця змазки на машинах.
Синій колір означає вказівку, інформацію. Його застосовують для зобовʼязувальних і вказівних знаків безпеки.
Зелений колір застосовують для ламп, що сигналізують про нормальну роботу машин; позначення евакуаційних виходів; а також для знака, що означає місце виходу ВИХОДИТИ ТУТ.
Крім кольорової сигналізації існує світлова і звукова. Для передачі повної інформації між працівниками застосовується ЖЕСТОВА сигналізація.
Знаки безпеки.Відповідно до ДСТУ ISO 6309:2007. Сигнальні кольори та знаки безпеки. розроблено і прийнято 4 групи знаків безпеки:
Заборонні знаки.
Попереджувальні знаки.
Зобов’язувальні знаки.
Вказівні знаки.
Заборонні знаки мають форму кола, по периметру якого є широка червона смуга, а біле поле з нанесеним чорною фарбою відповідним символом, перекреслюється червоною смугою такої самої ширини.
Встановлюється цей знак на робочих місцях, де потрібно заборонити певні дії працівників (на воротах, парканах, дверях, огорожах, стінах будівлі, обладнанні, тарі, транспортних засобах тощо).
Попереджувальні знаки мають форму рівностороннього трикутника вершиною до верху, по периметру якого нанесена чорна смуга, а на жовтому полі знака – відповідні попереджувальні символи чорного кольору.
Зобовʼязувальні знаки мають форму квадрату, по периметру якого нанесено білу смугу.
Вказівні знаки мають форму прямокутника синього кольору з білим полем посередині знака з нанесеними відповідними символами.
розвантажувальних роботах
Основним заходом для покращання та полегшення умов праці при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт, а також для забезпечення безпеки працівників є широке впровадження механізації навантажування, вивантажування та транспортування вантажів.
Усі роботи, повʼзані з навантажуванням, вивантажуванням, складанням і транспортуванням вантажів, мають виконуватися відповідно до державних стандартів.
Вантажно-розвантажувальні роботи виконують під керівництвом досвідченого працівника, який повинен пройти навчання і перевірку знань чинних нормативно-правових актів з охорони праці умежах своїх функціональних обовʼязків і мати відповідне посвідчення.
Керівник робіт готує розвантажувальну площадку, встановлює порядок і способи навантажування, вивантажування і переміщення вантажів, розподіляє робітників відповідно до їхньої кваліфікації та досвіду, інструктує робітників з питань технології виконання робіт та дотримання вимог безпеки й безпечних прийомів праці на цих роботах, забезпечує місце робіт справними пристроями, механізмами та кранами.