На тваринницьких фермах експлуатуються парові котли малої потужності з надлишковим тиском до 68,65 кПа, а також водогрійні котли з температурою гарячої води до 1150С. Періодично ці котли повинні проходити технічне переосвідчення.
При невиконанні встановлених термінів і правил технічної експлуатації можливі вибухи й аварії.
Котли встановлюють на відстані 3м від стінипри роботі на твердому паливі і на 2м ― прироботі на рідкому паливі чи газі. Ширина проходу між котлами допускається не менше 1м. Підлога в котельній повинна бути бетонною. У котельній площею 200м2 повинні бути одні вхідні двері, а площею більше 200м2 ―двоє дверей. Двері повинні відкриватися назовні і на мати запорів із середини. Приміщення котельної повинно вентилюватися, контрольні прилади повинні мати індивідуальне освітлення.
Адміністрація господарства зобов’язана вживати заходів щодо підготовки кваліфікованих кочегарів.
До обслуговування котлів не допускаються особи віком до 18 років. Через кожні 12 місяців потрібно проводити перевірку знань кочегарів.
На кожному паровому котлі необхідно встановити манометр для контролю тиску пари, а для контролю води ― водопоказувальний прилад.
У котельній на видному місці повинна бути вивішена інструкція з техніки безпеки при експлуатації котлів.
На тваринницьких фермах використовуються автоматичні електронагрівачі ВЕТ-200 та ВЕТ-600. Безпечність роботи при експлуатації водонагрівачів забезпечується:справністю теплового реле, запобіжного та зворотнього клапанів, термометра, заземленням корпуса водонагрівача.
Для запобігання перенесенню електричного потенціалу із водонагрівача потрібно у вихідну трубу встановити ізолювальну вставку.
На кожен автоклав має бути паспорт установленої форми, до якого повинна бути прикладена інструкція з монтажу та експлуатації (додаються до кожного автоклава заводом-виготовлювачем).
Установлення, введення в експлуатацію та експлуатація автоклавів повинна здійснюватися відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.07-94.
Автоклави до пуску їх у роботу повинні бути зареєстровані в експертно-технічних центрах (ЕТЦ).
Автоклави, на які поширюється дія ДНАОП 0.00-1.07-94, підлягають технічному огляду до пуску в роботу, періодично в процесі експлуатації і, у разі потреби, позачергово.
Дозвіл на введення в експлуатацію автоклава, що не підлягає реєстрації в ЕТЦ, видається особою, призначеною наказом по лабораторії для здійснення нагляду за технічним станом і експлуатацією автоклавів, на підставі документації підприємства-виготовлювача після технічного огляду і перевірки організації обслуговування.
Дозвіл на введення автоклава в експлуатацію записується в паспорті
автоклава.
Відповідальність за справний стан і безпечну експлуатацію автоклавів, їх ремонт та нагляд за технічним станом покладається на призначеного наказом працівника, який має інженерно-технічну освіту та пройшов перевірку знань вимог ДНАОП 0.00-1.07-94.
Автоклави через кожен рік експлуатаціїпідлягають технічному огляду та гідравлічному випробуванню відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.07-94.
Технічний огляд та гідравлічне випробування автоклавів, які не підлягають реєстрації в ЕТЦ, проводяться комісією, яку очолює особа, відповідальна за нагляд за технічним станом та експлуатацію автоклавів. Комісія призначається наказом керівника господарства.
До роботи на автоклавах допускаються працівники, які мають посвідчення на право обслуговування посудин, що працюють під тиском. Під час автоклавної обробки грубих кормів повинні виконуватися вимоги експлуатаційної документації до автоклавів.
Керівник зобовʼязаний:
1. Організувати роботу добровільної пожежної дружини (пожежно-сторожової охорони);
2. Встановити на відповідних обʼєктах суворий протипожежний режим;
3. Періодично перевіряти стан пожежної безпеки обʼєктів, технічний стан протипожежних заходів, засобів гасіння пожеж;
4. Упожежонебезпечні періоди року вживати додаткових заходів щодо посилення протипожежного захисту обʼєктів.
5. Організувати проведення на обʼєктах протипожежного мінімуму.
За відсутності на роботі першого керівника відповідальність за пожежну безпеку несуть його заступники.
Безпосередньо на обʼєктах повинні бути розроблені інструкції з пожежної безпеки, які після відповідного узгодження і затвердження вивішують на видних місцях.
Усі особи, що працюють на обʼєктах, проходять спеціальну протипожежну підготовку, яка складається з протипожежного інструктажу і занять з пожежотехнічного мінімуму. Після проходження занять, відповідно до спеціально розробленої програми (5―10 год), працівники складають ЗАЛІК.
Після проходження пожежного мінімуму, працівникам видається спеціальне посвідчення.
У кожному обʼєкті повинен бути план евакуації (тварин, людей тощо).
У графічній частині плану евакуації накреслюють схему приміщень (обʼєкта), на якій позначають маршрути руху (тварин, людей, виносу цінностей тощо), основні й запасні шляхи виходу, а також розміщення вогнегасників, пожежних сигналізаторів і кранів.
У текстовій частині плану викладають обовʼязки персоналу на випадок пожежі (порядок повідомлення про пожежу, виклик пожежних підрозділів, дію персоналу щодо евакуації тварин (людей) і гасіння пожежі).
План евакуації розробляє начальник пожежно-сторожевої охорони (ДПД) і затверджує керівник підприємства (господарства).
План евакуації не менше ніждвічі на рік відпрацьовується з усіма працівниками обʼєкта.
У приміщеннях ремонтних майстерень, гаражів при виконанні деяких виробничих процесів, зберіганні техніки та різних матеріалів з порушенням правил і норм пожежної безпеки можуть виникати пожежо та вибухонебезпечні ситуації.
Найбільш небезпечні виробництва повʼязані із застосуванням відкритого вогню (зварювальні, паяльні, шиноремонтні роботи), фарбуванням техніки, ремонтом акумуляторних батарей, ремонтом та регулюванням паливної апаратури та гідросистем, обробкою деревини, а також склади зберігання паливно-мастильних матеріалів та інших легкозаймистих рідин і горючих газів.
У кожному господарстві повинні бути розроблені плани-схеми розміщення автомобілів, тракторів, самохідних с/г машин та інших технічних засобів механізації на спеціальних майстернях під навісами тощо.
У спеціалізованих автопідприємствах при наявності більш ніж 25 автомобілів розробляють і затверджують план розміщення автомобілів із визначенням черговості і порядку евакуації, впроваджуються чергування водіїв у нічний час, вихідні та святкові дні, а також порядок зберігання ключів від мети запалювання. Стоянки автомобілів забезпечують буксирними канатами або штангами з розрахунку один пристрій на 10 автомобілів. Забороняється захаращувати приміщення і відкриті майданчики для стоянки автомобілів різними предметами і обладнанням.
Не допускається розміщувати поряд із закритими стоянками техніки ковальські, термічні, зварювальні, фарбувальні та деревопереробні відділення майстерень і машинних дворів.
Забороняється:
встановлювати на відкритих майданчиках технічні засоби більше встановленої норми, утримувати їх з несправними паливними системами;
зберігати паливо, за винятком того, що міститься в баках паливної системи;
залишати автомобіль або тракторний причеп з вантажем;
заправляти поза встановленим місцем паливом машини і трактори;
застосовувати відкриті джерела вогню для розігрівання двигунів, редукторів та інших систем;
залишати в автомобілях і тракторах промислові ганчірки;
залишати автомобіль із включеним запалюванням.
Автоклави встановлюють в окремому приміщенні з температурою повітря не нижчою 5 0С.
Завантаження сировини в автоклави повинне бути механізованим.
При використанні хімічних речовин, з метою запобігання попадання їх у повітря виробничого приміщення, передбачається герметизація обладнання і система аспірації.
Перед кожним циклом парової обробки кормів необхідно проводити гідравлічну перевірку автоклава, а також прилеглих трубопроводів і запірної арматури, використовуючи процес замочування сировини в автоклаві під тиском води, не меншим, ніж робочий тиск пари. Макси-мальний тиск живильного насоса не повинен перевищувати дозволеного робочого тиску автоклава згідно з експлуатаційною документацією.
При гідробаротермічній обробці грубих кормів знімати або відкривати кришки обладнання необхідно тільки після припинення подачі пари та повного закриття вентилів.
Автоклави повинні бути забезпечені апаратурою автоматичного запису температури і тиску робочого середовища. Вона встановлюється в кабіні оператора або в інших місцях поблизу пультів та органів керування, де б забезпечувалось постійне спостереження за їхньою роботою і показаннями.
Конденсат з автоклава повинен відводитися в безпечне місце. Перед його зливанням необхідно переконатися, що навпроти зливного отвору немає людей.
Під час вивантаження кормів із автоклава потрібно проводити вентиляцію приміщення.
Пастеризатор-охолоджувач встановлюють на підлозі цеху молочного заводу без фундаменту строго за рівнем, використовуючи регулюючі пристрої ніжок апарата. Після огляду всіх елементів апарата, переконавшись у їхній справності і чистоті, а також у правильному розташуванні теплообмінних пластин відповідно з їхньою нумерації, його збирають.
Перед пуском установки в роботу її обовʼязково чистять, миють і стерилізують гарячою водою, а при безрозбірному митті ― миючими засобами за допомогою спеціальних для цих цілей установок.Безрозбірне миття, під час якого миючі розчини циркулюють у замкненій системі з відключеним молокоочисником, допустиме лише у тому випадку, якщо відсутні деталі, виготовлені з бронзи і алюмінію.
Основним режимом пастеризації молока є тривале нагрівання за спеціальною програмою (нагрівання до +630С з витримкою протягом 30 хвилин; короткочасне нагрівання до +750С з витримкою 30с; миттєве нагрівання до +900С з витримкою 2с). При цьому зберігаються всі харчові якості молока.
У процесі експлуатації пастеризаторів потрібно періодично контролювати роботу запобіжного клапану. Основною умовою безпечної експлуатації пастеризаторів є надійне заземлення електрообладнання, огородження рухомих і гарячих частин і приводу, наявності на вхідному паропроводі запобіжного клапану, що відрегульований на максимально-допустимий тиск пару. Щоб виключити можливість опіку паром або гарячою поверхнею, кришку пастеризатора потрібно відкривати обережно.
Для видалення з молока молочного жиру використовують явище природного відстоювання. У сепараторах цей процес проходить дуже швидко (долі секунди). Принцип дії сепаратора заснований на здатності механічних сумішей розділятися у полі дії центробіжних сил за рахунок різної щільності складових суміші. Поділ відбувається всередині сепараторного барабану, який обертається з великою швидкістю.
При зниженні температури молока, що сепарується, збільшується його в’язкість і погіршується здатність до розділення, що призводить до збільшення жиру в обраті. Допустима жирність обрату повинна бути не більше 0,03%.
Сепаратори установлюють на бетоновані фундаменти на гумових амортизаторах, закріплюють болтами і вирівнюють горизонтально по рівноміру. Основною умовою безпечної експлуатації сепараторів є надійне заземлення електрообладнання. Вмикати сепаратор мокрими руками забороняється.
На сучасних тваринницьких фермах широко використовують холодильні установки, як хладогени у них використовують фреон або аміак. Неправильна їх експлуатація може призвести до тяжких наслідків. Встановлено, що при вмісті в повітрі 30% фреону у людини може наступити смерть від задихання. Попадання рідкого фреону в очі призводить до сліпоти, а на шкіру ― до обмороження. Тому до обслуговування холодильних установок допускають осіб, не молодших від 18 років, які пройшли спеціальне навчання і отримали відповідне посвідчення по обслуговуванню даної установки.
На кожну установку необхідно завести журнал, куди записують показники її роботи і обслуговування. Експлуатація холодильних установок дозволяється у тому випадку, коли манометр і мано вакуумметри освідчено державною повіркою.
Для запобігання пожежам усільському господарстві розробляють організаційні, експлуатаційні, технічні, режимного характеру, пожежно-евакуаційні, тактико-профілактичні, будівельно-конструктивні та інші заходи.
До організаційних заходів відносять правильне технологічне розміщення машин, обладнання і недопущення захаращення приміщень, проходів, підʼїздів; своєчасне видалення відходів, тари, допоміжних матеріалів; організація пожежних служб на підприємствах; навчання працівників правилам пожежної безпеки; спеціальне розміщення матеріалів на складах та техніки в гаражах та ремонтних майстернях.
Експлуатаційні заходи передбачають такі режими експлуатації машин і обладнання, в результаті яких повністю виключається можливість виникнення іскор і полумʼя при роботі машин, контакт нагрітих деталей обладнання з горючими матеріалами.
До технічнихналежать заходи, що стосуються правильного монтажу та експлуатації печей, електрообладнання.
До заходів режимного характеру відносять заборону куріння, запалювання вогню, сірників, правильне зберігання промислових ганчірок, постійний контроль за зберіганням запасів вугілля, матеріалів, що можуть самозагорятися.
Тактико-профілактичні заходи передбачають швидку дію пожежних команд, своєчасне встановлення на обʼєктах первинних засобів вогнегасіння, а також підтримання в постійному стані водопровідної системи з усіма гідрантами.
Заходи будівельно-конструктивного характеру здійснюють у процесі проектування, будівництва будівель і споруд створенням протипожежних конструкцій будівель.
У кожному господарстві (комплексі), відповідно до чинного законодавства, АДМІНІСТРАЦІЯ повинна розробляти спеціальні організаційні заходи для забезпечення пожежної безпеки.
Відповідальність за проведення організаційних заходів покладається на керівника господарства (комплексу).
Пожежна профілактика ― це комплекс організаційних і технічних засобів, спрямованих на забезпечення безпеки людей, запобігання пожежам, обмеження їх поширення, а також створення умов для успішного гасіння пожежі.
До виконання таких заходів залучаються як державні органи пожежного нагляду, так і керівники всіх рівнів. Крім того, заходи пожежної профілактики здійснюють пожежні служби (підрозділи) господарств, інженери з ОП та безпосередньо працівники на робочих місцях.
До основних заходів пожежної профілактики належать:
обстеження господарств, відділень, дільниць на дотримання в них правил пожежної безпеки;
забезпеченість обʼєктів і робочих місць первинними засобами гасіння пожеж, інструкціями з пожежної безпеки, плакатами, літературою;
пропаганда пожежної безпеки (лекції, семінари, кінофільми тощо).
При обстеженні перевіряють:
- наявність осіб, відповідальних за пожежну безпеку;
- виконання зобовʼязань, внесених органами пожежного нагляду;
- стан пожежної безпеки територій;
- боєздатність пожежних формувань (ДПД, ПВО);
- забезпеченість засобами пожежогасіння;
- стан готовності пожежної техніки і засобів пожежогасіння;
- стан пожежного водопостачання, пожежної автоматики і сигналізації;
організацію чергування на пожежному депо та його обладнання;
дотримання правил протипожежного режиму на обʼєктах.
Недоліки, виявлені у процесі обстеження, зводять, аналізують і складають акт, в якому зазначають строки їх усунення.