Протягом усього описуваного періоду популярною в місті була Народна капела під управлінням К.М. Рініері, Її виступи супроводжували покази фільмів в приміщеннях літніх театрів, великі гуляння в парку і Міському саду святкові концерти.
- 1920 роки були важкими для продовження музичного життя Маріуполя. Музична секція при Міському Відділенні ще скасованого Російського Товариства розробила план реорганізації музичної освіти в місті. У 1919 р. в приміщенні приватної школи на Марії - Магдаленівській вулиці була відкрита Пролетарська школа музичної освіти. Всеж знаходячись в стані воєнного стану - питання культурного розвитку міста відійшли на другий план. Сфера культури і мистецтва стала джерелом доходу для входячої в місто армій і просуванням їх політичних поглядів. У 1919 р. в місті закриваються різні розважальні заклади, проводиться мобілізація в Добровольчу армію. 14 лютого о приміщенні кінотеатру «Гігант » відбувся концерт учнів музичного училища, 75 % чистого збору з якогонадійшло на користь лазарету для Добровольчої армії.
січня 1920 в місто знову увійшли війська Червоної армії. У Маріуполі створюється повітовий Ревком і Парком. У друкованому органі Маріупольського Ревкома газеті« Известия » був надрукований Наказ № 3, згідно з яким« Всі музичні, театральні та мистецькі сили міста Маріуполя та його околиць, а також капела Рініері оголошувалися мобілізованими» в Червону армію; 25 квітня в приміщенні клубу (колишнє Єпархіальне училище) влаштовується вечір- концерт для видужуючих червоноармійців. 5 червня в театрі «Солей» відбувся концерт на користь сімейств червоноармійців.
У міру зміцнення віянь нового часу, лідируюча роль в організації та управлінні сферою культури переходить до нових органів - Пролеткульту, різним професійним спілкам, культпросветкоміссіям, гурткам і студіям. Ця реорганізація вела до посилення централізації управління концертною діяльністю в місті і якісних змін у духовному житті суспільства.
Велика роль відводиться клубам, на які покладається і музичне виховання молоді. Вони повинні були стати « синтезом творчої роботи виховання червоноармійського покоління, системою всього педагогічного будівництва, де об'єднуються всі галузі позашкільної освіти: всебічна грамотність, сцена.
У зв'язку з цим у місті швидкими темпами відкриваються нові клуби, при яких працюють музичні гуртки.
березня 1920 в приміщенні кінотеатру «Ілюзіон» відбулися збори з нагоди відкриття школи музики в Маріупольському порту.
Віянням часу стало захоплення творчістю Л. ван Бетховена музиканта у творчості якого відбивалися ідеї Французької революції з її гаслами -«Свобода.Рівність. Братство ». У 1920 р.в місті пройшли вечори камерної музики, « присвячені виключно композіциям Бетховена. Концерти розпочиналися зі вступних слів, що підкреслюють всі значення Бетховена, як революціонера в області музики ».
У 1920 р. простежується звернення до композиторам монументальних жанрів, в музичних творах яких звучить критика самодержавства. У місті пройшли концерти, присвячені творчості Римського-Корсакова, Мусоргського. Багато концертів, що влаштовуються в цей час починалися або закінчувалися виконанням « Інтернаціоналу ».
Музичний смак маріупольцям в період 1917 - 1920 рр.. прищеплювали також гастролюючи в місті столичні виконавці,оперні трупи, симфонічні оркестри. У Маріуполі побували з концертами професор Київської консерваторії скрипаль М.Г. Ерденко і піаніст С.В. Тарновський (викладач одного з найвидатніших піаністів XX століття B.C Горовиця). Маріупольці зустрічалися на концертах з майстрами музики та вокального мистецтва: віолончелістом Богуславом Сікорою, Борисом Трояновським, тенором Дмитром Мельниковим, басом Леонідом Кокоріним.
Протягом усього періоду продовжує свій розвиток національна музична культура. У місті працювала Єврейська опереткова трупа. Під акомпанемент піаніста Л. Розенберга виступали з сольними номерами інтерпретатори єврейських національних пісень ФрідаЗакс і Леонід Горев. Товариство « Просвіта » організувало хор української пісні. Маріупольським Вірменським комітетом проводилися Вечори Вірменської культури. У міських концертних програмах брав участь циганський ансамбль під керуванням хормейстера Є.І. Шнейдера.
У сфері обслуговування музичного мистецтва в місті пропонувався широкий спектр послуг. На перетині вулиць Торгової і Євпаторійської з 1918 р. працювала музична майстерня Є.І. Клименко. Там проводилася:ремонт, полірування піаніно і роялів, повна гардіровка струнних інструментів. Він організував також купівлю і прокат роялів і піаніно.
У місті працювали спеціалізовані магазини з великим вибором нот, музичної літератури та інструментів: Гуровича, Савелія Самойловича і по вул..Єкатерининськії, 34 « Унісон ».
Наприкінці 20-х років у музичну сферу став проникати сталінський режим. З появою 1932 р. Спілки композиторів України, політичний вплив на творчий процес посилився. Це спричинило уніфікацію художнього мислення, жорстку критику музикантів-новаторів, звинуваченні їх у безідейності та формалізмі, зростання ролі соціального замовлення, пригнічення творчої індивідуальності, деформацію музичної культури, вихолощення її національного духу.
Висновки
Політика радянського керівництва в галузі культури офіційно була названа «культурною революцією». У короткий строк планувалося ліквідувати неписьменність; створити систему народної освіти; сформувати кадри нової інтелігенції; перетворити літературу, мистецтво, гуманітарні науки на інструмент ідеологічного впливу на маси; використати наукові досягнення для соціалістичного будівництва.
Набираюча силу тоталітарна держава не була зацікавлена в докорінному перевороті у свідомості трудящих, підвищенні їхнього культурного рівня. Системі, що формувалася, потрібні були виконавці, а не люди, здатні відігравати активну роль в історичному процесі
Театральне життя не завмирало в Маріуполі ні на один рік. Навіть у роки революції та громадянської війни в місті йшли вистави на кількох сценах: у театрах «Гротеск» (Зимовий), братів Яковенко (колишній цирк братів Яковенко), « Солей » (будівля, що примикає до готелю «Континенталь»), Крім того, спектаклі йшли і на сценах кінематографічних театрів « Колізей» і « Гігант ». Відкривалися нові кінематографи і театри.
Характеризуючи розвиток музичної культури в місті в період 1917 - 1920 рр., можна виділити дві тенденції. 1917 - 1919 роки являються продовженням музичних традицій, що склалися до революції; 1920 відзначений зміною політичної та економічної формацій, що відбилося і на культурному житті городян. Музичне мистецтво, в деякій мірі, стає виразником революційних ідей.
Наприкінці 20-х років у музичну сферу став проникати сталінський режим. З появою 1932 р. Спілки композиторів України, політичний вплив на творчий процес посилився. Це спричинило уніфікацію художнього мислення, жорстку критику музикантів-новаторів, звинуваченні їх у безідейності та формалізмі, зростання ролі соціального замовлення, пригнічення творчої індивідуальності, деформацію музичної культури, вихолощення її національного духу
Список використаних джерел та літератури
Література
1.Бокань В.А., Польовий Л.П. ІсторіякультуриУкраїни: навчальнийпосібник. - К.: МАУП, 1998. - 238 с.
.Весь Мариуполь 2009. - Мариуполь: СПД Маликов, 2009. - 208с.
. Жданов: Справочник / Сост. Е.П. Кудряшова. - Донецк: Донбасс,1987. - 158с.
.Журнал очередных и чрезвычайных заседаний Мариупольской Городской Думы. - Мариуполь, 1906. - 302 с.
.История культурного строительства в СССР: документы и материалы 1917-1977. Т. 1. Ч. 2: Культурноестроительство в РСФСР 1917-1927 гг. / [редкол.: М.П. Ким (гл. ред.) и др.]. ─ М.: СоветскаяРоссия, 1984. ─ 366 с.
.Мариуполь и егоокрестности: взглядиз ХХІ / Р.П. Божко, Т.Ю. Були, Н.Н. Гашенко и др. - Изд. 2-е с измен. и доп. - Мариуполь: Рената, 2008. - 428с.
.Семчишин М. Тисяча рокiв української культури. - К., 1993. - С. 420-421.
.Хюренiна I.Ю. Культурна полiтика в Донбасi у 1920-30-i роки: мета, особливостi, наслiдки // Вiсник Донецького унiверситету. Сер. Б. Гуманiтарнi науки. - 1998. - №2. - С. 30
.Культура України / Під ред. Ковалевської М.С. - К., 2001.-333 с.
.Якубова Л.Д. Тенденції етнокультурного життя УСРР у контексті коренізації (1924-1935 рр.) // Український історичний журнал. - Київ, "Дієз-продукт", 2006. - №2. - c.88
.Яруцкий Л. Мариупольскаяозаїка. -Мариуполь: Предприятие «Газета Приазовскийрабочий», 1998. -Т. 1. - 332 с
Джерела
12Крестьянин и рабочий. -Мариуполь, 1917. - 31 августа. - №29. - 4с.
.Известия. - Мариуполь, 1920.1 10 апреля. - № 50. - 2 с.
.Известия. - Мариуполь, 1920. - 1 августа. - №142. - 2 с.
.Известия. - Мариуполь, 1920 - 17 августа. - №147. - 2 с.
.Известия. - Мариуполь, 1920. - 14 декабря. - № 194.-2 с.
.Мариупольское слово. - Мариуполь, 1917. - 25 июля. - №92. - 4 с.
.Мариупольское слово. - Мариуполь, 1917. - 5 августа. - №102. - 4 с.
Мариупольское слово. - Мариуполь, 1917. - 15 августа. - №110. - 4 с.
.Крестьянин и рабочий. - Мариуполь, 1917. - 31 августа. - №29. - 4
.Мариупольский вестник. -Мариуполь, 1918.-2 8 августа. - №3. - 4 с.
.Мариупольский вестник. - Мариуполь, 1918. - 17 октября. - №41. - 4 с.
.Мариупольский вестник. - Мариуполь, 1918.-26 октября. - №49. - 4 с.
.Мариупольский вестник. - Мариуполь, 1918.-30 октября. - №52. -4 с.
.Мариупольские известия. - Мариуполь, 1918.-12 декабря. - №7. - 4 с.
.Мариупольские известия. - Мариуполь, 1918.- №69.- 4 с.
.Мариупольские известия. - Мариуполь, 1919.-1 января. - №23. - 4 с.
.Мариупольские известия. - Мариуполь, 1919. - 19 (6) января. - №35. - 4 с.
.Мариупольское известия. - Мариуполь, 1919.-21 (8) января. - №36. - 4 с.
.Мариупольские известия. - Мариуполь, 1919. - 1 февраля- №46. 14 с.
.Мариупольские известия. - Мариуполь, 1919. - 5 февраля. - №49. - 4 с.
.Мариупольские известия. - Мариуполь, 1919.-20(7) февраля.-№61.-4 с.
.Мариупольские известия. - Мариуполь, 1920.-21(8) февраля.-№62.-4 с.
.Мариупольские известия. - Мариуполь, 1920. - 27 февраля. - №167.- 4с
.Наше життя. - Мариуполь, 1918. - 22 (9) июня. - №26. - 4 с.
.Наше життя. - Мариуполь, 1918. - 29 (16) июня. - №31. - 4 с.
.Проценко А.Д. Страницыпрошлогочитая... //Приазовскийрабочий. - Мариуполь, 1996. - 26 апреля. - 8 с.
.Приазовський пролетар.-Мариуполь, 1932. - 5 серпня. - №10 - 10с.
.Приазовський пролетар.-Мариуполь,1933. - березень. - №20.-10с.
.Приазовський пролетар.-Мариуполь, 1936. - травня. - №80 - 10с.
.Приазовський пролетар.-Мариуполь, 1937. - 5 серпня. - №140 - 10с.