У багатьох роботах обґрунтування на цьому не завершується, після згаданих компонентів обґрунтування часто коротко інформують про важливість очікуваних результатів: дослідження надасть можливість виявити особливості (закономірності, тенденції), розкрити й поглибити уявлення; надасть ґрунт для узагальнень; допоможе розкрити сутність; сприятиме розкриттю природи; дозволить з’ясувати глибинні процеси; дозволить з достатньою достовірністю вивчити (дослідити); надасть змогу виявити тощо. Зверніть увагу на те, що опорні дієслова тут стоять, як правило, у майбутньому часі. Не слід захоплюватися детальною розповіддю про перспективи чи значення вашої роботи, вам ще належить сформулювати її мету й завдання, вказати на теоретичне й практичне значення результатів.
Завдання, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети.
Мета роботи – це сукупний кінцевий її результат, якого ми хочемо досягти та представити до публічного обговорення. Але мета досягається поетапним виконанням певних завдань. Слід підкреслити, що завдання у процесі їх виконання можуть розширюватися й уточнюватися.
У науковій роботі є своя специфіка у формулюванні мети й завдань. В розгорнутому вигляді мета наукового дослідження має включати три змістовні частини:
– чого необхідно досягти в теорії проблеми, що досліджується;
– які розробити практичні рекомендації;
– вказати реальну науково-практичну проблему, яка буде вирішена в результаті дослідження.
Прикладами такого формулювання мети може бути: Розробка (удосконалення тощо) методологічних засад та механізму здійснення… для мінімізації економічних ризиків (поліпшення функціонування об’єкта дослідження тощо)…; Узагальнення теоретичних підходів та розробка рекомендацій щодо…. для підвищення ефективності ….
Іншими прикладами формулювання мети можуть бути: визначення характеристик…, виявлення взаємозв’язку…, створення класифікації…, створення методики…, адаптація методики (досвіду, практики тощо)….
Формулювання мети як «дослідження» чи «вивчення об'єкта дослідження» є неправильним, оскільки такі слова характеризують спосіб досягнення мети.
Завдання потрібно не лише правильно й чітко сформулювати, а й поставити їх у певному порядку, так, щоб перед читачем розгорталася програма дій науковця чи менеджера. Спостереження показують, що у дослідженнях зазвичай ставляться завдання, які можна поділити на чотири групи. Перша група завдань може бути пов’язана з розглядом стану досліджуваної проблеми у теорії і практиці, виробленні теоретичних засад дослідження. Друга група завдань спрямована на більш чітке окреслення предмета й об’єкта вивчення. Завдання третьої групи (їх, як правило, кілька), мають у більшості випадків процесуальний характер – це безпосередній аналіз досліджуваного підприємства та статистичних даних щодо динаміки його розвитку, а також динаміки розвитку галузі, у якій працює підприємство-об’єкт дослідження. Завдання четвертої групи – узагальнювального, підсумкового типу. Розглянемо ці завдання детальніше.
Будь-яка наукова робота починається з вивчення наукової літератури з проблеми – це питання техніки роботи або послідовності кроків наукового дослідження. Тому не варто формулювати завдання, як це інколи буває, так: вивчити й проаналізувати літературу з проблеми (називається проблема); провести експеримент (обстеження), опрацювати емпіричні дані; проаналізувати отримані результати і зробити висновки. Наукове дослідження може починатися з аналізу різних теорій, на базі чого будується власне розуміння предмета дослідження, концепція роботи. Цілком сприйнятливий вигляд мають завдання, що починаються словами розробити (обґрунтувати) теоретичні засади (вказується чого), з’ясувати статус (категоріальних понять), визначити поняття (називається об’єкт), визначити природу (називаються економічні явища), обґрунтувати (принципи, підходи, методику тощо).
Приклад формулювання завдань:
з’ясувати теоретичні засади залучення іноземних інвестицій в економіку України;
вивчити основні тенденції іноземного інвестування в економіку України;
дослідити вплив міжнародних фінансових організацій на ставлення інвесторів до України;
проаналізувати стан та перспективи підприємницької діяльності у будівельному комплексі України;
визначити обсяги попиту і пропозиції на ринку тощо.
Об’єкт дослідження (процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення).
Предмет (міститься в межах об’єкта – саме на ньому повинна бути спрямована увага, оскільки він визначає тему бакалаврської роботи).
Предмет – це та сукупність (грань) якостей об’єкта, що цікавить дипломанта в межах багатоманіття якостей об’єкта та вивчається студентом у процесі виконання дипломної роботи. Предмет визначає тему дослідження.
Об’єкт і предмет дослідження співвідносяться між собою як поняття родове і видове відповідно. Тому коли виникає потреба уточнити об’єкт дослідження, визначають ще й його предмет.
Наведемо приклади формулювання об’єкта й предмета дослідження:
Об’єкт дослідження: інвестиційний проект ТОВ «Будсервіс» з будівництва заводу облицювальних матеріалів.
Предмет дослідження: «сукупність теоретичних, методичних і практичних аспектів залучення іноземних інвестицій у будівельну галузь України» або «методика залучення іноземних інвестицій на ПрАТ «Будсервіс».
Отже, в об’єкті виділяється та його частина, яка й є предметом дослідження. Саме предмет дослідження визначає тему наукової роботи і тому на нього спрямована основна увага дослідника.
Методи дослідження, використані для досягнення поставленої в бакалаврській роботі мети.
Загальні методи наукових досліджень можна поділити на три групи, межі між якими визначені приблизно:
методи емпіричного дослідження (спостереження, порівняння, вимірювання,експеримент);
методи, що використовуються для емпіричного та теоретичного досліджень (абстрагування, аналіз і синтез, моделювання тощо);
методи теоретичного дослідження (формалізація, системний підхід та ін.).
Матеріал дослідження і його обсяг, використаний для досягнення поставленої в дипломній роботі мети.
Наукова новизна та/або нове рішення науково-практичної ситуації (проблеми) та практичне значення одержаних результатів для цільової групи потенційних користувачів вказуються при їх наявності, але не є обов`язковим структурним елементом вступної частини бакалаврської роботи.
Апробація результатів дослідження – при наявності (наводяться дані щодо участі автора в конференціях, колоквіумах та щодо публікацій, копії яких додаються до дипломної роботи).
Структура роботи (наприклад: «Логіка дослідження зумовила структуру дипломної роботи: вступ, ...розділи, висновки, список використаних джерел із ... найменувань, ...додатків. Загальний обсяг ...сторінок»).
Основна частина наукової роботи складається з окремих розділів, підрозділів, між ними має бути тісний зв’язок. Кожний розділ починають з нової сторінки.
У першому – теоретико-методологічному розділі, як правило, розкривається історія питання, визначається понятійний апарат дослідження (термінологія, якою оперуватиме дослідник), розглядаються загальні підходи до теми, що досліджується, з використанням різноманітних літературних джерел, у тому числі й зарубіжних, з обов'язковим порівнянням різних точок зору, використанням опублікованих статистичних даних із посиланням на джерела.
У цьому розділі надається теоретичне обґрунтування, наводяться: суть, значення, класифікаційні характеристики, історія та сучасні тенденції предмета дослідження, методологічні підходи. Усе викладене повинно мати певні елементи наукової або науково-методологічної новизни, обґрунтування власної позиції щодо обраних методів дослідження. Теоретичне обґрунтування має визначити роль і місце явищ та процесів, що досліджуються, у діяльності організації.
Цей розділ має бути присвячений теоретичним питанням, що висвітлюють основні категорії, які пов’язані з об’єктом дослідження. Необхідно визначити ступінь розробленості тих або інших аспектів проблеми в даній предметній галузі досліджень, показати внесок провідних учених і фахівців у розробку теоретичних питань, що досліджуються. Для цього дипломант повинен ознайомитися з основними теоретичними роботами (монографіями, підручниками, навчальними посібниками, статтями у наукових збірках та журналах з даної проблематики), зробити короткий огляд вивчених літературних джерел. У цілому, цей розділ роботи повинен органічно поєднати теоретичне вивчення управлінських та соціально-економічних категорій і понять, що визначають сутність предмета дослідження і основні елементи його інформаційного і методичного забезпечення. Теоретичний розділ має містити огляд різних підходів до визначення поставленої в роботі проблеми, а також її критичний аналіз.
При цьому необхідно мати на увазі, що при розробці інформаційного і методичного забезпечення необхідно попередньо сформулювати і конкретизувати напрями аналітичного дослідження, які будуть реалізовані в наступних розділах.
Дослідження теоретичних концепцій у першому розділі бакалаврської роботи визначає структуру, зміст та методику здійснення аналізу в другому розділі.
Отже, у першому розділі подається своєрідний реферативний виклад наукових здобутків у тій чи іншій галузі, проте він не зводиться лише до переказу думок вчених, виконавець бакалаврської роботи має зіставляти та аналізувати різні погляди і теоретичні моделі, заперечувати чи стверджувати їх і обов’язково окреслити коло нерозв’язаних питань, розкрити теоретичні передумови вивчення проблеми. Неприпустимим є занотовування праць за темою роботи без викладу власної позиції дослідника. Якщо автор наукової праці не погоджується з позиціями попередників, то треба не тільки відхиляти їх, а й давати обґрунтовані докази неправильності підходів, і навпаки, якщо він поділяє думку когось з учених, приєднується до неї, йому необхідно це також аргументувати.
При згадуванні у тексті прізвищ учених-дослідників ініціали, як правило, ставляться перед прізвищем (І.А. Бланк, а не Бланк І.А., як це прийнято у переліку посилань).
Інші розділи присвячені описові фактичного матеріалу. Усі положення, висунуті у роботі, мусять бути добре аргументовані, тобто підкріплені достатньою кількістю фактів із залученням переконливих думок інших авторів. Всі наступні розділи свою аргументацію та логічну схему виведення результатів та висновків повинні ґрунтувати на тезах та моделях 1-го розділу.
Підсумком першого та всіх наступних розділів (а також підрозділів, якщо розділи мали такий поділ) повинен бути стислий висновок, що випливає з досліджуваних питань, аналітичне та практичне вирішення яких стане предметом поглибленого аналізу у розділі 2 і 3 бакалаврської дипломної роботи.
Висновки до розділів/підрозділів бакалаврської роботи не виділяються окремо, а викладаються шляхом вживання виразів «Отже…», «Таким чином…», «Викладене дає підстави стверджувати…» тощо.
Другий – дослідницько-аналітичний розділ містить опис, характеристику сучасного стану питання, що досліджується, на об'єкті дослідження, діагностування діяльності підприємства щодо обраного напряму дослідження, ґрунтовний аналіз із використанням накопиченого фактичного матеріалу та із залученням усіх теоретичних знань і певного методичного інструментарію.
Дослідницько-аналітичний розділ має починатися з розгляду об’єкта дослідження, його стислої характеристики (форма власності, основні види діяльності, організаційна структура, позиціонування на ринку тощо), кола проблем, з якими стикається об’єкт. У цьому розділі бакалаврської роботи на основі аналізу об’єкта дослідження, статистичних та фактичних даних оцінюється стан розвитку і функціонування предмета дослідження, позитивні досягнення і недоліки, виявляються проблеми та причини, що їх обумовлюють.
У розділі можуть знайти відображення і аналіз програмно-методологічних і організаційних питань об’єкта дослідження в конкретній предметній сфері, існуюча система організації діяльності, проблемні питання, що пов’язані з існуючою системою управління.
Призначення даного розділу – системне вивчення стану та основних факторів впливу на об’єкт дослідження з метою розробки обґрунтованих пропозицій щодо вирішення проблеми, яка розглядається. Інструментами аналітичного дослідження можуть бути методи управлінського, економічного, фінансового, маркетингового аналізу. Аналітичний матеріал повинен бути представлений у формі статистичних, розрахункових, інформаційних або аналітичних таблиць, графіків, діаграм, що характеризують явища та процеси, які досліджуються. Методологія дослідження реального об’єкта може містити в собі як елементарні статистичні операції, так і складні статистичні методи: кореляційно-регресійний, факторний, кластерний аналіз, а також методи статистичного моделювання і прогнозування. Система методів дослідження визначається студентом на основі отриманих рекомендацій наукового керівника бакалаврської роботи і з урахуванням доцільності їх застосування.
Усі аналітичні розрахунки, таблиці, графіки, діаграми мають супроводжуватися поясненнями та висновками, які дозволяють визначити сутність управлінських процесів, що спостерігаються в організації, їх особливості, тенденції, створити базу для виявлення невикористаних резервів.
Джерелом інформації є планові і фактичні показники господарської діяльності підприємства-об’єкта дослідження, статистична та бухгалтерська звітність, накази, розпорядження, результати спостережень, опитувань і обстежень та інших методів збирання первинної інформації, які використовує студент під час проходження виробничої та переддипломної практик.
У результаті виконання дослідницько-аналітичного розділу повинні бути виявлені основні недоліки сформованої практики регулювання відповідних адміністративних, управлінських, правових, соціально-економічних процесів і явищ, що вивчаються; оцінюється сформований рівень якості явища або процесу, визначаються закономірності і тенденції його застосування, залежності й інші характерні властивості; наводиться оцінка факторів, що впливають на дане явище, визначаються характер і параметри впливу. З цією метою необхідно використовувати відповідні інструменти аналізу: портфельний аналіз продукції підприємства (методика БКГ та GE), SWOT-аналіз, PEST-аналіз та ін. Обов’язковим є формулювання висновків щодо отриманих результатів проведеного аналізу.
Випускник має продемонструвати уміння робити правильне узагальнення накопиченого матеріалу, навички групування та обробки даних, на основі яких здійснюється аналіз, робляться висновки та обґрунтовуються рекомендації.
Результати другого розділу використовуються для розробки рекомендацій управлінських рішень у наступному третьому розділі.
У третьому – проектно-рекомендаційному розділі надаються детальні пропозиції щодо вдосконалення діяльності організації відповідно до напряму дослідження. Кожна з пропозицій повинна мати розгорнуте обґрунтування на основі аналізу, проведеного в аналітико-дослідницькій частині, виявлених відхилень, проблем та недоліків. Запропоновані удосконалення та інновації повинні мати розрахунково-кількісне обґрунтування.
Пропозиції студента щодо науково-практичного вирішення досліджуваного питання повинні відповідати критеріям оптимальності, цільової ефективності та практичної втіленості.
За результатами проведеного дослідження, представленого у попередніх розділах бакалаврської роботи, у проектно-рекомендаційному розділі розробляються пропозиції щодо використання резервів підвищення ефективності діяльності, рекомендації для прийняття управлінських рішень тощо. Пропозиції розділу мають не тільки забезпечувати можливість формування реальних управлінських рішень, але й намічати конкретні шляхи їх реалізації.
Результатом проектно-рекомендаційного розділу є сформований на основі методології проведених досліджень механізм вирішення задекларованої мети бакалаврської роботи.
Висновки (Додаток Л) містять стислий виклад підсумків роботи студента (вони можуть бути сформульовані у вигляді тез). У стислій, тезовій формі наводять найбільш важливі теоретичні положення, відображаються найважливіші результати дослідження, які містять оцінку результатів дослідження з точки зору відповідності меті бакалаврської роботи та поставлених у вступі завдань. У висновках розкривають шляхи та методи вирішення завдань дослідження, особливо наголошуючи на якісних та кількісних показниках отриманих результатів, наводять прогнози розвитку процесів та явищ, викладають рекомендації щодо реалізації намічених заходів. У заключній частині наукової роботи подаються стислі рекомендації, у яких акцентуються елементи наукової новизни та пропозиції щодо удосконалення досліджуваного напряму діяльності організації.
Завершується текст роботи списком використаних джерел, який починається з нової сторінки. Його розміщують в алфавітному порядку (допускається у порядку появи посилань у тексті).
Кожне джерело нумерується арабськими цифрами. Якщо використано дві та більше робіт одного автора, то вони подаються у хронологічній послідовності їх публікацій. Описи джерел у «Списку» повинні бути повними і точними з дотриманням вимог державного стандарту. Найтиповіші випадки бібліографічних описів наведені у Додатку М.
Додатки наводяться в кінці роботи після списку джерел. Додатки мають включати допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття роботи бакалавра (таблиці, графіки, глосарії, методи, ілюстрації, рекомендації щодо впровадження) і наводяться тільки в разі необхідності. Вони позначаються не цифрами, а літерами (Додаток А, Додаток Б, Додаток В, Додаток Г) в правому верхньому кутку. Нумерація аркушів з додатками продовжує загальну нумерацію сторінок основного тексту роботи.
Список використаної літератури повинен включати 35–45 найменувань. Не менш ніж на 50% списку літератури повинні бути зроблені відповідні посилання в роботі.
Обсяг бакалаврської роботи має бути в межах 60–70 сторінок без урахування додатків і списку використаних джерел.