которой признаются права за конкретным существом, соответствуют оценке, которая дается этому существу тем, кто признает за ним права. В этом случае наиболее ценимое существо получает наибольшее количество прав.
Итак, какие моральные права мы можем предоставить диким животным?
1. Право на жизнь
Жизнь, как явление уникальное и обнаруженное пока только на Земле, сама по себе представляет ценность, а значит, все живые существа должны цениться и иметь хотя бы это основное моральное право.
2. Право на свободу
Свобода — лучшее условие существования дикого, в том числе и диких животных. Многие дикие животные не могут жить несвободными, в неволе.
3. Право на защиту от ненужного страдания
Это право очень важно для организмов, имеющих высокий филогенетический статус и испытывающих сильную боль при страдании.
4. Право на продолжение жизни (репродукцию, воспроизводство)
Можно предположить, что цель любого существа — воспроизводство себе подобных. В противном случае вид, к которому относится животное, может исчезнуть или значительно сократить свою численность.
5. Право на здоровую среду обитания
Любое животное, попав в нездоровую среду обитания, будет испытывать неблагоприятное воздействие, что может повлечь за собой заболевание или его смерть.
6. Право на стремление к счастью
В чем может состоять счастье для диких животных? Наверное в том, чтобы оставаться такими, какие они есть: дикими, свободными, сильными и необыкновенно красивыми.
Я согласен с К. Стоуном, что уже в недалеком будущем можно будет говорить о предоставлении моральных и юридических прав не только животным, но и растениям, и даже элементам неживой природы – рекам, горам, экосистемам, участкам дикой природы. Растениям могут быть предоставлены моральные права на жизнь, на возобновление, на обеспечение жизнедеятельности (почва, вода, солнечный свет), объектам неживой природы – право на собственное сохранение (на существование).
Один из главных аргументов, который использует Д. Кантор против К. Стоуна состоит в том, что, как считает Д. Кантор “необходимые предпосылки для обладания правами — это обладание внутренними непреходящими интересами и способность подвергаться ущербу в тех случаях, когда эти интересы задеваются, отвергаются, либо подвергаются угрозе”. По мнению Д. Кантора, растения или объекты неживой природы не имеют своих интересов, а значит, не могут обладать моральными правами. Однако в своей философской аргументации Д. Кантор использует только утилитаристский подход. В этом и состоит его основная ошибка. Дело в том, что кроме утилитаристского, существует еще два способа доказательства наличия или неналичия моральных прав — деонтологическое и религиозное.
91
Согласно первому, растения и природные объекты имеют внутреннюю ценность (ценятся ради самого себя). А значит, имеют моральный статус, что является основанием для обладания моральными правами.
Согласно религиозному доказательству, все виды флоры, фауны и объекты неживой природы созданы Богом и существуют для Бога. А все, что создано Богом, имеет моральный статус, и значит — моральные права.
Если исходить из этих двух приведенных философских и религиозных обоснований, то растениям, рекам, скалам могут быть предоставлены моральные права. Естественно, со временем, при определенном уровне культуры, этики некоторые моральные права становятся правами юридическими.
92
Додаток 4
Проект рішення "Про затвердження Правил утримання домашніх та інших тварин і поводження з ними у м.Кривому Розі"
Правил утримання домашніх та інших тварин і поводження з ними у м.Кривому Розі
1.Загальні положення
1.1.Правила утримання домашніх та інших тварин і поводження з ними у м. Кривому Розі (надалі - Правила) розроблено з метою врегулювання відносин у сфері поводження з домашніми та іншими тваринами,
забезпечення відповідного санітарного, екологічного та епізоотичного стану території міста, відповідно до Закону України “Про захист тварин від жорстокого поводження”, враховуючи Закони України “Про тваринний світ”, “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про ветеринарну медицину”, “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, “Про захист населення від інфекційних хвороб”, Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 02.06.2009 №264 “Про затвердження Методичних рекомендацій з розроблення правил утримання домашніх тварин у населених пунктах” керуючись Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”.
1.2.Правила спрямовані на забезпечення безпеки життя та здоров'я людей, укріплення моральності й гуманності суспільства, захист тварин від страждань і загибелі внаслідок жорстокого поводження з ними.
1.3.Ці Правила поширюються на відносини, що виникають у зв'язку з утриманням домашніх та інших тварин і поводженням з ними фізичних та юридичних осіб (окрім установ Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Державного митного комітету України).
1.4.Фізичні та юридичні особи, що утримують домашніх та інших тварин, зобов'язані дотримуватися вимог Законів України “Про захист тварин від жорстокого поводження”, “Про тваринний світ”, “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про ветеринарну медицину”, “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, “Про захист населення від інфекційних хвороб” та інших нормативноправових актів України, санітарно-гігієнічних, ветеринарних правил і норм, не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних та юридичних осіб, не створювати загрози для безпеки людей, а також тварин, у тому числі через жорстоке поводження з ними або їх умертвіння.
1.5.Угоди, укладені особою, яка не досягла 18 років, з набуття або передачі права власності чи іншого речового права на тварину, можуть бути
93
визнані недійсними за рішенням суду, якщо їх укладено без згоди батьків цієї особи або осіб, що їх замінюють.
1.6. Відповідальність за дії тварин несуть їх власники. Шкода,
заподіяна третій особі внаслідок агресивної або непередбачуваної дії тварини, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує, згідно з вимогами чинного законодавства.
1.7. Правила базуються на принципах:
-гуманного ставлення до тварин;
-обов’язкового дотримання власниками тварин вимог цих Правил, а також ветеринарно-санітарних норм, забезпечення належного епізоотичного та санітарно-епідеміологічного стану в місті;
-забезпечення умов життя тварин, які відповідають їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям;
-заборони жорстоких методів умертвіння тварин;
-відповідальності за жорстоке поводження з тваринами;
-утримання і поводження з домашніми та іншими тваринами без мети заподіяння шкоди як оточуючим, так і самим тваринам;
-забезпечення належних умов для гармонійного співіснування людей та тварин.
1.8. Порушення вимог цих Правил тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством.
1.9. Правила підлягають перегляду у випадку прийняття інших нормативно-правових актів у цій сфері в порядку, визначеному чинним законодавством.
1.10. У Правилах терміни вживаються у такому значенні:
вигул домашніх та інших тварин – тимчасове знаходження тварин у присутності їхніх власників або осіб, що їх заміняють, на відкритому повітрі поза місцями постійного їх проживання з метою задоволення їхніх фізіологічних потреб і гармонійного розвитку;
власник тварини – юридична або фізична особа, яка здійснює догляд за твариною, що належить їй на праві власності або на інших підставах, які не суперечать законодавству України;
екскременти – відходи життєдіяльності тварин; жорстоке умертвіння тварин - умертвіння тварин без застосування
знеболюючих засобів, що запобігають відчуттю тваринами болю і страху; ідентифікація домашніх тварин – биркування, чипування, таврування
тварин тощо, з присвоєнням особистого ідентифікаційного коду; місце або зона вигулу – територія, на якій власник має право вільного
вигулу тварини за умови дотримання вимог Правил;
потенційно небезпечні собаки – собаки, які належать до порід,
визнаних потенційно небезпечними, а також особини, які мають фенотипічні ознаки цих порід;
реєстрація домашніх тварин – система обліку тварин, яку здійснює
орган місцевого самоврядування, шляхом присвоєння тварині
94
індивідуального номера та внесення відповідної інформації до загальної електронної бази домашніх тварин;
шкода, заподіяна третій особі внаслідок агресивної або непередбачуваної дії тварини – шкода, яка призвела до погіршення стану фізичного або психічного здоров’я людини, ушкодження майна, якщо існує причинно-наслідковий зв’язок між дією цієї тварини і заподіяною шкодою.
2. Утримання домашніх та інших тварин
2.1.Утримання домашніх та інших тварин у місті ґрунтується на таких принципах:
- забезпечення безпеки життя та здоров'я людей при утриманні і поводженні з тваринами;
- поводження з тваринами без мети заподіяння шкоди як оточуючим, так і самим тваринам;
- дотримання санітарно-гігієнічних та ветеринарних норм; - забезпечення умов життя тварин, які відповідають їх біологічним,
видовим та індивідуальним особливостям; - заборони жорстоких методів умертвіння тварин, у тому числі їх
отруєння; - відповідальності за порушення цих Правил, жорстоке поводження з
тваринами.
Право власності та інші речові права на домашніх та інших тварин у разі жорстокого поводження з ними можуть бути припинені відповідно до Закону України “Про захист тварин від жорстокого поводження”.
2.2.Кількість тварин, яких може утримувати фізична чи юридична особа, обмежується можливістю забезпечення їм умов утримання відповідно до вимог Закону України „Про захист тварин від жорстокого поводження”.
2.3.Умови утримання тварин повинні задовольняти їхні природні потреби в їжі, воді, сні, рухах, контактах із собі подібними, у природній активності та інші потреби.
2.4.Місце утримання тварин повинно бути обладнане таким чином, щоб забезпечити необхідні простір, температуру повітря, режим вологості і вентиляції, природне освітлення, можливість контакту тварин із природним для них середовищем та неможливість заподіяння шкоди третім особам внаслідок агресивної або непередбачуваної дії тварин.
3. Обов'язки та права власників домашніх та інших тварин
3.1. Особи, які утримують домашніх та інших тварин, зобов'язані:
-дотримуватися вимог цих Правил, правил громадського порядку, ветеринарних норм, не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб, не створювати загрози для безпеки людей;
-забезпечувати ім необхідні умови, що відповідають їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям, відповідно до вимог чинного законодавства;
-дотримуватися санітарно-гігієнічних норм експлуатації жилого приміщення, де утримуються тварини (місце постійного утримання), та норм співжиття;
95