Материал: метод_проек_зал_Нова лінія_VI_част2
МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРТУ ТА ЗВ'ЯЗКУ УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ ІМЕНІ АКАДЕМІКА В. ЛАЗАРЯНА
Кафедра «Проектування і будівництво доріг»
МАЛІ ВОДОПРОПУСКНІ СПОРУДИ
Методичні вказівки до курсового і дипломного проектування
Укладач Ю.В. Малишев
Для студентів спеціальності 7.100502 «Залізничні споруди та колійне господарство»
Дніпропетровськ
2010
|
ЗМІСТ |
|
|
|
Стор. |
1 РОЗМІЩЕННЯ МАЛИХ ВОДОПРОПУСКНИХ СПОРУД |
|
|
|
І РОЗРАХУНОК СТОКУ........................................... |
4 |
1.1 |
Загальні положення................................................................................. |
4 |
1.2 |
Розміщення малих водопропускних споруд на трасі залізниці, що |
|
|
проектується. Басейни стоку................................................................... |
4 |
1.3 |
Основні характеристики басейнів.......................................................... |
6 |
1.4 |
Розрахунок можливих витрат зливового стоку з малих басейнів…... |
7 |
2 ВИБІР МАЛИХ ВОДОПРОПУСКНИХ СПОРУД.................................. |
11 |
|
2.1 |
Види малих водопропускних споруд..................................................... |
11 |
2.2 |
Рекомендації по вибору споруд.............................................................. |
12 |
2.3 |
Визначення глибини підпору води, що допускається, перед |
|
|
спорудою................................................................................................... |
13 |
2.4 |
Підбір труб................................................................................................ |
14 |
2.5 |
Підбір мостів............................................................................................ |
18 |
2.6 |
Проходи і переїзди через залізницю...................................................... |
23 |
2.7 |
Відомість споруд...................................................................................... |
23 |
2.8 |
Висновок................................................................................................... |
24 |
Література........................................................................................................ |
25 |
|
2
1 РОЗМІЩЕННЯ МАЛИХ ВОДОПРОПУСКНИХ СПОРУД І РОЗРАХУНОК СТОКУ
1.1 Загальні положення
При будівництві залізниць неминуче доводиться перетинати насипами земляного полотна різні знижені місця земної поверхні: балки, ущелини, русла струмків і рік, канали і так далі, по яких постійно або періодично (під час дощів, сніготанення) протікає вода. Насип перегороджує шлях воді, перетворюючись на греблю, на що, природно, його не розраховано. Отже, при проектуванні залізниць необхідно передбачити споруди, які забезпечували б пропуск води крізь тіло насипу. В особливих випадках може виникнути потреба у пропуску води і через виїмку або під виїмкою, що також здійснюється за допомогою спеціальних споруд.
Найбільш поширеним видом водопропускних споруд на залізницях є труби і малі мости (див. рис. 2.1-2.3).
В умовах камерального трасування місця, де слід чекати скупчення води біля земляного полотна, визначаються при спільному розгляді поздовжнього профілю лінії та її плану на топографічній карті.
1.2 Розміщення малих водопропускних споруд на трасі залізниці, що проектується. Басейни стоку
Порядок розміщення малих водопропускних споруд на трасі залізниці, що проектується, прийнято таким. На поздовжньому профілі визначаються всі знижені місця лінії землі, які перетинаються трасою, де заздалегідь намічається розмістити водопропускні споруди. Намічаються також суміжні з ними підвищені точки вододілів, що визначають межі схилів, з яких вода стікає до споруд (рис. 1.1). Потім точки вододілів з поздовжнього профілю переносять на план лінії на карті в горизонталях і визначають межі територій, з яких вода стікатиме до кожної споруди. Ці території прийнято називати басейнами стоку,
або водозборами (рис. 1.2).
Визначення меж басейнів рекомендується починати з нанесення на карті в горизонталях лінії поздовжнього вододілу, що проходить, як правило, уздовж траси залізниці по найбільш високих відмітках землі (див. рис. 1.2). Після нанесення на карту поздовжнього вододілу визначають положення поперечних вододілів, що обмежують басейни кожної водопропускної споруди. Лінії поперечних вододілів проводять, починаючи від траси, приблизно по нормалях до горизонталей до перетину з поздовжнім вододілом.
3
Рис. 1.1 Розташування водопропускних споруд на поздовжньому профілі
Рис. 1.2 Нанесення меж басейнів на карті
4
В окремих випадках поперечні вододіли басейну, не доходячи до поздовжнього вододілу, перетинаються між собою. Тоді межами басейну будуть тільки поперечні вододіли (див. рис. 1.2, басейни II, III, IV).
На відносно пологих узгір'ях великої протяжності, що не мають явно виражених знижених місць, водопропускні споруди з вододільними дамбами розміщують через 2-3 км. (рис. 1.3).
П л а н
Водовідвідна канава
гП р о ф і л ь
Рис. 1.3. Розміщення водопропускної споруди і дамби на узгір'ї: 4 – порядковий номер споруди; г і д – вододільні точки
1.3. Основні характеристики басейнів
На кількість води, яка може притікати з поверхні басейну до споруди в період зливи або танення снігу за одиницю часу (витрата), впливає багато показників [1]. До основних із них відносять: площу басейну, вид ґрунтів, наявність руслової системи (балок). Балка – лінія, що сполучає найбільш знижені точки поверхні басейну. Басейн може мати декілька балок, серед яких розрізняють основну (головну) і другорядні, по яких вода стікає в головну балку. Лінія головної балки проходить від точки видимого початку балки до місця розташування водопропускної споруди на трасі. Для басейну, зображеного на рис. 1.3, лінія балки збігається з лінією траси.
З метою орієнтовного визначення можливої витрати (Q, м3/с) досить врахувати три основні характеристики басейну: площу (F, км2), ухил головної балки (Iл, ‰), вид ґрунтів.
Площу басейну і ухил головної балки визначають по карті, вид ґрунтів вказано в завданні на проектування.
Обчислені характеристики басейнів необхідно занести у Відомість витрат
(табл. 1.2).
5