Материал: mass_communications_2008

медійна, аналізувала та передбачала попит на свій продукт, розроб­ ляла цей продукт і фактично «штовхала» на ринок, використовую­ чи стандартні канали дистрибуції і маркетингу. У протилежність цьому економіка моделі pull є відкритою та гнучкою платформою для створення нестандартних і немасових продуктів, відповідно до специфічних потреб окремої вузької авдиторії, яка є замовни­ ком. I якщо така трансформація швидше спостерігається у бізне­ совому світі, вона також дуже сильно впливає на інші сфери со­ ціального життя, навчання, медії, політику, державу.

Навіть такий ліберальний інтелектуал, як Ф. Фукуяма, не по­ годжується з тим, що сучасні комунікаційні технології можуть привести до справедливого перерозподілу сили між владою та людьми, а також звільнити всіх від утиску і тиранії централізова­ них організацій, у яких люди працюють. Адже разом з можливос­ тями нові технології створюють чимало загроз. Тому, знову ж таки, може йтися не про ґлобальний світ у цілому, а лише про групу ба­ гатих держав. Ф. Фукуяма каже про небезпеку т. зв. інформаційно­ го розподілу - деякі країни будуть мати забагато інформації, а де­ які відчуватимуть інформаційний голод. Сильні будуть ставати сильнішими, а слабкі - слабкішими. Відповідно стиль push надалі домінуватиме у стосунках сильного зі слабшим. E. Ґіденс також наголошує на тому, що розвиток інформаційних технологій може призвести до «медіаімперіалізму», коли країни «третього світу» будуть найбільше вразливі, не маючи достатньо ресурсів та мож­ ливостей для просування своєї «інформаційної незалежності».

Водночас зберігає свою актуальність та інтегруючу силу націо­ налізм. Згадаємо націоналістичну концепцію масової комунікації

K.Дойча, який вважає, що членство в народі, по суті, складається

зширокої компліментарності соціальної комунікації. Вона дає змогу членам однієї великої групи спілкуватися успішніше щодо ширшого спектра тем саме між собою, а не з чужинцями. Він за­ стерігає проти недооцінювання цього типу комунікації. Хоча б з того боку, що кожний крок у трагічному зростанні націоналістич­ ного насильства у нашому столітті показав нам індивідів, що бо­ рються не просто за абстрактну «кульїурну автономію», а за щось, що зачіпає саму матерію їхнього життя й тих місцевостей і ре­ гіонів, де це життя проходить.

K. Дойч підкреслює, що культура і доповнюваність комунікації - це речі, не відірвані від решти життя, подібно до того, як недільні додатки до деяких газет відокремлені від завдання повідомляти щоденні новини. Ha кожному кроці соціальна комунікація вияв­

нятістю та підвищенням по службі, зі шлюбом та успадкуванням, з уподобаннями покупців та продавців, з економічним достатком або злиднями - з усіма психологічними, політичними, соціальни­ ми та економічними відносинами, що впливають на безпеку й щастя індивідів. Національність, культура і комунікація - не єдині чинники, що на них впливають, але вони постійно наявні.

Останнім часом ми спостерігаємо нову тенденцію розчарування в ефективності теорій вільної преси та її опонента - критичної тео­ рії. Про це пише Дж. Біт: глобалізація не приносить сподіваної стан­ дартизації професійної журналістської діяльності. Тобто відчуваєть­ ся брак ще чогось такого, що можна було б додати до ліберального погляду на пресу як «сторожового пса» демократії та функціонуван­ ня мас-медій за принципом «підозри» будь-якої політичної влади у прагненні економічного й ідеологічного домінування. Адже медіа є незалежними не самі по собі. Вони стають такими тоді, коли нація, яка встановлює певні правила гри в межах своєї держави, виявляє свою волю мати незалежні ЗMK, які справді функціонально зумов­ люють соціальний розвиток. Ha це безпосередньо вказує досвід По­ маранчевої революції. B інших випадках медії успішно обслуговують авторитарні режими, використовуючи новітні інформаційні техно­ логії, талановитих журналістів, дотепних ведучих тощо.

Отже, погляди на ґлобальне суспільство не спираються виключ­ но на фатальну зумовленість, що підкреслює перетворення люди­ ни на суб'єкт цивілізації. Важливу роль відіграють сучасні інфор­ маційні технології, у т. ч. нові медії, які спричиняють якісні зміни у масовій (ґлобальній) комунікації. Однак ці перетворення не обов'язково повинні сприйматися як загрозливо-неминучі, у т. ч. зберігають свою вагу принципи національного суверенітету. Лю­ дина сама проєктує і створює своє майбутнє. Ґлобальні зміни від­ кривають нові можливості. Тому може йтися також про контури такого суспільства, яке самоорганізовується і навчається.

Ґлобальне порозуміння

Незважаючи на інтенсивність інтелектуальних дискусій та про­ дукування різних теорій, покликаних якимось чином пояснити і внормувати ґлобальні трансформації сучасного світу, нам дедалі важче долати власні сумніви у можливості створення такого світо­ вого ладу, який був би справедливим і водночас прийнятним для всього світового співтовариства. Тому ми намагаємося звернутися до філософії як «любові до мудрості», спроможності підтримувати розмову і зберігати надію за будь-яких умов. Особливого значення

190 MACOBl КОМУНІКАЦІЇ

набуває т. зв. комунікативна філософія К.-О. Апеля і Ю. Габермаса, що спирається на традиції філософської герменевтики і досягнен­ ня Франкфуртської школи. Саме в цьому полягає її значення для масової комунікації глобального суспільства - вона може стати од­ нією з підстав для загального порозуміння і Глобальної взаємодії.

Комунікативна філософія звертається до метафори герменевтичного кола, запропонованої свого часу Ф. Шлайєрмахером. Він казав, що процес розуміння відбувається через рух думки по колу: від частини до цілого і назад, від цілого до частини. Перше немож­ ливо зрозуміти без другого і навпаки. Ця процедура відрізняється від логічних операцій індукції і дедукції тим, що/в ній наявний елемент невизначеності, який залишає нам простір для інтерпре­ тації. Ф. Шлайєрмахер вважав, що це коло має бути розірване, ос­ кільки завданням інтерпретатора є відновлення смислу повідом­ лення, тобто відтворення задуму автора.

Пізніше M. Гайдеґґер надає герменевтичному колу онтологіч­ ний характер, вважаючи, що в такий спосіб, через запитування про сенс буття і втягненість того, хто запитує, відбувається у-ста- новлення світу. Розуміння у нього є способом людського буття. Тому головне - не як із цього кола вийти, а як у нього ввійти. Г.-Ґ. Ґадамер розвиває ідею герменевтичного кола в напрямі вихо­ вання особливої герменевтичної свідомості як здатності слухати і розуміти іншого. Цим вона відрізняється від діалектичних взає­ мовпливів будь-якої іншої взаємодії. У процесі розуміння через передсудження ми від самого початку втягнені у формулювання запитання, а тому й у відповідь на нього. Під час розмови з'являється щось третє, чого не було до неї. Змінюються самі учас­ ники, тому що вона впливає на них. Завданням інтерпретатора відтак стає не відновлення, а створення сенсу повідомлення.

Слід зазначити, що К.-О. Апель та Ю. Габермас відходять від принципів філософської герменевтики, оскільки розглядають її діалогічну природу як метод соціальних наук, що має застосовува­ тися у публічній сфері. По-перше, сама публічна сфера є неприй­ нятною для M. Гайдеґґера, оскільки вона унеможливлює мислення в пропонованому ним «онтологічному горизонті». По-друге, Г.-Ґ. Ґадамер підкреслює несумісніть філософської герменевтики з науковими методологіями взагалі, оскільки це понижує її роль і значення у процесі осягнення істини. До того ж, Ґадамер справед­ ливо дорікає Габермасові у марксистському догматизмі, який ви­ ражається у нереалістичному ставленні до людини і суспільства1.

1 Див. на цю тему: Квіт C. Філософська герменевтика і соціальні науки з по­ гляду однієї дискусії // Той, хто відродив Могилянку. Збірник на пошану Вячеслава Брюховецького. - K., 2007.

Ідеї комунікативної філософії можуть бути продуктивними для масовокомунікаційної галузі, з одного боку, як продовження цінних традицій критичної теорії, а з другого - через їхню співвід­ несеність із філософією як такою. Прагнення соціальної справед­ ливості не повинно «приземлювати» філософське звучання герме­ невтики. Тобто, ставлячи собі за мету створення якогось ідеально­ го суспільства, ми знову повертаємося до необхідності якщо не нових комуністичних експериментів, то принаймні до ідеї спе­ ціальних бюрократичних арбітрів, які визначатимуть, хто має ра­ цію, а хто ні. Натомість важливо визначити шлях до істини, зосе­ редитися на проблемі, яка потребує вирішення. Ґлобальні про­ тистояння можуть завести цивілізацію в глухий кут, якщо людина не реалізує своєї здатності до взаєморозуміння. Головною умовою для цього є знайти в собі сили почути іншу точку зору. За словами B. Торнтона, якщо до 9/11 демократичне мистецтво слухати спри­ ймалося як моральний імператив, то тепер ми доходимо розумін­ ня, що це також уміння виживати.

Ідея Глобальної втягненості у велику розмову масової комуні­ кації лягла в основу комунікативної філософії, коментуючи яку A. Єрмоленко доходить висновку, що відповідальність як діало­ гічний та онтологічний принцип ґрунтується передусім на тому, що люди існують у світі одне з одним і одне для одного. Вони відповідальні одне перед одним і перед світом, за себе та інших, за світ у минулому і майбутньому. Це означає, що відповідаль­ ність як найвищий обов'язок має бути осягнута як спів-і-для-ін- ших-буття-у-світі. Представники цього напряму пропонують ра­ ціональні способи розв'язання проблем глобального порозу­ міння, оскільки в такий спосіб вони можуть стати зрозумілими для всіх.

К.-О. Апель каже, що місце певною мірою ще інстинктивного ставлення до гріха має тепер заступити відповідальність розуму. Той, хто аргументує, має за передумову ідеальну комунікативну спільноту всіх людей як рівноправних партнерів. Неминучі від­ мінності у думках, включно з тими, що стосуються практичних норм, у принципі мають визначатися на підставі аргументів, що уможливлюють консенсус. К.-О. Апель наголошує на тлумаченні справедливості як блага у сенсі морального принципу універсалі­ зації, отже, як предмета «доброї волі». Йдеться не про те, щоб уникнути поганого, а про те, як обминути зло як несправедливість для всіх. Ta, позаяк справедливості у ґлобальному масштабі все ще не досягнуто, лишається можливість і необхідність зрозуміти справедливість як загальну мету і «регулятивну ідею» діяльності всіх людей і народів.

Існує багато передумов і спільних для цілого людства проблем, які ставлять перед ним завдання вироблення певної об'єктивної етики. Вперше в історії людського роду люди опинилися перед зав­ данням прийняття солідарної відповідальності за наслідки їхніх дій у планетарному масштабі. Цій вимозі має відповідати інтерсуб'єктивна значущість норм або, принаймні, засадничих принци­ пів етики відповідальності. К.-О. Апель підкреслює, що раціональ­ но обґрунтованою стає, таким чином, не власне етика, а певна аналітична «метаетика», що сприймає себе загалом вільним від цінностей науково-теоретичним описом застосування мови або логічних правил, т. зв. морального дискурсу.

Герменевтичне коло у К.-О. Апеля виявляється у концепції «мовної гри» як певної суб'єкт-суб'єктної комунікації, учасники котрої являють одне для одного текст - як вербальний, так і невербальний. Головною метою такої гри є власне досягнення взає­ морозуміння. Мовна гра передбачає можливість розуміння як взаємну реконструкцію смислу висловлюваних текстів, а понятій­ но оформлене мовне розуміння у комунікативному співтоваристві виступає необхідним регулятивним принципом комунікації. Тако­ го роду інтерсуб'єктивна комунікація має своїм завданням не ли­ ше звичайний обмін інформацією. Це також процес досягнення порозуміння. Вона мислиться К.-О. Апелем як така, що ґрунтуєть­ ся на передрозумінні, умовою можливості якого є «мовний кон­ сенсус», узгоджене розуміння смислу в необмеженому комуніка­ тивному співтоваристві.

Ю. Габермас також іде шляхом об'єктивації та раціоналізації за­ сад порозуміння. Його моделі прикладаються безпосередньо до ґлобалізаційного контексту. Раніше правовий статус громадянина ототожнювався з культурною належністю до нації. Тепер, в умовах ґлобалізаційних викликів ззовні та мультикультурних - ізсереди­ ни, постає проблема пошуку функціонального еквівалента для того, щоб поєднати громадянську та етнічну націю. Громадяни де­ далі більше занурюються в анонімну мережу стосунків, де їм дово­ диться робити вибір між породженими системою варіантами. Кін­ цевою точкою є зовсім децентроване світове співтовариство, що розпадається на невпорядковану множину самовідновлюваних та самокерованих функціональних систем.

He володіючи універсумом значень, що поділяються інтерсуб'єктивно, ці системи протистоять одна одній на підставі взаєм­ ного спостереження та ставляться одна до одної на підставі імпе­ ративів самозбереження. Ю. Габермас пропонує нову «деліберативну політику» - такий правовий світогляд, згідно з яким демократичний процес зобов'язаний одночасно забезпечувати

приватну і публічну автономії. Це означає таке інституціювання правових процесів, яке забезпечить виконання передумов комунікативності щодо чесних обговорень і непідвладного примусові ар­ гументування. Здійснення комунікативної дії вимагає цілковитого залучення всіх причетних до обговорення рівноправності партій, відсутності примусу у взаєминах, відкритості тем і пропозицій, можливості перегляду результатів тощо.

Підкреслюється важливість втягненості у герменевтичне коло (комунікативну дію) всіх її учасників. Інтерпретатори відмовля­ ються від переваг привілейованої позиції спостерігача, оскільки вони самі, принаймні віртуально, опиняються втягненими в обго­ ворення смислу і значущості висловлювань. Беручи участь у ко­ мунікативних діях, вони набувають того самого статусу, що й учасники, чиї висловлювання вони хочуть зрозуміти. B них біль­ ше немає імунітету щодо позицій прийняття чи неприйняття, які посідаються досвідченими людьми чи дилетантами; вони вклю­ чаються в процес взаємної критики. Розуміння того, що говорить­ ся, обов'язково вимагає участі, а не самого лише спостереження.

При застосуванні цього принципу до масової і ґлобальної ко­ мунікації вимагається визнання ще однієї передумови, а саме того, що у певному сенсі всі тлумачення є раціональними. У про­ цесі розуміння, а отже, й оцінки підстав, інтерпретатори не мо­ жуть не брати до уваги стандарти раціональності, тобто ті стан­ дарти, які вони самі розглядають як обов'язкові для всіх учасни­ ків комунікації, включно з автором та його сучасниками (оскільки ті могли б вступити і вступили б у комунікацію, яку відновлюють інтерпретатори). Ясна річ, таке, як правило, приховане, посилання на нібито універсальні стандарти раціональності ще не є доказом розумності таких стандартів. Але є фундаментальна інтуїція, яка підказує будь-якому учаснику комунікації, що його зазіхання на істину, на нормативну правильність і на правдивість висловлю­ вань мають бути універсальними, тобто за певних умов прийнят­ ними для всіх.

Тільки у тому разі, коли ми розглядаємо дискурс як продов­ ження комунікативної дії іншими засобами, ми розуміємо власну сутність етики дискурсу: аргументовані дискусії є відрефлектованою формою комунікативної дії. У структурах орієнтованої на взаєморозуміння дії завжди вже передпокладені ті стосунки взаємності й визнання, навколо яких обертаються всі моральні ідеї - як у повсякденному житті, так і у філософських етичних вченнях. Ю. Габермас спирається на такі аргументи, за допомо­ гою яких ми перебуваємо у рефлективній настанові, а не в емпі­ ричній настанові спостерігача, який шукає об'єктивності. Тобто

передбачається існування таких загальних передумов, котрим завжди вже підкорена комунікативна практика і котрі ми не мо­ жемо «вибирати», як вибираємо марку автомобіля чи ціннісні постулати.

Герменевтичний принцип організації ґлобальної комунікації у висвітленні К.-О. Апеля та Ю. Габермаса може стати надзвичайно важливим через пропонування раціонально незаангажованих форм взаєморозуміння. Важливим є сам факт висування мораль­ но-етичних категорій як запоруки загального консенсусу (поро­ зуміння). До того ж нам залишає надію звернення до філософії як такого способу мислення, що спроможний забезпечити необхід­ ний універсалізм. Ідучи за цим способом міркування, ми можемо висунути таке припущення: оскільки медійна проблематика та­ кож має ґлобально-комунікативний характер, вона може бути зро­ зуміла для всіх, а відтак - може вирішуватися спільними зусиллями.

Слабкість представлених пропозицій виявляється у перебіль­ шенні значення рефлексії й недооцінюванні ваги передсуджень в особливій герменевтичній розмові1 . Зокрема унедостатньому врахуванні того факту, що наслідки такої розмови можуть стати загальноприйнятними не у разі відмови кожного учасника від цінностей власної національної культури, які можуть мати від­ носний характер щодо інших, а через переведення глобальних етичних постулатів на мову цінностей кожного. Якщо спільне ра­ ціональне зерно не прочитується й не актуалізується в різних культурах, воно набуває абстрактно-метафізичного характеру і не сприймається як цінність, яку треба не лише визнавати, а й відстоювати.

Контрольні запитання

1.Дайте визначення ґлобалізації.

2.Що таке антиґлобалізм?

3.Пригадайте головні аргументи «за» і «проти» ґлобалізації.

4.Охарактеризуйте інформаційне та інформаціональне суспільство.

5.T. Лильо про ідеологічні підтексти ґлобалізації.

6.Характеристика «Світу Google» і популярний культурний процес.

7.Теорія суспільства, що навчається.

8.Які риси характеризують мережне суспільство?

9.Дискурсивна етика і консенсусна мораль.

Тема для дискусії: Національна ідентичність і ґлобалізація.

1 Г.-Ґ. Ґадамер підкреслює неординарний характер такої розмови, участь у якій можуть брати лише ті, хто має спеціальну настроєність та «герменевтично виховану свідомість».

Література

Баган O. Принципи прав людини в контексті національно-культурного про­ тистояння в Україні // Права людини в Україні: стаи справ, проблеми, перспективи. - K., 2003.

Бек У. Что такое глобализация? Ошибки глобализма - ответы на глобализа­ цию. - M., 2001.

Бжезінський З. Велика шахівниця. - Івано-Франківськ, 2000.

Бжезінський З. Виклики XXI століття: філософська збентеженість, релігійна непевність // http://www.vesna.org.ua/txt/bzhez/dayl50.html

Білий O. Проблеми інформаційного суспільства України у дзеркалі україн­ ської журналістики. - K., 2006.

Бодрийяр Ж. Реквием по мас-медиа // http://www.vusnet.ru/biblio/archive/ bodriyjar_rekviem/

Габермас Ю. Структурні перетворення у сфері відкритості. - Л., 2000. Гелд Д., Мак-Грю E. Ґлобалізація / Антиґлобалізація. - K., 2004.

Ґлобальні трансформації і стратегії розвитку / Керівник авт. колективу і ред. O. Білорус. - K., 1998.

Губань P. Міжнародне право і проблема демократизації системи глобального управління // http://www.justinian.com.ua/narticle.php7id=2120

ДашкевичЯ. Постмодернізм та українська історична наука // Українські про­ блеми. - 1999. - № 1-2.

Дашкевич Я. До проблеми ґлобалізації. Виступ на семінарі «ї» 2 листопада 2000 p. // http://www.ji.lviv.ua/nl9texts/dashkevych.htm

Єрмоленко A. Комунікативна практична філософія. - K., 1999.

Єрьоменко B. Ґлобалізація і безпека розвитку // Дзеркало тижня. - 2002. - № 4 (379).

Зернецька O. Ґлобальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні відносини. - K., 1999.

Кастельс М. Информационная эпоха. Экономика, общество и культура. — M., 2000.

Квіт C. Філософська герменевтика і соціальні науки з погляду однієї диску­ сії // Той, хто відродив Могилянку. Збірник на пошану Вячеслава Брюховецького. - K., 2007.

Команданте Маркос. Четверта світова війна розпочалася // http://www.ji.lviv. ua/nl9texts/markos.htm

Лалл Д. Мас-медіа, комунікація, культура. Глобальний підхід. - K., 2002. Лильо T. Ґлобалізація комунікаційного простору і процеси національної

ідентифікації у посткомуністичному світі. - K., 2001.

Мей K. Інформаційне суспільство. Скептичний погляд. - K., 2004.

Мережі і мережні війни / За ред. Д. Арквілли та Д. Ронфельдта. - K., 2005. Ожеван M. Двогостра зброя // Підприємництво в Україні. - 2001. - № 8. Першоджерела комунікативної філософії. - K., Либідь, 1996.

Погорілий O. Соціологічна думка XX століття. - K., 1996. Проценко О., Лісовий B. Націоналізм (антологія). - K., 2000. Проценко О., Лісовий В. Лібералізм (антологія). - K., 2002. Стіґліц Д. Глобалізація та її тягар. - K., 2003.

Сучасна зарубіжна філософія: Течії і напрямки. Хрестоматія. - K., 1996. Фізер I. Постмодернізм: post / ante / modo // Наукові записки НаУКМА. Філо­

софія. - 1998. - T. 4.

Філіпповська Ю. Роль журналістики у новітній трансформації українського суспільства. - K., 2006.

196 MACOBI КОМУНІКАЦІЇ

Фукуяма Ф. Конец истории? // http://grachev62.narod.ru/Hrest_2/Fuk.html Хабермас Ю. Моральное сознание и коммуникативное действие. - СПб.,

2001.

Хабермас Ю- Вовлечение Другого. - СПб., 2001. Хаким-Бей. Хаос и анархия. - M., 2002.

Хардт M., Негри A. Империя. - M., 2004.

Черепанин B. Літаки у голові // http://www.ji.lviv.ua/n25texts/cherepanyn.htm Шумлянський C. Влада мови чи мова влади: newspeak, руссояз та новомова //

Основи герменевтики. - K., 2003.

Bagdikian B. The Media Monopoly // http://www.corporations.org/media/ #monopoly

Baoill A. Into the Future: National Identity, Public Service Media and Globaliza­ tion // http://funferal.org/essay/psbnatid.html

Beate J. Journalism in the Global Age: Between Normative and Empirical // The International Journal for Communication Studies. - 2005. - № 6.

Bollier D. When Push Comes to Pull. The New Economy and Culture of Networ­ king Technology / A Report ofthe Fourteenth Annual Aspen Institute (Roundtable on Information Technology), Communications and Society Program. - Washington, 2006.

Castells M. The Message is the Medium // Global Media and Communication. - 2005. - № 3.

Chomsky N. Individual web-site // http://www.chomsky.com Curran J. Media and Power. - London, 2002.

Globalization and Civilizations / Ed. by M. Mozaffari. - London, 2002. Mason M. Global Nation and Development. A Glossary. - Winnipeg, 2005. Mattelart A., Mattelart M. Theories ofCommunication. - London, 1998.

McChesney R. The Global Media Giants. We are the World // http://www.fair. org/index.php?page=1406

McLuhan M. The Gutenberg Galaxy: The Making ofTypographic Man. - Toronto, 1962.

Media Corporations // http://www.sourcewatch.org/index.php7title=Media_cor- porations

Osterhammel J., Peterson N. Globalization. A Short History. - Princeton, 2006. Smith M. The Theory and Rhetoric of the Learning Society // http://www.infed.

org/lifelonglearning/b-lrnsoc.htm

Thornton W. New World Empire. Civil Islam, Terrorism, and the Making of Neoglobalism. - Lanham, 2005.

War and the Media / Ed. by Daya Kishan Thussu and Des Freedman. - Sage Pub­ lications. - London, 2003.

ЛІТЕРАТУРА

Баган O. Принципи прав людини в контексті національно-культурного про­ тистояння в Україні // Права людини в Україні: стан справ, проблеми, перспективи. - K., 2003.

Басенко M. Моделі громадського телебачення в демократичних країнах: ук­ раїнський контекст. - K., 2006.

Бек У. Что такое глобализация? Ошибки глобализма - ответы на глобализа­ цию. - M., 2001.

Бекешкіна I. Опитування громадської думки. Посібник для журналістів і політиків. - K., 2005.

Бецко Г. Роль громадського мовлення у демократичних суспільствах. - K., 2003.

Бжезінський 3. Велика шахівниця. - Івано-Франківськ, 2000.

Білий O. Проблеми інформаційного суспільства України у дзеркалі україн­ ської журналістики. - K., 2006.

Ведерникова I. Чому прокололися соціологи? // Дзеркало тижня. - 2006. - 1-7 квітня.

Вказівки продюсерам Бі-Бі-Сі. - K., 1998.

Влада тьми і темників. Хрестоматія з політичної цензури в Україні. 20012004 / Упоряд. B. Кіпіані. - K., 2005.

Вуароль M. Гід газетяра. - K., 2003.

Габермас Ю. Структурні перетворення у сфері відкритості. - A., 2000. Гарифуллин P. Энциклоцедия блефа. - Казань, 1995.

Гелд Д., Мак-Грю E. Глобалізація / Антиґлобалізація. - K., 2004.

Гельман M. Цензуры нет, есть редакционная политика // Новая газета. - 2005. - 24 февраля.

Гриценко O. Мас-медіа у відкритому інформаційному суспільстві й гуманіс­ тичні цінності. - K., 2002.

Ґіденс E. Соціологія. - K., 1999.

Глобальні трансформації і стратегії розвитку / Керівник авт. колективу і ред.

O. Білорус. - K., 1998.

Данлоп Дж. Россия и Чечня: история противоборства. Корни сепаратистско­ го конфликта. - M., 2001.

Дашкевич Я. Постмодернізм та українська історична наука // Українські про­ блеми. - 1999. - № 1-2.

Дмитричева O. Під розмови про створення громадського телебачення вмер­ ло «громадське радіо» // Дзеркало тижня. - 2005. - 19-25 лютого.

До дискусії про журналістську етику. - K., 2002.

Етичні засади роботи журналіста: західний досвід. - K., 2002. Єрмоленко A. Комунікативна практична філософія. - K., 1999.