Материал: Кузнецова Л.В., Бабаджан В.Д., Харченко Н.В. та ін. Імунологія

Імунна система новонародженої дитини характеризується наступними особливостями:

1.Плід синтезує власні антитіла, які, незалежно від природи антигенної стимуляції, є поліреактивними IgM. В-лімфоцити новонародженого

зфенотипом CD5+ здатні до синтезу субкласів імуноглобулінів G1, і G3, але не G2 або G4 до яких належать антитіла до капсулярного полісахариду бактерій. Основну кількість IgG дитина отримує від матері трансплацентарно, починаючи з 35-го тижня гестації. При цьому IgG2 погано проникають через плацентарний бар'єр.

2.У В-клітинному репертуарі новонародженої дитини переважають не-

зрілі В-лімфоцити. Для їх фенотипу характерний високий рівень експресії поверхневої молекули slgM і відсутність slgD, в той час як на більшості В-лімфоцитів дорослих переважають slgD і є лише незначна кількість slgM. У новонароджених зв'язок антигену з поверхневим slgM призводить до апоптозу незрілих В-лімфоцитів, оскільки він не пов'язаний з інозитолфосфоліпідним шляхом трансдукції сигналу всередину клітини.

3.В-лімфоцити новонародженого не отримують другого сигналу при кооперації з неонатальними Т-клітинами, оскільки для неонатальних Т- лімфоцитів характерний дуже низький рівень експресії СD40-ліганда (CD40L). Це знижує здатність В-лімфоцитів новонароджених до ізотопічного переключення класів імуноглобулінів, а також пригнічує здатність Т-лімфоцитів диференціюватись до Т-хелперів 1 типу (Th 1), які мали б посилювати макрофагальні реакції.

4.Відсутність взаємодії CD40 з CD40L може призводити до переважно невідповідного подання антигенів В-клітинами Т-лімфоцитам у зв'язку з порушенням експресії В-7 молекул на антигенпредставлених клітинах.

5.Співвідношення між кількістю професійних і непрофесійних клітин, які презентують антиген Т-лімфоцитам, впливає на характер імунної відповіді на антиген: закінчиться вона праймінгом (готовністю Т-лім- фоциту до подальшої реалізації імунної відповіді) або толерантністю.

Уновонароджених переважають непрофесійні антигенпредставлені клітини, що призводить до зниження сили імунних реакцій.

6.В периферичній крові новонародженого міститься невелика кількість зрілих В-лімфоцитів, які розміщують на своїй поверхні достатню кількість slgD. У зв'язку з цим низькі дози антигенів, які вводяться новонародженим, можуть бути достатніми тільки для премію-

вання зрілих диференційованих В-лімфоцитів і розвитку гуморальної відповіді. Якщо ж доза антигену перевищує певний поріг, то більшість незрілих пре-В-лімфоцитів гинуть шляхом апоптозу, а у зрілих розвивається анергія.

7. Субпопуляція Т-хелперів (CD4+) є гетерогенною. В ній переважають невідзначені Т-лімфоцити з фенотипом CD45RA+, які функціонують як індуктори супресорних механізмів. Вони продукують головним чином інтерлейкін-2 (80 % невідзначених Т-лімфоцитів у новонароджених в порівнянні з 50 % - у дорослих). При цьому частка невідзначених Т-лімфоцитів вірогідно вища у новонароджених, які перенесли хронічну внутрішньоутробну гіпоксію (збільшується до 90-92 %).

Такі особливості імунної системи новонародженого роблять його вразливим щодо зриву захисних реакцій і виникнення інфекційних захворювань.

В подальшому (вже на першому тижні життя) спостерігаються кардинальні зміни в гемограмі, відомі як "фізіологічні перехрести в формулі крові" (рис. 2). Ці зміни віддзеркалюють процеси імунної перебудови, що відбуваються в організмі новонародженого внаслідок адаптації до зовнішнього середовища.

Рис. 2. Фізіологічні перехрести формули крові у дітей (Казмірчук

В.Є., Ковальчук Л. В., 2006)

Уновонароджених дітей співвідношення між нейтрофілами та лімфоцитами приблизно таке ж, як і у дорослих, або дещо переважає кількість нейтрофілів (як у вагітних). Протягом перших днів позаутробного життя кількість нейтрофілів починає швидко знижуватися, а кількість лімфоцитів - зростати. Приблизно до 4-5-го дня життя процентне

співвідношення нейтрофілів та лімфоцитів зрівнюється (в середньому по 45 %). Це так званий "перший фізіологічний перехрест" лейкоцитів. Фізіологічна роль: підвищення кількості лейкоцитів (у 3-4 рази вище за норму дорослого), в перші дні позаутробного життя забезпечує надійний захист шкіри і слизових. При цьому відбувається презентація великої кількості різноманітних екзогенних антигенів, що дає потужний імпульс сформованому антенатально лімфоїдному комплексу для різкого підвищення продукції лімфоцитів.

З 10-ти місяців до 2,5 років у дітей відзначається максимальний фізіологічний лімфоцитоз (близько 65 %). Протягом цього часу дитина зустрічається зі специфічним антигенним впливом (профілактичні щеплення, дитячі інфекції, віруси, бактерії тощо). Спостерігається кількісне збільшення лімфоїдної тканини (аденоїди, тонзили, лімфатичні вузли). Внаслідок постійного антигенного навантаження імунна система організму поступово набуває компетентності. У більшості дітей вже до кінця 2-го року життя на деякі інфекції розвивається вторинна імунна відповідь.

Приблизно до 4-5-го року життя відзначається повторна рівновага між рівнями лімфоцитів і нейтрофілів. Це так званий "другий фізіологічний перехрест у формулі крові". Час настання другого перехресту має індивідуальні коливання (від 4-х до 7-ми років), що залежать від фенотипових особливостей дитини, функціонального стану основних органів та систем, а також умов існування дитини (матеріально-побутова база, індивідуальне та колективне виховання, екологія). Дітей у віці 6-7 років з немотивованим лімфоцитозом відносять до категорії "пізно стартуючих", яким притаманне затримання дозрівання імунної системи.

Вподальшому відбувається поступова інволюція лімфоїдної тканини

зодночасним вдосконаленням її функції. При цьому відсоток лімфоцитів починає знижуватися, а рівень нейтрофілів - зростати, досягаючи норми дорослого.

Критичні періоди імунітету дитини

І критичний період - період новонародженості. В цей період спостерігається слабка резистентність до умовно-патогенної, гноєтворної, грамнегативної мікрофлори; схильність до генералізації гнійно-запальних процесів, виникнення септичних станів; висока чутливість до вірусних інфекцій. До 0,5 % немовлят мають ознаки природженої вірусної інфекції (табл. 3).

Таблиця 3 Особливість і клінічне значення імунної системи дитини

(Казмірчук В. Є., Ковальчук Л. В., 2006)

II критичний період – 3 - 6 місяць життя. У цей період найбільш виражене транзиторне зниження рівня імуноглобулінів у крові. Імунна відповідь має здебільшого первинний характер без збереження імунної пам'яті. Вакцинація не спричиняє формування імунної пам'яті і тільки ревакцинація формує вторинну імунну відповідь. У віці до 4 - 5 місяців дебютують Т-клітинні імунодефіцити. У віці біля 6-ти місяців дебютують дефіцити антитіло утворення (табл. 4).

Таблиця 4 Особливість і клінічне значення імунної системи дитини ІІ

критичного періоду

Суттєве зниження IgG (за рахунок катабоЗниження пасивного гуморального імунілізму антитіл, які отримані від мами) тету З 3-ох місячного віку підвищення синтезу Висока чутливість до ГРВІ

sIgА, але зберігається недостатність місцевого імунітету до 4-ох років

III критичний період – 2 – 3 рік життя. Значне розширення контактів дитини обумовлює підвищення частоти інфекційних захворювань, що призводить до декомпенсації незрілих імунних механізмів і маніфестації аномалій імунітету (табл. 5).

Таблиця 5 Особливість і клінічне значення імунної системи дитини ІІІ

критичного періоду

Зберігається первинний характер імунної Погано адаптується до дитячого колективу відповіді

Підвищується чутливість В-лімфоцитів до Проявляються аномалії імунітету інтерлейкінів, активується хелперна функція

Незрілість імунних процесів в слизових Діти чутливі до вірусних інфекцій, часті захворювання ЛОР-органів

IV критичний період – 4 - 6 рік життя. Завершується період становлення набутого імунітету. Захворювання верхніх дихальних шляхів набувають хронічного або рецидивного характеру у зв'язку з недостатністю місцевого імунітету (табл. 6).

Таблиця 6 Особливість і клінічне значення імунної системи дитини ІV

критичного періоду