Материал: Комерційні банки України і шляхи підвищення їх ролі у сучасній економіці

В Україні, відповідно до законів України "Про банки і банківську діяльність" [7] і "Про Національний банк України", головним органом регулювання грошово-кредитної сфери є Національний банк України, який здійснює постійний нагляд за дотриманням банками та іншими фінансово-кредитними установами банківського законодавства, нормативних актів Національного банку України, економічних нормативів.

Питання зміни організаційної структури банківського регулювання і нагляду в Україні є елементом наукових і практичних дискусій тривалий період часу. В основі дискусій лежить теза про доцільність виведення нагляду безпосередньо з компетенції Національного банку України і організаційної побудови органу банківського нагляду як окремої структури, підпорядкованої Кабінету міністрів.

Європейський досвід переконує нас у доцільності ґрунтовного вивчення можливості створення єдиного органу нагляду, до компетенції якого входив би нагляд за діяльністю фінансових установ різних секторів фінансової системи - банків, кредитних спілок, страхових компаній, пенсійних фондів, інвестиційних компаній тощо.

Що стосується банківського нагляду, то Національним банком України налагоджена система щоденного контролю показників діяльності комерційних банків, є певна практика взаємовідносин між банківським сектором і регулятором - Національного банку України, створено належну матеріально-технічну базу, є необхідний штат професійних працівників в системі Національного банку України [15]. Тобто, створено всі необхідні передумови і можливості для здійснення ефективного нагляду за банківським сектором.

Розглянувши практику регулювання банківської діяльності, слід зазначити, що в нашій країні триває процес формування механізмів системи державного нагляду й регулювання, який необхідно наблизити до європейської практики, а саме передати окремі функції нагляду Фонду гарантування депозитів. Крім того, необхідно вдосконалювати правову базу щодо механізмів регулювання та діяльності комерційних банків, важливим елементом якої є прийняття змін до Закону України "Про фонд гарантування вкладників фізичних осіб" у частині надання зазначеному Фонду необхідних повноважень для проведення нагляду та контролю. Слід також переглянути побудову та механізм використання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, таким чином, щоб гарантом була не лише держава, а й самі банківські установи взагалі.

Розділ 2. Комерційні банки як складова частина банківської системи України

.1 Зміст понять "банківська система" і "комерційні банки"

Банківська система - сукупність різних видів банків та банківських об'єднань у їх взаємодії та взаємозв'язку.

До неї також входять спеціалізовані кредитно-фінансові установи, які здійснюють кредитування окремих сфер і галузей народного господарства, інвестиційні, взаємоощадні банки, кредитні союзи, страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні компанії та ін.

Виділяють наступні специфічні функції банківської системи України:

)     створення грошей і регулювання грошової маси;

2)   трансформаційна функція;

)     стабілізаційна функція.

Функція створення грошей і регулювання грошової маси полягає в тому, що банківська система оперативно змінює масу грошей в обігу, збільшуючи або зменшуючи її відповідно до зміни попиту на гроші. У виконанні цієї функції беруть участь усі ланки банківської системи (НБУ і комерційні банки), і вона стосується всіх напрямів банківської діяльності.

Для банківської системи характерна трансформаційна функція, яка полягає в тому, що банки, мобілізуючи вільні кошти одних суб'єктів господарювання і передаючи їх іншим, мають можливість змінювати (трансформувати) величину й строки грошових капіталів та фінансові ризики.

Банківська система також виконує стабілізаційну функцію, тобто функцію забезпечення сталості банківської діяльності та грошового ринку. Для банківської діяльності характерна висока ризикованість і банки працюють в умовах постійної і підвищеної загрози втрати грошей та банкрутства, тому боротьба з ризиками є важливим завданням не лише окремих банків, а й усієї банківської системи [16].

К.ю.н. Данило Гетманцев зазначає, що банківська система бере участь у виконанні основних функцій фінансової системи України, зокрема, шляхом:

·        забезпечення способів переміщення фінансових ресурсів у часі, через кордони держав та між окремими галузями тощо;

·        розробки та забезпечення способів управління ризиками;

·        забезпечення механізму об'єднання фінансових ресурсів та їх розподілу між окремими суб'єктами господарювання;

·        забезпечення безперебійного функціонування платіжних систем, зокрема, шляхом удосконалення способів клірингу та здійснення розрахунків, що сприяють торгівлі;

·        забезпечення насичення ринку ціновою інформацією, що дозволяє координувати децентралізований процес прийняття рішень в окремих галузях економіки [17].

Основні характеристики банківської системи України

На 1 квітня 2015 в країні функціонує 148 банків, у тому числі:

·        банки з приватним українським капіталом - 39%;

·        банки з іноземним капіталом (крім російських) - 19%;

·        банки з російським капіталом - 17%;

·        державні банки - 25% [18].

Станом на 1 серпня 2015 у стані ліквідації не знаходиться жодного банку [19]. До 57 банків уведено тимчасову адміністрацію [20].

Кількість клієнтів банків - 74,8 млн., з яких 72,7 млн. - фізичні особи (резиденти і нерезиденти) [21].

Більшість банків є учасниками міжнародних карткових систем та / або НСМЕП, у розвитку якої бере активну участь НБУ. Станом на 1 липня 2015 року в обігу перебувало 65,39 млн. платіжних карт, емітованих вітчизняними банками, з яких 46% були активними; інфраструктура обслуговування карткового бізнесу налічує 34,3 тис. банкоматів і 183,9 тис. банківських терміналів; еквайрингова мережа складається з 162,7 тис. торговельних терміналів [22]. У країні функціюють 44 платіжних системи (у тому числі 17 внутрішньобанківських; 18 внутрішньодержавних, платіжними організаціями яких є резиденти; 9 міжнародних) [23]. Останнім часом помітно розвивається напрямок електронних грошей [24] [25]. Регіональна мережа банківських установ складається з більш ніж 18000 точок продажу (включаючи філії та дочірні компанії). При цьому, найбільше число банків сконцентровано у промислових і столичному регіонах.

Банківська система України має високий рівень сегментації. Щороку в грудні Національний банк України затверджує розподіл банків по групах на наступний рік, в результаті чого структура банківської системи України в розрізі груп банків за активами виглядає так:

Значне число банківських установ України орієнтоване на обслуговування окремих бізнес-груп, а самі банки є учасниками формальних чи неформальних бізнес-груп (кептивні банки).

В цілому банківська система України характеризується високим рівнем конкуренції і має потенціал розвитку [27].

Системно важливі банки

Системно важливими є банки, діяльність яких впливає на стабільність банківської системи. Системна важливість визначається щорічно на основі таких критеріїв як загальний розмір активів, зобов'язань юридичних та фізичних осіб, системні взаємозв'язки в банківській системі (об'єм міжбанківського кредитування) та об'єм кредитування найважливіших секторів економіки.

У 2015 році системно важливими в Україні є:

1.   ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК"

2.   АТ "Ощадбанк"

.     АТ "Укрексімбанк"

.     АТ "Дельта Банк"

.     АТ "Райффайзен Банк Аваль"

.     ПАТ "УКРСОЦБАНК"

.     ПАТ "Промінвестбанк"

.     АТ "СБЕРБАНК РОСІЇ" [28].

Основними елементами банківської системи є центральний банк, комерційні банки та спеціалізовані фінансово-кредитні інститути.

Центральні емісійні банки - головний елемент банківської системи. Вони здійснюють керівництво і контроль за функціонуванням і розвитком усієї банківської системи країни. У США таким банком є Федеральна резервна система, в Німеччині - Бундесбанк, в Україні - Національний банк України[17].

Центральний банк, як правило, є власністю держави.

Основними функціями центрального банку є:

)            випуск в обіг банкнот;

2)   зберігання офіційних золотовалютних резервів;

)     здійснення кредитування комерційних банків, уряду;

)     акумулювання і зберігання касових резервів інших кредитних установ;

)     виконання для уряду розрахункових операцій;

)     проведення єдиної грошової, кредитної політики;

)     здійснення макроекономічного регулювання економіки та ін.

Комерційні банки - наступний елемент банківської системи, автономні, незалежні комерційні підприємства. Наймогутніші з них - відкриті акціонерні товариства. Водночас у Франції, Італії крупні комерційні банки є власністю держави. У США налічується майже 13 тис. комерційних банків, в Україні - 200. Наймогутніший комерційний банк США мав у 1998 р. активи понад 500 млрд. дол., тоді як в Україні найкрупнішим банком був Промінвестбанк з активами понад 2 млрд. грн. [20].

Комерційні банки утворюються для задоволення інтересів власників банку (акціонерів або індивідуальних) і суспільних інтересів клієнтури - юридичних і фізичних осіб, що обслуговуються банком. А з іншого боку, комерційні бланки - це підприємства особливого типу, які організують та здійснюють рух позичкового капіталу для забезпечення отримання прибутку власниками банку. Будучи важливою ланкою банківської системи держави, комерційні банки концентрують основну частину кредитних ресурсів і здійснюють широкий діапазон банківських операцій та фінансових послуг для юридичних і фізичних осіб. Комерційні банки є юридичними особами. Вони економічно самостійні і повністю незалежні від виконавчих та розпорядчих органів державної влади в рішеннях, пов’язаних з їх оперативною діяльністю, а також щодо вимог і вказівок, що не відповідають чинному законодавству. Як будь-яка юридична особа, банки мають свої ознаки [21].

Володіння майном на правах власності або на правах повного господарського відання, наявність статутного фонду, який відображується на самостійному балансі банку. Статутний фонд комерційного банку формується за рахунок власних коштів акціонерів або пайових внесків засновників банку у грошовій формі. Забороняється використовувати для формування статутного фонду бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит і під заставу, а також збільшувати статутний фонд для покриття збитків. Розмір статутного фонду банку визначається засновниками, але не може бути меншим за розмір, встановлений НБУ. Законодавством визначено мінімальний розмір статутного фонду банку в сумі, еквівалентній 1 млн ЕКЮ.

Наявність усіх прав юридичної особи: організаційна єдність, участь у господарських відносинах, самостійна відповідальність, а також обов’язкове зазначення в статуті банку, що банк є юридичною особою.

Спеціалізовані фінансово-кредитні установи - третій важливий структурний елемент банківської системи. Вони виконують різноманітні функції. Інвестиційні банки здійснюють операції щодо випуску і розміщенню акцій, облігацій, залучаючи капітал шляхом випуску і продажу власних акцій або використовуючи кредити комерційних банків [27].

Взаємоощадні банки, кредитні союзи та інші ощадні установи акумулюють заощадження населення і спрямовують їх здебільшого на фінансування будівництва (житлового, комерційних установ та ін.).

Страхові компанії з метою залучення фінансових коштів продають страхові поліси, а потім вкладають їх у цінні папери компаній та держави, надають цим суб'єктам кредити.

Пенсійні фонди акумулюють кошти здебільшого із внесків працівників у фонди соціального страхування. Серед них розрізняють: 1) фонди, які не інвестують свої кошти в цінні папери (а отже виплачують пенсії лише з поточних надходжень і доходів); 2) фонди, що інвестують (і крім традиційних джерел виплати пенсій ще отримують частину коштів на ці цілі з інвестицій в цінні папери); 3) фонди, які управляються страховими компаніями або підприємствами (чи за їх дорученням банками).

Інвестиційні компанії залучають кошти шляхом випуску акцій, їх продажу дрібним акціонерам та купівлі цінних паперів промислових компаній різних галузей промисловості.

Кредит за капіталізму є формою руху позичкового капіталу, яка відображає відносини власності між кредиторами і позичальниками та забезпечує перетворення грошового капіталу на позичковий. Головними функціями кредиту, в яких комплексно виявляється його сутність, є акумулююча, розподільча та ін. Основними особливостями кредиту є зворотність і платність.

Ціною за тимчасове користування вільним грошовим капіталом є позичковий відсоток, а вигідність чи невигідність позики визначається нормою відсотка (відношення суми відсотка до величини позичкового капіталу) [26].

Основними джерелами кредиту є амортизаційні відрахування, частина капіталізованої додаткової вартості, доходи і заощадження населення, частина тимчасово вільного оборотного капіталу.

Основними формами кредиту є комерційний (надається одними підприємствами іншим у формі продажу товару з відстрочкою платежу); банківський (надається банками у формі грошових позик фізичним та юридичним особам); споживчий (надається різними спеціалізованими фінансово-кредитними інститутами та торговими компаніями фізичним особам для придбання товарів тривалого користування); іпотечний (надається під заставу нерухомості); державний (надається державі фізичними та юридичними особами у формі позик) та міжнародний.

Банківська система - сукупність різних видів банків, банківських об'єднань та спеціалізованих фінансово-кредитних установ у їх взаємодії та взаємозв'язку. Головним елементом банківської системи є центральний банк, який провадить єдину грошово-кредитну політику, здійснює кредитування уряду та комерційних банків та виконує інші важливі функції.

Основними елементами спеціалізованих фінансово-кредитних установ є інвестиційні банки, ощадні установи, страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні компанії[28].

.2 Основні цілі комерційних банків

Комерційні банки здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку: пропонують на договірних умовах кредитно-розрахункове, касове та інше банківське обслуговування підприємств, установ, організацій і громадян шляхом виконання банківських операцій і надання різних банківських послуг. За надання послуг клієнти сплачують винагороду, за рахунок якої утворюється прибуток банку [25].