Материал: Колективні творчі справи у моральному вихованні підлітків

. Колективна організаторська діяльність.

. Колективна творчість.

. Колективна постановка мети.

. Ситуації-взірці.

. Емоційне насичення колективного життя.

. Суспільне спрямування діяльності колективу Показником рівня розвитку колективного мислення є колективна творчість, що дає можливість спілкуватися у колективі не за шаблоном, не за заданим сценарієм, а з вигадкою, фантазією, імпровізацією, грою, відкриває нове саме для цих дітей, для цього колективу.

Будь-яка діяльність повинна починатися з попереднього цілепокладання. У цій технології - це колективна постановка мети. Діти та дорослі спільно виробляють мету колективного життя. Колективне цілепокладання має два напрямки: вироблення загальної довгострокової мети та визначення конкретних дій на певний період часу.

Характерним компонентом технології називають суспільне спрямування діяльності колективу. Важливо, щоб діти у процесі діяльності, здійснюваної на користь людям, розуміли стан цих людей і хотіли допомогти їм. Необхідно, щоб у роботі поряд з формуванням в учнів таких якостей, як творчість, відповідальність, діловитість, комунікативність, розвивався і гуманістичний, моральний сенс діяльності.

Докладніше розглянемо стадії (етапи) організації колективної творчої діяльності.

Етап І. Попередня робота колективу або колективне ціле-покладання: визначення теми, мети, завдань майбутньої діяльності, висування перспектив перед учнями, вироблення у них переконання в суспільній значущості та необхідності майбутньої діяльності, захоплення всіх загальною справою. Починається будь-яка колективна творча справа з попередньої роботи вихователів: класних керівників, педагогів, батьків, шефів. Вони визначають виховні завдання наступної КТС. намічають вихідні дії для розробки спільними зусиллями дорослих і дітей оптимального проекту майбутньої КТС. У ході стартової бесіди старші розповідають, які колективні творчі справи можна здійснити, відповідають на запитання дітей.

Іде обговорення: що можна зробити? Для кого? Де? Коли? Хто братиме участь? З ким разом? Кому бути організатором?

Етап П. Колективне планування справи: обговорення різноманітних пропозицій, варіантів плану, конкурс на кращу розробку плану, визначення оптимального для даних умов варіанту, підбір матеріалу, складання запитань-завдань, вибір ради справи. На цьому етапі головна роль відводиться дітям. Відповідь на поставлені запитання-завдання учні шукають спочатку в мікроколективах. Після цього збирається весь колектив І уважно слухає представника кожного мікроколективу. Це обговорення можна назвати "збором-стартом".

Етап III. Колективна підготовка справи: розподіл - доручень між учасниками, визначення завдань мікроколективам, вибори відповідальних, проведення анкети, організація контролю за виконанням завдань. Створений спільно проект колективної творчої справи уточнюється та конкретизується спочатку радою справи, яку спрямовує керівник колективу, після цього - у мікроколективах, які самі планують виконання справи і починають роботу зі втілення окремих частин загального задуму, враховуючи пропозиції, висловлені й обговорені на загальному зборі-старті. При цьому вихованці застосовують не тільки досвід, здобутий під час колективного планування, а й ті знання, вміння і навички, що набули в навчальному процесі або в позаурочний час.

Етап IV. Проведення справи: зміст і методика проведення справи залежать від її форми, мети і завдань: збір, ділова гра, конференція, диспут, ярмарок тощо.

Етап V. Колективний аналіз: чи була користь, радість від діяльності навколишнім людям? Чи був колектив дружнім, організованим, доброзичливим? Чи була колективна справа проведена з фантазією та витівкою? Хто показав себе з кращого боку і в чому? Кому можна висловити загальну подяку? Що треба врахувати в майбутній роботі? Головне, щоб кожний брав участь в аналізі досвіду (і свого власного, і своїх товаришів) проведеної КТС, навчався оцінювати, аналізувати, брати уроки на майбутнє. Спираючись на той позитивний досвід, який учасники КТС набули в організації колективної творчої справи, враховуючи уроки з помилок, дорослий подружньому переконує вихованців в необхідності подальшої роботи по поліпшенню навколишнього життя. Слово дорослого - це роздум вголос, це нова ідея, нове завдання, нова пропозиція.

Етап VI. Найближча післядія: виконання рішень, прийнятих після аналізу справи. Тут керівник спрямовує на використання вихованцями в навчальній роботі, в позанавчальному житті і діяльності колективу досвіду, набутого при плануванні, підготовці, проведенні КТС і обговоренні результатів. Відразу ж після підбиття підсумків слід докласти максимум зусиль до колективного втілення пропозицій, висловлених на підсумковому зборі, колективно накреслити програму наступних дій [42].

Розділ ІІ. Розділ ІІ. Методика застосування колективних творчих справ в процесі морального розвитку підлітків

.1 Аналіз стану морального розвитку підлітків (за результатами констатувального експерименту)

У всі століття люди високо цінували моральну вихованість. Глибокі соціально - економічні перетворення, що відбуваються в сучасному суспільстві, примушують нас роздумувати про майбутнє України, про її молодь. В даний час зім'яті етичні орієнтири, підростаюче покоління можна звинувачувати в бездуховності, безвір'ї, агресивності. Наше суспільство потребує підготовки широко освічених, високо етичних людей, що володіють не тільки знаннями, але і прекрасними рисами особи. У сучасному світі маленька людина живе і розвивається, оточений безліччю різноманітних джерел сильної дії, які щодня обрушуються на інтелект, що не окріпнув, і відчуття дитини, на сферу моральності, що ще тільки формується.

Перед загальноосвітньою школою ставиться завдання підготовки відповідального громадянина, здатного самостійно оцінювати що відбувається і будувати свою діяльність відповідно до інтересів оточуючих його людей. Рішення цієї задачі пов'язане з формуванням стійких етичних властивостей особи школяра.

Нами було проведено дослідження на виявлення ціннісних орієнтацій підлітків. За основу ми використали методику М. Рокіча "Ціннісні орієнтації" [5, 73]. Система ціннісних орієнтацій визначає змістовий бік спрямованості особистості й становить основу її відносин до навколишнього світу, до інших людей, до самої себе, основу світогляду та ядро мотивації життєвої активності. Методика встановлення ціннісних орієнтацій М. Рокіча заснована на прямому ранжуванні списку цінностей і є найпоширенішою в наш час. М. Рокіч розрізняє два класи цінностей:

         термінальні - переконання в тому, що якась кінцева мета індивідуального існування варта того, щоб до неї прагнути;

         інструментальні - переконання в тому, що якийсь образ дій або властивість особистості є кращим у будь-якій ситуації [5, 72].

М. Рокіч виділяє три рівні ціннісних орієнтацій:

індивідуалістичний - ціннісні орієнтації направлені на досягнення особистих благ та особистого задоволення; особлива форма світогляду, що підкреслює пріоритет особистісних цілей та інтересів, свободу індивіда від суспільства. Базовими ознаками індивідуалізму називають наступні два: верховенство особистих цілей - у індивідуалістів часто спостерігається невідповідність особистих і групових цілей, при цьому на перше місце в нього виходять особисті цілі, а групові залишаються на задньому плані; самостійність дій особистості - хоча індивід завжди є членом різних соціальних груп, людина з індивідуалістичної психологією у високому ступені автономна від них і здатна успішно діяти, не звертаючись до їхньої допомоги.

конформіський - від слова конформізм - це пристосовницьке, пасивне ухвалення існуючого порядку, пануючих думок, відсутність власної позиції, безпринципне і некритичне слідування будь-якому зразку, що володіє щонайбільшою силою тиску (думці більшості, визнаному авторитету, традиціям і т.п.); податливість особистості реальному або уявному тиску групи. Конформізм представляє собою зовнішню угоду із загальноприйнятим порядком, оскільки внутрішньо індивід може залишатися не згідним з ним. Конформізм є ціллю соціального контролю, але не ціллю соціалізації, яка передбачає внутрішню згоду "прийняття" загальноприйнятих норм.

альтруїстичний - ціннісні орієнтації направлені на допомогу іншим людям, дії на задоволення потреб інших людей. Це моральний принцип, що пропонує співчуття і милосердя до інших людей, безкорисливе служіння їм і готовність до самозречення в ім'я їхнього блага. У якості моральної вимоги альтруїзм формулюється в протилежність егоїзму, про що свідчать золоте правило й заповідь любові. Як принцип міжособистісних відносин альтруїзм конкретизується у принципі: Роби так, щоб інтерес іншої людини не ставав для тебе засобом досягнення власних цілей" у принципі поваги: "У своїх вчинках не зачіпав інтереси та права іншої людини" та принципі людинолюбства, або співучасті : "Роби так, щоб інтерес іншої людини ставав метою твого вчинку". Звернений до індивіда як до носія приватного інтересу альтруїзм передбачає самозречення, бо в умовах соціальної та психологічної відособленості між людьми турбота про інтерес ближнього можлива лише при обмеженні власного інтересу.

Провівши анкетування, ми встановили, що у 42% підлітків переважають індивідуалістичні цінності, у 30% переважають альтруїстичні ціннісні орієнтації, і у 28% переважають конформіські ціннісні орієнтації [5,72].

Результати констатувального експерименту наведені на Рис. 1.

Рис. 1. Рівні ціннісних орієнтацій підлітків за методикою М. Рокіча

Отримані результати свідчать, що ціннісні орієнтації підлітків більше направлені на досягнення індивідуалістичних цінностей. А це свідчить про те, що підлітки більше прагнуть працювати задля власної вигоди, аніж на користь інших.

В сьогоднішніх умовах зростає ціна морально розвинутої особистості. Особистості, яка б вміла працювати в колективі, спільно вирішувати завдання, а також проявляти свою індивідуальність. Одним способів навчити підлітків спільно вирішувати завдання, вміти спілкуватися в колективі, бути відповідальними, допомагати іншим та трудитися на благо інших являється використання методики колективних творчих справ.

Для того щоб ідеї технології колективного виховання впроваджувати в діяльність якого-небудь колективу, в першу чергу необхідно з’ясувати на стільки даний колектив згуртований, настільки розвинуті почуття дружності, взаємодопомоги. Так як ми розглядаємо КТС як засіб в процесі морального розвитку особистості, нам необхідно враховувати саме ці якості.

Для того, щоб зясувати рівень згуртованості колективу, ми провели соціометричне дослідження запропоноване Д. Морено [5, 156]. Дане дослідження дає змогу визначити:

         психологічний статус і роль кожного члена групи його сильні та слабкі сторони;

         ієрархію статусів у найважливіших сферах діяльності шкільного колективу;

         неформальних лідерів;

Ми апробували дану методику в 7 класі СЗШ №14 м. Умань. Учням були запропоновані 10 запитань, що стосувалися таких категорій:

ü  організаторські здібності,

ü  навчання,

ü  довіра,

ü  матеріальна довіра,

ü  дружба,

ü  авторитет,

ü  спорт,

ü  акуратність,

ü  зовнішній вигляд,

ü  гумор,

ü  працьовитість [5, 157].

Отримані результати свідчать, що в колективі є аутсайдери (менше 20% виборів)- особи, що мають нульовий психологічний статус (ігноровані) - Боднюк Е., Карнаух В., Маслюченко М., Таргонський О. Універсальним лідером являється Вдовиченко В. загальна психологічна атмосфера позитивна. Всі учні були обрані своїми однокласниками, це свідчить про те, що ізольованих учнів (0% виборів) немає. Кожен учень в класі має певний статус, і йому можуть довіряти.

Результати соціологічного дослідження наведені на Рис. 2.

Рис. 2. Результати соціологічного дослідження (рівень соціального статусу учнів)

Отже, отримані в процесі констатувального експерименту результати свідчать про те, що рівень ціннісних орієнтацій підлітків спрямований на досягнення індивідуалістичних цінностей. А здійснене соціометричне опитування показало, що колектив є недостатньо згуртованим. Саме тому необхідно впроваджувати технології, методи та форми організації виховного процесу, які були б націлені на розвиток таких моральних якостей як взаємодопомога, відповідальність,

.2 Умови ефективного використання колективних творчих справ під час процесу морального розвитку учнів

Особистість є соціальною, тобто вона не може ефективно існувати та розвиватися без суспільства. Саме тому необхідно збагатити навчально-виховний процес технологіями, методами та формами, які б змогли помістити особистість в певні умови, в яких вона змогла б навчитися співпрацювати з іншими. Тому, одним із методів створення такого середовища є організація колективних творчих справ. Але для того, щоб така організація була ефективною, необхідно забезпечити певні умови.

На основі проаналізованих педагогічних джерел ми виокремили наступні умови ефективного використання колективних творчих справ є:

.        Поліпшення життя всередині колективу та навколишнього життя;

.        Творчий характер кожної справи;

.        Єдність окремих стадій організації кожної справи.

Отже, спробуємо пояснити необхідність зазначених умов

.        Поліпшення життя в середині колективу та навколишнього життя.

Особливе значення надається емоційній насиченості колективного життя, тобто набору засобів, спеціально спрямованих на збільшення емоційної напруги, збудження почуттів єднання, довіри, душевного підйому. Ці засоби поділяються на дві групи - символи та обряди. Символами є значки й емблеми, форма і девізи, символічні жести. Обряди, як прийнята форма поведінки у конкретних ситуаціях, тісно пов'язані з емоційним життям колективу та сприяють духовному єднанню учасників діяльності.

Також, для того, щоб особистість відчувала себе комфортно, і прагнула до співпраці, забезпечити відповідний емоційний стан. Вихованець повинен відчувати себе комфортно та відчувати свою значимість. Одним із методів забезпечення емоційного комфорту як цілого колективу, так і кожного окремого учасника, є похвала. Вчасно похвалити дитину в момент успіху і емоційного підйому - справжнє мистецтво. Не даремно кажуть, що найкраща оцінка - похвала

Необхідно, щоб кожен відчував свою важливість, і розумів, що без нього справа б не вийшла. Вирішенню цього завдання допоможе створення для кожного учня ситуації успіху - створення ланцюжка ситуацій, в яких учень домагається у якійсь певній ситуації хороших результатів, що веде до виникнення у нього почуття впевненості у своїх силах. Цей метод є одним з найбільш дієвих засобів стимулювання інтересу. Відомо, що без переживання радості успіху неможливо по справжньому розраховувати на подальші успіхи в подоланні труднощів. Тому організація ситуацій успіху допоможе організувати стан емоційного комфорту під час виконання справи.