Материал: ГосекзаменАДНПУ

21

здійснюють контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, вживають заходів для запобігання та припинення насильства в сім’ї, здійснюють провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймають рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечують їх виконання, застосовують превентивні та примусові поліцейські заходи і т.ін.

В рамках зовнішньої адміністративної діяльності можна виділити її наступні напрями:

–забезпечення публічної безпеки та порядку;

–здійснення превентивної та профілактичної діяльності;

–здійснення дозвільної системи;

–забезпечення безпеки дорожнього руху;

–адміністративно-юрисдикційна діяльність;

–забезпечення діяльності спеціальних установ (ізолятори тимчасового тримання, приймальники-розподільники);

2) внутрішня адміністративна діяльність стосується

впорядкування внутрішньосистемних поліцейських відносин та забезпечення чіткої організації і функціонування всієї системи підрозділів і служб поліції України.

Вїї рамках здійснюються розподіл функціональних обов'язків, визначення структури штатів, планування і контроль роботи поліції, підбір та розстановка кадрів, організація професійної освіти, діловодство, тощо. Слід зазначити, що внутрішня адміністративна діяльність охоплює усі служби та підрозділи поліції, в т.ч. кримінальну поліцію, органи досудового розслідування.

Врамках внутрішньої адміністративної діяльності можна виділити її наступні напрями:

– здійснення кадрової роботи;

– організація внутрішнього документообігу;

– організація інформаційно-аналітичної роботи;

– здійснення організаційних заходів;

– організація матеріально-технічних дій.

Внутрішня адміністративна діяльність має допоміжне значення і покликана забезпечити належну організацію роботи органів поліції щодо виконання покладених на неї завдань, направлених назовні. Навпаки, зовнішня адміністративна діяльність є основною, так як в процесі її здійснення практично реалізуються завдання та функції, що визначають призначення поліції. Вона виходить за рамки внутрішньоорганізаційних відносин і поширюється на громадян, а також на непідпорядковані органи та установи.

22

6. Правове положення, завдання та функції Міністерства внутрішніх справ України.

Міністерство внутрішніх справ України (МВС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Основними завданнями МВС України є забезпечення формування державної політики у сферах:

1)охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, забезпечення публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг;

2)захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні;

3)цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності;

4)міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

МВС України відповідно до покладених на нього завдань:

1)розробляє проекти державних програм з питань забезпечення публічної безпеки і порядку, протидії злочинності, безпеки дорожнього руху, охорони державного кордону, захисту об’єктів і територій на випадок виникнення надзвичайних ситуацій, а також з питань міграції;

2)організовує та забезпечує проведення судової експертизи в кримінальному та виконавчому провадженнях, адміністративних, цивільних та господарських справах, справах про адміністративні правопорушення;

3)забезпечує належне функціонування єдиної інформаційнотелекомунікаційної системи МВС, формує та підтримує в актуальному стані інформаційні ресурси, що входять до єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи МВС;

4)забезпечує у випадках, передбачених законом, ліцензування окремих видів господарської діяльності;

5)організовує діяльність Головного центру з надання сервісних послуг МВС та територіальних центрів з надання сервісних послуг МВС;

6)вживає заходів щодо забезпечення силами і засобами Національної гвардії охорони ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання державної власності, важливих державних об’єктів, спеціальних вантажів і органів державної влади;

23

дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні;

7)організовує та забезпечує високу бойову і мобілізаційну готовність та мобілізацію Національної гвардії;

8)забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, ефективне використання сил і засобів Національної гвардії під час проведення антитерористичних операцій;

9)організовує розроблення нових видів засобів спеціальної техніки, озброєння, засобів зв’язку, технічних засобів захисту інформації, спеціальних технічних засобів для оперативної діяльності, спеціального транспорту, пожежної та бронетанкової техніки, спеціальних засобів самозахисту та активної оборони, засобів індивідуального бронезахисту, криміналістичної та комп’ютерної техніки, програмного забезпечення, форменого одягу, тощо;

10)проводить моніторинг стану публічної безпеки та правопорядку в державі; вивчає, аналізує і узагальнює результати та ефективність реалізації центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, державної політики у відповідних сферах.

МВС України очолює Міністр, який призначається на посаду за поданням Прем’єр-міністра України і звільняється з посади Верховною Радою України.

Міністр має першого заступника, заступників та заступника Міністра — керівника апарату, які призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем’єр-міністра України відповідно до пропозицій Міністра.

МВС в межах повноважень, передбачених законом, видає накази, здійснює організацію і контроль за їх виконанням.

Накази МВС, прийняті в межах повноважень, передбачених законом, обов’язкові для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

7. Правове положення, основні завдання та принципи діяльності Національної поліції як центрального органу виконавчої влади.

Національна поліція України — це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

24

Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах:

–забезпечення публічної безпеки і порядку;

–охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і

держави;

–протидії злочинності;

–надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Принципи діяльності Національної поліції встановлені законом України «Про Національну поліцію»:

1. Верховенство права. Відповідно до цього принципу людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

2. Дотримання прав і свобод людини. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції.

Здійснення заходів, що обмежують права та свободи людини, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або немає необхідності подальшого їх застосування.

Поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.

У разі виявлення таких дій кожен поліцейський зобов’язаний негайно вжити всіх можливих заходів щодо їх припинення та обов’язково доповісти безпосередньому керівництву про факти катування та наміри їх застосування.

Уразі приховування фактів катування або інших видів неналежного поводження поліцейськими керівник органу протягом доби з моменту отримання відомостей про такі факти зобов’язаний ініціювати проведення службового розслідування та притягнення винних до відповідальності.

У діяльності поліції забороняються будь-які привілеї чи обмеження за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовною або іншими ознаками.

3. Законність. Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази. Накази, розпорядження та доручення вищих органів, керівників, посадових та

25

службових осіб, службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України.

4.Відкритість та прозорість. Поліція забезпечує постійне інформування органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також громадськості про свою діяльність у сфері охорони та захисту прав і свобод людини, протидії злочинності, забезпечення публічної безпеки і порядку. Вона також забезпечує доступ до публічної інформації, володільцем якої вона є, у порядку та відповідно до вимог, визначених законом.

Нормативно-правові акти, що регламентують діяльність поліції, обов’язково оприлюднюються на веб-порталі центрального органу управління поліції. Нормативно-правові акти з обмеженим доступом оприлюднюються у випадках та в порядку, визначених законом.

5.Політична нейтральність. Національна поліція забезпечує захист прав та свобод людини незалежно від політичних переконань та партійної належності. У своїй діяльності вона є незалежною від рішень, заяв чи позицій політичних партій та громадських об’єднань.

В органах і підрозділах поліції заборонено використовувати будь-які предмети, на яких зображена символіка політичних партій, та провадити політичну діяльність. Поліцейським заборонено висловлювати особисте ставлення до діяльності політичних партій під час виконання службових повноважень, а також використовувати службові повноваження у політичних цілях.

5.Взаємодія з населенням на засадах партнерства. Діяльність поліції здійснюється в тісній співпраці та взаємодії з населенням, територіальними громадами та громадськими об’єднаннями на засадах партнерства і спрямована на задоволення їхніх потреб.

Рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції. Оцінка рівня довіри населення до поліції проводиться незалежними соціологічними службами в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

6.Безперервність. Поліція забезпечує безперервне та цілодобове виконання своїх завдань. Кожен має право в будь-який час звернутися за допомогою до поліції або поліцейського.

Поліція не має права відмовити в розгляді або відкласти розгляд звернень стосовно забезпечення прав і свобод людини, юридичних осіб, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань з посиланням на вихідний, святковий чи неробочий день або закінчення робочого дня.