Материал: ГосекзаменАДНПУ

141

про адміністративне правопорушення вказано потерпілого, то з моменту складання протоколу ця особа набуває процесуальних прав, передбачених ст. 269 КУпАП. Як і особа, що притягається до адміністративної відповідальності, потерпілий має право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, подавати скаргу;

4)презумпція невинуватості полягає у тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вважається невинною доти, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку. Даний принцип припускає також, що тягар доведення лежить на обвинувачі. Особа, яка притягається до відповідальності, не зобов’язана доводити свою невинуватість, хоча і має на це право. З цього принципу випливає і таке важливе положення: усякий сумнів тлумачиться на користь особи, яка притягається до відповідальності. Воно відноситься до тих випадків, коли сумнів не було усунуто у ході розгляду справи. Зазначена обставина є однією з підстав винесення постанови про закриття справи;

5)принцип рівності громадян прямо закріплений у ст. 248 КУпАП України. Відповідно до нього, всі громадяни рівні перед законом і органом, який розглядає справу, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин;

6)провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється гласно, відкрито, громадяни можуть бути присутні при розгляді справ посадовими особами поліції й іншими органами; хід і результати процесу висвітлюються засобами масової інформації. Гласність забезпечується громадським контролем діяльності суб’єктів примусу;

7)оперативність провадження у справі про адміністративне правопорушення виявляється насамперед у встановленні стислих строків, передбачених для розгляду справ. Наприклад, справи про дрібне хуліганство розглядаються протягом доби, про торгівлю з рук у невстановлених місцях — трьох діб.

57. Особливості провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах поліції.

Стадії провадження — порівняно самостійні частини провадження,

які поряд з його загальними завданнями мають властиві тільки їм завдання, документи та інші особливості. Кожна стадія становить відносно відокремлену, виділену в часі і логічно пов’язану сукупність процесуальних дій, спрямовану на досягнення певної мети і вирішення відповідних завдань, що

142

функціонально співвідносяться з ними, яка відрізняється власним колом суб’єктів і одержує закріплення у відповідних процесуальних актах.

Виділяються чотири стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення:

1)порушення справи про адміністративне правопорушення;

2)розгляд справи;

3)оскарження та опротестування постанови і перегляд справи;

4)виконання постанови про накладення адміністративних стягнень.

На першій стадії з’ясовуються факт вчинення, обставини правопорушення, дані про правопорушника і складається адміністративний протокол.

На другій стадії відповідний суб’єкт розглядає матеріал і приймає постанову, яку на третій стадії може бути або оскаржено громадянином, або опротестовано прокурором, або переглянуто з ініціативи вищого органу.

Третя стадія є факультативною, необов’язковою, вона закінчується ухваленням рішення про скасування, зміну або залишення постанови без змін.

Четверта стадія — виконання постанови — починається відразу ж після її прийняття або після розгляду скарги (протесту).

58. Учасники адміністративно-юрисдикційного провадження, які беруть участь у справі.

У ст.ст. 269–274 КУпАП України вичерпно дано перелік всіх учасників адміністративно-юрисдикційного провадження по справі — особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілий, законні представники, адвокат, свідок, експерт і перекладач.

Головною фігурою в провадженні є особа, яка притягується до адміністративної відповідальності. В ст. 268 КУпАП визначено, що ця особа має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися при розгляді справи юридичною допомогою адвоката, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження, оскаржити постанову по справі.

Потерпілому, тобто особі, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду, надається право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, оскаржувати постанову по справі. Потерпілого може бути також опитано як свідка по справі.

Законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники) представляють інтереси особи, що притягується до адміністративної відповідальності, чи потерпілого, які є неповнолітніми або через свої фізичні чи

143

психічні вади не можуть самі здійснювати свої права. Вони мають право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, від імені особи, інтереси якої вони представляють, оскаржувати рішення у справі.

Адвокат чи інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, може знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, за дорученням особи, яка його запросила, і від її імені приносити скарги на рішення у справі. Його повноваження на участь у розгляді справи посвідчуються відповідним документом, який підтверджує право на надання правової допомоги.

Свідком у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана будь-яка особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають встановленню по даній справі. Свідок зобов’язаний з’явитися в зазначений час на виклик уповноваженої особи, яка розглядає справу, дати правдиві пояснення, повідомити все відоме йому у справі і відповісти на поставлені запитання.

Експерт призначається особою, яка розглядає справу, у разі, коли виникає потреба в спеціальних знаннях. Він зобов’язаний з’явитися на виклик і дати об’єктивний висновок у поставлених перед ним питаннях. Експерт має право знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета експертизи, заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку, ставити особі, яка притягується до відповідальності, потерпілому, свідкам запитання, що стосуються предмета експертизи, бути присутнім при розгляді справи.

Перекладач, який також призначається в разі необхідності слідчим, зобов’язаний з’явитися на виклик останнього і зробити повний і точний доручений йому переклад.

59. Стадії провадження в справах про адміністративні правопорушення.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення поділяється на такі стадії:

1) стадія порушення справи і попереднього з’ясування її обставин. Єдиною фактичною підставою порушення провадження є наявність в діянні особи складу адміністративного проступку. Проте, самої лише фактичної підстави недостатньо для того, щоб провадження у справі розпочалося. Для цього необхідна ще й формальна, процесуальна підстава, тобто інформація про правопорушення. Іншими словами, крім підстави для порушення справи про адміністративний проступок має бути ще й привід. Такими підставами слід визнати: звернення (письмові або усні) громадян;

144

повідомлення посадових осіб органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій; повідомлення засобів масової інформації; повідомлення об’єднань громадян; безпосереднє виявлення проступку уповноваженою посадовою особою.

Найважливішим документом, який складається на стадії порушення справи і попереднього з’ясування її обставин, є протокол про адміністративний проступок. Ще до складення протоколу може бути виконано ряд процесуальних дій — опитування свідків, потерпілих, застосовано заходи забезпечення провадження, тощо. Отже, протокол можна вважати процесуальним документом, який фіксує закінчення стадії порушення справи і попереднього з’ясування її обставин.

Протокол є єдиною формалізованою підставою для подальшого провадження у справі про адміністративне правопорушення. Від того, наскільки грамотно його складено, залежить правильність розгляду справи по суті і обґрунтованість прийнятого рішення. Перелік відомостей, які мають бути відображені в протоколі про адміністративне правопорушення, вказані у ст. 256 КУпАП і деталізовані в Наказі МВС України від 06.11.2015 р. № 1376 «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції»; Наказі МВС України від 06.11.2015 р. № 1377 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події», а також в Наказі МВС України від 07.11.2015 р. № 1395 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі».

Важливе значення для закріплення доказів і правильного вирішення справи часто мають різні матеріали, які додаються до протоколу.

КУпАП України (ст. 258) передбачає ряд винятків із загального правила, коли протокол про адміністративне правопорушення може не складатися. Це допускається у випадках вчинення незначних порушень загальнообов’язкових правил, за які попередження може фіксуватися, а штраф — стягуватися на місці вчинення проступку;

2) розгляд справ про адміністративні правопорушення і винесення постанови — центральна стадія провадження в справах про них, на ній вирішуються найважливіші завдання цього провадження. Головна мета діяльності суб’єктів юрисдикції на цій стадії полягає у встановленні фактичних обставин справи і юридичній оцінці діяння особи, тобто у вирішенні справи по суті.

Зазначена стадія, як свідчить аналіз відповідних положень КУпАП України, включає три етапи: 1) підготовку справи до розгляду; 2) розгляд справи; 3) прийняття по ній постанови.

145

Для розгляду справи передбачено ряд обов’язкових правил. Це перш за все дотримання положень щодо місця і строків її розгляду. Згідно із статтею 278, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:

1)чи належить до його компетенції розгляд даної справи;

2)чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

3)чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце

їїрозгляду;

4)чи витребувано необхідні додаткові матеріали;

5)чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

В разі встановлення неповноти матеріалів, поданих до розгляду, мають бути витребувані додаткові відомості та матеріали або справу повернуто за місцем складення протоколу чи інших матеріалів для усунення недоліків.

За загальним правилом (ст. 276 КУпАП), справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем їх вчинення. Із цього загального правила існує декілька винятків, коли справи можуть розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.

Після завершення підготовчого етапу починається слухання справи.

Відповідний порядок визначений статтею 279 КУпАП України. Розгляд розпочинається з представлення посадової особи, яка вирішує справу. Після цього посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду та хто притягається до адміністративної відповідальності. Всім учасникам провадження роз’яснюються їх права та обов’язки. Далі оголошується протокол про адміністративне правопорушення.

Стаття 280 КУпАП визначає перелік обставин, що підлягають з’ясуванню при розгляді справи. Це входить до обов’язків посадової особи, яка повинна з’ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Обов’язково встановлюється, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про правопорушення на розгляд трудового колективу, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стадія розгляду справи закінчується прийняттям постанови у справі про адміністративне правопорушення (Глава 23 КУпАП України).

Стаття 283 КУпАП визначає зміст постанови. Вона повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; викладення