Політичні проблеми ринку праці полягають у недосконалості трудового законодавства України. На наш погляд, для подолання кризових явищ на ринку праці в першу чергу потрібно внести зміни до низки законів України, а саме «Про професійний розвиток працівників», «Про Загальнодержавну програму розвитку трудового потенціалу України на 2009-2017 роки», «Про Концепцію державної міграційної політики України», «Про зайнятість населення» (нова редакція) тощо [13,16].
Ментальні проблеми ринку праці пов'язані в першу чергу з тим, що значна частина населення України, яка має певний рівень освіти та професійних навичок свідомо погоджується змінити місце роботи в межах своєї держави на закордонне. При цьому останнє як правило не потребує особливої кваліфікації. Таким чином, працівник втрачає свій соціальний статус, можливості зробити кар'єру за спеціальністю тощо, натомість отримує вищу заробітну плату, ніж на батьківщині.
Таким чином ми бачимо, що всі
проблеми, які характерні для ринку праці України є досить важливими і
потребують нагального вирішення.
Висновки
Думки про зайнятість почали формуватися ще за часів давніх цивілізацій. Проте, погляди про зайнятість почали набувати ознак окремої науки лише з наближенням до Новітніх часів. Питання, пов'язані з ринком праці у різні часи досліджували фізіократи, економісти соціального спрямування (ХVIII-I пол. ХІХ ст.), економісти та соціоекономікогеографи ХХ ст. На сьогоднішній день у загальному розумінні ринком праці вважається система обміну індивідуальних здібностей до праці під ринком праці на фонд життєвих цінностей, необхідних для відтворення робочої сили.
Однією з основних характеристик ринку праці являється зайнятість. На сучасному етапі розвитку ринку праці України у нашій державі поступово знижується як кількість зайнятих, так і рівень зайнятості. На наш погляд це пов'язане з демографічними, та з економічними факторами. Найвищий рівень зайнятості характерний для осіб у віці 40-49 років, досить високий він також для осіб 30-39 та 25-29 років. Дещо нижчий він для осіб 15-24 роки та 60-70 років. За гендерною ознакою майже серед усіх вікових груп рівень зайнятості чоловіків у відсотках до загальної кількості населення відповідної вікової групи вищий, ніж рівень зайнятості жінок. Рівень зайнятості в Україні за місцем проживання та віковими групами у відсотках до загальної кількості населення відповідної вікової групи вищий у сільській місцевості, у порівнянні з містами. Рівень зайнятості по території України розподілений нерівномірно. Тут є регіони, де він перевищує 63% (м. Київ) та регіони, де рівень зайнятості близько 52% (Івано-Франківська область).
З 2003 по 2008 роки в Україні спостерігалося скорочення чисельності безробітного населення. Починаючи ж з 2008 року остання знову дещо зросла, що пов'язане, на нашу думку, зі світовою економічною кризою. З 2008 року також зростає кількість безробітних, які раніше мали роботу. Серед зареєстрованих безробітних жіноче населення чисельно переважає над чоловічим. У містах зареєстровано безробітних більше, ніж у сільській місцевості. Між кількістю безробітного населення у віці 15-70 років та рівнем економічної активності чітких закономірностей не виявлено. Безробітне населення по території України розподілене нерівномірно. Найбільше його у східних областях нашої країни, у західних і південних областях кількість безробітних порівняно невелика, у північних же та центральних областях безробіття має усереднені показники.
Регіональні особливості попиту та пропозиції на ринку праці України значною мірою залежать від галузей спеціалізації областей.
Для виявлення територіальних особливостей ринку праці України ми використали 15 показників. В результаті проведення ранжування нами було виділено п'ять груп регіонів, де показники ринку праці мають суттєві відмінності. До першої з них увійшли Волинська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Черкаська та Чернігівська області; до другої - Вінницька, Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська, Кіровоградська, Львівська, Полтавська, Херсонська, Хмельницька та Чернівецька області; до третьої - Донецька, Запорізька, Київська, Луганська, Миколаївська та Одеська області; до четвертої - Автономна республіка Крим, Дніпропетровська та Харківська області; до п'ятої - міста державного підпорядкування Київ та Севастополь. Причому, чим вищий номер групи, тим краща ситуація на ринку праці.
Основними проблемами в розвитку ринку праці України є демографічні, міграційні, економічні, соціальні, політичні, ментальні тощо. Демографічні проблеми полягають у зменшенні трудових ресурсів у країні. Міграційні проблеми полягають у переїзді людей (особливо молоді) із сільської місцевості в міські населені пункти, у виїзді населення за кордон та імміграції в Україну некваліфікованої робочої сили особливо з країн Азії. Економічні проблеми полягають у низькому рівні заробітної плати в Україні та несвоєчасній її виплаті. Соціальні проблеми ринку праці проявляються в соціальній незахищеності маргінальних груп населення та молоді, ґендерній нерівності чоловіків та жінок, невідповідності наявної кваліфікації робочої сили необхідній на ринку праці, різкому перевищенні пропозиції робочої сили над попитом на неї, безробітті населення, нелегальній зайнятості тощо. Політичні проблеми ринку праці полягають у недосконалості трудового законодавства. Ментальні проблеми ринку праці полягають у бажанні населення маючи певний рівень кваліфікації в Україні, працювати за кордоном як некваліфікована робоча сила, отримуючи при цьому вищу заробітну плату, ніж на батьківщині.
Щоб зменшити негативний вплив від цих проблем органам регіональної та державної влади слід провести ряд заходів. Необхідно посилити функції державного регулювання процесів трансформації територіально-галузевої структури ринку праці на основі підтримки його оптимальної місткості та посилення соціальних гарантій зайнятості населення, а також функції органів місцевого самоврядування у реалізації завдань ефективного використання праці населення через розгалуження інфраструктури ринку праці, стимулювання роботодавців до працевлаштування населення шляхом надання їм пільгових кредитів, дотацій.
Щодо перспектив розвитку ринку праці України, то тут можна зазначити наступні: збільшення кількості фахівців з вищою освітою, що призведе до збільшення продуктивності праці, збільшення кількості трудових ресурсів за рахунок підняття пенсійного віку тощо.
економічний географічний безробіття праця
Список використаних джерел
1. Базилевич В.Д. Макроекономіка / В.Д. Базилевич, Л.О. Баластрик - К.: Атака, 2002. - 368 с.
2. Безпала О.В. Особливості розвитку ринку праці Столичного суспільно-географічного району: автореф. дис. … канд. геогр. наук: спец. 11.00.02 «Економічна та соціальна географія» / О.В. Безпала - К., 2008. - 21 с.
. Безпала О. «Ринок праці» у суспільній географії / О. Безпала //Часопис соціально-економічної географії. Випуск 1. - Харків, 2006. - С. 162-168.
. Близнюк В. Ринок праці та соціальна інфраструктура на селі: можливі перспективи розвитку / В. Близнюк // Економіка і прогнозування. - 2008. - № 1. - С. 121 - 135.
. Близнюк В.В. Ринок праці України та ризики його функціонування / В.В. Близнюк // Економіка і прогнозування. - 2008. - №1. - С. 121 - 135.
. Богиня Д.П. Основи економіки праці: Навч. посіб. / Д.П. Богиня, О.А. Грішнова. - К.: Знання-Прес, 2000. - 313с.
. Брич В.Я. Регіональний ринок праці / В.Я. Брич, І.Б Шевченко - Т.: Навчальна книга - Богдан, 2003. - 302 с.
. Буланов В.С. Некоторые методологические вопросы исследования рынка труда / В.С. Буланов // Общество и экономика. №7-8 - Москва, 1997. - С. 32-38.
. Буланов В.С. Рынок труда: структура, механизмы функционирования / В.С. Буланов // Экономическая теория и политика: микро- и макроуровень. №1 - Москва, - 1993. - С. 45-54.
. Васильченко В.С. Стан та розвиток наукового потенціалу з проблем зайнятості населення і ринку праці в Україні / В.С. Васильченко // Зайнятість та ринок праці. Випуск 3. - Київ, - 1995. - С. 55-63.
. Васильченко В.С. Ринок праці: теоретичні основи і державна практика / В.С. Васильченко, П.М. Василенко - К.: Академвидав, 2000. - 463 с.
12. Волгин А.И. Эффективность общественного производства и трудовые ресурсы. / Анатолий Иванович Волгин. Издательство стандартов, 1980 - 112 с.
13. Волкова О.В. Ринок праці / Олена Валеріївна Волкова. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 624 с.
. Ворона М. Надання рівних можливостей жінкам та чоловікам у сфері праці / М. Ворона // Україна: аспекти праці. - 2009. - №6. - С. 38 - 41.
15. Вороніна І.М. Формування територіальної системи ринку праці у нових економічних умовах (на прикладі АРК і м. Севастополь): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. географ. наук: спец. 11.00.02 «Економічна та соціальна географія» / І.М. Вороніна - О., 2000. - 21 с.
. Гнибіденко І.Ф. Ринок праці та соціальна інфраструктура на селі: можливі перспективи розвитку / І.Ф. Гнибіденко // Демографія та соціальна економіка. - 2009. - №2. - С. 79 - 89.
. Голіков А.П. Вступ до економічної і соціальної географії: підручник / А.П. Голіков, Я.Б. Олійник, А.В. Степаненко. - К.: Либідь, 1996. - 320 с.
. Голіков А.П. Словник-довідник суспільно-географічних термінів / А.П. Голіков, П.О. Черномаз, Н.А. Казакова. - Х.: ХНУ iм. В.Н. Каразiна, 2000. - 48 с.
. Демографические тетради. Институт экономики АН УССР. Сборник научных трудов. Выпуск ІІ-ІІІ - Киев, 1970. - 240с.
. Долішній М.І. Трудовий потенціал, зайнятість та ринок праці / Мар'ян Іванович Долішній. - Львів: Астролябія, 1997. - 346 с.
. Дорогунцов С.І. Розміщення продуктивних сил України : Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / С.І. Дорогунцов, Ю.І. Пітюренко, Я.Б. Олійник та ін. - К. : КНЕУ, 2000. - 364 с.
. Економічна та соціальна географія: Навчально-методичний посібник з основ наукових досліджень, виконання курсових і кваліфікаційних робіт для студентів спеціальності / [під заг. ред. К.А. Нємця]. - Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2004. - 190 с.
. Заволока Ю. Особливості суспільно-географічного дослідження безробіття / Ю.Ю. Заволока // Вісник Харківського нац. ун-тету ім. В.Н. Каразіна. Геологія - Географія - Екологія: Зб. наук. праць. - Харків: ВЦ ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2006. - №753. - С. 71 - 76.
. Заволока Ю. Проблеми і перспективи використання трудового потенціалу Харківської області. / Ю. Заволока, І. Решетов // Часопис соціально-економічної географії. Випуск 4 (1) - Харків, 2008. - С.66-70.
. Заволока Ю.Ю. Суспільно-географічні аспекти використання трудового потенціалу Харківської області: дис. канд. геогр. наук: 11.00.02 / Юлія Юріївна Заволока. - Х., 2008. - 210 с.
. Заволока Ю.Ю. Суспільно-географічні аспекти використання трудового потенціалу Харківської області: дис. … на здобуття наук. ступеня канд. геогр. наук: спец. 11.00.02 «Економічна та соціальна географія» / Ю.Ю. Заволока - К., 2008. - 20 с.
. Закон України «Про охорону праці» / Постанова ВР України № 2695-12 від 14.10.1992 р.
. Заяць Т.А. Національний ринок праці та його молодіжний сегмент: методологія, практика, перспективи розвитку: монографія / Т.А. Заяць, В.Л. Жаховська / [під ред. чл.-кор. НАН України д.е.н., проф. Б.М. Данилишина]. - К.: Фенікс, 2008. - 312 с.
. Зовнішня трудова
міграція населення України. - Український центр соціальних реформ, Державний
комітет статистики України. Звіт про результати обстеження трудової міграції. -
Київ, 2009. - 120 с.
Додаток А
Додаток Б
Таблиця Б.1. Зайняте населення за
регіонами України за 2009 р.
усього у віці 15-70 років
з них працездатного віку
тис. осіб
у %
тис. осіб
у %
Україна
20191,5
57,7
18365,0
64,7
Автономна Республіка Крим
905,7
60,0
828,4
67,7
Вінницька
693,5
56,9
614,4
63,1
Волинська
428,0
57,4
391,8
62,3
Дніпропетровська
1537,1
59,3
1437,8
68,8
Донецька
1981,3
57,3
1832,0
66,1
Житомирська
555,2
58,3
489,6
63,6
Закарпатська
524,7
56,9
488,4
62,8
Запорізька
824,2
58,6
749,9
66,5
Івано-Франківська
526,3
51,9
483,8
57,0
Київська
755,0
57,7
689,0
65,2
Кіровоградська
432,7
56,2
388,3
63,9
Луганська
1026,2
56,7
936,0
64,4
Львівська
1085,0
57,2
990,0
62,8
Миколаївська
535,2
58,2
485,0
65,3
Одеська
1040,2
56,9
950,8
64,0
Полтавська
647,1
56,7
588,2
64,7
Рівненська
461,5
55,5
424,1
60,4
Сумська
500,1
55,5
439,6
60,8
Тернопільська
422,1
52,9 57,6
Харківська
1265,6
58,5
1154,9
66,0
Херсонська
486,9
57,9
445,9
65,5
Хмельницька
579,0
58,5
514,9
64,6
Черкаська
561,7
57,3
511,0
66,0
Чернівецька
376,3
56,5
317,6
57,3
Чернігівська
479,8
58,3
418,2
64,2
м. Київ
1381,0
63,1
1252,9
69,4
м. Севастополь
180,1
61,1
162,7
69,9
Таблиця Б.2
Рівень зайнятості населення України
за статтю, місцем проживання та віковими групами за 2011 р. (% до загальної
кількості населення відповідної вікової групи)
усього
у тому числі за віковими групами
Працездатного віку
15-24
25-29
30-39
40-49
50-59
60-70
Всього
59,2
29,8
63,4
73,6
79,4
56,1
22
66,5
Жінки
54,5
37,9
81,2
82,6
80,3
69,5
27,4
63,5
Чоловіки
64,4
30,4
72,8
78,8
80
59,8
15,9
69,3
Міське населення
57,6
41,3
71,4
76,3
79,5
67,6
42,1
66,1
Сільське населення
63,0
33,9
72,4
78,1
79,8
62
24,1
67,5
Додаток В
Таблиця В.1. Безробітне населення
України (за методологією МОП) у 2000-2011 рр. [72, 73]
Безробітне населення (за методологією МОП) у
віці 15-70 років, в середньому, тис. осіб
Безробітне населення (за методологією МОП) у
працездатному віці, в середньому, тис. осіб
Безробітне населення працездатного віку
зареєстроване в державній службі зайнятості, в середньому, тис. осіб
2000
2655,8
2 630,0
1 178,7
2001
2455,0
2 440,3
1 063,2
2002
2140,7
2 128,6
1 028,1
2003
2008,0
1994,0
1024,2
2004
1906,7
1888,2
975,5
2005
1600,8
1595,2
891,9
2006
1515,0
1513,7
784,5
2007
1417,6
1416,7
673,1
2008
1425,1
1424,0
596,0
2009
1958,8
1956,6
693,1
2010
1785,6
1 784,2
452,1
2011
1732,7
1 731,7
505,3
Таблиця В.2. Безробітне населення
України (за методологією МОП) за станом пошуку роботи у 2003-2009 рр. (у
середньому за період)
Безробітне населення, яке раніше мало роботу,
тис. осіб
Безробітне населення, яке шукало роботу,
намагалося організувати власну справу, тис. осіб
2000
2 115,7
2 176,3
2001
1 974,0
2 296,2
2002
1 743,6
2 052,9
2003
1667,0
1915,8
2004
1439,7
1808,6
2005
1234,6
1523,5
2006
1182,1
1443,8
2007
1089,8
1362,6
2008
1112,5
1347,9
2009
1615,2
1896,6
2010
1 409,3
1 711,8
2011
1 319,2
1 674,4
Таблиця В.3. Кількість
зареєстрованих безробітних в Україні за статтю та місцем проживання у 2011 році
(на кінець звітного періоду, тис. осіб)
Січень
Лютий
Березень
Квітень
Травень
Червень
Липень
Серпень
Вересень
Жовтень
Листопад
Грудень
Всього
900,6
906,1
879,0
808,8
736,3
658,5
606,9
569,6
542,7
508,4
512,2
531,6
Жінки
485,2
485,8
475,5
443,7
404,4
362,8
338,1
320,0
307,0
294,3
290,4
286,9
Чоловіки
415,4
420,3
403,5
365,1
331,9
295,7
268,8
249,6
235,7
214,1
221,8
244,7
Міське населення
463,9
487,9
488,7
466,5
436,4
404,1
383,5
363,7
350,7
333,1
324,7
319,8
Сільське населення
436,7
418,2
390,3
342,3
299,9
254,4
223,4
205,9
192,0
175,3
187,5
211,8
Таблиця В.4. Безробітне населення та
рівень економічної активності (за методологією МОП) за регіонами України у 2009
році
Безробітне населення у віці 15-70 років, тис.
осіб
Рівень економічної активності населення у віці
15 - 70 років, %
Україна
1958,8
63,3
Автономна Республіка Крим
66,5
64,4
Вінницька
82,6
63,6
Волинська
44,5
63,4
Дніпропетровська
129,4
64,2
Донецька
205,6
63,2
Житомирська
66,6
65,3
Закарпатська
57,9
63,2
Запорізька
73,0
63,8
Івано-Франківська
51,8
57,0
Київська
66,2
62,8
Кіровоградська
47,6
62,4
Луганська
85,4
61,5
Львівська
100,5
62,5
Миколаївська
54,8
64,2
Одеська
75,3
61,0
Полтавська
73,9
63,2
Рівненська
66,9
63,5
Сумська
62,2
62,5
Тернопільська
53,8
59,6
Харківська
105,5
63,3
Херсонська
51,1
64,0
Хмельницька
61,1
64,6
Черкаська
68,1
64,3
Чернівецька
38,9
62,3
Чернігівська
60,2
65,6
м. Київ
96,5 м. Севастополь
12,9
65,4
Додаток Д
Таблиця Д.1. Статистичні дані, що
характеризують ринок праці України за 2009 рік [52,72,73]
Рівень працевлаштування, %
кількість фізичних осіб на 10 000 населення,
одиниць
кількість юридичних осіб на 10 000 населення,
одиниць
рівень прийому робочої сили, % до
середньооблікової кількості штатних працівників
рівень вибуття робочої сили, % до
середньооблікової кількості штатних працівників
підготовка кадрів, навчено новим професіям, у
% до загальної кількості працівників
підвищення кваліфікації кадрів, навчено у % до
загальної кількості працівників
Автономна
Республіка Крим
36
692
212
30,7
36,7
2
8,6
Вінницька
33,5
674
82
23,6
28,1
2
6,6
Волинська
36,3
515
103
21,3
27
0,8
6,7
Дніпропетровська
25,9
643
230
21,8
28,3
2,8
11
Донецька
27,8
537
145
22,8
29,6
3
10,4
Житомирська
30,8
580
128
21,9
27,5
1,3
6,5
Закарпатська
35,5
482
119
20,3
24,4
2,9
5,8
Запорізька
25,9
716
212
18,8
25,2
2,5
11,2
Івано-Франківська
33,5
565
159
16,2
22,6
1,3
9,2
Київська
28,1
709
212
23,8
29,7
2,5
6,4
Кіровоградська
36,7
488
178
23,3
27,8
1,9
9,5
Луганська
37,6
702
137
18,9
25
3,3
8,8
Львівська
33,2
769
169
16,5
21,9
0,9
6,7
Миколаївська
38,2
738
248
25,3
30,6
1,5
7,4
Одеська
30,3
832
239
23,7
29,4
1,6
6,1
Полтавська
32,5
636
127
25
30
1,9
10,2
Рівненська
32,8
493
114
18,6
24,4
1,3
8,2
Сумська
27,6
587
152
20,1
25,9
2,2
8,2
Тернопільська
32,9
531
106
20,7
25
1,5
6,3
Харківська
34,2
770
197
22,7
28,6
1,5
8,8
Херсонська
32,7
713
199
26,2
32,1
1,8
8,1
Хмельницька
39,2
574
130
20,7
25,5
1,5
8,7
Черкаська
31,9
508
113
25,7
31,3
1,4
6
Чернівецька
25
788
147
22,6
27,2
1,2
6,7
Чернігівська
28
494
105
21,2
26,9
0,9
6,6
м.
Київ
59,2
872
797
26,2
35,2
1
6,6
м.
Севастополь
37,3
841
347
25,4
32,3
1,1
6,5
Додаток Е
Таблиця Е.1. Групування регіонів
України за методом ранжування
Територіально-адміністративна одиниця
Сума рангів
м. Київ
90
м. Севастополь
111
АР Крим
138
Дніпропетровська область
150
Харківська область
153
Миколаївська область
161
Луганська область
174
Запорізька область
181
Донецька область
184
Київська область
185
Одеська область
185
Херсонська область
193
Львівська область
208
Хмельницька область
218
Закарпатська область
224
Чернівецька область
231
Полтавська область
237
Івано-Франківська область
244
Житомирська область
250
Вінницька область
252
Кіровоградська область
255
Волинська область
264
Сумська область
264
Рівненська область
272
Тернопільська область
276
Чернігівська область
278
Черкаська область
287