Материал: Географія ринку праці в Україні

Рівень зайнятості в Україні за віковими групами відрізняється також за ґендерною ознакою (рис. 2.3). Так, майже серед усіх вікових груп (окрім 40-49 років, тут спостерігається майже рівні показники) рівень зайнятості чоловіків у відсотках до загальної кількості населення відповідної вікової групи вищий, ніж рівень зайнятості жінок. На наш погляд, це можна пояснити тим, що в Україні переважає жіноче населення за рахунок чого і збільшується відсоток зайнятості чоловіків, а також тим, що чоловікам потрібно годувати сім'ю. Якщо ж розглядати диспропорцію у рівні зайнятості чоловіків та жінок по різних вікових групах, то можна виявити цікаві особливості. Так у віці 15-24 та 25-29 років відсоток зайнятості жінок значно нижчий, ніж чоловіків, що пояснюється тимчасовим випадання жінок із категорії зайнятих за рахунок виходу в декретні відпустки. У віковій когорті 30-39 років переважання частки чоловіків зумовлене тим, що вони швидше роблять кар'єру. У віковій групі 40-49 років рівної зайнятості жінок і чоловіків пояснюється, на наш погляд, досить високою смертністю чоловічого населення саме зазначеної вікової групи. Значне переважання рівня зайнятості чоловічого населення у віці 50-59 років пояснюється тим, що в цей період жінки йдуть на пенсію [72, 73].

Рис. 2.3. Рівень зайнятості в Україні за статтю та віковими групами у відсотках до загальної кількості населення відповідної вікової групи за 2011 р.

Розглянемо також рівень зайнятості в Україні за місцем проживання та віковими групами у відсотках до загальної кількості населення відповідної вікової групи (рис. 2.4). Тут можна спостерігати таку тенденцію, що для вікових груп 25-29 років, 30-39 років та 40-49 років рівень зайнятості населення за віковими групами в залежності від місця проживання майже не відрізняється. Натомість у вікових групах 15-24 роки, 50-59 та 60-70 років існують суттєві відмінності (рівень зайнятості у сільській місцевості вищий, ніж у містах). У першому випадку це можна пояснити тим, що молоді люди з сільської місцевості не завжди прагнуть здобути вищу освіту, натомість вони вступають до вищих навчальних закладів І - ІІ рівнів акредитації і через два-три роки навчання вже мають робітничу професію, які, до речі, на сьогоднішній день користуються попитом на ринку праці. Хоча, останнім часом відбувається підвищений інтерес молоді з сільської місцевості до вищих навчальних закладів ІІІ - ІV рівнів акредитації [52].

Рис. 2.4. Рівень зайнятості в Україні за місцем проживання та віковими групами у відсотках до загальної кількості населення відповідної вікової групи за 2011 р. (побудовано автором за даними [72, 73])

Зниження рівнів зайнятості населення спостерігалось у всіх регіонах країни. Найбільше зменшення зазначеного показника зафіксовано у Сумській (на 3,9 %), Донецькій (на 3,4 %), Закарпатській (на 3,0 %) областях. На наш погляд, це пов'язане зі світовою економічною кризою. Найвищий рівень зайнятості у 2011 р. був у м. Києві (63,1%) та м. Севастополі (61,1%), а найнижчий - у Івано-Франківській (51,9%) та Тернопільській (52,9%) областях (рис. 2.5) [72]. В цілому ж якщо розглянути рівень зайнятості населення в територіальному аспекті, то можна сказати, що в Україні він досить нерівномірний (рис. 2.5). Це пояснюється різною господарською спеціалізацією регіонів України.

Серед зайнятого населення віком 15-70 років, кожен п'ятий працівник був зайнятий у сільському господарстві або промисловості, шостий - в торгівлі.

Рис. 2.5. Рівень зайнятості населення за регіонами України у 2011 році

Зменшення кількості зайнятих у 2011 р. порівняно з 2010 р. найбільше відбулося у виробничих видах діяльності: у промисловості (на 29,4%), будівництві (на 16,4%), сільському господарстві (на 16,3%). Водночас збільшення обсягів зайнятості було зафіксоване у діяльності транспорту та зв’язку, охороні здоров’я, операціях з нерухомим майном, діяльності домашніх господарств та інших видах економічної діяльності [72].

У структурі зайнятих зменшилась питома вага найманих працівників, водночас збільшилась частка працюючих у секторі самостійної зайнятості.

.2 Стан безробіття населення в Україні

Ще однією важливою складовою ринку праці є безробіття населення. Останнє одночасно є зворотнім боком зайнятості та значною соціально-економічною проблемою, тому, дослідження його особливостей і аналіз існуючих тенденцій є актуальними, а особливо для ринку праці.

З 2003 по 2008 роки в Україні в цілому спостерігалася тенденція до зменшення чисельності безробітних (рис. 2.6). На наш погляд, це пов'язано з покращенням економічного розвитку України у порівнянні з економічною кризою 90-х років. З 2008 року навпаки розпочинається інтенсивне зростання безробіття як у віці 15-70, у працездатному віці, так і безробіття населення працездатного віку зареєстрованого в державній службі зайнятості. На наш погляд, це пов'язано зі світовою економічною кризою, яка почалася у 2008 році. З рис. 2.6 також видно, що в державній службі зайнятості зареєстрована досить незначна кількість безробітних працездатного віку. Причинами цьому можуть бути зростання неофіційної зайнятості, самостійний пошук роботи через те, що службою зайнятості пропонуються низькооплачувані вакансії тощо [72, 73].

Рис. 2.6. Динаміка чисельності безробітного населення (за методологією МОП) у 2000-2011 рр.(побудовано автором за даними [72, 73])

Проаналізувавши динаміку безробітного населення (за методологією МОП) за станом пошуку роботи у 2000-2011 рр. (рис. 2.7) можна зробити висновок, що до 2008 року зменшувалась кількість безробітних, які раніше мали роботу. У 2009 ж році їх кількість навпаки зросла, але поступово почала також падати. На наш погляд, це пов'язано з тим, що під час світової економічної кризи значна кількість людей втратили робочі місця. Така ж тенденція характерна і для динаміки безробітного населення, яке шукало роботу, намагалося організувати власну справу. Причинами цьому могли бути бажання населення відкрити власну справу через втрату роботи, бажання зайнятися бізнесом через неможливість знайти роботу за спеціальністю під час світової економічної кризи, соціальна незахищеність молоді з вищою освітою (деякі молоді люди відкривають власну справу для отримання досвіду роботи за вакансією певного рівня, щоб у подальшому мати змогу працювати у престижній організації та отримувати високу заробітну плату), можливість отримати одноразову грошову допомогу для відкриття власної справи тощо [23, 72, 73].

Рис. 2.7. Динаміка чисельності безробітного населення (за методологією МОП) за тривалістю пошуку роботи у 2000-2011 рр.

Проаналізувавши кількість зареєстрованих безробітних за статтю у 2011 році (рис. 2.8) можна зробити висновки, що за цим показником жіноче населення переважає над чоловічим. Це пояснюється тим, що жінки більш активні на ринку праці, ніж чоловіки. Ще жінки мобільніші, тобто швидше пристосовуються до нових умов життя, швидше перекваліфіковуються, ніж чоловіки, а тому частіше можуть змінювати місце роботи. Таку тенденцію можна пояснити також тим, що чоловікам необхідно годувати сім'ю, а тому вони не так часто змінюють місце роботи та меншою моральною стійкістю останніх, тобто чоловікові морально складніше, ніж жінці після звільнення знову вдатися до пошуку роботи.

Рис. 2.8. Кількість зареєстрованих безробітних за статтю та місцем проживання у 2011 році (на кінець звітного періоду, тис. осіб)

Що ж стосується кількості зареєстрованих безробітних за місцем проживання у 2011 році, то тут міське населення переважає над сільським. Це пов'язане з тим, що в Україні у міських поселеннях проживає населення більше, ніж у сільській місцевості, а тому і безробітних там більше. В цілому протягом 2011 року спостерігається зменшення кількості зареєстрованих безробітних за статтю та віком. Найбільш інтенсивно кількість безробітних зменшується у першій половині року, далі з липня по жовтень вона залишається більш менш стабільною і починаючи з жовтня знову зростає. На наш погляд, це можна пояснити зростанням зайнятості в сезонних роботах (зборі врожаю, курортно-рекреаційній сфері тощо) у теплу пору року.

Аналізуючи картосхему «Безробітне населення та рівень економічної активності (за методологією МОП) за регіонами України у 2011 році» (рис. 2.9) можна зробити висновок, що між кількістю безробітного населення у віці 15-70 років та рівнем економічної активності чітких закономірностей не виявлено.

Рис. 2.9. Безробітне населення та рівень економічної активності (за методологією МОП) за регіонами України у 2011 р.

Щодо кількості безробітних у віці 15-70 років (додаток В), то найбільша вона у східних областях (Донецькій, Дніпропетровській, Харківській, Луганській). Це пояснюється тим, що саме на ці області припадає найбільша кількість населення України, до того ж тут через високий рівень урбанізації більша частина населення проживає в містах. У західних та південних регіонах нашої країни кількість безробітних у віці від 15 до 70 років за методологією МОП порівняно невелика. Вища вона у Львівській, Одеській та Вінницькій областях, а також Автономній Республіці Крим. На наш погляд це можна пояснити значною кількістю населення регіонів у перших двох випадках, скороченням у зв'язку з економічною кризою посівних площ цукрового буряку, що являється культурою спеціалізації у Вінницькій області (як наслідок, зменшується кількість зайнятих у сільському господарстві, а кількість безробітних зростає) та сезонним характером курортного господарства в Криму. У центральних та північних областях спостерігається середня кількість безробітних у порівнянні з іншими регіонами України. Це, на наш погляд, пов'язано з близькістю столиці. У Києві ж та Київській області досить висока кількість безробітних пояснюється значною чисельністю тут населення [23, 72].

.3 Особливості територіальної організації ринку праці України

Рівень розвитку різних регіонів України досить суттєво відрізняється. Це в свою чергу здійснює значний вплив на ситуацію, що склалася на регіональних ринках праці.

Проаналізувавши показники, що характеризують ринок праці держави, згрупуємо райони з подібною ситуацією методом рангів (рис. 2.10).

Рис. 2.10. Групування регіонів України за показниками ринку праці методом рангів (побудовано автором за даними [52, 72, 73])

Для проведення групування регіонів України нами були використані наступні показники ринку праці: рівень працевлаштування, %; кількість фізичних осіб на 10 000 населення, одиниць; кількість юридичних осіб на 10 000 населення, одиниць; рівень прийому робочої сили, % до середньооблікової кількості штатних працівників; рівень вибуття робочої сили, % до середньооблікової кількості штатних працівників; підготовка кадрів, навчено новим професіям, у % до загальної кількості працівників; підвищення кваліфікації кадрів, навчено у % до загальної кількості працівників; рівень вимушеної неповної зайнятості, працювали в режимі неповного робочого дня (тижня), у % до середньооблікової кількості штатних працівників; густота населення, осіб/км²; питома вага населення в працездатному віці, %; рівень економічної активності населення, %; рівень зайнятості населення, %; рівень безробіття населення, %; навантаження на одне вільне робоче місце, осіб; середня номінальна заробітна плата, грн. (Додаток Д, Е) [52, 72, 73].

За результатами групування регіонів України методом рангів автором було виділено п'ять груп районів за показниками ринку праці (рис. 2.11).

Рис. 2.11. Групування регіонів України за показниками ринку праці методом рангів (побудовано автором за даними [52, 72, 73])

До першої групи потрапили Волинська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Черкаська та Чернігівська області. В цілому для неї характерні досить низькі показники кількості фізичних осіб на 10 000 населення, кількості юридичних осіб на 10 000 населення, підготовки кадрів, частки навчених новим професіям до загальної кількості працівників, рівня безробіття населення. Для групи характерні нижчі за середні густота населення, питома вага населення в працездатному віці, навантаження на одне вільне робоче місце, середня номінальна заробітна плата. В той же час близькими до середніх є показники рівня працевлаштування, рівня прийому робочої сили до середньооблікової кількості штатних працівників, рівня вибуття робочої сили до середньооблікової кількості штатних працівників, підвищення кваліфікації кадрів, навчено до загальної кількості працівників, рівня вимушеної неповної зайнятості, рівня економічної активності населення, рівень зайнятості населення. Виняток за більшістю показників становить Сумська область, проте за сумарним рейтингом вона входить саме до цієї групи. Такі показники свідчать про невисокий рівень розвитку ринку праці в даній групі. На наш погляд, органам місцевої влади необхідно звернути посилену увагу на регулювання ринку праці даних регіонів, адже в подальшому ситуація може погіршуватися [52, 72, 73].

До другої групи увійшли Вінницька, Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська, Кіровоградська, Львівська, Полтавська, Херсонська, Хмельницька, Чернівецька області. В цілому для даної групи характерні усереднені показники ринку праці, зазначені вище. Винятками за більшістю показників є Закарпатська, Кіровоградська, Херсонська області. Для Херсонської області показники ринку праці мають переважно вищі за середні значення, для Кіровоградської - нижчі за середні, а для Закарпатської чіткої тенденції автором не виявлено. Хоча дана група в цілому характеризується усередненими показниками ринку праці, проте в окремих областях деякі з них мають суттєві відмінності. Так, наприклад, у Вінницькій та Житомирській областях досить високі показники рівня безробіття, натомість для Львівської області останній відносно низький; для Вінницької, Житомирської, Херсонської та Хмельницької характерна відносно невисока заробітна плата, проте, у тій же Вінницькій області спостерігаються досить високі показники підготовки кадрів тощо. На нашу думку, дана група являється перехідним типом між першою та третьою, а тому Вінницька, Житомирська та Кіровоградська області скоро можуть опинитися в першій групі, в той же час Львівська та Херсонська області у найближчому майбутньому можуть опинитися в третій групі. Ми вважаємо, що тут місцевій владі найбільшу увагу потрібно приділяти покращенню тих показників, які мають значення гірші за середні. Так, для Вінницької області це перш за все кількість юридичних осіб на 10 000 населення, питома вага населення в працездатному віці, рівень безробіття населення, навантаження на одне вільне робоче місце, середня номінальна заробітна плата; для Житомирської - підвищення кваліфікації кадрів до загальної кількості працівників, густота населення, питома вага населення в працездатному віці, рівень безробіття населення, середня номінальна заробітна плата; для Закарпатської - кількість фізичних осіб на 10 000 населення, кількість юридичних осіб на 10 000 населення, рівень прийому робочої сили до середньооблікової кількості штатних працівників, підвищення кваліфікації кадрів до загальної кількості працівників; для Івано-Франківської - рівень прийому робочої сили до середньооблікової кількості штатних працівників, рівень економічної активності населення, рівень зайнятості населення, навантаження на одне вільне робоче місце; для Кіровоградської - кількість фізичних осіб на 10 000 населення, густота населення, питома вага населення в працездатному віці, рівень економічної активності населення, рівень зайнятості населення, навантаження на одне вільне робоче місце; для Львівської - рівень прийому робочої сили до середньооблікової кількості штатних працівників, підготовка кадрів до загальної кількості працівників, рівень вимушеної неповної зайнятості до середньооблікової кількості штатних працівників; для Полтавської - рівень вибуття робочої сили до середньооблікової кількості штатних працівників, рівень вимушеної неповної зайнятості до середньооблікової кількості штатних працівників, рівень зайнятості населення; для Хмельницької - питома вага населення в працездатному віці, навантаження на одне вільне робоче місце, середня номінальна заробітна плата; для Херсонської - рівень вибуття робочої сили до середньооблікової кількості штатних працівників, густота населення та середня номінальна заробітна плата; для Чернівецької - рівень працевлаштування, підготовка кадрів % до загальної кількості працівників, рівень економічної активності населення, рівень зайнятості населення [52, 72, 73].