Материал: Физиология методички

9.8. КОНТРОЛЬ ЗАСВОЄННЯ МОДУЛЯ З ФІЗІОЛОГІЇ ВІСЦЕРАЛЬНИХ СИСТЕМ: КРОВІ, КРОВООБІГУ, ДИХАННЯ

Мотиваційна характеристика теми. Конт-

роль знань і практичних навичок методів дослі- дження системи крові, серцево-судинної та систе- ми дихання, використання яких є необхідною умовою для практичної роботи лікаря під час діа- гностики і лікування в клініці.

Мета заняття. Контроль знань:

1.Основних процесів, що лежать в основі функціональної активності органів системи крові, серцево-судинної системи та дихання, і механіз- ми їх регуляції.

2.Методик дослідження функціональних станів системи крові, серцево-судинної та систе- ми дихання, їх клінічного застосування.

Перелік питань до підготовки з модульного контролю № 2

Фізіологія крові:

1.Загальна характеристика системи крові, склад і функції крові.

2.Поняття про гемостаз, механізми гемостазу та його регуляції.

3.Електроліти плазми крові, їх кількість. Ос- мотичний тиск крові, його величина і механізми його регуляції.

4.Білки плазми крові, їх функції, значення для ШОЕ.

5.Онкотичний тиск плазми крові, його вели- чина і значення.

6.Кислотно-основна рівновага крові, роль буферних систем крові у підтримці її постійності.

7.Ацидоз і алкалоз, їх види за природою і ме- ханізмами виникнення.

8.Еритроцити, їх будова, хімічний склад, властивості та функції. Регуляція еритропоезу.

9.Гемоглобін, його будова, різновиди, види сполук, їх фізіологічна роль.

10.Лейкоцити, їх будова, властивості, види і функції. Регуляція лейкопоезу. Фізіологічний лей- коцитоз.

11.Вікові зміни вмісту Ер, Hb і лейкоцитів у крові (у дітей різного віку, літніх і старих людей).

12.Тромбоцити, їх будова і властивості, фізіо- логічна роль, кількісний вміст у крові.

13.Судинно-тромбоцитарний гемостаз, його механізми і фізіологічне значення.

14.Коагуляційний гемостаз, його механізми і фізіологічне значення.

15.Коагулянти, антикоагулянти, фактори фібринолізу. Їх фізіологічне значення.

16.Фізіологічна характеристика системи АВ0 крові. Умови сумісності крові донора і реципієн- та.

17.Проби перед переливанням крові.

18.Фізіологічна характеристика резус-систе- ми крові. Значення резус-належності при перели- ванні крові та при вагітності.

Фізіологія системи кровообігу:

1.Загальна характеристика системи кровообігу.

2.Фактори, які забезпечують рух крові суди- нами, його спрямованість і безперервність.

3.Автоматія серця. Мембранна природа авто-

матії.

4.Градієнт автоматії.

5.Потенціал дії атипових кардіоміоцитів си- ноатріального вузла, графічне зображення, меха- нізми виникнення, фізіологічна роль.

6.Провідна система серця. Послідовність і швидкість проведення збудження серцевими во- локнами.

7.Потенціал дії типових кардіоміоцитів шлу- ночків, механізм його виникнення, графічне зоб- раження, фізіологічна роль.

8.Співвідношення за часом МПД і одиночно- го скорочення міокарда.

9.Періоди рефрактерності під час розвитку МПД типових кардіоміоцитів, їх значення.

10.Сполучення збудження і скорочення в міо- карді. Роль іонів Са2+.

11.Механізми скорочення і розслаблення міо- карда.

12.Векторна теорія формування ЕКГ. Елек- трокардіографічні відведення.

13.Походження зубців, сегментів, інтервалів ЕКГ, їх параметри. Намалювати ЕКГ у II стан- дартному відведенні.

14.Серцевий цикл, його фази, їх фізіологічна

роль.

15.Роль клапанів серця.

16.Тони серця, механізм їх походження. Відмінності I і II тонів.

17.ФКГ, її аналіз.

18.Артеріальний пульс. Його походження. СФГ, її графічне зображення і аналіз.

19.Міогенні механізми регуляції діяльності серця (закон Франка — Старлінга, ефект Анре- па).

20.Характер і механізми впливів симпатич- них нервів на діяльність серця.

21.Роль симпатичних рефлексів у регуляції серцевої діяльності.

22.Характер і механізми впливів парасимпа- тичних нервів на діяльність серця.

23.Роль парасимпатичних рефлексів у регу- ляції серцевої діяльності.

24.Гуморальна регуляція діяльності серця. Залежність діяльності серця від іонного складу крові.

25.Особливості структури і функції судин різних відділів кровоносної системи.

26.Венозне повернення крові до серця, його механізми, фактори, що впливають на його ве- личину.

27.Основний закон гемодинаміки.

28.Значення в’язкості крові для кровообігу. Фактори, що впливають на в’язкість крові.

29.Лінійна і об’ємна швидкість кровотоку в різних відділах судинного русла, її параметри. Фактори, що впливають на величину швидкості.

30.Кров’яний тиск і його величина у різних відділах судинного русла.

Глава 10. ЕНЕРГЕТИЧНИЙ

ОБМІН

Конкретні цілі:

1.Робити висновки про інтенсивність метабо- лізму на основі аналізу енергетичних витрат, що характеризують основний обмін.

2.Робити висновки про рівень окиснення білків, жирів, вуглеводів у процесі метаболізму на основі дихального коефіцієнта.

3.Робити висновки про механізми регуляції інтенсивності метаболізму на основі аналізу по- казників основного обміну людини.

4.Робити висновки про добові енергетичні витрати людей різних професій.

5.Пояснювати відповідність їх харчових ра- ціонів потребам у білках, жирах, вуглеводах.

6.Аналізувати вікові зміни енергетичних ви- трат організму і їх регуляцію.

7.Пояснювати фізіологічні основи методів прямої та непрямої калориметрії.

10.1. ЕНЕРГЕТИЧНИЙ І ОСНОВНИЙ ОБМІН.

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Мотиваційна характеристика теми. Знання процесів метаболізму і методів його визначення необхідне для розуміння єдності та врівноваже- ності анаболічних і катаболічних процесів у організмі людини й оцінки функціонального ста- ну організму.

Мета заняття. Знати:

1.Суть обміну речовин і енергії та їх зміни за умов різних функціональних станів.

2.Методи дослідження метаболічних процесів організму людини.

Питання до усного і тестового контролю:

1.Джерела і шляхи використання енергії в організмі людини.

2.Методи визначення енерговитрат людини. Дихальний коефіцієнт.

3.Основний обмін і умови його визначення. Фактори, що впливають на його величину.

4. Робочий обмін, його визначення і фізіоло- гічне значення.

Питання до письмової відповіді:

1.Перелічіть види і методи визначення енерго- витрат організму.

2.Поясніть, що таке білковий мінімум і опти-

мум.

3.Укажіть, у яких випадках і чому дихальний коефіцієнт буває більше 1 і менше 0,7.

4.Поясніть, що таке калориметричний екві- валент кисню і як він змінюється за умов окис- нення білків, жирів і вуглеводів.

5.Перерахуйте добові норми енерговитрат за умов різних видів діяльності.

6.Перерахуйте процеси в організмі, на які витрачається енергія основного обміну, і факто- ри, що впливають на показники величин основ- ного обміну.

7.Перерахуйте методи визначення фактично- го і належного основного обміну.

Програма практичної роботи на занятті:

1.Дослідження стану обміну речовин людини за аналізом індексу маси тіла.

2.Визначення енерговитрат організму у стані спокою методом непрямої калориметрії.

3.Визначення енерговитрат людини за умов фізичного навантаження.

4.Визначення основного обміну за допомогою метатестів (метод неповного газового обміну).

5.Визначення відсотка відхилення основного обміну (за допомогою метатесту-1).

6.Визначення належної величини основного обміну за площею поверхні тіла.

7.Розрахунок відсоткового відхилення основ- ного обміну за формулами та номограмами.

Методика дослідження стану обміну речовин людини за аналізом індексу маси тіла

Надлишкова маса тіла — один із факторів ризику для здоров’я. Інтенсивність цього факто- ра зростає від 4 % при задовільній адаптації до 52 % — при незадовільній. Надлишкова маса зазвичай є наслідком ожиріння. Найчастішим діагностичним критерієм ожиріння є надлишок загальної маси тіла по відношенню до норми, встановленої статистично. Середньостатистич- ний показник розраховується за формулою Кет-

ле (індекс Кетле), який визначається з урахуван- ням конституції людини (нормостенічна, астеніч- на і гіперстенічна). Підрахунок індексу маси тіла

— відношення маси тіла (кг) до зросту (м), зве- деного в квадрат.

Для роботи необхідні: ваги, ростомір, кальку-

лятор.

Об’єкт дослідження — людина.

Проведення роботи. В обстежуваного визна- чають масу тіла і його зріст. Розраховують індекс маси тіла (ІМТ) за формулою:

ІМТ = М/Р2 (кг/м2),

де М — маса тіла, кг; Р2 — зріст (м), зведений у квадрат.

Результати роботи та їх оформлення. За-

несіть отримані результати в табл. 10.1. Зробіть висновок про стан ІМТ обстежуваного. Дайте відповідь на питання: чому надлишкова маса організму є фактором ризику серцево-судинних та інших захворювань.

Методика визначення енерговитрат організму

устані спокою методом непрямої калориметрії

Уфізіологічних і клінічних дослідах для ви- значення витрати енергії використовують по- рівняно простий метод непрямої калориметрії, за допомогою якого витрату енергії визначають побічно за об’ємом виділеної за цей час вуглекис- лоти. Визначення витрати енергії за газообміном можливе через те, що основний процес вивільнен- ня енергії — це процес окиснення поглиненого людиною О2, який окиснює органічні речовини

—білки, жири, вуглеводи, у результаті чого ви- вільняється певна кількість тепла, а самі речови- ни розпадаються до своїх кінцевих продуктів:

СО2 і Н2О. Визначають енерговитрати методом непрямої калориметрії за допомогою мішка Дуг- ласа для збирання видихуваного повітря за пев- ний час, газоаналізатора Орса — Фішера для ви- значення газового складу видихуваного повітря та газового лічильника для визначення ХОД.

Для роботи потрібні: дані газового складу видихуваного повітря досліджуваного, таблиці для розрахунків калоричного коефіцієнта кисню.

Об’єкт дослідження — людина. Проведення роботи:

1. Визначення ХОД за допомогою мішка Дугласа.

Необхідно привести ХОД до нормальних умов (t = 0 °С, тиск 760 мм рт. ст.), щоб мати мож- ливість порівняти дані, отримані у різний час у того ж самого досліджуваного, або у різних людей. Приведення до норми проводиться за спеціальни-

ми формулами або за допомогою таблиць. Для даного практичного заняття умовно приймають, що ХОД приведений до нормальних умов.

2.Визначення газового складу видихуваного повітря за допомогою газоаналізатора Орса —

Фішера або Холдена. Відсоток вмісту СО2 визна- чають за допомогою 20–30%-го розчину КОН, а

О2 — за допомогою мідно-аміачного розчину шляхом поглинання цих газів вищевказаними розчинами.

Прилад Орса — Фішера складається з вимі- рювальної бюретки (трубки) на 10 мл, яка через систему Т-подібних кранів може сполучатися з атмосферою та поглинальними ємностями. Дослі- джуваний газ за допомогою напірної посудини послідовно приводиться (15–20 качань на одне

визначення) у сполучення з поглиначами СО2 та О2, у результаті чого об’єм досліджуваного газу зменшується. Різниця об’ємів у першому випад-

ку дає відсоток вмісту СО2, а у другому — відсо- ток вмісту О2.

3.Визначення дихального коефіцієнта (ДК) та розрахунок енерговитрат за даними ДК. Умо-

ви завдання: ХОД = 7 л/хв (приведено до нор- мальних умов). У газоаналізаторі Орса — Фіше- ра знаходиться 100 мл видихуваного повітря, взя-

того з мішка Дугласа. Після поглинання СО2 у бюретці залишилося 96,5 мл газу, після погли-

нання О2 — 79,5 мл газу. Розрахунки:

1.Визначення вмісту СО2 (мл) у видихувано-

му повітрі: 100 – 96,5 = 3,5 мл, тобто 3,5 %.

2.Визначення кількості СО2 (мл), виділеного організмом у кожних 100 мл видихуваного повітря:

3,50 – 0,03 (склад вдихуваного повітря) = 3,47 мл СО2.

3. Розрахунок об’єму СО2 (мл), який був ви- дихнутий за 1 хв досліду, тобто ХОД:

3,47 · 10 · 7 = 242,9 мл СО2.

4.Визначення кількості поглиненого О2 у 100 мл видихуваного повітря: 96,5 – 79,5 = 17 мл, тобто

17 %.

5.Визначення кількості поглиненого О2 (мл)

зкожних 100 мл повітря: 21 – 17 = 4 мл О2.

6.Визначення об’єму О2 (мл), поглиненого за

1 хв досліду: 4 · 10 · 7 = 280 мл О2.

7.Визначення ДК: 242,9 : 280 мл = 0,86.

8.Відповідному ДК знаходимо за таблицею

калоричний коефіцієнт О2 (1 мл). Він дорівнює 4,9 ккал. У нас витрачений не 1 л О2, а тільки

280 мл. Отже, 1000 мл — 4,9 ккал; 280 мл — х ккал, де х = 1,38 ккал. Таким чином, енерго- витрати за 1 год становлять: 1,38 · 60 = 82,8 ккал.

За добу: 82,8 · 24 = 1987,2 ккал.

Оформлення результатів та їх оцінка. Отри-

мані результати занотувати у протокол, порівня- ти з належними та зробити висновок.

Методика визначення енерговитрат людини за умов фізичного навантаження

Для роботи потрібні: дані газового складу видихуваного повітря досліджуваного, таблиці для розрахунків калоричного коефіцієнта кисню.

Об’єкт дослідження — людина.