Система оподаткування Великобританії включає в себе загальнодержавні та місцеві податки. Система оподаткування Великобританії включає в себе загальнодержавні та місцеві податки. В даний час прогресивна ставка може бути в розмірі 20,23 або 40%. Непрямі податки являють собою акцизи, митні збори, ПДВ, збори з грального бізнесу. Значним у Великобританії є податок на прибуток корпорації -30%. В цілому, в 2011 р. були збільшені ставки практично по всіх податках (ПДВ збільшився з 17% до 20%, зросли акцизні збори). Це було зроблено для залучення до бюджету додаткових коштів, покликаних скоротити дефіцит.[10]
У Великобританії існують види державних підприємств: державні корпорації, змішані підприємства та відомчі підприємства. Найвагоміше значення мають корпорації, що зосереджені на національних галузях промисловості. Останнім часом мали місце процеси, пов’язані з приватизацією окремих державних підприємств, що збільшило надходження до бюджету.
Банки Великобританії поділяються на універсальні та спеціалізовані. Також у Великобританії здійснює свою діяльність велика кількість іноземних банків, що пов’язана в основному з міжнародними операціями. В залежності від напрямів діяльності англійські банки поділяються на комерційні та інвестиційні. Але найбільші англійські банки можна назвати універсальними, оскільки вони працюють в усіх напрямах відповідно до банківських ліцензій. Усі комерційні банки знаходяться під наглядом Банку Англії, який має право емісії національної валюти, ліцензує банки, та здійснює контроль за грошовою масою країни.[12]
Важливою групою фінансових установ у Великобританії є страхові компанії, пенсійні фонди та інститути колективного інвестування. Загалом грошово-кредитна система Великобританії є найстаршою і найрозвиненішою та має тісні зв’язки із головними фінансовими центрами світу.
Великобританія є найбільшим світовим центром торгівлі дорогоцінними металами. Більша частина світової торгівлі дорогоцінними металами здійснюється на позабіржовому ринку. Обороти на ринку золота становлять 7-8 трлн. дол. в рік, що менше чим на ринках акцій, облігацій та валюти. [5]
Особливість фінансової моделі Японії полягає в єдності державного апарату і великого капіталу в розв'язанні загальних проблем. Основні цілі та завдання загальнонаціональних планів фінансового розвитку конкретно втілюються в змісті внутрішньо-корпоративних планів, що мають директивний характер. За рахунок цього утворюється складна, взаємозв'язана система фінансового планування.[3]
У розвитку Японії виявляється чітка тенденція формування моделі самоврядування без поєднання її з акціонерною власністю. Діяльність системи взаємного утримання акцій сприяє тому, що компанії майже не піддаються впливу коливань на фондовій біржі та зовнішній скупці акцій. Встановлення довготермінових зв'язків між банками та компаніями забезпечується не тільки шляхом взаємного володіння акціями, а й за допомогою кредитування.
Серед державних фінансових організацій є: Центральний банк Японії та Японський банк розвитку, 11 суспільних фінансових організацій, а також система поштових установ. Фінансова система Японії складається із бюджету центрального уряду; місцевих бюджетів, спеціальних рахунків, що включають в себе спеціальні фонди та фінансів підприємств, служб, корпорацій, належать центральним і місцевим органам влади. [10]
В Японії існує програма науково-технічного прогресу, так як наука і освіта перетворились на головний структурний фактор економічного розвитку країни. За рахунок державного бюджету фінансується будівництво доріг, розвиток транспортної системи, системи зв’язку та інше. Важливим є те що з року в рік збільшуються видатки щодо державного боргу.
Дефіцит державного бюджету Японії останніми роками є одним з найбільших серед розвинених країн світу, основними методами покриття якого є випуск внутрішніх позик та приватизація державного сектору.[12]
Доходи державного бюджету Японії складаються із податкових та неподаткових надходжень. В порівнянні з іншими країнами частки неподаткових надходжень є досить високою та включає в себе доходи від орендної плати, продажу землі, доходи від лотерей, пені, штрафи та ін.
Податкова система Японії має свої специфічні особливості. В Японії порівняно з іншими країнами ринкової економіки досить високою є частка неподаткових надходжень. В державному бюджеті податки складають трохи більше 80%, а неподаткові платежі -20% доходів. До неподаткових платежів відносять пені, штрафи, орендну плату, доходи від лотерей та інше. Податки в Японії існують в двох видах - державні (65%) та місцеві (35%). Японія поділена на 47 префектур, що об'єднують 3045 міст, селищ, районів, кожен з яких має свій окремий бюджет. Оподаткування в Японії характеризується великою кількістю податків, утримувати які має право кожен орган державної влади. Податкову базу Японії складають всі види доходів, дивіденди, пенсії та допомоги. В Японії існує більше 50 видів податків. [10]
За рахунок ресурсів місцевих органів влади в Японії фінансується розвиток виробничої інфраструктури, заходи, пов'язані з ліквідацією наслідків стихійних лих. Видатки місцевих органів влади складаються з адміністративних видатків, платежів за державним боргом, видатків на поліцію, на освіту, протипожежну оборону та економічний розвиток. Високу частку видатків місцевих бюджетів становлять саме видатки на різні громадські роботи та підприємницьку діяльність держави (до 40%). На соціальні потреби спрямовується близько 30 % загального обсягу витрат. Фінанси державних підприємств Японії входять до державного бюджету як спеціальні рахунки. Важливим є те що дані підприємства не займаються виробничою діяльністю, а тільки підтримують інфраструктуру. [12]
Переломним моментом для розвитку фінансової системи Японії можна назвати стихійне лихо 2011р.На сучасному етапі бюджетні видатки Японії напряму залежать від ліквідації наслідків стихійного лиха 2011р., втрати від якого склали близько 215 млрд. дол. Дохідна і видаткова частина бюджету Японії перетерпіли значних змін. Бюджет країни на 2012 рік був затверджений у розмірі 1,16 трлн дол. Основні витратні статті японського бюджету у 2012 були такими: 281 млрд. дол.-обслуговування зовнішнього боргу, витрати на соціальні потреби -56 млрд. дол і відновлювальні роботи після землетрусу -48,3 млрд дол. В 2011 році Банк Японії утримував облікову процентну ставку на рівні 0-0,1% та притримуватись політики якісних послаблень, при цьому створюючи фонди для підтримки економічного зростання. [10]
При землетрусі потерпіла велика кількість промислових підприємств, відповідно до чого Банк Японії прийняв рішення :
підтримувати політику нульових ставок відсотків;
забезпечення резервів, достатніх для задоволення попиту на фінансових ринках та утримання стабільності фінансового ринку;
збільшення фондів Програми викупу активів (дана програма розповсюджувалась на японські державні облігації,облікові казначейські векселі, корпоративні облігації, біржові інвестиційні фонди, інвестиційні трасти, біржові інвестиційні фонди, інвестиційні трасти японських компаній в галузі нерухомості). Дані заходи призвели до покращення діяльності фінансово кредитних організацій та економічному розвитку країни. Але негативним фактором для розвитку Японії є те, що в 2011 році внутрішній державний борг складав 220% ВВП, рівень безробіття піднявся до 4,7%, а внутрішнє споживання впало на 2,1%.[12]
Споживчий податок в Японії було
збільшено та передбачено реформи по обмеженню субсидій в соціальному
забезпеченні та розширення бази податку на особистий дохід. Вагомим для
розвитку фінансової системи Японії стало пожвавлення попиту з боку населення на
облігації державної позики через збільшення їх прибутковості. Відповідно до
проведених фінансових заходів на кінець 2012 року Японія демонструвала значне
покращення розвитку економіки.
3.3
Перспективи розвитку та шляхи вдосконалення фінансової системи України
Україна поступово інтегрується до міжнародних фінансових ринків і наслідки глобалізаційних процесів стають дедалі відчутними для української фінансової системи. Про це свідчить сучасний етап міжнародної економічної інтеграції, перш за все європейської, включаючи уніфікацію фінансових систем і валютну інтеграцію.[16]
Початковим моментом і рушійною силою глобалізації виступає міжнародна діяльність транснаціональних корпорацій. Інвестиційна активність останніх веде до фінансової глобалізації, яка далі закріплюється на міждержавному рівні.
Фінансова система повинна бути гнучка, динамічна, саморегульована. Держава повинна знайти оптимальний підхід до реструктуризації, керувати розвитком і забезпечувати стабільність всієї системи. Нині ситуація ускладнюється різким зростанням цін на товари і послуги, видачею заборгованості населенню, що стало причиною чергової інфляції.[9]
Високе зростання цін - феномен, що властивий багатьом країнам у період економічних і політичних ускладнень. Негативним явищем є відсутність чіткої політики вищих органів влади, складна політична ситуація, зміна керуючих та посадових осіб. Тому сьогодні одним із найболючіших питань є пошук шляхів збалансування фінансової системи.
На розвиток фінансової системи впливає також чимало факторів, які потрібно вирішувати, щоб не допустити застою і кризових явищ. По-перше, налагодити функціонування грошової, кредитної, банківської систем. По-друге, всі сфери фінансів і їх ланок, діяльність органів та інститутів, які функціонують в сфері фінансів необхідно вдосконалити. Стратегія і тактика реформування фінансів має полягати у поступовій реструктуризації, яка передбачатиме подальшу трансформацію.
Слід звернути увагу на проблеми економічного розвитку та зростання, розробці законодавчо-нормативної бази. Єдиним способом збалансування фінансової системи є застосування системи міжбюджетних розрахунків.
створити групу потужних банків;
зменшити податковий тиск;
упорядкувати фінансові потоки;
розпочати структурно-інституційні перетворення банківської системи, ефективну реорганізацію підприємств.[8]
На це повинні бути спрямовані всі зусилля органів законодавчої та виконавчої влади. З огляду на основні проблеми і недоліки фінансової системи України, основними пропозиціями щодо вирішення їх вирішення є:
зміцнення фінансів суб'єктів господарювання з метою посилення мотивацій до ефективної роботи, інвестиційної діяльності;
налагодження фінансового механізму діяльності бюджетних установ, знайти нові джерела фінансових ресурсів в умовах дефіциту бюджетних коштів;
посилення контролю за цільовим використання бюджетних коштів;
реформування системи оподаткування в напрямку послаблення податкового тиску;
зменшення кількості і розмірів відрахувань у державні цільові фонди, відокремити їх від бюджету;
раціональне використання коштів, залучених з допомогою державного кредиту, зміцнити довіру до державних цінних паперів.[14]
На розвиток фінансової системи впливає чимало факторів, які потрібно вирішувати, щоб не допустити застою і кризових явищ.
По-перше - налагодити функціонування грошової, кредитної, банківської систем.
По-друге - всі сфери фінансів і їх ланок, діяльність органів та інститутів, які функціонують в сфері фінансів необхідно вдосконалити.
Стратегія і тактика реформування фінансів має полягати у поступовій реструктуризації, яка передбачатиме подальшу трансформацію. Слід звернути більше уваги на проблеми економічного розвитку та зростання, розробці законодавчо-нормативної бази. Єдиним способом збалансування фінансової системи є застосування системи міжбюджетних розрахунків, хоча в деяких випадках він неефективний.
Першочерговим завданням розвитку фінансової системи в Україні є нарощування фінансового потенціалу банківської системи, створити групу потужних банків, зменшити податковий тиск, упорядкувати фінансові потоки, розпочати структурно-інституційні перетворення банківської системи, ефективну реорганізацію підприємств. На це повинні бути спрямовані всі зусилля органів законодавчої та виконавчої влади.[9]
Україна поступово інтегрується до міжнародних фінансових ринків і наслідки глобалізацій них процесів стають дедалі відчутнішими для української фінансової системи.
Фінансова глобалізація - це суперечливий процес. З одного боку, вона сприяє розширенню обмінів товарами, технологіями, руху капіталів, інформації тощо, а з іншого - супроводжується гіпертрофією міжнародного фінансового сектору, що дедалі більше не відповідає потребі розвитку реальної економіки, надає переваги розвиненим державам, збільшує відстань між багатими й бідними країнами. До того ж, з одного боку, глобалізація дає можливість фінансовим структурам захистити себе від валютних та процентних ризиків шляхом використання інноваційних фінансових інструментів, з іншого - породжує міжнародну фінансову нестабільність, міжнародні фінансові кризи. [16]
Україна поступово інтегрується до міжнародних фінансових ринків і наслідки глобалізаційних процесів стають дедалі відчутними для української фінансової системи, тому потрібно запобігти негативним наслідкам цього процесу.
Наразі в Україні діють чимало фінансових установ і інститутів, поступово розвивається валютний ринок та ринок цінних паперів, що, безперечно, є наслідком певного позитивного економічного зрушення в економіці держави. Крім того, постійно зростає роль банківських структур в ході підприємницької діяльності, зростає значення страхових послуг, як реальної можливості застрахувати себе і свою діяльність від небажаних ризиків. [8]
Незважаючи на усі ці приємні зміни, стан розвитку фінансової системи України не відповідає усім вимогам економіки країни.
Для подолання проблем фінансової політики, та фінансової системи загалом, варто сприяти збільшенню обсягу фінансових ресурсів країни, проводити контроль за ефективністю використання наявних фінансових ресурсів та їх цільовою направленістю. Немалу роль слід приділити моменту удосконалення існуючої законодавчої бази, яка, на жаль, є фрагментарною і неповною. В плані податкової політики значну увагу слід приділити порядку вдосконалення системи податків, поліпшенню законодавчої бази з питань пільг та привілеїв, та, безумовно, з питань уникнення подвійного оподаткування. В плані державних фінансів варто зрівняти державні зобов’язання з реальною можливістю їх фінансування. [14]
Для того, щоб фінансова система
України розвивалась збалансованою, варто спершу визначити модель, за якою вона
розвиватиметься, удосконалити систему ризик-менеджменту, шляхом постійного
вивчення можливих ризиків, запровадити нагляд за діяльністю фінансових
інституцій, забезпечити захист прав інвесторів.
Висновки
Отже, фінансова система держави є необхідною умовою стабільності й стійкості всього суспільного розвитку. одним з найважливіших напрямків сучасної фінансової політики уряду України є досягненням сталої збалансованості бюджету. Для удосконалення збалансованості фінансової системи є всебічне аналіз наявних показників щодо консолідації і розподілу бюджетних коштів і з метою їх ретельного розгляду. [19]
Та остаточне збалансування бюджетів одного рівня, яке неможливе провести лише шляхом розмежування їх доходів та видатків, досягається за допомогою бюджетного регулювання, тобто перерозподільних процесів у межах бюджетної системи, шляхом надання коштів « бідним» у фінансовому відношенні територіям або вилученням коштів у відносно « багатих» територій.
Фінансова система України знаходиться
на етапі становлення і вдосконалення. Найважливішими проблемами її розвитку є:
зміцнення фінансів суб'єктів господарювання з метою посилення мотивацій до
ефективної роботи, інвестиційної діяльності; налагодження фінансового механізму
діяльності бюджетних установ, пошук нових джерел фінансових ресурсів в умовах
дефіциту бюджетних коштів; реформа бюджетної системи, практична реалізація всіх
положень Закону України « Про бюджетну систему України»; економне витрачання
бюджетних коштів, посилення контролю за їх цільовим використанням; реформа
системи оподаткування в напрямку послаблення податкового тиску; зменшення
кількості і розмірів відрахувань у державні цільові фонди, відокремлення їх від
бюджету; раціональне використання коштів, залучених з допомогою державного
кредиту, зміцнення довіри до державних цінних паперів.[6]