коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами (Кзвоз) показує, яка сума поточних активів залишається в обороті підприємства у випадку одночасного погашення всієї короткострокової заборгованості. Нормативне значення цього коефіцієнта рівне або більше 0,1. При значенні коефіцієнта нижче нормативного структура балансу визнається незадовільною;
коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал) дозволяє визначити частку короткострокових зобов'язань, які підприємство може погасити негайно за рахунок активів швидкої реалізації. Для забезпечення нормальної платоспроможності підприємства значення цього коефіцієнта є достатнім у межах 0,2-0,35, а якщо він менше 0,2, то це вважається ознакою неплатоспроможності. На початок бюджетного періоду значення коефіцієнта показує неспроможність підприємства погасити свої короткострокові зобов’язання, але на кінець року стан значно покращується, і показник знаходиться в межах допустимих значень, тобто підприємству забезпечена нормальна платоспроможність;
коефіцієнт покриття (Кп) характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення своїх боргів і показує, які можливості має підприємство для відновлення (втрати) своєї платоспроможності протягом бюджетного періоду. Значення цього коефіцієнта, при якому підприємство має реальну можливість відновити платоспроможність, повинно перевищувати 1;
коефіцієнт поточної ліквідності (Кпл) поряд з коефіцієнтом забезпечення власними оборотними засобами є одним із критеріїв оцінки задовільності структури балансу. При значенні коефіцієнта менше 0,2 виникають підстави для визнання структури балансу незадовільною. Структура балансу ТОВ «24 Елемент»» на бюджетний рік є задовільною;
коефіцієнт боргу (Кб) характеризує співвідношення між позиковими і власними засобами підприємства. Він використовується при оцінці кредитоспроможності підприємства. Значення цього коефіцієнта не повинно перевищувати 1,0, тобто на 1 грн власних засобів підприємство може залучити коштів не більше 1 грн На кінець бюджетного року ТзОВ «Мрія» може залучити 0,37 грн на 1 грн власних коштів;
коефіцієнт маневреності власного капіталу (Кмвк) показує, яка частка власного капіталу знаходиться в обороті. Нормативних значень для даного коефіцієнта не існує, тому що кожне підприємство самостійно визначає свою інвестиційну політику;
коефіцієнт власного капіталу (Квк) оцінює частку власного капіталу у формуванні основних і оборотних засобів підприємства і показує міру залежності підприємства від кредиторів. Підприємство зберігає свою фінансову незалежність, якщо значення його складає не менше 0,5. Хоча значення показника перевищує нормативне значення, але ми спостерігаємо тенденцію до його зменшення, а, отже, і до зростання фінансової залежності.
Отже, фінансовий стан ТОВ «24
Елемент» є нестійким, але має тенденцію до покращення стійкості, за рахунок
зростання оборотного капіталу.
3. Напрями підвищення
ефективності фінансового бюджетування діяльності підприємств у посткризовий
період розвитку економіки
Фінансова стабільність є важливою передумовою успішного ведення господарської діяльності, формує імідж господарюючого суб'єкта, є його візитною карткою. Тому однією з найважливіших проблем на підприємствах є недостатня ефективність та організація управління фінансовими ресурсами, що, в першу чергу, пов'язано з недостатнім розвитком та впровадженням фінансового бюджетування.
У посткризовий період розвитку економіки сучасні українські підприємства опинилися в складних умовах нестабільного економічного та соціально-політичного середовища, в якому неможливо обійтись без ефективної та адаптивної до зовнішніх умов системи планування.
В умовах невизначеності зовнішнього середовища підприємства не можуть повністю контролювати своє майбутнє і тому вимушені постійно пристосовуватися до зовнішнього середовища (вимог ринку, політики держави) та враховувати непередбачувані зміни на самому підприємстві, де процес планування здійснюється на основі неповної інформації, тобто в умовах відносної невизначеності ринкового середовища.
Таке значне підвищення рівня невизначеності, яка породжується нестабільністю, підвищує роль планування в організації діяльності та управлінні підприємством.
Фактори, які обмежують використання фінансового планування на підприємствах [16]:
. Незначна частка підприємств, які мають фінансові можливості для здійснення серйозних фінансових розробок;
На жаль, неможливість застосування фінансового планування на підприємствах зумовлюється не лише перерахованими вище факторами, а й звичайним небажанням керівників цих підприємств вдаватися до його методів та прийомів. Відмовляючись від застосування фінансового планування, керівники підприємств таким чином відмовляються й від ефективнішого розв'язання таких завдань, які є основними на підприємстві, а саме:
- забезпечення необхідними фінансовими ресурсами виробничої, інвестиційної та фінансової діяльності;
- визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка ступеня раціонального його використання;
виявлення власних резервів збільшення прибутку за рахунок економного використання грошових засобів;
встановлення раціональних фінансових відносин із бюджетом, банками та контрагентами;
виконання інтересів акціонерів та інших інвесторів;
контроль за фінансовим станом, платоспроможністю та кредитоспроможністю підприємства [16].
Аналіз існуючої практики складання фінансових планів дозволяє виділити основні причини, що стримують впровадження фінансового планування на підприємствах України:
високий рівень невизначеності на ринку, пов'язаний з тривалими глобальними змінами в усіх сферах суспільного життя (непередбачуваність цих змін ускладнює фінансове планування);
загальне зниження рівня та ролі планування на підприємствах, що зумовлене об'єктивними і суб'єктивними причинами. Об'єктивні причини полягають в недоліках централізованої системи планування, існуючої створеної в умовах планової економіки, яка не є адекватною в ринкових умовах функціонування підприємств. Фактично, по своїй суті фінансове планування на промислових підприємствах залишається результатом перерахуванням виробничих показників у фінансові, стимулюючи і мотиваційні фактори при цьому незадіяні.
Ринкові вимоги змінюють зміст фінансового планування, оскільки, раніше підприємства орієнтувались на збільшення обсягу виробництва продукції відповідно до плану, а зараз на збільшення прибутку. У зв'язку з цим, потрібен значно вищий, ніж ми маємо сьогодні, науково - обґрунтований рівень планування фінансового - господарської діяльності підприємств [16].
Проблеми, пов'язані з організацією системи фінансового планування на сучасних українських підприємствах, можна згрупувати за ступенем важливості:
- нереальність фінансових планів;
оперативність складання планів;
прозорість планів для керівництва;
відрив довгострокових планів від короткострокових;
реалізація планів;
- комплексність.
Майже третина проблем пов'язана з нереальністю фінансових планів, що викликано, як правило, необґрунтованими даними щодо збуту, великої питомої ваги коштів у розрахунках, заниженими термінами погашення дебіторської заборгованості, надмірними потребами у фінансуванні. Іншою проблемою є оперативність складання планів. Економічні служби й досі готують значну кількість непридатних для фінансового аналізу документів, а відсутність чіткої системи підготовки і передачі планової інформації з відділу до відділу, недостовірність інформації призводять до того, що навіть добре опрацьований план стає непотрібним, бо спізнюється до планового терміну.
Порушення послідовності операцій планування може призвести до відриву довгострокових фінансових планів від короткострокових. Останні формуються за своїми законами і потребують розділу дефіцитних оборотних коштів підприємства за напрямками і проектами. Звичайно, зараз є підприємства, де ця проблема значною мірою розв'язана, але для більшості з них вона й надалі залишається актуальною [12, с.54].
Існує ще дві проблеми - реалізація планів та їх комплексність. Під реалізацією планів маємо на увазі ступінь їх виконання з точки зору забезпечення необхідними фінансовими і матеріальними ресурсами, відсутність дефіцитів. Комплексність планів означає, що крім фінансових розділів плану за доходами і витратами, необхідні також реальні плани за прибутками та збитками, рухом заборгованості, плановим балансом. Усі вони повинні складатися у формі, зручній для керівників.[12, с.54]
Крім того, доцільно використовувати інструменти факторного аналізу, щоб оцінити можливі варіанти розвитку подій при зміні ключових планових показників. Для більшості українських підприємств такими показниками під час складання річного плану є виручка, собівартість і прибуток. Водночас не аналізуються такі показники, як рентабельність власного капіталу, рентабельність активів, оборотність активів, запас фінансової міцності, темпи економічного зростання компанії.
Дуже часто на підприємствах не формується плановий баланс і не аналізується його структура, не прогнозується динаміка зміни фінансової стійкості й ліквідності. Відсутність такого аналізу на етапі довгострокового планування істотно знижує його ефективність як інструменту управління підприємством. Фінансовий план лише тоді стане реальним інструментом управління компанією, коли його виконання можна буде оперативно контролювати.
Дослідження проблем фінансового планування свідчить, що разом із зростанням розміру малих підприємств і переходом їх у статус середніх зростає потреба у фінансовому аналізі і обґрунтованому фінансовому плануванні. Для малих підприємств значною потребою є прогнозування грошових потоків, оскільки тільки стабільність надходження виручки та правильність визначення витрат виступають гарантом їх безперервної діяльності [23].
Перехід національної економіки України на ринкові принципи функціонування та розвитку обумовлює необхідність кардинальних змін в системі управління, в тому числі, в плануванні діяльності підприємства. Особливо це стосується фінансового планування і прогнозування [16].
Шляхи вдосконалення фінансового бюджетування на підприємстві:
Використання при фінансовому бюджетуванні діяльності підприємства достатньої інформаційної бази, яка б відповідала вимогам менеджера як за кількістю так і за якістю.
. Фінансове бюджетування завжди повинно відповідати принципу обґрунтованості, що передбачає економічне обґрунтування фінансових показників, а також відображення в них реальних процесів економічного і соціального розвитку, збалансованості в них усіх фінансових ресурсів.
. Самостійність підприємств у фінансовому плануванні дасть змогу їм при розробці фінансового плану гнучко реагувати на зміни зовнішніх та внутрішніх умов виробництва та збуту. Необхідність самостійності підприємства в фінансовому плануванні довів досвід примусового планування в колишньому СРСР, коли плани були нереальними, а фактичні дані завищеними.
. Політика цін є одним з найважливіших елементів фінансового планування діяльності підприємства. Ціноутворення - складний процес, оскільки ціна є величиною принципово нестійкою. На неї впливає стан економіки, кон'юнктури ринку, політика конкурентів, посередники, покупці. Процес ціноутворення повинен відображати загальні цілі підприємства, бути тісно пов'язаними із ними. Підприємство повинно постійно вести роботу зі збору та аналізу цінової інформації про товари, аналогічні своїм, яка використовується при виборі цінової політики. При цьому стратегія цін повинна включати систематичні дії з цінами та планування рішень пов'язаних із ними, а також стратегії, які діють протягом певного часу для досягнення ширших цілей, що є в загальних або маркетингових планах підприємства.
. Слід приділяти значну увагу проблемі гнучкості та надійності фінансового планування, актуальність якої зростає зі збільшенням обсягу виробництва, розширенням його структури та номенклатури, умовам, які склалися на ринку реалізації товарів і послуг. Гнучке фінансове планування необхідно розглядати як процес визначення фінансових потреб підприємства на плановий період, який дає змогу проводити структурну, організаційну, фінансову адаптацію до внутрішніх або зовнішніх умов, що змінюються. Застосування оптимізаційних розрахунків у практиці фінансового планування дає можливість підприємству гнучко та швидко реагувати на зміни ринку, підтримувати свою конкурентоспроможність, а також, прискорювати свій розвиток.
Практичне впровадження вказаних заходів дасть можливість усунути причини, що стримують впровадження фінансового планування на підприємствах і удосконалити фінансове планування відповідно до ринкових вимог, що позитивно вплине на фінансову діяльність підприємств різних форм власності. Планування повинно охоплювати всі галузі діяльності підприємства, а також всі етапи, дії та операції як господарських процесів, так і процесів управління. Якщо при плануванні щось випаде з сфери уваги менеджера, то неминуче виникнення у цій ланці неузгодженості, і як наслідок цього зривів або порушення фінансово-господарської діяльності підприємства. Слід відзначити, що упровадження бюджетування на українських підприємствах практично завжди зіштовхується з методичними та організаційними проблемами. Трудомісткий процес упровадження системи бюджетування може тривати місяцями і навіть роками. Крім тимчасових витрат він вимагає наявності висококваліфікованих фахівців в області бюджетування та комп’ютерних технологій, без яких цей процес здійснити неможливо. Як правило, українські підприємства залучають фахівців консалтингових фірм, адже це обходиться їм дешевше і значно надійніше. Крім того, консалтингові фірми не тільки можуть здійснювати фінансове планування, фінансовий аналіз та розробляти необхідні прогнозні фінансові моделі для конкретного підприємства, а і надалі супроводжувати його та проводити консультації [17].
Отже, для забезпечення обґрунтованого фінансового планування та виконання фінансового плану необхідною є підготовка регламенту його складання залежно від розміру підприємства та специфіки діяльності, організаційно-правової форми, належним чином опрацьованої та достовірної інформації. А приділяючи більше уваги фінансовому плануванню можна досягти зміцнення фінансової стабільності підприємства за умови виконання прогнозованих бізнес-планом обсягів операційної та інвестиційної діяльності на засадах фінансової стійкості, створення передумов для отримання чистого прибутку, достатнього для самоокупності та самофінансування підприємства.
ВИСНОВКИ
1. Бюджетування - це адаптована до динамічних ринкових умов система планування, обліку та контролю ресурсів і результатів діяльності комерційного підприємства по центрах відповідальності (сегментам бізнесу), яка дозволяє аналізувати прогнозні та отримані економічні показники з метою управління бізнес-процесами.
2. До функцій бюджетування належать: функція регулювання фінансових компетенцій, функція прогнозування, функція координації та функція мотивації.
3. Фінансове бюджетування діяльності підприємств здійснюється з дотриманням таких принципів: необхідність, єдність, безперервність, гнучкість і точність. Також застосовуються загальноекономічні принципи: системність, цілеспрямованість, комплексність, оптимальність, ефективність, конкретність, об'єктивність, динамічність та ін.
4. Методи бюджетного планування представляють собою способи і прийоми розроблення планових бюджетів підприємства. В основі розроблення усіх бюджетів лежить балансовий метод, який допомагає узгодити потреби і ресурси залежно від виду балансу. Зміст такого методу полягає в тому, що балансуються не тільки підсумкові показники надходжень і видатків, а й для кожної статті витрат визначаються джерела покриття. Вибір конкретних методів бюджетного планування залежить від розміру підприємства, етапу життєвого циклу підприємства, рівня розвитку бюджетної системи на підприємстві, рівня кваліфікації працівників, залучених до бюджетного процесу тощо.