Материал: Фінансові бюджети підприємств

Таким чином, проблема дефіциту грошових коштів усувається. За надлишку грошових коштів їх можна використати для короткотермінових інвестицій.

Залежно від специфіки діяльності підприємства форми БРГК можуть бути різними, але в усіх випадках статті БРГК взаємопов’язані з формою бюджету доходів і витрат (БДіВ), планом капітальних витрат і кредитним планом. Відмінність формату бюджету руху грошових коштів від бюджету доходів і видатків полягає в тому,що в останньому всі статті витрат відображені за методом їх нарахування залежно від обсягу продажу (тобто відповідають планам-графікам відповідних операційних бюджетів), а в першому - за касовим методом залежно від оплати (тобто відповідають графікам оплати дебіторської і кредиторської заборгованості).

Розроблення бюджету руху грошових коштів починається з визначення джерел надходження коштів у бюджетному періоді. Ураховують тільки ті кошти, які реально можуть надійти на поточний рахунок чи в інший спосіб у даний бюджетний період. Ці джерела можуть бути як зовнішніми,так і внутрішніми. Зовнішні надходження - це кредити й інвестиції; внутрішні - доходи від реалізації виготовленої продукції (робіт,послуг), а також доходи від інвестиційної та фінансової діяльності [5, с.218-220].

Розроблення бюджету руху грошових коштів - один з найважливіших і складних етапів у бюджетуванні. Способи розроблення можуть бути різними.

Бюджет руху грошових коштів дає змогу оцінити, скільки коштів і в якому періоді буде потрібно підприємству. Цей бюджет охоплює сукупність грошових потоків, що являють собою безперервний процес руху грошових коштів.

У складанні бюджету руху грошових коштів основою прийняття рішень є аналіз грошових потоків. Завданнями руху грошових коштів є:

·   оцінити перспективну можливість підприємства щодо формування грошових потоків, забезпечення перевищення грошових доходів над витратами;

·        оцінити спроможність підприємства погасити свої зобов’язання за всіма розрахунками;

·        визначити потребу в додаткових джерелах фінансування;

·        провезти аналіз структури надходжень коштів (розглянути співвідношення власних і позикових джерел, виявити ступінь залежності від позикових джерел);

·        провести аналіз структури витрат (визначити частку надходжень у результаті запозичення та частку витрат з обслуговування боргу);

·        виявити причини розбіжностей між надходженнями та витратами коштів.

Підприємства, які здійснюють господарську діяльність за кордоном, на попередньому етапі складання бюджету руху грошових коштів паралельно розробляють Платіжний баланс у гривнях і Платіжний баланс у валюті (залишки грошей, надходження і витрати), а потім - на етапі зведеного планування ці показники об’єднують у зведеному бюджеті руху грошових коштів. Використовують такі методичні підходи до збалансування платіжних балансів.

Управлінський персонал може прийняти рішення про перенесення строку платежу чи надходження коштів. Для перенесення строку платежу необхідно погодити це рішення зі структурним підрозділом, що є власником або виконавцем за відповідними договорами, які повинні або самостійно прийняти рішення на основі досвіду взаємин з контрагентом, або досягти з ним необхідних домовленостей щодо можливості перенесення платежу на пізніший строк чи отримання оплати раніше обговореного строку.

Після внесення необхідних корегувань здійснюють повторне балансування. У разі отримання задовільного результату бюджет руху грошових коштів можна вважати сформованим.

Відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) і сформованої практики для підготовлення звіту про рух грошових коштів використовують два основних методи - прямий і непрямий, які різняться повнотою подання даних про грошові потоки підприємства.

Прямий метод заснований на вирахуванні надходжень (виручка від реалізації продукції та інші надходження; доходи від інвестиційної та фінансової діяльності) і витрати коштів (оплата рахунків постачальників, повернення отриманих позикових коштів тощо). Вихідний елемент прямого методу - виручка.

Непрямий метод приводить до такого самого результату, але іншим чином. Починаючи із чистого прибутку (величини, отриманої за методом нарахувань), непрямий метод передбачає певні коригування. Ці коригування призначенні для того, щоб перетворити чистий прибуток у грошові потоки від операційної діяльності, тобто у чистий дохід.

Переваги прямого методу - безпосередній розрахунок і охоплення всього грошового потоку. Обчислення за допомогою непрямого методу повніше показують співвідношення руху грошових коштів і господарської діяльності підприємства в цілому, розкривають взаємозв’язок між бюджетом доходів і витрат та бюджетом руху грошових коштів.

Бюджет руху грошових коштів можна скласти за прямим чи непрямим методом. На практиці поширенішим є прямий метод, використовуючи який, бюджет руху грошових коштів розробляють на основі бюджету продажу.

Бюджет руху грошових коштів відображає надходження та витрати коштів за трьома видами діяльності, які очікують одержати протягом бюджетного періоду (одного року). Сальдо за кожним видом діяльності представляють різницю підсумкових величин трьох розділів дохідної частини плану та відповідних розділів видаткової частини. За допомогою такої форми бюджету руху грошових коштів підприємство може перевірити реальність джерел надходження засобів і обґрунтованість витрат, синхронність їх виконання, визначити можливу величину потреби в позикових засобах у разі виникнення дефіциту засобів. Бюджет вважають остаточно складеним, якщо в ньому передбачені джерела покриття дефіциту.

З метою забезпечення ефективності використання коштів грошові потоки планують по підприємству в цілому, за основними напрямами діяльності та окремими підрозділами.

Завершальним етапом у складанні бюджету підприємства є прогнозування балансу підприємства.

Прогноз балансу - це документ, що відображає зміну балансової вартості підприємства в результаті здійснення ним фінансово-господарської діяльності протягом планового періоду.

Прогнозний баланс активів і пасивів - це звичайний бухгалтерський баланс, який підприємство складає в укрупненому вигляді. Він включає статті, найбільш важливі з позиції фінансового обліку. Значення прогнозного балансу полягає в тому, що він дає змогу підприємницьким структурам оцінити фінансовий стан підприємства. Прогнозний баланс уможливлює:

1.  з’ясування можливих негативних для підприємства фінансових наслідків рішень, прийнятих на плановий період;

2.      перевірку правильності розроблення бюджету руху грошових коштів;

.        проведення прогнозного оцінювання фінансового стану підприємства на кінець розрахункового періоду;

.        визначення майбутніх джерел фінансових ресурсів і зобов’язань підприємства за їхньою структурою.

Методика прогнозування балансу активів і пасивів на кінець планового періоду така: зі складеного для цілей бюджетування укрупненого бухгалтерського балансу визначають початкове сальдо по кожному рахунку, проводять спеціальні розрахунки, які відображають рух грошових коштів по ньому, виводять загальний оборот та кінцеве сальдо. На основі визначених у такий спосіб кінцевих сальдо по рахунках складають прогнозний баланс на кінець планового періоду (кварталу) [5,с.230-231].

Прогноз балансу підприємства розробляють на основі балансу на початок періоду з урахуванням передбачуваних змін кожної з його статей. Основою для визначення змін у статтях балансу є інформація, що міститься в бюджеті доходів і витрат (БДВ) і бюджеті руху грошових коштів (БРГК). Сальдо на кінець періоду визначають відповідно до такого алгоритму (формула 2.2.) [5, с.231]:

Сальдо           Сальдо  Нарахування Надходження Виплати

на кінець = на початок + з БДВ + з БРГК - з БРГК                     (2.2)

періоду

Для ув’язування бюджету доходів і витрат з відповідним прогнозом балансу аналізують зміну суми оборотних активів залежно від збільшення (зменшення) обсягів продажу.

Для цього оцінюють такі статті активу балансу:

·  записи матеріалів і готової продукції (визначенні раніше при складанні бюджету виробничих запасів);

·        дебіторську заборгованість;

·        готівку в касі, кошти на поточних рахунках, що відображають залишок коштів на кінець періоду.

Майбутню балансову вартість необоротних активів визначають, додавши до наявної балансової вартості заплановані витрати на основні засоби та нематеріальні активи й віднімаючи від цієї суми знос за період і балансову вартість реалізованих основних засобів. Витрати з придбання основних засобів плановому періоді наведені в інвестиційному бюджеті.

При налаштуванні пасиву балансу оцінюють такі статті:

·  кредиторську заборгованість постачальникам матеріалів;

·        заборгованість по заробітній платі (відсутня);

·        нараховані податки (розрахунки з бюджетом), які розраховують, додаючи до поточного залишку податки за період і віднімаючи виплати по податках);

·        власний капітал на кінець планового періоду (він дорівнює власному капіталу на початок періоду плюс прибуток після спати податків за період і мінус сума виплачених дивідендів);

·        розмір статутного капіталу (залишився без змін);

·        нерозподілений прибуток (показаний у бюджеті доходів і витрат).

·        довгострокові пасиви (різниця між активом балансу та власним капіталом). Найбільш важливі активи і зобов’язання зводять у прогноз балансу [5, с. 231-232].

Складений таким чином прогнозний баланс ТОВ «24 Елемент» наведено у додатку Г.

Отже, прогнозний баланс є формою фінансової звітності, що містить інформацію про майбутній стан підприємства, який очікується внаслідок запланованих операцій.

Для того щоб оцінити стан підприємства, його стійкість та платоспроможність, фінансові менеджери разом із складанням прогнозного балансу, також проводять аналіз фінансового стану підприємства, що здійснюється на основі бюджетних фінансових коефіцієнтів.

За допомогою бюджетних балансових коефіцієнтів визначають співвідношення між окремими статтями балансу підприємства, що дає можливість порівняти їх у динаміці і з нормативними значеннями.

З великої кількості балансових коефіцієнтів, що використовуються для аналізу бюджетного балансу, найбільш повно відображають прогнозний фінансовий стан підприємства коефіцієнти, що наведені в таблиці 2.2.

При складанні розрахунку бюджетних балансових коефіцієнтів необхідно виходити з того, що [19]:

високоліквідні активи (ВлА) - це активи, які підприємство в змозі мобілізувати у вигляді грошових коштів протягом бюджетного періоду. До їх складу входять кошти підприємства (каса, поточні рахунки, валютні рахунки, інші грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення);

активи середньої ліквідності (СлА) - це активи, які підприємство зможе мобілізувати у вигляді грошових коштів протягом шести календарних місяців. До активів середньої ліквідності відносять: короткострокову дебіторську заборгованість (з терміном погашення менше 12 місяців), готову продукцію і товари для реалізації;

повільно ліквідні активи (ПлА) - це активи, які підприємство в змозі мобілізувати у вигляді грошових коштів за період від б до 12 місяців. До їх складу входять: сировина, матеріали та інші подібні цінності, витрати на незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів, інші запаси і витрати, податковий кредит з ПДВ, інші оборотні активи;

поточні активи (ПА) - вартість всіх оборотних засобів;

низьколіквідні активи (НлА) - це активи, які не мають певного терміну мобілізації у вигляді грошових коштів. До складу НлА входять: нематеріальні активи, основні засоби, незавершене будівництво, довгострокові фінансові вкладення, інші необоротні активи;

короткострокові зобов'язання (КЗ) - це джерело формування активів підприємства з терміном погашення від 1 до 12 місяців. До складу КЗ входять: позики і кредити, кредиторська заборгованість (постачальники і підрядники, векселі до сплати, заборгованість перед дочірніми та залежними товариствами, заборгованість перед працівниками, заборгованість перед бюджетом, аванси отримані, інші);

довгострокові зобов'язання (ДЗ) - це джерело формування активів підприємства з терміном погашення більше 12 місяців. До їх складу входять позички і кредити банків, що підлягають погашенню більше ніж через 12 місяців після звітної дати, інші довгострокові зобов'язання [19];

власний капітал (ВК) - власні джерела формування активів підприємства, тобто частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань. Власний капітал створюється за рахунок статутного капіталу, резервного капіталу, нерозподіленого прибутку минулих бюджетних періодів. Загальна сума власних джерел формування активів зменшується на суму непокритих збитків минулих бюджетних періодів і звітного року [19].

Таблиця 2.2

Розрахунок бюджетних балансових коефіцієнтів ТОВ «24 Елемент»

Порядок обчислення

На початок бюджетного року

На кінець бюджетного року

Нормативне значення показника

Коефіцієнт робочого капіталу

(Поточні активи - Короткострокові зобов’язання) / Поточні активи

-0,83

-0,48

0,6-0,8

Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами

(Власний капітал - низько ліквідні активи) / Поточні активи

-1,10

-0,62

>=0,1

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

Високоліквідні активи / Короткострокові зобов’язання

0,06

0,29

>0,2

Коефіцієнт проміжного покриття

(Високоліквідні активи + Активи середньої ліквідності) / короткострокові зобовязання

0,45

0,62

0,8-1,0

Коефіцієнт поточної ліквідності

Поточні активи/ Короткострокові зобов’язання

0,55

0,68

>=0,2

Коефіцієнт боргу

(Короткострокові зобов’язання + Дебіторська заборгованість) / Власний капітал

0,30

0,41

<=1,0

Співвідношення між дебіторською та кредиторською заборгованістю

Дебіторська заборгованість / Кредиторська заборгованість

0,38

0,37

=1,0

Коефіцієнт маневреності власного капіталу

( Власний капітал - Низьколіквідні активи) / Власний капітал

-0,13

-0,13

-

Коефіцієнт власного капіталу

Власний капітал / (Поточні активи + Низьколіквідні активи)

0,80

0,75

-

Коефіцієнт неліквідних активів

Низьколіквідні активи / ( Поточні активи + Низьколіквідні активи)

0,90

0,84

-

Коефіцієнти, що наведені в таблиці 2.2, призначені:

коефіцієнт робочого капіталу (Крк) характеризує наявність на підприємстві робочого капіталу, що є тією частиною оборотних активів, які сформовані за рахунок власного й залученого довгострокового капіталу. На бюджетний період задіяний у ньому робочий капітал вільний від зобов'язань, як нестача робочого капіталу так і його надлишок можуть бути негативною ознакою. Оптимальне значення коефіцієнта для підприємств знаходиться у діапазоні 0,6 - 0,8. В даному випадку показник є значно меншим за його нормативне значення, але зростання оборотного капіталу майже у 2 рази за бюджетний рік призводить і до зростання значення коефіцієнта на кінець року;