ВСТУП
Зважаючи на посилену конкуренцію в господарюванні, для успішної роботи підприємствам доводиться випереджати своїх конкурентів не тільки за рівнем технологій і показниками основної операційної діяльності, але й за якістю систем управління, які забезпечують швидку реакцію суб’єктів господарювання на зміни, що відбуваються.
Нині підприємства зацікавлені в тому, щоб реально уявляти своє фінансове становище не тільки сьогодні, а й на найближчу перспективу. Це необхідно для того, щоб ефективно розвивати свою господарську діяльність і своєчасно виконувати свої зобов’язання перед державою, партнерами по бізнесу та іншими підприємствами та організаціями. В умовах ринкової економіки, якій притаманні самостійність суб`єктів господарювання та власна відповідальність підприємств за результати фінансово-господарської діяльності, виникає об`єктивна потреба у постійному контролі, аналізі, коригуванні й прогнозуванні змін фінансового стану та оцінки фінансових можливостей підприємства на майбутнє.
Система управління підприємством повинна вдосконалюватись з урахуванням накопиченого світового досвіду, новітніх теоретичних і практичних досягнень у сфері менеджменту. Як один з ефективних напрямків удосконалення системи управління на мікрорівні для вітчизняних підприємств є бюджетування, яке позитивно зарекомендувало себе в країнах із розвиненою ринковою економікою.
Питання впровадження бюджетування як однієї з складових фінансового планування на підприємствах України є дуже актуальним. У даний момент окрім нестійкого фінансового стану виникла небезпека відставання українського менеджменту від менеджменту лідируючих країн світу. Це відлякує потенційних інвесторів, позбавляючи підприємства можливості росту та розширення, що призводить до гальмування росту економіки взагалі.
Таким чином, використання бюджетування сприяє не тільки оздоровленню тих фірм, на яких воно використовується, але й має неабиякий вплив на глобальні процеси зміцнення і збагачення національної економічної системи. Тому головним призначенням бюджетування стає передбачення надходження доходів підприємства, визначення видатків, результативності кожної господарської і фінансової ситуації, обґрунтування найвірогіднішого напрямку використання фінансових ресурсів підприємства. Саме це зумовлює актуальність нашого дослідження.
Метою курсової роботи є дослідження фінансового бюджетування на підприємстві, його особливостей та принципів побудови, а також напрямків підвищення ефективності його застосування.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:
1) розкрити суть поняття «бюджетування»;
2) визначити функції бюджетування;
) дослідити принципи фінансового бюджетування;
) здійснити огляд методів створення фінансових бюджетів на підприємстві;
) дослідити призначення та характеристики інвестиційного бюджету;
) розглянути особливості побудови бюджету руху грошових коштів;
) здійснити аналіз особливостей бюджетного балансу підприємства;
) виділити основні причини, що стримують фінансове планування на підприємствах;
) визначити напрями підвищення ефективності фінансового бюджетування.
Предметом дослідження є фінансове бюджетування діяльності суб’єктів підприємницької діяльності.
Для розв’язання усіх поставлених завдань використовувались такі методи як аналіз і синтез, узагальнення для поєднання думок різних вчених, порівняння при розгляді різних класифікацій бюджетів підприємств, опис фінансових бюджетів.
Інформаційною базою в ході
дослідження послужили підручники і навчальні посібники, наукові праці провідних
вітчизняних фахівців в області теорії і практики фінансового планування та
бюджетування, в яких опис фінансових бюджетів дано в найбільш повній і
доступній формі, матеріали конференцій.
1.
Теоретичні основи формування фінансового бюджету підприємства
Термін «бюджет» дуже близький до терміна «план», тому у вузькому трактуванні «бюджет підприємства» ототожнюється з «фінансовим планом». Бюджет та фінансовий план поєднує те, що в обох випадках визначають обсяги інвестування, цільову структуру капіталу, напрями фінансування, формують план руху грошових коштів, плановий баланс, для яких розробляють плани виробництва, запасів, з праці, накладних витрат та ін. Однак бюджетування як система планування є більш глибокою і гнучкою системою управління фінансами тому, що вона має більш широкий діапазон планів, а не тільки плани фінансової спрямованості і з цього погляду наближається до бізнесу-планування. Така широта охоплення плануванням усіх сторін роботи підприємства дозволяє обґрунтувати та зробити бюджет дійсно ефективним інструментом управління, здатним швидко відреагувати на зміни у бізнесовому середовищі.
Бюджетування - це адаптована до динамічних ринкових умов система планування, обліку та контролю ресурсів і результатів діяльності комерційного підприємства по центрах відповідальності (сегментам бізнесу), яка дозволяє аналізувати прогнозні та отримані економічні показники з метою управління бізнес-процесами. Планування за центрами відповідальності означає, що зведений (генеральний, головний) бюджет підприємства формується з часткових (функціональних) бюджетів [21, с.245].
Для організації ефективного фінансового менеджменту на підприємстві рекомендується створення сучасної системи бюджетування, яка б була заснована на розробці і контролі виконання цілої низки взаємозв’язаних бюджетів.
Згідно із сучасними трактуваннями бюджет - кількісний вираз плану, інструмент контролю та координації його виконання. Бюджет стає частиною системи управлінського контролю, оскільки фактичні результати порівнюють із плановими для вживання необхідних заходів.
Процес складання бюджетів і контролю за їх виконанням отримав назву - бюджетування. До основних характеристик бюджетування можна віднести [21, с. 245-246]:
короткостроковість (до одного року);
внутрішню спрямованість;
високий рівень конкретизації;
тісний взаємозв’язок з контролем та аналізом відхилень.
У літературі, присвяченій контролінгу, можна зустріти різні підходи до формування функцій бюджетування. Найвдалішою на думку О.О. Терещенко і на нашу також, є класифікація функцій, яка запропонована німецькими експертами в галузі контролінгу А. Цюндом та П. Хорвачем:
1) Функція регулювання фінансових компетенцій (визначення потреби у фінансових ресурсах, необхідних для досягнення поставлених цілей окремими підрозділами підприємства);
2) Функція прогнозування (в бюджетах знаходять свій фінансовий вираз майбутні операції підприємства);
) Функція координації (наявні та мобілізовані фінансові ресурси повинні спрямовуватися на досягнення цілей, визначених у стратегії розвитку підприємства);
) Функція мотивації (виконання бюджетних показників є критерієм ефективності діяльності окремих осіб, структурних підприємств тощо).
При розробці фінансових бюджетів необхідно забезпечити дотримання певних правил і принципів планування. Вперше загальні принципи планування були сформульовані А. Файоль. В якості основних вимог до розробки програми дій та планів підприємства ним були названі п'ять принципів: необхідність, єдність, безперервність, гнучкість і точність.
Принцип необхідності планування означає повсюдне та обов'язкове застосування планів при виконанні будь-якого виду трудової діяльності. Всяка праця, як відомо, - це доцільна діяльність, спрямована на перетворення природних ресурсів у готову продукцію або послуги і задоволення потреб людей. Питання про необхідність плану на кожному підприємстві, мабуть, навіть не повинен ставитися: програма майбутніх дій є безумовно необхідною [21, с.340].
Принцип єдності планів передбачає розробку загального або зведеного плану соціально-економічного розвитку підприємства. На вітчизняних підприємствах поряд з так званим техпромфінплані існують окремі плани виробництва і продажу продукції, плани витрат і доходів, а також плани технічного, організаційного та фінансового розвитку всього підприємства або часткові плани виробничих підрозділів і функціональних служб. Єдність планів передбачає спільність економічних цілей та взаємодію різних підрозділів підприємства на горизонтальному і на вертикальному рівнях планування та управління.
Принцип безперервності планів полягає в тому, що на кожному підприємстві процеси планування, організації та управління виробництвом, як і трудова діяльність, є взаємопов'язаними між собою і повинні здійснюватися постійно і без зупинки. У процесі безперервного планування відбувається помітне зближення фактичних і планових показників виробничо-економічної діяльності на кожному підприємстві.
Принцип гнучкості планів тісно пов'язаний з безперервністю планування і припускає можливість коригування встановлених показників і координації планово-економічної діяльності підприємства. Постійні зміни в техніці, технології та організації виробництва призводять зазвичай до зниження витрат запланованих ресурсів і до необхідності уточнення первинних планів
Принцип точності планів визначається багатьма як внутрішньофірмових факторами, так і зовнішнім її оточенням. Високий ступінь точності планів, мабуть, видається взагалі не дуже необхідною нашим підприємствам в умовах вільних ринкових відносин. Тому кожен план повинен складатися з такою точністю, яку бажає досягти саме підприємство, з урахуванням його фінансового стану і положення на ринку і багатьох інших факторів. Інакше кажучи, ступінь точності планів можлива будь-яка, але при забезпеченні допустимої ефективності виробництва [21, с.340-342].
У сучасній вітчизняній науці та практиці планування, крім розглянутих класичних вимог, широку популярність мають загальноекономічні принципи: системність, цілеспрямованість, комплексність, оптимальність, ефективність, конкретність, об'єктивність, динамічність та ін. [32].
Основними завданнями фінансового планування на підприємстві є:
забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;
установлення раціональних фінансових відносин із суб'єктами господарювання, банками, страховими компаніями;
визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціонального його використання;
виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;
здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів [12].
Для багатоваріантного аналізу з метою пошуку найоптимальнішого шляху досягнення намічених цілей та реалізації певних заходів визначення планових показників формування бюджетів повинно відбуватися за допомогою різних методів. Методи бюджетного планування представляють собою способи і прийоми розроблення планових бюджетів підприємства. З практики бюджетування на вітчизняних та зарубіжних підприємствах, а також узагальнення літературних джерел можна зробити висновок, що бюджети - це розпис надходжень і видатків на певний період, який пов’язаний із функціонуванням конкретного об’єкта або сфери виробничо-господарської діяльності.
Для повного уявлення про методи
розробки планових бюджетів необхідно їх класифікувати за істотними ознаками,
сукупність яких дає комплексне уявлення про них (рис. 1.1). Проведені
дослідження комплексної класифікації методів бюджетного планування дають змогу:
визначити порядок розроблення бюджетів; рівень пристосування бюджетного
планування до змін середовища функціонування підприємств; рівень централізації
бюджетного планування; його вихідну базу; спосіб розрахунку планових бюджетних
показників; вибір об’єктів бюджетного планування.
Рис. 1.1 Класифікація методів
бюджетування
В основі розроблення усіх бюджетів лежить балансовий метод, який допомагає узгодити потреби і ресурси залежно від виду балансу. Зміст такого методу полягає в тому, що балансуються не тільки підсумкові показники надходжень і видатків, а й для кожної статті витрат визначаються джерела покриття.
Отже, класифікація балансових методів бюджетного планування може відбуватися за такими ознаками [11]:
порядком розроблення бюджетів - метод: синхронного і послідовного бюджетного планування;
вибором об’єктів бюджетного планування - метод: поопераційного, за центрами відповідальності, видами бізнесу, проектно- та програмно-цільовий, змішаний;
рівнем пристосування бюджетного планування до змін середовища функціонування підприємств - метод: стабільного, гнучкого, неперервного бюджетного планування;
рівнем централізації - метод: централізований «згори вниз», децентралізований «знизу вгору», або метод бюджетних замовлень та комбінований;
вихідною базою - метод бюджетного планування: «від нуля», від досягнутого (нарощування, пріоритетності, факторний, індексний);
способом розрахунку планових бюджетних показників - метод: нормативний, екстраполяційний, оптимізаційно-варіантний, бюджетної еластичності та економіко-математичне моделювання.
Представлена вище класифікація методів бюджетного планування, на думку автора, допомагає вірно обрати методи бюджетного планування з урахуванням сфери застосування і способів формування бюджетів підприємства. При цьому вибір конкретних методів бюджетного планування залежить від сукупності чинників:
розміру підприємства;
етапу життєвого циклу підприємства;
стабільності середовища функціонування;
рівня розвитку бюджетної системи на підприємстві;
особливості внутрішньо-організаційної побудови;
рівня централізації управління на підприємстві;
наявності розробленої внутрішньо-організаційної системи норм і нормативів;
рівня диверсифікації діяльності;
рівня кваліфікації працівників, залучених до бюджетного процесу;
Бюджетування є послідовною реалізацією логічно побудованої сукупності етапів. У сучасній економічній літературі немає єдиного підходу щодо складу зазначеної сукупності етапів і послідовності їх реалізації, тому вважаємо за доцільне запропонувати такий підхід до побудови структурно-логічної схеми бюджетування підприємств [10]:
аналіз існуючих бізнес-процесів планово-бюджетного й фінансового управління;
розроблення схеми бюджетування, що відображає основні бізнес-процеси;
виділення центрів фінансового обліку;
розроблення правил, процедур, які реалізують та регламентують бюджетне управління;
створення бюджетних форм, необхідних для управління організацією через бюджет;
розроблення й оптимізація бізнес-процесів планово-бюджетного управління (у т.ч. на основі функціонально-вартісного аналізу);
розроблення взаємодії центрів фінансової відповідальності (структурних підрозділів) при постановці бюджетування;
розроблення форм бюджетного контролю й регламентів взаємодії;
постановка фінансової політики;
інтеграція з існуючою системою планування;
впровадження системи бюджетного управління [10].
Управління бюджетним процесом здійснює бюджетний комітет - орган, що постійно діє і займається детальною перевіркою стратегічних виробничих та фінансових планів, дає рекомендації, розв'язує протиріччя і оперативно вносить корективи в діяльність компанії. У нього, як звичайно, входять керівники верхньої ланки, які утворюють консультативну групу, до діяльності якої також можуть бути залучені і зовнішні консультанти., які можуть бути залучені до такої діяльності.