Материал: Економічна рівновага і циклічність. Типи циклів

• зниження процентної ставки за кредитами з метою фінансування інвестицій та оборотного капіталу;

• зменшення норми амортизаційних відрахувань на рухоме майно, що буде утримуватися на балансі підприємства протягом двох років;

• утворення стратегічного фонду інвестицій для захисту промисловості від іноземних поглинань (фонд може викупати частки великих і стратегічно важливих компаній, уразливих до поглинань через падіння цін акцій);

• субсидування та розширення кредитування житлового будівництва;

• направлення капіталу до малих підприємств, сільських областей, на технічні нововведення та індустріальну раціоналізацію шляхом скасування обмежень у розмірах кредитів для комерційних банків;

• податкові пільги для стимулювання довгострокових інвестицій в акції;

• пряме державне фінансування перспективних проектів;

• залучення прямих інвестицій шляхом створення спільних фондів із зарубіжними партнерами;

• збільшення асигнувань на реконструкцію будівель з метою поліпшення їхньої енергетичної ефективності;

• надання допомоги та кредитів, спрямованих на вдосконалення транспортних засобів та розробку альтернативних видів палива;

• інвестиції на наукові дослідження та розробки;

• списання податкових платежів для високотехнологічних досліджень, зокрема, досліджень, основна увага яких приділяється промисловості, що не забруднює повітря;

• прискорення відшкодування податкових кредитів для науково-орієнтованих інвестицій в МСП;

• купівля акцій технологічних компаній, з метою погашення ними боргів; при цьому вони зобов’язані викупати назад свої частки, після того, як їхні труднощі минуть;

• надання кредитів, атестація продукції, закупівля й маркетингові дослідження для просування нових продуктів для заохочення розвитку енергозбереження, нових технологій і видів продукції;

• збільшення фінансування університетів, місцевих науково-дослідних інфраструктур та розвитку кар’єри дослідників.

. Підтримка галузей:

• надання знижки для покупців нових автомобілів у разі позбавлення від старих транспортних засобів, а також звільнення від сплати податку з власників транспортних засобів для нових автомобілів строком до двох років;

• надання коштів на ремонт державного житла для бідних верств населення;

• підвищення субсидій для фермерських господарств, збільшення обсягів державних закупівель продовольства у фермерів;

• субсидування кредитів для агропромислового комплексу в розмірі від 80 % до 100 % ставки рефінансування Центрального банку;

• розширення обсягу і спектру державних інтервенцій на сільгосппродукцію за фіксованими закупівельними цінами;

• підвищення мінімальної закупівельної ціни зернових для підвищення доходів населення сільських територій та повернення додому робітників-мігрантів з міст.

. Підтримка експортерів:

• надання субсидій організаціям-експортерам промислової продукції для відшкодування частини витрат на сплату відсотків за кредитами, отриманими для виробництва продукції на експорт;

• зниження експортних мит на нафту та нафтопродукти;

• створення спеціальної кредитної лінії серед банків, які мають виступити в якості гарантів експортних контрактів;

• відшкодування податку з продажу та акцизного збору для експортерів;

• збільшення експортних податкових пільг для заохочення експорту високоякісної кінцевої продукції за рахунок:

• поповнення центрального фонду розвитку зовнішньої торгівлі;

• збільшення ставки відшкодування податку на частину трудомістких виробів продукції машинобудування, електронної продукції й інших товарів, на сфері виробництва яких особливо сильно позначається фінансова криза;

• збільшення податкових пільг для деяких видів продукції, техніки, високотехнологічних, механічних та електротехнічних виробів з високою доданою вартістю;

• надання кредитів з кращими умовами для експортерів через підтримку відповідних посередників, таких, як експортний банк, компанія страхування експорту, банк розвитку;

• збільшення експортних гарантій інститутом експортного кредитування.

. Податкові інструменти:

• зниження ставки ПДВ;

• зниження ставки податку на прибуток;

• збільшення розміру амортизаційних премій;

• збільшення періоду розстрочки по сплаті податків і платежів до бюджету для малих компаній (зокрема, ПДВ, податок на корпорації, прибутковий податок та державне страхування) за узгодженим з податковою службою розкладом;

• відстрочка підвищення ставки корпоративного податку для малих підприємств;

• прискорення відшкодування ПДВ, яке має відбуватися щомісяця, (там, де це здійснювалося щорічно);

• надання податкових преференцій та використання прискореної амортизації при здійсненні інвестицій;

• скорочення податку з бізнесу і прибуткового податку, що стягується з операцій з нерухомістю;

• збільшення мінімального обсягу обороту, що не обкладається ПДВ;

• перенесення термінів збитків для всіх підприємств з 3 до 10 років;

• зниження стандартної ставки ПДВ за витратами, що понесені на будівництво нового приватного житла;

• скорочення санкцій за прострочення сплати податків, внесків на соціальне страхування і несвоєчасну виплату відсотків;

• зменшення податку на дивіденди;

• зменшення відрахувань підприємств до фонду соціального страхування.

В якості важливого стимулятора економічної активності у міжнародній практиці розглядається розвиток інфраструктурних проектів. Зокрема, нові інфраструктурні проекти передбачають модернізацію транспортної інфраструктури, енергетики, в тому числі альтернативних джерел енергії, а також сільського господарства[17].

Так, в США згідно Проекту відновлення і реінвестування для розвитку інфраструктури передбачено фінансування протягом двох років будівництва і реконструкції доріг і мостів, інвестицій в залізничний транзит, медичних інформаційних технологій, проектів, спрямованих на «озеленення» Америки, енергоефективності громадських будівель на федеральному, державному і місцевому рівнях, будівництва, ремонту і модернізації шкіл і лікарень, екологічних проектів. Загальна вартість проекту складає 180 млрд дол. США[8].

Європейський інвестиційний банк надаватиме додаткові кредити для розвитку енергетики, інфраструктури та подолання наслідків зміни клімату. На реалізацію зазначених заходів виділено 14 млрд євро.

В Німеччині було прийнято два пакети антикризових заходів. Ними передбачено додаткове фінансування програм підвищення енергоефективності, інноваційної та інвестиційної програм в транспортній галузі, громадських інфраструктурних проектів. Загалом на подолання наслідків кризи передбачено 27,2 млрд євро[6].

Реалізація антикризових заходів вимагає концентрації значних фінансових ресурсів. В конкретних країнах застосовуються різні комплекси джерел фінансування, серед яких, зокрема:

• збільшення дефіциту державного бюджету внаслідок надання низки податкових пільг;

• зростання державного боргу;

• використання валютних резервів для вливання ліквідності в банківську систему (Корея), підтримки доступу компаній до ліквідності (Бразилія);

• випуск казначейських облігацій;

• використання коштів фондів суверенного багатства чи національних фондів (Казахстан, Росія, Норвегія)

• використання коштів державних та місцевих бюджетів;

• використання коштів державних банків та банків розвитку.

.2. Особливості антикризового управління в Україні

Структурні зрушення в економіці, нестабільність зовнішнього середовища, розрив налагоджених виробничих зв'язків, зміна форм власності і реструктуризація підприємств вимагають перегляду вироблених стереотипів управлінського мислення і переходу до нових форм і методів системи управління. Це пов'язане також із тривалим процесом диференціації й інтеграції структур, методів й інших елементів систем управління виробництвом, що спостерігаються в даний час у світовому співтоваристві.

Головною проблемою управління всередині організації, підприємства стає адекватність стимулів і форм взаємодії параметрів об'єкта і суб'єкта управління умовам і методам розв'язання завдань виробництва, його ефективності.

Варто враховувати, що характеристики зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства в умовах сучасного виробництва і соціального розвитку працівників усіх категорій надзвичайно рухливі. При цьому виробничі системи мають ряд особливостей, знаючи і володіючи якими можна ефективно ними управляти.

Виникнення тієї чи іншої виробничої системи, природно, зумовлено виникненням чи формуванням на ринку попиту на продукцію, здатну задовольнити вимоги покупців. Інакше кажучи, виробнича система повинна бути пристосована до тривалого існування для задоволення купівельного попиту, що змінюється.

Отже, неминуче виникають виробничо-економічні проблеми оптимізації нових зв'язків (зовнішніх і внутрішніх), проблеми їхнього стикування в організаційному, економічному і науково-технічному аспектах.

Антикризове управління - це управління, яке спрямовано на передбачення небезпеки кризи, аналіз її симптомів і усунення загроз появи кризових ситуацій, а в разі їх появи - аналіз і прийняття швидких заходів ліквідаційного характеру з найменшими втратами та негативними наслідками. Велике значення при цьому має використання факторів кризи для наступного розвитку підприємства. Можливість антикризового управління визначається, у першу чергу, людським фактором. Усвідомлена діяльність людини дозволяє шукати і знаходити шляхи виходу з критичних ситуацій, концентрувати зусилля на вирішенні найбільш складних проблем, використовувати накопичений, у тому числі тисячоліттями, досвід подолання криз, пристосовуватися до ситуацій, що виникають.

Тому основною метою антикризового управління є забезпечення гарних результатів - запланованих чи випадкових - за допомогою здорової організації, що досягається шляхом використання оточення на основі добре поставленого управління людьми і комунікаціями. Реалізація поставленої мети полягає в належному балансі між вимогами, висунутими ситуацією, і особистими якостями керівника з урахуванням зрілості (компетентності, досвіду) і готовності колективу до співробітництва.

Суть антикризового управління виражається в таких положеннях: кризи можна передбачати, очікувати і викликати; кризи у визначеній мірі можна прискорювати, випереджати, відсувати; до криз можна і необхідно готуватися; кризи можна пом'якшувати; управління в умовах кризи вимагає особливих підходів, спеціальних знань, досвіду і мистецтва; кризові процеси можуть бути до визначеної межі керованими; управління процесами виходу з кризи здатне прискорювати ці процеси і мінімізувати їхні наслідки.

Для того, щоб організація домоглася успіху, керівник повинен уміти передбачати можливість, імовірність появи тих чи інших виробничих ситуацій, бути готовим до них і діяти адекватно сформованим обставинам.

Кризові явища в економіці, як не банально це звучить, роблять сильних сильними, а слабких усувають з галузей і ринків. Компанії, що розвивалися на ринках України в «до кризовий період», які перебували в перманентній організаційно-управлінській кризі, чекає неминуче банкрутство, якщо найближчим часом вони не зроблять радикальних змін в своїх підходах до управління і ведення бізнесу. Що ж таке організаційно-управлінська криза?

Якщо коротко, то організаційно-управлінська криза - це системна неспроможність нарощувати і ефективно використовувати наявні організаційні ресурси, а саме людські, фінансові, часові, маркетингові і інформаційні. Явні ознаки, по яких можна визначити, що компанія знаходиться в стані управлінської кризи наступні:

• Реактивне реагування на проблеми. Проблеми вирішуються у міру їх надходження.

• Ніякі несприятливі сценарії організаційного розвитку заздалегідь не розглядаються, відповідно ніякі попередні плани виходу з них не розробляються;

• Замість «що робити?», керівництво зайняте питаннями «хто винен?». Пошук винних, замінює концентрацію на пошуках виходу з кризових станів;

• Немає досвіду роботи компанії в рамках розробленої, кількісно та якісно обґрунтованої стратегії;

• Ресурси компанії, окрім фінансових, не піддавалися систематичній оцінці. Маються на увазі, перш за все людські, маркетингові, інформаційні, організаційно-управлінські та адміністративні.

Що необхідно зробити власникам, інвесторам, акціонерам і топ-менеджерам компаній, для зміни ситуації? Перш за все, необхідно провести організаційну діагностику, оцінити наявні ресурси і поміняти стиль управління з реактивного на проектний. Проектний стиль управління виявляється, перш за все, в здатності розробляти плани діяльності відповідно до можливих сценаріїв розвитку несприятливих подій. Тобто діяти превентивно, чітко прорахувавши заздалегідь ресурси, які будуть потрібні в тих або інших ситуаціях. Іншими словами, проектний стиль предбачає розробку заздалегідь декількох антикризових стратегій, використовуючи технологію ТСАС (технологія створення антикризової стратегії).

Технологія Створення Антикризової Стратегії полягає в послідовному здійсненні ряду необхідних дій, метою, яких є створення найбільш адекватного плану діяльності бізнесу або компанії в умовах кризи і подальшого виходу з неї. Які ж складові цієї технології? З чого потрібно почати і до чого слід прийти? Перш за все, необхідно створити орган антикризового управління, який, як правило, носить назву комітет антикризового стратегічного управління (КАСУ), потім необхідно навчити людей, що увійшли до такого комітету, навичкам діяльності в робочих групах. Наступним кроком є проведення комітетом ресурсного аналізу Компанії або Бізнесу. Потім складається карта сценаріїв несприятливого розвитку на вибраному ринку (ринках, якщо діяльність компанії диверсифікована). Для кожного сценарію виробляється план реагування. У момент початку здійснення сценарію КАСУ вводить в дію відповідний план. Надалі комітет здійснює контрольні функції на фазі здійснення плану і вводить корегування, у разі відхилень від наміченого плану.

Висновок

В цій роботі було дано конкретні відповіді на конкретні запитання, а саме:

. що економічна криза - це значне порушення рівноваги в господарській системі, що часто супроводжується втратами й розривом нормальних зв'язків у виробництві й ринкових відносинах, що, в остаточному підсумку, веде до дисбалансу функціонування економічної системи в цілому.

. Існує багато видів економічних криз (більшість з них наведена вище в роботі) і на мою думку ця кількість не буде стояти на місті, так само як не стоїть на місті економіка, будуть з'являтися нові види криз, але разом з цим - і нові методи їх вирішення.

. Тема економічної кризи цікава, думаю не тільки мені. Вона буде актуальною ще велику кількість часу, а, можливо, і завжди, оскільки, я не думаю, що найближчим часом економісти навчаться згладжувати цикл до такого ступеня, щоб її амплітуда коливань була рівна нулю. При амплітуді коливань більше нуля - це вже цикл.

. Коли спостерігаєш, як назрівають і відбуваються кризи в країнах - лідерах, таких як США, Японія, Німеччина, Англія, Франція, то мимоволі замислюєшся, що навіть такі багаті країни, стільки фахівців, що мають, засобів, впливу дотепер не можуть уникнути криз.

Також в ході виконання роботи я дізнався, що в Україні також були економічні спади і підйоми.

. Основними ознаками, властиві економічній кризі України, були:

) Катастрофічний спад виробництва і його низька ефективність.

) Криза платежів, що охопила практично всі галузі народного господарства, включаючи банківську систему.

) Криза фондового ринку.

) Криза державних платежів і державних фінансів в цілому.

) Криза банківської системи.

) Криза фінансів підприємств.

Також економічній кризі властива "Галопуюча" інфляція, яка виступає у вигляді:

А) Фактична девальвація гривни.

Б) Зростання реальних цін на імпортні товари.

В)Зниження купівельної спроможності населення унаслідок зростання цін без відповідного зростання заробітної платні.