Материал: Економічна рівновага і циклічність. Типи циклів

. Зростання інвестицій з України в економіку інших країн. Вивіз капіталу негативно впливає на розвиток інвестиційних процесів в Україні, бо капітал вивозиться в іноземній валюті, яка має позабалансовий обіг. Це і було однією з причин, що спровокували кризу на валютному ринку України.

Якщо експорт капіталу сприяє експорту товарів і підтримці зайнятості, вирішенню інших національних проблем, то “втеча” капіталу свідчить про критичний рівень проблем у національній економіці, низьку ефективність внутрішнього інвестування; веде до збідніння національної економіки, зниження можливого рівня інвестицій, загалом, до погіршення перспектив розвитку.

. Приєднання України до СОТ. Поряд з позитивними елементами, цей процес може породжувати і провокує ризики, що пов’язані з лібералізацією торгівлі в умовах недостатнього рівня міжнародної конкурентоспроможності та структурної недосконалості української економіки.

. Тимчасова орієнтація в системі економічної глобалізації переважно на галузі, що виробляють низькотехнологічні товари.

Зрозуміло, що в цьому плані необхідно здійснити кардинальні зміни. В інтересах національної економіки ця ситуація має кардинально змінитися, тим більше, що в Україні є всі необхідні потенційні можливості для цього.

. Глобалізаційні процеси в світовій економіці, окрім позитивних результатів, мають і негативні наслідки. Висока взаємозалежність фінансових ринків різних країн сприяє тому, що негативні зовнішні шоки можуть переливатися у здорові країни. Л. Кодрес і М. Пріцкер розробили теоретичну модель, згідно з якою інфікування залежить, у тому числі, від рівня асиметрії інформації.

. Наявність спільного кредитора з тією країною, де фінансова криза вже виникла. Про це яскраво свідчать факти з першої фінансової кризи літа-осені 1998 року, коли слабка інтегрованість економіки України не дала можливості розвиватися кризі у більші масштаби.

Параметри цієї кризи залежали, в основному, від інтегрованості національної економіки в економіку Росії

. Фінансова глобалізація, що супроводжується формуванням транскордонного капіталу й підвищенням його мобільності, утворенням транснаціональних компаній. Ці компанії, цей транснаціональний капітал старається перекривати збитки, які в нього виникають за рахунок периферійних ринків, до яких належить і український ринок.

. Негативні наслідки глобалізації проявляються ще й тому, що вона сприяє створенню сприятливих умов для легалізації незаконних доходів. За даними FATF загальна сума штатних доходів, що легалізуються перевищує 3 трлн американських доларів на рік; розхитується стабільність національної валюти й банківської системи; розширюються можливості для ухилення від сплати податків.

Глобалізація спричиняє виникнення глобальних комп’ютерних мереж, а це створює умови для миттєвого переливу капіталу. Цьому сприяє постійна і надмірна відкритість фінансових ринків і прискорена лібералізація зовнішньої економічної діяльності.

Розширюються функції банків. Якщо раніше банк виступав тільки як фінансовий посередник, то в умовах глобалізації банк, окрім того, виконує функції операторів на фондових і валютних ринках[11, c. 23].

Найбільший вплив на глобалізацію світової економіки через міжнародну торгівлю мають вісім країн світу: США, Японія, ФРН, Китай, Великобританія, Франція, Італія, Нідерланди. Це половина обороту міжнародної торгівлі і дві третини світового ВВП.

. Зменшення схильності інвесторів до прийняття ризиків. В державі має постійно проводитись політика активного залучення іноземних інвесторів до вкладання коштів в економіку України. Необхідно всілякими методами, підключаючи рекламу, яскраво висвітлювати вигоди, які отримає іноземний інвестор в нашій державі. Про це також повинні постійно дбати всі зовнішньоекономічні і дипломатичні представники нашої держави.

. Кредитна криза у розвинутих країнах, зокрема у США. Недоліки в американській системі кредитування, іпотечна криза і спад у американській економіці. ФРС для запобігання кризи з 2003 року знизила процентну ставку до 1 % (а з грудня 2013 року ФРС зберігає вартість грошей у діапазоні 0-0,25 % річних). В державі активно видавались кредити під будівництво житла.

Знизилася якість кредитування. Кредити видавалися без підтверджуючих документів про доходи.

Не використовувалась інформація бюро кредитних історій. Бували випадки, коли кредити видавалися без оформлення застави. В таких умовах кредит могли отримати неплатоспроможні клієнти в сумах, що в багато раз перевищували їх потенційні можливості. Було запроваджено пільгові строки погашення тіла кредиту і сплату процентів.

.2 Фінансова криза в Україні

економічний криза цикл

Проблема нестабільності валютно-фінансової системи України має досить специфічні характеристики. З одного боку, кризові явища пов'язані з моделлю економічного розвитку держави та можливостями здійснення відчутних економічних реформ, з іншого - нестабільність у валютній сфері характеризується проблемами внутрішньої та зовнішньої боргової залежності країни. Основні тенденції розвитку останнього десятиліття, навіть із невдачами у перебігу економічних реформ, у цілому підтвердили обраний теоретичний підхід до ринкових перетворень: східноєвропейські та прибалтійські країни, де було реалізовано найважливіші пункти стандартної програми міжнародних фінансових організацій, змогли порівняно швидко подолати трансформаційну кризу. Водночас менш сумлінні й послідовні у здійсненні запропонованої програми країни СНД, зокрема Росія та Україна, ще й досі продовжують боротися за оздоровлення економіки[11].

Сучасний розвиток валютно-фінансової системи нашої країни характеризується дією так званих позаекономічних чинників, які відчутно впливають на її розвиток. Це, на нашу думку, чинники «стадної поведінки», психологічного ризику, епідемічного поширення кризових явищ та суто політичних зрушень, що впливають на поточний або майбутній стан економіки[2, c.594]. Проте вітчизняні вчені не виокремлювали зазначені фактори як такі, що здатні спровокувати складний механізм розгортання тенденцій нестабільності.

На думку вчених, фінансова криза містить такі елементи, як різке падіння цін на активи, масове банкрутство як у фінансовому, так і нефінансовому секторі та порушення діяльності валютного ринку.

Криза, яка нині зароджується у валютно-фінансовому, банківському, виробничому та інших секторах економіки України не є кризою в її канонічному розумінні, адже за своєю специфікою вона не є циклічною. Це відбулося через низку об'єктивних політичних і економічних чинників, зокрема, зниження інвестиційної активності яке спричинило:

обмеженість інвестиційних ресурсів товаровиробників через збільшення коштів для фінансування затрат на оплату праці (у зв'язку з підвищенням мінімальної заробітної плати);

зростання соціальної складової у державних видатках, що значно зменшило порівняно з минулим роком обсяг державних інвестицій та, відповідно, позначилось на інвестиційній діяльності окремих галузей економіки;

пасивність великого бізнесу у прийнятті інвестиційних рішень до закінчення процесу реприватизації, а також через скасування податкових пільг для суб'єктів господарювання спеціальних економічних зон та територій пріоритетного розвитку.

Криза як специфічна фаза циклу, що характеризується порушеннями рівноваги, зміною звичного устрою або функціонування, є прогнозованою, адже циклічність як така відтворює закономірність розвитку будь якого процесу[6, c. 20]. Відповідно, криза, викликана об'єктивними циклічними процесами в економіці, не передбачає раптових коливань подібної амплітуди, а, навпаки, характеризується тривалістю фаз зародження та розгортання, які формуються на попередніх етапах. Таким чином, проблеми розгортання кризових явищ в Україні мають досить специфічні характеристики. З одного боку, кризові явища пов'язані з моделлю економічного розвитку держави та можливостями здійснення відчутних економічних реформ. З іншого - кризові явища відрізняються певною специфічністю залежно від сфери їх прояву.

Основною причиною фінансової кризи на українському підґрунті є наслідки прийняття і реалізації бюджету, який має соціальну спрямованість попри задекларовані орієнтири на інноваційно-інвестиційний розвиток України. Таким чином, на сучасному етапі, ризики національної фінансової системи перебувають насамперед у площині бюджетно-боргової сфери[10, c. 29].

На сьогодні сформувалися напрями, за якими світова криза здійснює вплив на економіку України.

. Циклічне уповільнення світової економіки, що в цілому може скоротити попит на експортну продукцію, а отже, експортну виручку і далі за ланцюжком призвести до зменшення надходжень до державного бюджету, девальвації гривні і зниження заробітної плати тощо.

. Висока волатильність цін на світових товарних ринках, коли спостерігаються різкі стрибки цін на біржові товари, зокрема, залежно від ситуації на фінансових і валютних ринках. У разі їх значного падіння ефект буде такий саме, але ще може додатися проблема скорочення торговельного балансу, що, у свою чергу, здатне негативно позначитися на поточному рахунку, тобто ослабити міжнародну позицію України.

. Обвал котирувань на світових фондових ринках, який призвів до різкого падіння вартості акцій українських компаній.

Щоб визначити вплив фінансової кризи на українську економіку треба проаналізувати макроекономічні показники. Розглянути вплив кризових явищ на сектори економіки України, а також виділити фактори вразливості економіки. У таблиці 1.3. представлені макроекономічні показники за 2000-2013 рр.

Таблиця 1.3. - Макроекономічні показники за 2000-2013 рр.

Світова криза ліквідності мала сильний негативний вплив на Україну.

. Індекс фондового ринку ПФТС у 2008 році впав на 74%.

. В останньому кварталі 2008 року девальвація гривні відносно долара склала 58%.

. ВВП у 2009 року впав на 15,9%.

. У січні-липні 2009 року обсяги експорту українських товарів скоротилися на 49% у річному численні.

. У січні-липні 2009 року обсяг промислового виробництва зменшився на 30% у річному численні.

. На кінець першого півріччя 2009 року рівень безробіття склав 9% порівняно з 6% у 2008 році.

. У першому півріччі 2009 року реальні доходи громадян знизилися на 10%.

Україна зіткнулась з серйозними викликами щодо запобігання різкому знеціненню національної валюти й утримання цінової стабільності, уникнення колапсу кредитної системи і підтримання дієздатної платіжно-розрахункової системи, припинення руйнівних процесів ерозії внутрішніх депозитів і втечі резидентів від національної валюти, зменшення масштабів виведення іноземних капіталів і гарантування зовнішньої платоспроможності країн.

Криза - це реальна можливість й необхідність кардинальних реформ, здатних забезпечити прискорений кількісний та якісний розвиток економіки у майбутньому. І думати про це майбутнє необхідно вже сьогодні.

Розділ 4. Антикризові заходи

.1 Досвід країн світу

Світова фінансова криза, яка в процесі свого розгортання породжує економічну кризу в багатьох країнах світу, змусила уряди і центральні банки вживати швидких і масштабних рішень щодо підтримання стійкості фінансової системи країни, забезпечення ліквідності банківської системи, підтримання виробництва і економічного зростання, а також мінімізації соціальних втрат працівників і населення[1, c. 36]. Серед значного різноманіття антикризових заходів, які вживаються різними країнами світу, чільне місце посідають заходи, спрямовані на безпосередню підтримку компаній як фінансового, так і реального секторів економіки, що потерпають від кризи. Системним наслідком таких заходів, на думку авторів, має стати відновлення або прискорення економічного зростання, підвищення конкурентоспроможності компаній, збереження, або збільшення зайнятості. Узагальнення міжнародного досвіду дозволяє виокремити низку антикризових інструментів у наступних сферах.

. Розширення пропозиції кредитних ресурсів:

• збільшення кредитування економіки банками розвитку;

• збільшення статутного капіталу державних банків;

• придбання комерційних цінних паперів, випущених компаніями з метою послаблення жорсткості умов фінансування.

. Підтримка малого й середнього бізнесу:

• субсидування процентної ставки за комерційними кредитами для малих і середніх підприємств (МСП) та домогосподарств;

• тимчасове зниження ставки корпоративного податку для МСП;

• звільнення підприємств від сплати певної частки відрахувань до бюджету при прийнятті на роботу нових працівників та поступове збільшення таких відрахувань в наступні періоди;

• створення спеціальних фондів, які надаватимуть кредити МСП, що мають потенціал для зростання і створення додаткових робочих місць;

• надання спеціалізованими кредитними установами позик

підприємствам на покриття короткострокових фінансових потреб МСП, які потерпають від нестачі оборотного капіталу;

• розширення кредитних ліній, що надаються державними фінансовими установами;

• збільшення мінімального ліміту кредитів, що надаються для малих підприємств та фізичних осіб;

• спрощення процедури отримання кредитів для МСП, відкриття власної справи, надання на ці цілі податкових пільг, фінансування консалтингових послуг;

• розміщення коштів державних суверенних фондів у банках другого рівня на програми фінансування малого й середнього бізнесу.

. Стимули для інвестицій та інновацій:

• надання тимчасових інвестиційних податкових пільг на придбання нових матеріальних активів та капітальні інвестиції;

• відшкодування частини витрат на сплату відсотків за кредитами, спрямованими на технологічне переоснащення;

• прийняття на себе відповідальності державним банком розвитку в розмірі до 80 % кредиту і покриття ним банківських ризиків за контрактами, що були укладені в 2012-2013 роках;