Материал: Дикань В.Л. Стратегічне управління

246 В. Л. Дикань, В.О. Зубенко, О.В. Маковоз, І.В. Токмакова, О.В. Шраменко

інформації може відіграти виняткову роль у тих випадках, коли неминучі суб’єктивні оцінки. Найбільш характерним прикладом цього є спроби оцінки результату праці управлінських працівників.

Заключним етапом другого етапу процесу контролю є оцінка інформації про отримані результати. У багатьох випадках мірою такої оцінки може служити масштаб припустимих відхилень, установлений раніше. Разом з тим в окремих випадках управлінські працівники можуть і повинні давати особисті оцінки та інтерпретувати значимість отриманої інформації. При цьому вони повинні взяти до уваги ризик та інші фактори, які обумовлюють вибір того або іншого управлінського рішення. Мета цієї оцінки полягає в тому, щоб приймати рішення — чи необхідні певні дії, і якщо так, то які?

Третій етап процесу контролю пов’язаний з вибором певної лінії поведінки управлінського працівника — нічого не вживати, усунути відхилення, що виникли, або переглянути контрольні стандарти. Вибір лінії поводження управлінського працівника, при якій не треба нічого вживати, може здійснюватися в тому випадку, якщо зіставлення фактично досягнутих результатів з контрольними стандартами свідчить про те, що поставлені цілі досягаються.

Разом з тим в управлінській діяльності не можна розраховувати на те, що один раз, який відбувся, обов’язково повториться знову. Тому навіть якщо система контролю показала, що в певному аспекті діяльності підприємства все йде нормально, все одно необхідно продовжувати контролювати й оцінювати результати роботи.

У тому випадку, коли має місце відхилення фактично досягнутих результатів від запланованих, необхідно здійснювати корегування вже прийнятих управлінських рішень. Зміст такого корегування полягає в тому, щоб виявити причини виниклих відхилень і домогтися поверненню підприємства до запланованої стратегії розвитку. Здійснення корегування може бути досягнуто шляхом поліпшення значень яких-небудь внутрішніх факторів розвитку підприємства, удосконалення функцій управління або технологічних процесів.

Слід підкреслити, що причиною виникаючих відхилень від обраної стратегії розвитку може стати як один фактор, так і сполучення декількох факторів. Цілком природно, що управлінський працівник перш ніж вибрати певну коригуючу дію повинен оцінити вплив всіх можливих факторів та їх взаємодію. Причому всі підрозділи підприємства так чи інакше взаємозалежні між собою, остільки будь-яка суттєва зміна в одному з них вплине на підприємство в цілому. От чому управлінський працівник повинен спочатку переконатися, що коригувальна дія, яка вживається їм, не створить додаткових труднощів, а допоможе їх вирішенню.

Однак далеко не всі відхилення від контрольних стандартів варто усувати. В окремих випадках самі стандарти можуть виявитися нереальними. З цієї причини контроль може вказувати на необхідність перегляду обраних контрольних стандартів. Причому, як і у випадку з коригувальними діями різного типу, необхідність радикального перегляду контрольних стандартів (убік підвищення або зниження) може бути симптомом проблем, що виникають або в процесі контролю, або в процесі планування.

12.3. Вимоги до системи стратегічного контролю

Стратегічний контроль як управлінська діяльність повинен мати такі властивості:

•бути всеосяжним та об’єктивним, тобто зорієнтованим на адекватне відображення досягнутих параметрів відносно встановлених цілей та обраних стратегій;

•бути стратегічно спрямованим, орієнтуватися на кінцеві результати, у цьому контексті контроль розглядається як засіб досягнення цілей;

•мати безперервний та регулярний плановий характер;

•бути гнучким, тобто не заважати виконанню основної роботи (на противагу «радянським системам» контролю, коли «під цю функцію» будувалася вся система);

•відповідати змісту тих робіт, які контролюються, перевіряти не лише кількість і термін, але й якість роботи;

•бути зрозумілим для тих, кого контролюють і перевіряють;

•бути своєчасним, щоб можна було скоригувати процеси, що відбуваються;

•бути економічним, тобто відповідати вимозі: витрати на його проведення не можуть перевищувати ті результати, яких досягають у процесі контролю;

•бути дійовим, тобто не обмежуватися виявленням фактичного стану об’єкта контролю, ай супроводжуватись відповідними рішеннями.

Для того, щоб система стратегічного контролю була ефективною вона повинна задовольняти ряд вимог. Найбільш істотними є наступні:

— застосування розроблених форм методів контролю;

— єдність ОСУ, цілей і форм контролю;

— єдність елементів ОК і цілей контролю;

— своєчасність надходження інформації, щоб можна було прийняти необхідні рішення по корегуванню стратегії;

248В. Л. Дикань, В.О. Зубенко, О.В. Маковоз, І.В. Токмакова, О.В. Шраменко

—правильність отриманих даних, що адекватно відбивають стан контрольованих процесів.

12.4. Види і типи стратегічного контролю

Контроль можна класифікувати за наступними ознаками:

1)стадія життєвого циклу об’єкта — контроль на стадії маркетингу, НДДКР, виробництва, підготовки об’єкта до функціонування, експлуатації, технічного обслуговування і ремонтів;

2)об’єкт контролю — предмет праці, засоби виробництва, технологія, організація процесів, умови праці, параметри інфраструктури регіону, документи, інформація;

3)стадія виробничого процесу — вхідний, операційний контроль, контроль готової продукції, транспортування і зберігання;

4)виконавець — самоконтроль, менеджер, контрольний майстер, відділ технічного контролю, інспекційний контроль, державний, міжнародний контроль;

5)можливість подальшого використання об’єкта контролю — руйнівний і неруйнівний контроль;

6)прийняте рішення — активний (попереджуючий) і пасивний (по відхиленнях) контроль;

7)ступінь охоплення об’єкта контролем — суцільний і вибірковий контроль;

8)режим контролю — посилений (прискорений) і нормальний конт-

роль;

9)ступінь механізації — ручний, механізований, автоматизований, автоматичний контроль;

10)час контролю — попередній, поточний, заключний контроль;

11)спосіб одержання й обробки інформації — розрахунковоаналітичний, статистичний реєстраційний;

12)періодичність виконання контрольних операцій — безперервний

іперіодичний контроль.

Виділяють три типи стратегічного контролю:

1.Стратегічний «контроль передумов» — постійна перевірка ступеня обґрунтованості та актуальність посилань, на базі яких розроблявся «стратегічний набір», оцінка ступеня ризикованості факторів, що не могли бути врахованими, оскільки знаходяться поза впливом підприємства.

2.Стратегічний «контроль реалізації» — перевірка за заздалегідь обраними параметрами у визначеній годині процесу виконання страте-

гічних планів, проектів та програм, формулювання заходів і внесення своєчасних змін у процес, який є об’єктом контролю.

Недооцінка коригуючої складової «стратегічного контролю» призводить до зведення його до простого спостереження без втручання в процес стратегічних змін.

3. «Стратегічний нагляд» об’єднує обидва вищезгаданих типів контролю, створює єдину систему, спрямовану на контроль усіх етапів стратегічного управління. Стратегічний нагляд, на відміну від стратегічного контролю передумов та контролю реалізації, не має жорстокого переліку об’єктів. Його роль полягає в об’єднанні двох взаємодоповнюючих типів контролю.

Висновки

Використання на підприємстві стратегічного контролю обумовлено, з одного боку, правильністю реалізації обраної стратегії та відповідності її поставленим цілям, а з іншого, — відповідності умовам динамічного зовнішнього середовища і забезпечення своєчасної реакції на них.

Під стратегічним контролем слід розуміти особливий вид управлінської діяльності на підприємстві, що полягає в спостереженні та оцінці проходження процесу стратегічного управління, який забезпечує досягнення поставлених цілей та виконання обраних стратегій через встановлення стійкого зворотного зв’язку.

Основним предметом стратегічного контролю є зміст стратегій, стан потенціалу підприємства, цілі та місія.

Отриманий в ході проведення стратегічного контролю результат є основою для прийняття координаційних рішень, тобто системи управлінських рішень за планами, організацією й стимулюванням учасників стратегічного проекту.

У загальному вигляді процес контролю в рамках підприємства включає наступні стадії: формування системи параметрів, які контролюються; проведення контрольної оцінки; прийняття рішень за результатами контролю.

Слід підкреслити, що причиною виникаючих відхилень від обраної стратегії розвитку може стати як один фактор, так і сполучення декількох факторів. Далеко не всі відхилення від контрольних стандартів варто усувати. В окремих випадках самі стандарти можуть виявитися нереальними. Із цієї причини контроль може вказувати на необхідність перегляду обраних контрольних стандартів.

Для того, щоб система стратегічного контролю була ефективною вона повинна задовольняти ряд вимог. Найбільш істотними є: за-

250 В. Л. Дикань, В.О. Зубенко, О.В. Маковоз, І.В. Токмакова, О.В. Шраменко

стосування розроблених форм методів контролю; єдність ОСУ, цілей і форм контролю; єдність елементів ОК і цілей контролю; своєчасність надходження інформації, щоб можна було прийняти необхідні рішення по корегуванню стратегії; правильність отриманих даних, що адекватно відбивають стан контрольованих процесів; повинний бути зазначене точний час одержання інформації й точний час, до якого вона відноситься.

Питання для самоконтролю

1.Визначить зміст та призначення стратегічного контролю

2.Що є основними завданнями стратегічного контролю?

3.Охарактеризуйте етапи стратегічного контролю.

4.Які вимоги висувають до системи стратегічного контролю?

5.Розкрийте зміст типів стратегічного контролю.

Тести для самоперевірки

1.Який тип стратегічного контролю передбачає перевірку за заздалегідь обраними параметрами у визначеній годині процесу виконання стратегічних планів, проектів та програм, формулювання заходів і внесення своєчасних змін у процес, який є об’єктом контролю:

а) стратегічний «контроль реалізації»; б) стратегічний «контроль передумов»; в) «стратегічний нагляд».

2.Назвіть тип стратегічного контролю, що створює єдину систему, спрямовану на контроль усіх етапів стратегічного управління та не має жорстокого переліку об’єктів:

а) стратегічний «контроль реалізації»; б) стратегічний «контроль передумов»; в) «стратегічний нагляд».

3.Яка стадія процесу стратегічного контролю пов’язана з вибором певної лінії поведінки управлінського працівника — нічого не вживати, усунути виниклі відхилення або переглянути контрольні стандарти:

а) перша; б) друга; в) третя.