Материал: Дикань В.Л. Стратегічне управління

206 В. Л. Дикань, В.О. Зубенко, О.В. Маковоз, І.В. Токмакова, О.В. Шраменко

Так, Британська сталеливарна корпорація розробляє плани на 10 років, американські компанії — на 5 років, а японські — на 3 роки [22].

9.5. Підходи до стратегічного планування

Основними підходами до формування плану є:

•«від досягнутого»;

•оптимизаційний;

•адаптивний.

Планування «від досягнутого» націлено на досягнення ряду бажаних і цілком реалізуємих цілей. Відправною точкою є поточний стан підприємства. Підхід орієнтований на збереження статус-кво.

Зміни стратегії, організаційної структури і т.п. розглядаються як небажані, оскільки вони можуть зіпсувати налагоджене функціонування підприємства. Поліпшення систем управління, планування, пошуку і аналізу інформації не схвалюються. При цьому підході мінімізуються витрати на формування і підтримку реалізації плану.

Оптимізаційний план, як правило, формується в рамках раціонального підходу та базується на використанні математичних моделей і методів з метою більш ефективного використання ресурсів і досягнення максимізації прибутку та мінімізації витрат і часу виконання.

Недолік підходу — зневага численними якісними і погано формалізуємими параметрами, такими як якість, надійність, новизна продукції, ступінь задоволеності покупців, моральний клімат і ентузіазм співробітників, портфель знань і вмінь персоналу.

Крім того, результат формування оптимізаційного плану ніяк не враховує вихідний стан підприємства і періодично різко змінюється, що приводить до зміни пропорцій, матеріально-фінансових та інформацій- но-аналітичних потоків, організаційної структури, напрямку розвитку, що, у свою чергу, також пов’язано з витратами. Формування ж оптимізаційного плану засновано на роботі з кількісними, а не якісними категоріями. Це приводить до того, що оптимізаційний план часто виявляється не в змозі врахувати витрати проведення помірних і радикальних трансформацій підприємства. У підсумку довіра до результатів оптимізаційного плану обернено пропорційна «відстані» від вихідного стану підприємства до розрахованого, «оптимального» стану.

Адаптаційний підхід переносить акценти на процес формування плану. При цьому підході все починається з вивчення навколишнього середовища. Очікувані події поділяються на три основні категорії: детерміновані події, імовірнісні події, невизначені події.

9.6. Причини непрацюючих планів

При неправильному підході до планування воно може виявитися нежиттєспроможним. Основними причинами непрацюючих планів є:

—нечіткість і неузгоджені бачення, місії і цілей підприємства;

—нерозуміння цілей підприємства робітниками;

—неправильна оцінка необхідних ресурсів;

—неадекватні часові рамки, як при проведенні оцінки, так безпосередньо при реалізації плану;

—погана інформаційна підтримка;

—відсутність системного підходу до планування;

—формування плану тільки плановими працівниками, без участі виконавців і клієнтів;

—оцінки, виконані без обліку стандартів, кількісних і якісних технік аналізу, досвід фірми у формуванні й реалізації планів;

—складності в пошуку співробітників необхідної кваліфікації;

—відсутність координації і регламентів;

—зневага розкладом.

Основна увага при стратегічному плануванні повинна бути приділена узгодженню бачення, місії і цілей підприємства, а також ознайомленню з ними персоналу. У противному випадку план не зможе виконувати свою основну функцію — координувати діяльність підрозділів і персоналу.

Неправильні бачення, місія і цілі, що виникли, наприклад, внаслідок погано проведених маркетингових досліджень і невірних прогнозів, приводять до неузгодженості орієнтації підприємства і вимог ринку, отже, і до потреби корегування або навіть до необхідності зупинки процесу реалізації плану.

Помилкове визначення потреб у матеріально-фінансових і інфор- маційно-аналітичних ресурсах може зробити план нереалізованим. До нереалізуємості плану може привести і його формування тільки плановими працівниками, без залучення представників виконавців і клієнтів.

Типовим наслідком неякісного планування може бути зупинка робіт з наступним погіршенням морального клімату і людських відносин, падінням продуктивності, ослабленням ентузіазму.

Стратегічне планування визначає майбутнє обличчя підприємства. Але його єдиний реальний результат — плани. Наступний крок — розробка і вживання конкретних заходів по виконанню планів.

208 В. Л. Дикань, В.О. Зубенко, О.В. Маковоз, І.В. Токмакова, О.В. Шраменко

Висновки

Стратегічне планування являє собою управлінський процес досягнення і підтримки стійкого балансу цілей, можливостей і ресурсів організації й нових ринкових можливостей. Ціль стратегічного планування полягає в розробці таких дій, продуктів, послуг і процесу комунікації, які сприяють досягненню поставлених завдань відносно прибутку і росту компанії.

Стратегічне планування саме по собі не гарантує успіху, і організація, що створює стратегічні плани, може зазнати невдачі через помилки в організації, мотивації та контролі. Проте формальне планування може створити ряд істотних сприятливих факторів для організації діяльності підприємства. Знання того, що підприємство хоче досягти, допомагає уточнити найбільш підходящі напрямки дії. Приймаючи обґрунтовані і систематизовані планові рішення, керівництво знижує ризик ухвалення неправильного рішення через помилкову або недостовірну інформацію про можливості організації або про зовнішню ситуацію.

Етапами складання стратегічного плану розвитку підприємства є: стратегічний аналіз (аналіз зовнішнього ділового навколишнього середовища; аналіз ресурсного потенціалу підприємства), визначення політики підприємства (цілевстановлення), формулювання базової стратегії та вибір альтернатив, формулювання функціональних стратегій та формування продуктової стратегії (бізнеспроекти).

Виділяють наступні підходи до формування плану: «від досягнутого»; оптимизаційний; адаптивний.

Планування «від досягнутого» націлено на досягнення ряду бажаних і цілком реалізуємих цілей. Відправною точкою є поточний стан підприємства. Підхід орієнтований на збереження ста- тус-кво.

Оптимізаційний план, як правило, формується в рамках раціонального підходу та спирається на використання математичних моделей і методів з метою більш ефективного використання ресурсів і досягнення максимізації прибутку та мінімізації витрат і часу виконання.

Адаптаційний підхід переносить акценти на процес формування плану. При цьому підході все починається з вивчення навколишнього середовища. Очікувані події діляться на три основні категорії: детерміновані події, імовірнісні події, невизначені події.

Основна увага при стратегічному плануванні повинна бути приділена узгодженню бачення, місії і цілей підприємства, а також ознайомленню з ними персоналу. У противному випадку план не зможе виконувати свою основну функцію — координувати діяльність підрозділів і персоналу.

Питання для самоконтролю

1.Розкрийте сутність та особливості стратегічного планування.

2.Назвіть вимоги до стратегічного плану.

3.Які принципи покладені в основу стратегічного планування?

4.Що є ціллю стратегічного планування?

5.Виділіть головні причини непрацюючих планів.

6.Коли застосування стратегічного планування є необхідним, доцільним та ефективним?

7.Яка послідовність етапів стратегічного планування та в чому полягає їхній зміст?

Тести для самоперевірки

1.В чому полягає принцип «багатоваріантність, альтернативність і селективність»:

а) стратегічна діяльність є складним процесом, зупинка якого повертає підприємства на початкову позицію; б) орієнтація на охоплення окремими стратегіями всіх аспектів дія-

льності об’єкта та взаємозв’язок між ними; у межах стратегічного планування готують систему рішень, а не окремі рішення; спрямованість на зміну ситуації поза і усередині підприємства; в) реакція на середовище, що змінюється шляхом переходу на передчасно обґрунтовані певні альтернативи;

г) урахування тимчасових характеристик і характеру змін, які відбуваються на підприємстві відповідно до етапів його життєвого циклу.

2.Від якого фактору не залежить стратегічне планування:

а) форми власності; б) типу підприємства;

в) системи ведення бухгалтерського обліку; г) розмірів підприємства;

д) системи управління, що існує на підприємстві.

3. Що не є етапом складання стратегічного плану розвитку підприємства є:

а) стратегічний аналіз; б) визначення політики підприємства (цілевстановлення);

в) формулювання базової стратегії та вибір альтернатив; г) формулювання функціональних стратегій; д) формулювання етапів виробничого циклу;

є) формування продуктової стратегії (бізнес-проекти).

210В. Л. Дикань, В.О. Зубенко, О.В. Маковоз, І.В. Токмакова, О.В. Шраменко

4.Завдяки якому підходу до стратегічного планування план, формується в рамках раціонального підходу та базується на використання математичних моделей і методів з метою більш ефективного використання ресурсів і досягнення максимізації прибутку та мінімізації витрат і часу виконання:

а) «від досягнутого»; б) оптимизаційний; в) адаптивний; г) креативний.

5.Розкрийте суть принципу «глобальність, системність, комплексність і збалансованість»:

а) стратегічна діяльність є складним процесом, зупинка якого повертає підприємства на початкову позицію; б) орієнтація на охоплення окремими стратегіями всіх аспектів дія-

льності об’єкта та взаємозв’язок між ними; у межах стратегічного планування готують систему рішень, а не окремі рішення; спрямованість на зміну ситуації поза і усередині підприємства; в) реакція на середовище, що змінюється шляхом переходу на передчасно обґрунтовані певні альтернативи;

г) урахування тимчасових характеристик і характеру змін, які відбуваються на підприємстві відповідно до етапів його життєвого циклу.