Материал: Дикань В.Л. Стратегічне управління

136 В. Л. Дикань, В.О. Зубенко, О.В. Маковоз, І.В. Токмакова, О.В. Шраменко

Висновки

Поняття «стратегія» ввійшло в число управлінських термінів у 50-і роки ХХ століття, коли проблема реакції на несподівані зміни в зовнішньому середовищі набула великого значення.

Під стратегією розуміють генеральну програму дій, що спрямована на досягнення визначених орієнтирів діяльності підприємства на підставі оцінки його потенційних можливостей і прогнозування розвитку зовнішнього середовища.

При формуванні стратегії необхідно врахувати багатоплановий характер діяльності підприємств, так як складна внутрішня структура потребує розробки системи стратегій у вигляді «стратегічного набору».

Стратегічний набір — це система стратегій різного типу, що їх розробляє підприємство на певний відрізок часу, яка відбиває специфіку функціонування та розвитку підприємства, а також рівень його претендування на місце й роль у зовнішньому середовищі.

Стратегічний набір має заповнити «стратегічну прогалину» діяльності підприємства, що виникає внаслідок розриву між цілями та можливостями підприємства. Тобто стратегічний набір має забезпечити умови для саморозвитку підприємства.

Процес побудови стратегічного набору — це діяльність, яка здійснюється на всіх рівнях ієрархії управління підприємством — загальнокорпоротивному, бізнес-рівні, забезпечуючому (підтримки). Для забезпечення взаємозв’язку між стратегіями різних рівнів застосовується декомпонування.

Декомпонування стратегії підприємства представляє собою розподіл цілей підприємства і стратегічних функцій по їх досягненню на складові цих цілей і функцій.

Щоб створити ефективний стратегічний набір, кожну з його складових потрібно сформулювати із залученням фахівців, які знаходяться у тих підсистемах і підрозділах, що будуть розвиватися на основі обраних стратегій.

При проведенні стратегічного вибору необхідно знати сильні та слабкі сторони певних типів стратегій, що потребує їх вивчення. Тому важливо розглянути класифікацію стратегій. В цілому прийнято класифікувати стратегії за наступними ознаками: ієрархічний рівень управління, життєвий цикл, спосіб досягнення конкурентних переваг, функціональна ознака, характер поведінки на ринку, конкурентна позиція на ринку, ступінь глобалізації, охоплення ринку, тип наступальних дій, географічне поширення.

Питання для самоконтролю

1.Розкрийте сутність стратегії?

2.У чому полягає специфіка філософської та організаційно-управлін- ської концепцій розкриття сутністно-змістовних характеристик стратегії?

3.Назвіть особливості стратегії, які відрізняють її від поточних дій?

4.Які основні завдання стратегії?

5.Розкрийте зміст поняття «стратегічний набір»?

6.Які основні вимоги до стратегічного набору?

7.Що таке стратегічна прогалина? У чому полягають заходи щодо заповнення стратегічної прогалини?

8.Назвіть етапи формування стратегічного набору?

9.Які існують підходи до декомпонування стратегії підприємства як певного «стратегічного набору»?

10.Яким чином забезпечується ефективна координація різноспрямованих стратегій стратегічного набору?

Тести для самоперевірки

1. Стратегія — це:

а) зразок, до якого прагне наблизитись підприємство; б) мета управління, що визначає модель підприємства;

в) конкретизована у певних показниках позиція в середовищі, яку займає підприємство; г) філософія, якою має керуватися організація, що її має;

д) елемент самовизначення підприємства чи організації; ж) це генеральна програма дій, спрямована на досягнення визначених

орієнтирів діяльності підприємства на підставі оцінки його потенційних можливостей і прогнозування розвитку зовнішнього середовища.

2.Зорганізаційно-управлінськоїточкизорустратегіярозглядається:

а) як шаблон логічних і послідовних дій; б) у розрізі загального значення для підприємства;

в) як стандарт для загального розвитку підприємства.

3.Реальна стратегія включає:

a)заплановані дії керівництва;

б) адаптивну реакцію керівництва на зміни ситуації; в) всі відповіді правильні.

4. Основні завдання стратегії полягають у наступному:

а) визначення сфери діяльності і формування стратегічних установок; б) постановка стратегічних цілей і завдань для їх досягнення; в) формулювання стратегії для досягнення накреслених цілей і результатів діяльності виробництва;

РОЗДІ Л 7

СИСТЕМА СТРАТЕГІЙ ПІДПРИЄМСТВА

7.1. Корпоративні стратегії підприємства

Корпоративна стратегія — це стратегія, що описує загальний напрямок розвитку підприємства, його виробничо-збутової діяльності. Корпоративна стратегія поширюється на все підприємство, охоплює всі напрямки його діяльності, тому формується вищим керівництвом підприємства.

Вмультибізнесових підприємствах корпоративну (загальну) стратегію називають ще портфельною. Корпоративна (загальна) стратегія тісно пов’язана з конкурентною (бізнесовою, діловою), яку власне визначає, а остання забезпечує реалізацію першої.

Воднобізнесових підприємствах ці два види стратегії об’єднуються

—корпоративна є одночасно і конкурентною (чи навпаки).

Стосується корпоративна стратегія класичних корпорацій — сукупності юридичних або фізичних осіб, пов’язаних обов’язками щодо створення господарського підприємства, а також диверсифікованих підприємств — об’єднання підприємств, які займаються різними видами діяльності, виробляють різну продукцію і надають різні послуги.

Корпоративна стратегія поєднує і підпорядковує діяльність окремих СОБ. Вона направлена на вирішення наступних завдань:

—розподіл ресурсів між СОБ на основі портфельного аналізу — дослідження господарського портфелю (сукупності окремих підрозділів, видів діяльності, продукції) та генерації стратегічних ініціатив на корпоративному рівні з метою оцінки товарно-ринкових можливостей підприємства, ухвалення рішення щодо того, які види діяльності для нього найдоцільніші;

—заходи щодо реструктуризації підприємства — зміни структури організаційно-правової форми з метою підвищення ефективності виробництва, збільшення обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, фінансового оздоровлення;

—єдину стратегічну орієнтацію СОБ та ефект синергії.

Розробка корпоративної стратегії передбачає звичайно наступні ви-

ди дій:

• дії по досягненню диверсифікованості. Цей аспект стратегії визначає, чи буде диверсифікованість обмежуватися декількома галузями

140 В. Л. Дикань, В.О. Зубенко, О.В. Маковоз, І.В. Токмакова, О.В. Шраменко

промисловості або пошириться на багато галузей, що й визначить позицію підприємства в кожній з окремих галузей;

•дії по поліпшенню загальних показників діяльності в тих галузях, де вже працює підприємство. Рішення повинні бути прийняті по посиленню конкурентоспроможності й прибутковості в довгостроковій перспективі;

•дії, спрямовані на пошук шляхів одержання синергетичного ефекту серед родинних підприємств і перетворення ефекту в конкурентну перевагу. Підприємства, розширюючи своє поле діяльності за рахунок схожих технологій, аналогічного характеру роботи й каналів збуту, того ж сегменту ринку, досягає переваги перед іншими компаніями, що переорієнтується на абсолютно нові для них види діяльності.

Ефективна корпоративна стратегія, на думку М.Портера, повинна визначати: загальну ефективність діяльності підприємства (безперечна умова доцільності його існування); унікальне становище підприємства стосовно його конкурентів; доцільні дії і вигідні особливості продукції порівняно з продукцією конкурентів; конкурентну перевагу підприємства як наслідок узгодженості його дій; життєздатність підприємства як результат ефективності його діяльності.

Такий погляд на корпоративну стратегію враховує важливість ключових компетенцій підприємства, обумовлених стратегічно важливими функціональними процесами.

Ефективність корпоративної стратегії виявляється в успішній діяльності підприємства у всіх важливих для нього сферах, збалансованому функціонуванні СОБ, що може бути реалізовано при дотриманні насту-

пних принципів:

— принцип цілісності (корпоративна стратегія має бути сформована як певна система);

— принцип безперервності (навіть вдало сформульована стратегія потребує з часом уточнень, коригувань тощо);

— принцип гнучкості (здатність стратегії змінювати свою спрямованість у зв’язку з непередбаченими обставинами);

— принцип точності (стратегія повинна бути конкретизована і деталізована, наскільки це можливо з огляду на зовнішні і внутрішні умови діяльності корпорації);

— принцип участі (до розроблення стратегії необхідно залучати всіх, кого можна).

Формування корпоративної стратегії має враховувати всі об’єктивні фактори її функціонування, бачення її стану на різних етапах розвитку, аналіз конкретних результатів діяльності, її основні компоненти: масштаб діяльності, місія, цілі, стратегія розвитку, ресурси і синергетичний ефект від їх використання (табл. 7.1).