Материал: Дикань В.Л. Стратегічне управління

106В. Л. Дикань, В.О. Зубенко, О.В. Маковоз, І.В. Токмакова, О.В. Шраменко

5.Які зміни макросередовища можуть впливати на підприємство через зацікавлені групи в мікросередовищі?

6.Розкрийте призначення, сутність й особливості галузевого аналізу?

7.Які сили впливають на конкуренцію в галузі (за М. Портером)?

8.В чому зміст поняття інтенсивності конкуренції у галузі? Які чинники впливають на неї?

9.Що слід розуміти під рушійними силами галузі, які найбільше впливають на зміни конкурентних сил?

10.В чому необхідність і суть розробки карти стратегічних груп та вивчення ймовірної поведінки конкурентів у стратегічному періоді?

Тести для самоперевірки

1. Завданнями стратегічного аналізу середовища є:

а) ідентифікація і оцінка стратегічного потенціалу, оцінка привабливості ринку, з’ясування стратегічної позиції підприємства; б) обґрунтування місії і цілей підприємства; в) вибір стратегії.

2. SWOT-аналіз підприємства дозволяє:

а) визначити сильні і слабкі сторони підприємства, а також можливості й загрози зовнішнього середовища; б) визначити сильні і слабкі сторони;

в) визначити можливості та загрози зовнішнього середовища.

3.До внутрішніх факторів, що впливають на вибір стратегії, відносяться:

а) спільнороздільні цінності підприємства і його корпоративна культура; правові, соціальні і громадянські норми; б) сильні і слабкі сторони підприємства; особисті амбіції, етика і філософія бізнесу управлінця;

в) привабливість галузі і рівень конкуренції в ній; ринкові можливості і загрози.

4.Сукупність факторів, які переважно позитивно впливають на діяльність підприємства або альтернативи, які може використовувати підприємство для досягнення стратегічних цілей, є:

а) слабкими сторонами підприємства; б) сильними сторонами підприємства;

в) можливостями зовнішнього середовища.

5 Частина тих внутрішніх можливостей або ресурсів, які можуть зумовити формування конкурентної переваги, є:

а) слабкими сторонами підприємства; б) сильними сторонами підприємства;

в) можливостями зовнішнього середовища.

6.Що не належить до внутрішніх слабких сторін підприємства?

а) відставання у сфері досліджень і розробок; б) недостатній імідж на ринку; в) погіршення конкурентної позиції; г) зростання конкурентного тиску.

7.Основою SWOT-аналізу є:

а) стратегічний контроль; б) стратегічний набір; в) стратегічний баланс.

8. Аналіз конкурентів має на меті:

а) виявити слабкі і сильні сторони конкурентів; б) виявити конкурентні сили, що визначають привабливість галузі і позиції підприємств в конкурентній боротьбі; в) виявити можливості і слабкості підприємства; г) всі відповіді вірні.

9.Який з чинників не належить до конкурентних сил в галузі:

а) покупці; б) товари-субститути;

в) кон’юнктура ринку; г) конкуренти.

10.Що може бути суттєвою перешкодою для входження нових конкурентів в галузь:

а) наявність широко відомих торгових марок у підприємств, що існують в галузі; б) наявність в галузі значної кількості підприємств, які контролюють

невеликі частки ринку; в) невеликі масштаби виробництва;

г) висока матеріаломісткість виробництва в галузі.

11.Які з наведених варіантів поведінки підприємства можуть бути обрані для протидії товарам-субститутам?

а) зниження ціни; б) заохочення постачальників сировини;

в) зниження управлінських витрат; г) удосконалення упаковки товарів; д) розробка новітніх технологій.

108В. Л. Дикань, В.О. Зубенко, О.В. Маковоз, І.В. Токмакова, О.В. Шраменко

12.У якому випадку вплив споживачів на підприємство посилюється?

а) збільшується концентрація споживачів; б) зменшується концентрація споживачів; в) товар більш диференційований; г) товар менш диференційований.

13.У якому випадку постачальники впливають на споживачів?

а) при низьких перехідних витратах; б) при високих перехідних витратах;

в) товар постачальника є важливим ресурсом для бізнесу покупця; г) товар постачальника не є важливим ресурсом для бізнесу покупця.

14.Інтенсивність конкуренції в галузі знижується, якщо:

а) збільшується чисельність конкурентів; б) зменшується чисельність конкурентів;

в) збільшуються відмінності в стратегії конкурентів; г) зменшуються відмінності в стратегії конкурентів.

15.Інтенсивність конкуренції в галузі зростає, якщо:

а) темпи зростання галузі низькі (з боку споживача); б) темпи зростання галузі високі;

в) частка постійних витрат у собівартості продукції висока; г) частка постійних витрат у собівартості продукції низка.

РОЗДІ Л 5

ФОРМУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО ПОРТФЕЛЮ ПІДПРИЄМСТВ

5.1.Поняття господарський портфель підприємства та його складові

При розробці стратегії діяльності та розвитку диверсифікованих підприємств ключове значення має формування господарського портфелю. Від його складу залежать результати роботи підприємств як у короткостроковому, так і в довгостроковому періоді. Це пояснюється тим, що господарський портфель підприємства відображає ті сфери діяльності підприємства на якібудуть направлені стратегічнірішеннятазаходи.

Зважаючи на високий ступінь диверсифікованості підприємств залізничного транспорту перед ними також постає завдання формування ефективного господарського портфелю.

Під господарським (корпоративним) портфелем підприємства

розуміють сукупність окремих напрямків діяльності підприємства. Господарський портфель повинен відповідати можливостям підприємст-

ва і конкретним умовам зовнішнього середовища. Підприємство на основі аналізу господарського портфелю, що періодично проводиться, повинно визначати, які напрямки діяльності слід розвивати і в якому ступені, а які — ліквідовувати. При розробці стратегій розвитку господарський портфель можебутирозширенийзарахуноквключеннявньогоновихвидівдіяльності.

Необхідність формування господарського портфелю та управлінням ним обумовлено розширенням діяльності сучасних підприємств. Так, до початку 60-х років ХХ ст. у країнах з розвинутою ринковою економікою більшість середніх і практично всі великі підприємства перетворилася в корпорації, що випускають різноманітну продукцію й виходять із нею на численні товарні ринки. І якщо в першій половині XX століття ринки швидко розвивалися й зберігали свою привабливість для підприємств, то до початку 60-х років перспективи ринків сильно різнилися, від інтенсивного розвитку до занепаду. Ця розбіжність виникла через розходження в ступені насичення попиту, місцеві економічні, політичні і соціальні умови, конкуренцію, різні темпи відновлення технологій.

Збільшення напрямків господарювання — диверсифікованість підприємницької діяльності — стала одним з методів реагування підприємства на зміни в зовнішньому середовищі й вимоги ринку. У зв’язку з появою таких факторів, як зниження темпів росту, інфляція, швидка зміна технологій, посилення ролі різних соціально-політичних обме-

110 В. Л. Дикань, В.О. Зубенко, О.В. Маковоз, І.В. Токмакова, О.В. Шраменко

жень, зростаючий вплив керівництва держави на економіку, жорсткість конкуренції й вторгнення іноземних конкурентів, перед підприємствами постало завдання управління набором диверсифікованої продукції на ринках із великою кількістю перспектив.

З метою забезпечення ефективного господарювання та конкурентоспроможності продукції диверсифіковані підприємства повинні визначити види діяльності, якими слід займатися, їх структуру, тобто сформувати господарський портфель.

Існує декілька підходів до формування господарського портфелю підприємств. Причому основні відмінності в поглядах вчених складаються у комплектації господарського портфелю з числа різних одиниць аналізу. Останні можна умовно поділити на три групи. До першої групи слід віднести одиниці аналізу, які відображають об’єкти зовнішнього середовища. До другої групи відносяться одиниці аналізу, що відображують об’єкти внутрішнього середовища. До третьої групи відносяться одиниці, які суміщають в собі характеристики перших двох груп.

До першої групи відносять стратегічну зону господарювання

(СЗГ). Управлінське значення СЗГ полягає в тому, що вона дає можливість диверсифікованим підприємствам раціоналізувати організацію різнорідних сфер бізнесу, а також допомагає зменшити складність підготовки стратегії.

І. Ансофф [5] визначає СЗГ, як «...окремий сегмент оточення, на який підприємство має (або хоче одержати) вихід». Далі він указує, що, «... СЗГ характеризується як певним видом попиту (потреб), так і певною технологією». Тобто, І. Ансофф трактує стратегічну зону господарювання як попит на продукцію, для виготовлення якої необхідна певна технологія.

До другої групи одиниць стратегічного аналізу, що формують господарський портфель підприємства, відносять:

•стратегічний господарський центр;

•стратегічні одиниці бізнесу;

•стратегічні господарські підрозділи;

•стратегічні елементи бізнесу.

Стратегічний господарський центр — це внутріфірмова організа-

ційна одиниця, яка відповідальна за вироблення стратегічних позицій підприємства в одній або декількох зонах господарювання.

Стратегічний господарський підрозділ — це структурна одиниця диверсифікованої корпорації, що займається одним видом діяльності (бізнесу), або просто певний вид бізнесу.

Стратегічні одиниці бізнесу (СОБ) — незалежні одна від одної сфери діяльності підприємства, які характеризуються певним продуктом (або групоюпродуктів), колом клієнтів іособливих ринкових завдань.