Материал: ДИХАЛЬНІ РОЗЛАДИ
Диференційно-діагностичні
критерії ХГМ
У 95% випадків розвивається у недоношених (дефіцит легеневого сурфактанта+незрілість дихальної системи). Клініка (тахіпное,стогін на видиху, ретракції, ціаноз) з`являється відразу після народження дитини, або протягом перших 6 годин після народження і прогресують протягом наступних 48 годин. На рентгенограмі ОГК дифузні вогнища зниженої прозорості – “матове скло”, “зернистість” легеневого малюнка, повітряна бронхограма, нечіткі або відсутні границі серця, “білі” легені. Артеріальна гіпоксемія та гіперкапнія, метаболічний змішаний ацидоз.
Диференційно-діагностичні критерії САМ
Часто у переношених дітей та дітей зі ЗВУР. Навколоплідні води
брудні, нявність меконію в ротоглотці, шлунку,
трахеобронхіальному дереві. З перших хвилин життя задишка
змішаного характеру, виділення навколоплідних вод з роту та
носу. При аускультації – різнокаліберні численні хрипи. На
рентгенограмі ОГК: черезмірне розтягнення легень та сплощення діафрагми.
Лікування
1.При наявності ДР при народженні необхідно забеспечити додатковий
тепловий захист та розпочати моніторінг життєво важливих функцій (важкість ДР, наявність епізодів апное, колір шкіри і слизових оболонок, насичення гемоглобіну киснем, температуру тіла, ЧСС, АТ, діурез).
2.
3.
4.
Забезпечення повноцінного харчування. Наявність ДР є протипоказом для годування грудьми.При легких ДР годування проводять сцеженим грудним молоком, використовуючи пляшечку або назогастральний зонд. При ДР середньої важкості або важких застосовують парантеральне харчування ( 10% р-н глюкози, 10% р-н кальцію глюконату 300 мг/кг, АК, ліпіди ).
Інфузійна терапія проводиться з урахуванням вікової потреби дитини у рідині, при ДР середньої важкості або важких, об’єм в 1-у добу 70-80 мл/кг, в подальшому кожну добу додається по 20 мл/кг. Обов’язковий облік погодинного діурезу та контроль маси тіла, а також контроль електролітного складу крові. Перевага надається 10% розчину глюкози.
Всім дітям з РДС показана антибактеріальна терапія (цефураксим + гентаміцин).
|
Лікування |
5. Дихальна терапія: |
|
|
Відновлення прохідності верхніх дихальних шляхів. Всім дітям з САМ |
|
показана санація трахеобронхіального дерева; |
|
Киснева терапія (через маску, киснева палатка, носові канюлі, киснева |
|
терапія безпосередньо в кувезі); |
|
Спонтанне дихання під постійним позитивним тиском (СДППТ) – |
|
покращує оксигенацію шляхом підвищення функціонального |
|
залишкового об’єму легень, розправляє альвеоли, відновлює |
|
вентиляційно-перфузійні відношення. Покази до проведення СДППТ: |
|
наростання симптомів ДН на фоні використання оксигенотерапії |
|
вільним потоком кисню, оцінка за шкалою Сільвермана або Доунса > 4 |
балів, негативний “пінний” тест, апное недоношених, брадікардія,
“зняття” дитини з ШВЛ. Перевага надається проведенню СДППТ за
методом Мартіна-Буйера через носові катетери або ендотрахеальну
трубку. Вихідні параметри СДППТ: тиск на видосі 5 см вод.ст., 
концентрація кисню 60%.
Лікування
ШВЛ. Покази: оцінка за шкалою Сільвермана або
Доунса > 7 балів; на фоні СДППТ Ра О2<50 мм
рт.ст., Ра СО2>60 мм рт.ст. , рН <7.2; шок; тривалі приступи апное з брадікардією та цианозом; персистуючий центральний цианоз на тлі СДППТ; артеріальна гіпотензія; порушення периферичної гемодинаміки.
Інгаляційна терапія (лазолван, еуфілін, гідрокортизон,
вітамін С, 2% розчин хлорида або гідрокарбоната натрія) використовують ультразвуковий інгалятор.