Материал: ДИХАЛЬНІ РОЗЛАДИ

Внимание! Если размещение файла нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам

Основні ланки патогенезу РДС

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

спадіння альвеол на видосі; гіпоксія, ацидоз, гіперкапнія; спазм легеневої артерії; шунтування крові; ДВС-синдром; геморагії; активація ПОН;

серцева недостатність; гіповолемія; пригнічення імунітету.

Патогенез РДС завжди включає: ателектази (плазма пропитує судинну стінку), набряково-геморагічний синдром (плазма пропитує– набряк; плазма та форменні елементи пропитують судинну стінку та альвеоли - геморагії), утворення гіалінових мембран (ХГМ).

Головним в патогенезі СДР ІІ типу є вторинне порушення сурфактантної системи з підвищеним рівнем деградації фосфоліпідів внаслідок супутніх факторів (гіпоксія, метаболічні розлади, інфекції), що приводить до порушення вентиляційно-перфузійних відношень в легенях з розвитком ДН.

Класифікація

За типом СДР: СДР І типу (РДС) та СДР ІІ типу

За провідним чинником для СДР ІІ типу: перинатальне ураження

ЦНС, пологова травма, морфо-функціональна незрілість,

метаболічні порушення, вади розвитку серця та легень.

За важкістю дихальних розладів: важкі (сумарна оцінка за

шкалами Довнеса або Сільвермана 7 та більше балів); помірні

(4-6 балів); легкі (1-3 бали)

За ступенем ДН: І –ІІІ ст.

За ускладненням: пневмонія, легенева дисплазія, пневмоторакс.

Приклад діагнозу: СДР І типу (РДС), хвороба гіалінових мембран,

помірні дихальні розлади; ДН ІІ ст., без ускладнень.

Недоношеність ІІ ст.

Пологова травма ЦНС, ПВК І ст., гострий період,

середньо-тяжкий період, СДР ІІ типу, важкі дихальні розлади; ДН ІІІ ст., без ускладнень.

Клініка

Діагностичні симптоми дихальних розладів: тахіпное > 60/хв ,

брадипное <30/хв, диспное, дихання типу гаспінг, апное < 20 сек,

роздування крил носа, втягнення міжреберних проміжків та

поддатливих ділянок грудної клітки (ретракції); , центральний

цианоз (губ, слизових оболонок, тулуба) експіраторний стогін, дихання

типу “гойдалки”.

ДН – клініко-лабораторний синдром, який характеризується порушенням

газового складу крові (гіпоксемія і/або гіперкапнія), та розвитком ДР.

При ДН І ступеню - ураження легень клінічно компенсовано

гіпервентиляцією. Задишка тільки при навантаженні. Гемодинамічні

розлади відсутні.

При ДН ІІ ступеню – клінічні та лабораторні ознаки порушення

зовнішнього дихання та гемодинаміки субкомпенсовані. Задишка та

цианоз у стані спокою.

При ДН ІІІ ступеню – клінічна та лабораторна декомпенсація зовнішнього дихання та гемодинаміки. Задишка в стані спокою та на тлі кисневої терапії.

Діагностика

Перинатальна базується на результатах оцінки зрілості

сурфактантної системи плода. У навколоплідних водах

визначають рівень насичення лецитина, а також

співвідношення рівнів лецитина та сфінгомієліна. Якщо

рівень насичення лецитина >5 мг/л, ризик розвитку РДС

складає <1%. Якщо співвідношення лецитин/сфінгомієлін

(л/с) >2, вірогідність розвитку РДС 2%; якщо л/с =1-2,

вірогідність розвитку РДС 50%; л/с<1, вірогідність

розвитку РДС 75%.

Ризик розвитку та ступінь тяжкості РДС у новонароджених

визначається за допомогою шкали Сільвермана-Андерсена.

Доношеним дітям, які мають загрозу розвитку СДР,

протягом першої доби проводять оцінку дихальної функції

за шкалою Доунса. Оцінка 4 або більше балів свідчить про

ДН та потребує моніторингу газового складу крові. Оцінка 7 балів є показом для переводу на ШВЛ.

Діагностика

Лабораторні та допоміжні методи дослідження: - клінічний аналіз крові з обов’язковим визначенням

 

гематокриту та тромбоцитів;

-

аналіз крові на цукор;

-

бактеріальне дослідження крові;

- визначення газового складу артеріальної крові; - КОС; - рентгендослідження органів грудної клітки;

- ЕХО-кардіографія; - нейросонографія;

- гіпероксичний та гіпервентиляційний тести.