Материал: Державний бюджет: принципи формування та основні напрямки використання

) позабюджетні фонди.

Найбільші з фондів пов'язані з соціальною сферою. Сукупність таких фондів називають соціальним бюджетом Франції. Ресурси соціальних спеціальних фондів формуються із внесків підприємців (60 %), внесків за страхуванням (18 %), надходжень з бюджету (20 %), інших доходів (2 %). До фондів належать пенсійний фонд, фонд страхування по хворобі, інвалідності, материнству, фонд допомоги сім'ям, національний фонд допомоги безробітним.

Можливим джерелом до державного бюджету Франції розглядають надходження від приватизації, за рахунок яких планується до 2020 р. додатково отримати 152 млрд. євро. Кошти, що надходять від приватизації кількох державних підприємств, будуть використовуватися для виплати пенсій у період з 2020 по 2040 р.

Приєднані бюджети складають організації, які не є юридичними особами, але користуються певною фінансовою автономією. Всього налічується сім приєднаних бюджетів - один військовий (виробництво пального) і шість цивільних: бюджети пошти, телеграфу, телефону; соціальної сільськогосподарської допомоги; національної друкарні; монетного двору; ордену Почесного легіону; ордену Визволення. Витрати кожного приєднаного бюджету покриваються власними доходами організації.[10,стр. 132].

Франція займає одне з перших місць серед розвинених країн за величиною державного сектору, що отримав розвиток у післявоєнні роки у результаті буржуазної націоналізації. На нього припадає близько 10 % ВВП, більше чверті всіх інвестицій, тут працюють близько 15 % зайнятого населення. Державні підприємства зосереджені в енергетиці (вугільній, нафтовій, газовій промисловості), майже у всіх видах транспорту, а також у найбільш динамічних і нових галузях (аеронавтика, електроніка, хімія).

3. Державний бюджет в Україні його формування і використання

.1 Структура доходів державного бюджету України

Доходи Державного бюджету України - це частина доходів держави, яка використовується для фінансування виконання органами державної влади загальнодержавних функцій, які визначені Конституцією України.

Склад доходів державного бюджеті визначається Бюджетним кодексом України та законом України про державний бюджет на відповідний рік.

До доходів загального фонду державного бюджету відносять доходи, які використовуються для забезпечення фінансовими ресурсами загальних видатків й не спрямовані на конкретну мету.

Доходи спеціального фонду Державного бюджету викорис­товуються лише для фінансування конкретних цілей.

Доходи державного бюджету класифікують за такими ознаками:

) за джерелами формування:

доходи, отримані від розподілу додаткової вартості (НД);

доходи, які входять до складу фонду (частка амортизацій­них відраху­вань);

доходи від реалізації національного багатства.

) за соціально-економічними ознаками:

доходи від господарської діяльності;

доходи від використання природних ресурсів;

доходи від зовнішньоекономічної діяльності;

доходи від банківської діяльності;

доходи від реалізації дорогоцінних металів з Державно­го фонду дорогоцінних металів та дорогоцінних каменів;

державне мито;

мито;

внески та інші неподаткові доходи;

доходи від приватизації;

доходи від громадян та ін.

З урахуванням юридичного та економічного аспектів роз­поділу доходів між ланками бюджетної системи усі вони по­діляються на закріплені та регулюючі.

У державному бюджеті є тільки закріплені доходи, у місцевих - і закріплені, і регу­люючі.

Закріплені доходи - це кошти, які за постійно чинними нормативними актами віднесені до бюджетів відповідних рів­нів на невизначений час, у розмірі територіального надхо­дження повністю або у твердо фіксованому розмірі. Закріплені доходи утворюють основу дохідної бази кожного бюджету.

Регулюючі доходи - це доходи, надходження яких у бю­джети нижчого рівня визначаються щорічно Верховною Ра­дою України та які передбачені в законі про державний бюджет на поточний рік і перерозподіляються між різними ланками бюджетної системи.

) за методами залучення коштів:

податкові надходження (податки, збори та обов'язкові платежі);

неподаткові надходження (доходи від власності та під­приємницької діяльності, надходження від штрафів та ін);

доходи від операцій з капіталом (надходження коштів від реалізації безхазяйного майна, майна, що за правом спад­коємця перейшло у власність держави, та скарбів);

офіційні трансферти (субвенції, дотації, субсидії);

) за умовами повернення:

зворотні доходи - розміщення державних позик;

незворотні доходи - платежі та відрахування юридич­них і фізичних осіб.

) за рівнем централізації:

децентралізовані - доходи, що використовуються за місцем утворення;

централізовані - доходи, що концентруються у держав­ному бюджеті та інших цільових централізованих фондах гро­шових коштів.

) за надходженням від форми власності:

доходи від державної форми власності;

доходи від інших форм власності.

Склад і структура доходів бюджету характеризують фінансову політику та фінансовий стан держави. Структура доходів бюджету досить швидко змінюється, що пояснюється постійними перетвореннями і змінами в податковій системі України і неподаткових надходженнях до бюджету. Починаючи з 1992 р. бюджет формується головним чином за рахунок податкових надходжень.

Неподаткові надходження становлять значний відсоток у до­ходах бюджету (20-30 %). Така роль неподаткових надходжень пояснюється спробою держави вирішити фіскальні проблеми в умовах фінансової кризи не за рахунок збільшення податків, а за рахунок введення нових неподаткових зборів і платежів. В умо­вах стабільної економіки неподаткові надходження не мають великого значення і становлять не більше 5 % доходів бюджету.

Склад неподаткових надходжень (доходів бюджету), на відміну від податкових, є досить широким. Неподаткові над­ходження можна поділити на кілька груп.

Таблиця 3.1 Групування неподаткових надходжень

Доходи від операцій з капіталом - доходи бюджету у вигляді надходжень від продажу основного капіталу, держав­них запасів товарів, землі та нематеріальних активів.

Трансферти - це кошти, одержані від інших органів дер­жавної влади, органів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

Склад доходів Державного бюджету України показано на рис.3.1

3.2 Методи формування і використання державного бюджету в Україні в 2015 році

За формою прояву бюджет є не лише основним фінансовим планом держави, в якому відображається її діяльність та діяльність місцевих органів. Бюджет ще й являє собою баланс між доходами та видатками держави та таку політику держави, як: міжнародну, соціально-економічну, управлінську та оборонну. Кошти, що акумулюються через бюджет держави для фінансування провідних напрямків соціально-економічного розвитку України.

Основними джерелами формування доходів є: ВВП, зовнішні надходження та національне багатство.

Методами формування доходів бюджету виступають:

• продуктивна діяльність: підприємницька діяльність та доходи від державних послуг. У першому випадку доходом є прибуток підприємства, так як за правом власності належить державі; у другому - являють собою грошові надходження у вигляді державного мита, компенсаційних доходів за виконані роботи державою, тощо;

• доходи від майна і майнових прав та державних угідь;

• податковий метод отримання доходів, що пов'язаний з перерозподілом доходів юридичних та фізичних осіб на користь держави;

• позичковий метод формування доходів бюджету полягає у застосуванні внутрішніх та зовнішніх позик. Ці доходи для держави є тимчасовими, проте вони забезпечують фінансування видатків держави;

• емісійний метод полягає у формуванні доходу, що є різницею між номінальною вартістю випущених в обіг грошових коштів і витратами на їх друкування. Цей дохід забезпечує фінансування видатків країни і належить до джерел фінансування, як і позичковий метод [11, стр. 16].

Найбільшу питому вагу у доходах бюджету нашої країни займає податковий метод формування доходів. В умовах поширення ринкових відносин податкова система постає дійовим елементом фінансового механізму перерозподілу уже створеної вартості. З позиції організації діяльності держави головне місце посідають видатки бюджету, обсяг і структура яких визначається бюджетною моделлю суспільства. Проте, при плануванні бюджету на певний період, має враховуватися сума доходів, що формується за рахунок податків. «Навряд чи може бути впроваджена практика, коли при прийнятті бюджету під додаткові програмами та цілі, встановлюються нові податки чи вносяться корективи у чинне податкове законодавство або підшукуються додаткові неподаткові джерела»

Отже, доходи бюджету відображають економічні відносини держави з підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які виникають у процесі стягнення бюджетних платежів. Для удосконалення формування доходів Державного бюджету необхідно врахувати всі економічні дослідження бюджету, його роль в економічних та соціальних процесах розвитку країни, необхідно також врахувати міжнародний досвід у вирішення питання Державного бюджету.

Витрати бюджету включають видатки бюджету та кошти, які спрямовуються на погашення основної суми боргу, що виникає в процесі фінансування бюджету.

Вихідним у бюджетному плануванні є метод економічного аналізу. З його допомогою шляхом зіставлення планових показників з фактичними визначається рівень виконання бюджетних показників за попередній період. У процесі аналізу даних минулого періоду виявляються причини неповноти акумуляції грошових коштів до бюджету, визначається рівень ефективності використання бюджетних коштів.

Метод екстраполяції полягає у визначенні бюджетних показників на основі виявленої стійкої динаміки їх розвитку. Розрахунок бюджетних показників відбувається на основі досягнутого у попередньому періоді розвитку і його коригуванні на відносно стійкі темпи зростання за встановленими коефіцієнтами. Цей метод застосовується і у сучасному бюджетному плануванні. Його головний недолік полягає у перенесені минулих тенденцій на майбутнє і, крім того, він не стимулює виявлення резервів та не сприяє економії бюджетних коштів.

Досконалішим вважається нормативний метод бюджетного планування. Його суть полягає в тому, що планові бюджетні показники розраховуються на основі встановлених прогресивних норм і фінансово-бюджетних нормативів.

У процесі бюджетного планування широко застосовується балансовий метод. Із застосуванням цього методу досягається рівність між доходами і видатками бюджету кожної ланки бюджетної системи та узгоджуються фінансові ресурси з їх потребою. З його допомогою встановлюються необхідні пропорції в розподілі бюджетних коштів міждержавним бюджетом та місцевими бюджетами.

Подальше удосконалення бюджетного планування безпосередньо пов’язане з програмно-цільовим методом. Особливість програмно-цільового методу полягає у формуванні бюджету за програмами, зосередженні на результатах, стратегічному підході у плануванні, посиленні відповідальності при виконанні програм, обґрунтованості та аналізі прийнятих бюджетних рішень, прозорості у витрачанні бюджетних коштів. Бюджет за програмами спрямовується на досягнення конкретної мети і дає чітке розуміння державним органам та громадськості цільової спрямованості бюджетних коштів та забезпечує прозорість бюджету.

Програмно-цільовий метод бюджетного планування застосовується при формуванні Державного і місцевих бюджетів України починаючи з 2002 р.

Для формування свого державного бюджету Україна не одноразово спирається на державні кредити. За рахунок чого, в Україні зроста частка державного боргу. Проаналізуємо державний борг України 2004-20014 років.

Таблиця 3.2 Державний борг України, % до ВВП:

Рис. 3.2 Графік державного боргу України ,% до ВВП

Як ми бачимо з графіка, до 2014 року державний борг зіставляв не так вже і багато. Зазначимо, що на видатки з обслуговування державного

боргу бюджетним розписом на

січень-грудень 2008 року передбачено асигнувань у сумі 3 984,7млн.грн., станом на 29.12.2008 видатки становлять 3 572,7 млн. грн. (у т.ч. по внутрішньому - 657,2 млн. грн., по зовнішньому - 2 915,5 млн. грн.)

рік. На видатки з обслуговування державного боргу помісячним розписом асигнувань загального фонду Державного бюджету України на січень-грудень 2010 року передбачено асигнувань у сумі 14 202,9 млн. грн, станом на 13.12.2010 видатки становлять 14 092,9 млн. грн, (у т.ч. по внутрішньому - 9 698,5 млн. грн, по зовнішньому - 4 394,4 млн. грн.).

рік. На видатки з обслуговування державного боргу помісячним розписом асигнувань загального фонду Державного бюджету України на січень-грудень 2012 року передбачено 24 492,1 млн. гривень. Станом на 24.12.2012 видатки з обслуговування державного боргу складають24 039,9 млн. грн. (по внутрішньому державному боргу - 17 116,7 млн. грн., по зовнішньому державному боргу - 6 923,2 млн. грн.).