План
Вступ
. Зміст бюджету та його роль у розвитку суспільства
.1 Економічна природа і суть бюджету
.2 Призначення і роль державного бюджету
.3 Проблема збалансованості державного бюджету
. Державний бюджет високорозвинених країн
.1 Державний бюджет США
.2 Бюджет країн Європейського Союзу ( На прикладі Франції та Сполученого Королівства Великої Британії)
. Державний бюджет в Україні його формування і використання
.1 Структура доходів державного бюджету України
.2 Методи формування і використання державного бюджету в Україні в 2015 році
.3 Сучасний стан державного бюджету, та шляхи скорочення дефіциту державного бюджету
Висновок
Список
використаної літератури
ВСТУП
Бюджет відноситься до тієї сфери суспільного життя, що безпосередньо стосується інтересів всіх і кожного. В бюджеті будь-якої країни відбиваються важливі економічні, соціальні, політичні проблеми життя суспільства і людини. В умовах ринкових відносин і особливо в перехідний період до ринку бюджетна система є найважливішим економічним регулятором. Від того, наскільки правильно побудовано бюджетний процес залежить ефективне функціонування всього народного господарства країни, зовнішніх відносин.
Перед владою нашої держави поставлено завдання щодо суттєвого підвищення рівня життя населення нашої держави. Виконання цього завдання багато в чому залежить від наявності грошових ресурсів, які є в розпорядженні держави, а зокрема коштів державного бюджету України. Тому першочергове значення і особливу актуальність в сучасних умовах господарювання має розгляд питання доходів і витрат державного бюджету України, їх оцінка за останні роки. Крім того важливе значення для пересічного громадянина має розуміння основи складання проекту бюджету і пояснення суті процесу формування доходів і видатків держави в умовах фінансового не благополуччя країни, для скорішого зростання її економічного потенціалу. Тому тема курсової роботи на даний момент є дуже актуальною.
Для бюджетного процесу в Україні характерним є відсутність належного обґрунтування - він спирається більшою мірою на політичні замовлення і побажання, ніж на стратегічну лінію бюджето-будування чи скрупульозні фінансові розрахунки. Про це свідчить те, що всі щорічні бюджетні законопроекти приймаються із суттєвими недоліками, що зумовлює потребу внесення змін до чинного закону в процесі поточного виконання державного бюджету. І цей процес вже став регулярним. Наприклад, зміни до бюджету у 2010 р. вносилися 7 разів, у 2011-му - 8 разів, у 2012-му - 6 разів, у 2013 р. - один раз із запізненням на чотири місяці, але дуже суттєві, які якісно й кількісно змінили бюджет. Тому досліджуючи цю проблему я визначаю метою дослідження вивчення теоретичних засад формування державного бюджету України для розуміння причин подібної ситуації в Україні та виявлення способів розв’язання цієї проблеми, адже вірне складання бюджету країни, науково обґрунтований розподіл доходів, видатків бюджету - є однією з умов ефективної державної політики та економічного добробуту населення.
Об'єктом дослідження є державний
бюджет України. Предмет дослідження - економічні відносини, що виникають з
приводу формування та використання централізованого фонду коштів на державному
та на місцевому рівні. Метою дослідження є спостереження за відносинами,які
виникають під час створення державного та місцевого бюджетав, та як саме це
відображається на суспільстві.Основною задачею курсової роботи на сучасному
етапі полягає у наступному: утримати економіку від падіння виробництва та
забезпечити фінансову стабілізацію.
1. Зміст
бюджету та його роль у розвитку суспільства
.1
Економічна природа і суть бюджету
Прообраз сучасного бюджету міг з'явитися тільки за умови появи засад сучасної демократії, відтоді як держава припинила підкорятися фактично одноосібній владі правителя. Як стверджував професор І.Х. Озеров, саме "необмежена фінансова влада монарха, яка часто була спокусою до визнання ним державних грошей як власних, стала основним поштовхом до прийняття перших законодавчих актів, котрі мали розмежувати гроші короля і гроші державної казни"[ 1 стр.161]. В епоху феодалізму ще не існувало жодного фінансового документа, який би об'єднував доходи і витрати держави, - під кожні витрати відшукувалися і закріплювалися відповідні доходи, отже, формування бюджету як централізованого фонду можна пов'язати з розвитком капіталізму.
У різних країнах розвиток державного бюджету як явища не був повністю однаковим - економічні традиції, політичні реформи накладали свій відбиток на бюджетний устрій. Нині вчені розрізняють унітарний, федеративний та змішаний види бюджетного устрою. Незалежно від цього виділяють два умовних типи побудови центрального бюджету країни - британський і франко-іспанський. Відповідно до кожного з них бюджетний процес має свої особливості.
Британський тип передбачає поділ центрального бюджетного фонду на частини. Державний бюджет Великобританії складається з центрального бюджету і національного фонду запозичень, а державний бюджет США - з федерального бюджету і трастових фондів. У свою чергу, центральні бюджети цих країн із правової точки зору являють собою пакет нормативних документів, кожен із яких окремо затверджений парламентом і підписаний головою уряду.[ 2 стр.11-12]. Його суть полягає у тому, що кожного разу бюджет складається без урахування витрат минулого року. Кожна стаття видатків дістає нове обґрунтування, виходячи з нових чинників і умов. Пакет бюджетних документів інколи містить "вбудовані" закони, які стосуються доходів бюджету (зокрема податків), що затверджують механізм сплати, який забезпечує передбачений на наступний рік обсяг надходжень до бюджету. Для французького, або франко-іспанського, типу побудови центрального бюджету характерним є прийняття й виконання одного (загального) закону про державний бюджет, який парламент розглядає, обговорює і затверджує в цілому, а також наявність позабюджетних коштів, котрі є державними, але не входять до складу державного бюджету. У Франції існує центральний бюджет, приєднані бюджети різних державних організацій (переважно державних природних монополій) та спеціальні рахунки казначейства. Схожу побудову державного бюджету обрала для себе і незалежна Україна.[3]
Термін "бюджет" походить від давньофранцузького bouge, bougette - шкільний мішок, сумка. З норманським завоюванням цей термін проник до Англії, де поступово перетворився на butget та став одним з термінів, що використовувався парламентом у процесі формування державної скарбниці та витрачання з неї коштів.[2]
Найпоширенішим в економічній літературі є визначення державного бюджету як централізованого фонду коштів, що знаходяться у розпорядженні уряду країни з метою фінансування державного апарату, збройних сил, виконання необхідних соціально-економічних функцій.
Отже, в економічній науці існують різні підходи до визначення бюджету. Залежно від аспектів його аналізу бюджет розглядають, по-перше, як економічну категорію, по-друге, як фінансовий план держави, по-третє, як правову категорію.
Державний бюджет, як економічна категорія - це передусім система фінансових відносин між державою та суб’єктами господарювання та населенням з приводу розподілу і перерозподілу ВВП між регіонами держави, галузями економіки, виходячи із стратегії її економічного розвитку, фінансової політики та потреб ринкового механізму з метою формування і використання централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій. А так як в кризових умовах ринковий механізм мало ефективний, то держава має розширювати своє втручання в процес перерозподілу фінансів.
Бюджет як правова категорія дістала законодавче закріплення в Законі України «Про бюджетну систему України» та Бюджетному кодексі України, де передбачається перерозподіл валового внутрішнього продукту через державний і місцеві бюджети в територіальному та галузевому розрізах, а також між окремими групами населення.[3] Правове визначення бюджету полягає в тому, що він надає владі, яка його затверджує, вище і постійне керівництво у веденні фінансового господарства, а також попередній періодичний нагляд і контроль над діяльністю органів виконавчої влади.
Державний бюджет - це річний план державних видатків і джерел їх фінансового покриття. Напрями бюджетної політики на кожний рік затверджуються у формі бюджетної резолюції, де закладаються конкретні інструменти впливу на соціально-економічний розвиток, визначаються кількісні та якісні параметри перерозподілу фінансів з метою стимулювання або обмеження окремих видів діяльності.
Економічна природа бюджету
проявляється в тому, що за його допомогою держава надає суспільству блага і
послуги, які істотно впливають на рівень добробуту та якість життя. До таких
благ належать оборона країни, національна безпека й правопорядок, благоустрій,
захист довкілля, освіта, охорона здоров’я, наука, культура тощо. Надання
населенню суспільних благ є однією з функцій держави, фінансування яких
здійснюється за рахунок державного та місцевих бюджетів. Бюджет є важливим
засобом здійснення відтворювального процесу. За його допомогою створюються
умови для реалізації різних програм, наприклад соціальної.[3, стр 73-74]
1.2
Призначення і роль державного бюджету
Державний бюджет - це особлива форма державного плану, який має силу закону і встановлюється для народного господарства в цілому, для всіх структурних підрозділів суспільного виробництва, на основі завдань і заходів державного плану економічного та соціального розвитку України. Державний бюджет є найдійовішим механізмом здійснення фінансової політики держави. У доходах бюджету відображається податкова політика, а у видатках - пріоритетні напрями вкладень коштів. Держава використовує бюджет для здійснення територіального, внутрішнього і міжгалузевого розподілу і перерозподілу ВВП з метою вдосконалення структури суспільного виробництва і забезпечення соціальних гарантій населенню.
За допомогою бюджету відбувається перерозподіл національного доходу (рідше національного багатства) між окремими галузями народного господарства. Пропорції бюджетного перерозподілу вартості ВВП більшою мірою визначаються потребами розширеного відтворення. Сфера бюджетного розподілу посідає центральне місце у складі бюджетних фінансів. Призначення бюджету - задоволення потреб суспільства та його адміністративно-територіальних формувань.
Також можна зазначити, що бюджет являє собою розпис доходів і видатків держави, який затверджується органами законодавчої влади у вигляді закону. Як фінансовий план бюджет відображає економічну, соціальну, військову, міжнародну політику держави.
Видатки на економічну діяльність визначаються двома чинниками:
) масштабами державного сектора економіки:
) економічною політикою держави.
Доходи бюджету характеризують податкову політику держави. Збалансованість бюджетів, які входять до складу бюджетної системи України, є необхідною умовою фінансово-бюджетної політики. Перевищення доходів над видатками становлять профіцит, а перевищення видатків над доходами - дефіцит бюджету.
При визначенні розміру дефіциту бюджету, кредити і позики в джерело доходів не враховуються.
Дефіцит бюджету покривається за рахунок внутрішніх державних позик, позик іноземних держав та інших фінансових інституцій. Кошти державного бюджету країни витрачаються лише на цілі та в межах, затверджених Законодавств. Бюджет є особливою формою перерозподільних відносин, пов'язаних із вилученням частини національного доходу держави і використанням її з метою задоволення потреб усього суспільства та окремих адміністративно-територіальних формувань.
Роль і місце бюджету в суспільстві визначається фінансовою моделлю країнию за послідовністю розподілу ВВП існує два варіанти:
Ринкової економіки.
Адміністративної економіки.
При ринковій економіці створений ВВП спочатку розподіляється між його виробниками. Робітники і службовці отримують заробітну платню, підприємці - прибуток. При цьому здійснюється формування бюджету шляхом оподатковування доходів юридичних і фізичних осіб.
При адміністративній економіці роль полягає в тому, що спочатку держава централізує в бюджеті необхідну частину ВВП, а не залишок між його виробниками.
Поняття бюджетно-фіскальної політики та її основні види.
Бюджетно-фіскальна політика - політика держави у сфері оподаткування та державних витрат, направлена за задумом на підтримку високого рівня зайнятості, стабільної економіки, зростання ВНП.
Фіскальна політика як спосіб фінансового регулювання економіки здійснюється за допомогою потужних важелів - оподаткування і державних витрат. У зв'язку з цим проводяться два види фіскальної політики: дискреційна і недискреційна.
Дискреційна фіскальна політика - свідоме маніпулювання урядовими закупівлями, ставками податків і розмірами трансфертних платежів.
Основними інструментами дискреційної політики є:
) зміна обсягу податкових вилучень або скасування податків або зміна податкової ставки. Змінюючи податкову ставку, уряд може утримати доходи від скорочення в період спаду чи, навпаки, знизити наявний дохід у період буму;
) здійснення за рахунок коштів державного бюджету програм зайнятості, які мають за мету забезпечення безробітних роботою;
) реалізація соціальних програм, які включають в себе виплату допомоги по старості, інвалідності, допомоги малозабезпеченим сім'ям, витрати на освіту.
У період інфляції проводиться стримуюча політика, яка передбачає збільшення податків і скорочення урядових витрат. У період спаду здійснюється стимулююча політика, яка передбачає зниження податків і збільшення державних витрат.
Недіскреціонная фіскальна політика - автоматичне зміна податків і державних витрат, яке викликається переходом самої економіки з одного стану в інше при незмінних ставках податків і трансфертних програм.
Основним інструментом недіскреціонной фіскальної політики служать вбудовані стабілізатори: допомога по безробіттю, допомоги по бідності, прогресивний прибутковий податок, субсидії фермерам, які впливають на збільшення або скорочення дефіциту державного бюджету в залежності від стану економіки. Наприклад, в умовах кризи доходи населення і підприємств падають, а значить, прогресивні податки (в тому числі прибутковий податок з фізичних осіб) стягуються за нижчими ставками і надходження до державного бюджету автоматично скорочуються. І, навпаки, в умовах економічного підйому доходи громадян і підприємств ростуть, прогресивні податки стягуються за вищими ставками. Отже, автоматично збільшується сума податкових надходжень до бюджету.
Фіскальна функція бюджету - передбачає, з одного боку, забезпечення фінансовими ресурсами виконання державою своїх прямих управлінських, оборонних, зовнішньополітичних та соціальних завдань, тобто тих державних послуг, які на нього покладені суспільством. З іншого боку, фіскальна функція бюджету не обмежується тільки наданням державних послуг.
Цілі бюджетно-фіскальної політики.
Фундаментальна мета фіскальної політики полягає тому, щоб ліквідувати безробіття чи інфляцію. У період спаду на порядку денному виникає питання про ліквідацію безробіття, отже, про стимулюючої фіскальної політики.