Міністерство освіти та науки України
Національний університет «Oстрoзька академія»
Кафедра
фінансів, обліку і аудиту
КУРСOВА РOБOТА
з «Фінансів»
(назва дисципліни)
на
тему: «ДЕМОГРАФІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ»
Студента I курсу E-11 групи
напряму підгoтoвки
.030508 «Фінанси і кредит»
Когут Д.В.
Керівник
викл. Цимбалюк А.Ф.
м.
Oстрoг - 2015 рік
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕМОГРАФІЧНИХ ПЕРЕДУМОВ РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ
1.1 Сутність та роль демографічних передумов розміщення продуктивних сил.
.2. Характеристика трудових ресурсів.
.3 Демографічна політика держави.
РОЗДІЛ 2
ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ДЕМОГРАФІЧНИХ ПЕРЕДУМОВ РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ
.1 Демографічна ситуація в Україні та її регіональні особливості.
.2 Аналіз показників руху населення України.
.3 Оцінка трудових ресурсів України.
РОЗДІЛ 3
НАПРЯМИ ПОКРАЩЕННЯ ДЕМОГРАФІЧНИХ ПЕРЕДУМОВ РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ
.1 Шляхи подолання демографічних проблем України.
.2 Забезпечення раціонального використання трудових ресурсів України.
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Розглядаючи РПС України, то Україна - одна з найбільших держав світу за економічним потенціалом, однак продукування національного продукту на душу населення істотно відстає від багатьох розвинутих країн, падає природний приріст населення. Причини такого стану мають складний соціально-економічний характер.
Населення, його соціальне самопочуття та розвиток є визначальною ознакою суспільства, основою могутності держави. Тому демографічна сфера завжди є об'єктом пильної уваги політиків та громадськості. В Україні сучасна демографічна ситуація викликає занепокоєння. Скорочення чисельності населення, зниження тривалості життя і народжуваності стали характерними ознаками демографічної ситуації в Україні. Причини цього мають історичне коріння і накопичувалися протягом тривалого часу. За оцінками експертів, перша та друга світові війни, три голодомори (1921, 1932-1933, 1947 рр.), форсована індустріалізація, примусова колективізація, масові репресії 30-50-х рр., Чорнобильська катастрофа, затяжна системна криза 90-х рр. вкрай негативно вплинули на нормальний процес демографічної трансформації, призвели до помітних деформацій складу населення, передчасної смерті близько 16 млн. осіб. У поєднанні зі зниженням народжуваності ще в 60-х рр. це обумовило вичерпання демографічного потенціалу
Мета дослідження полягає у визначені напрямків покращення демографічних передумов розміщення продуктивних сил. Для досягнення цієї мети, ми ставимо перед собою наступні завдання:
) розглянути сутність та роль демографічних передумов в розміщення продуктивних сил.
) дати характеристику трудовим ресурсам.
) розглянути демографічну політику держави.
) охарактеризувати ддемографічну ситуацію в Україні та її регіональні особливості.
) проаналізувати показники руху населення України
) дати оцінку трудовим ресурсам України.
) визначити шляхи подолання демографічних проблем України.
) визначити напрямки раціонального використання трудових ресурсів України.
Отже, об’єктом дослідження є продуктивні сили, а предметом - їх територіальний стан і розвиток.
У процесі дослідження було
використано такі методи, як системний аналіз, історичний, порівняльний,
економіко-статистичний, графічний.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ
ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕМОГРАФІЧНИХ ПЕРЕДУМОВ РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ
1.1 Сутність
та роль демографічних передумов розміщення продуктивних сил
У комплексі передумов розміщення продуктивних сил демографічні є найважливішою складовою частиною, бо трудові ресурси - головна продуктивна сила Аналізуючи вплив демографічних передумов на розміщення продуктивних сил, потрібно враховувати, що населення - не лише виробник матеріальних благ і послуг, але і їхній споживач. Тому враховувати слід і осіб у працездатному віці, і дітей, і осіб похилого віку. Населення у своїй сукупності формує як споживчий ринок, так і ринок праці.
Розміщення продуктивних сил - розподіл продуктивних сил територією відповідно до природних, соціальних і економічних умов її окремих частин і районів, що визначається особливостями суспільного й територіального поділу праці. Галузь економічної науки, що вивчає специфічні, просторові аспекти вияву економічних законів. Об'єктом вивчення є продуктивні сили, а предметом - їх територіальний стан і розвиток [2].
Демографічні передумови можна поділити на такі основні структурні блоки:
статевовікова структура населення, чисельність і динаміка трудових ресурсів, рівень їхньої кваліфікації;
чисельність населення країни, його динаміка, характер відтворення;
національний склад населення;
розміщення населення на території, щільність населення, міграції;
структура зайнятості населення;
демографічна політика держави.
У взаємодії з іншими факторами розміщення продуктивних сил той чи інший структурний блок стає провідним, визначальним.
Населення, - це сукупність людей, що проживають у межах відповідних територій (світ, материки, країни, області, міста, села та ін.). Населення проживає у певному географічному середовищі і здійснює виробництво матеріальних благ відповідно до наявних природних ресурсів. Взаємодія людей за допомогою засобів виробництва, - з одного боку, і предметів праці - з іншого, забезпечує матеріальне виробництво, а необхідність задоволення людських потреб - попит на товари і послуги та їх споживання. Завдяки цьому забезпечується економічний цикл виробництва [3].
Чисельність населення найбільше впливає на формування контингенту трудових ресурсів і потенціалу внутрішнього ринку країни або регіону. Значною мірою вона визначає й розмір валового внутрішнього продукту країни, хоча ця залежність не пряма: вирішальний вплив на цю величину справляють інші фактори (наприклад, продуктивність праці).
Аналізуючи демографічні передумови розміщення продуктивних сил, треба враховувати чисельність населення регіону на даний момент і його динаміку в часі. Це необхідно для визначення цілої низки економічних показників: забезпеченості трудовими ресурсами на розрахунковий період, обсягу виробництва товарів народного споживання, обсягу коштів на соціальне забезпечення, розмірів будівництва житла, шкіл, лікарень тощо. Навіть власник невеличкого підприємства побутового обслуговування повинен бодай у загальних рисах знати динаміку чисельності населення мікрорайону, щоб планувати свою діяльність. А керівник великих економічних структур повинен мати інформацію про населення не лише свого регіону й країни, але й інших країн і, навіть, усього світу [16].
Динаміка природного приросту населення регіону залежить від рівнів народжуваності й смертності; приріст населення - це різниця між кількістю народжених і померлих за певний період (звичайно - за рік). Щоб дані про народжуваність, смертність і природний приріст були спів ставні за різними регіонами, їх розраховують на 1000 душ населення, одержуючи відповідні коефіцієнти: коефіцієнт народжуваності , коефіцієнт смертності, коефіцієнт природного приросту.
Коефіцієнти природного руху обчислюються у проміле (‰). Народжуваність - найдинамічніший складник, бо саме вона впливає на зміну природного приросту населення. Щоб забезпечити хоча б просте відтворення населення, треба, аби сумарний коефіцієнт становив 2,6. У країнах з високою смертністю він повинен бути вищий, у країнах з низькою смертністю (і, відповідно, з більшою тривалістю життя) він понижується. В Україні він дорівнює 2,12; саме стільки дітей має (у середньому) народити жінка протягом життя, щоб у країні забезпечувалося просте відтворення.
Відтворення населення - це процес постійного поновлення населення через зміну поколінь у результаті народжування і смерті.
У процесах відтворення населення розрізняють види руху, типи і режими.
Рух населення характеризується особливостями зміни чисельності та складу населення країни. Виділяють такі види руху населення:
− природний - результат народження і смерті людей;
− механічний - просторове переміщення населення;
− соціальний - зміни освітньої, професійної та інших структур;
− економічний - зміни трудової активності населення.
У природному русі населення розрізняють традиційний і сучасний типи відтворення. Під традиційним типом відтворення розуміють такий його рух при якому спостерігається високий рівень народжуваності і високий рівень смертності. Цей тип був властивий раннім етапам розвитку людського суспільства [17].
Щодо режимів відтворення виділяють такі його типи:
• розширене відтворення характеризується переважанням народжуваності над смертністю та, відповідно, природним приростом населення;
• просте відтворення характеризується постійною кількістю населення в результаті приблизно однакової народжуваності і смертності;
• звужене відтворення характерне для країн, в яких показники смертності перевищують показники народжуваності, внаслідок чого населення країни зменшується, як це спостерігається в Україні [1].
Характер відтворення населення безпосередньо впливає на його статевовікову структуру. Особливе значення має контингент осіб працездатного віку.
Територіально розміщення населення тісно пов’язане з економічними й природними передумовами розміщення виробництва. Кращі ґрунтово-кліматичні умови сприяють більшій продуктивності сільського господарства, тому на одиниці території може прохарчуватись більше населення.
Залежно від структури економіки у деяких країнах щільність населення визначається передусім сільським населенням, в інших - міським. Найчастіше на ґрунті чималих ресурсів згодом розвивається обробна промисловість, і щільність населення стає наслідком дії обох факторів.
Розселення тісно пов’язане з міграціями. Основні види міграцій - зовнішні й внутрішні. Останні, у свою чергу, поділяються на міжрайонні міграції та міграції між містом і селом. Зовнішньою називається міграція населення між країнами.
Отже, демографічний фактор відіграє
провідну роль у розміщені продуктивних сил ресурсів. Це пов’язане з тим що
населення формує не лише ринок праці, але й споживчий ринок. Також на
розміщення продуктивних сил впливають такі фактори як чисельність населення
країни, національний склад і структура зайнятості населення, демографічна
політика держави.
1.2 Характеристика
трудових ресурсів
Людина є активною продуктивною силою, яка своєю трудовою діяльністю забезпечує виробництво матеріальних засобів свого існування та надання необхідних їй послуг, а з іншого - є споживачем продуктів праці, які забезпечують її життєдіяльність. Тому населення й господарство складають особливу систему, людські потреби в якій зумовлюють появу нових виробництв і послуг, а останні, в свою чергу, впливають відповідним чином на людей, забезпечуючи відновлення робочої сили, фізичний і духовний розвиток людини. Виходячи з того, що людина є основним творцем суспільного багатства, можна стверджувати, що чисельність населення та кваліфікація його працездатної частини (трудових ресурсів) є провідним фактором, який зумовлює можливості економічного розвитку [15].
В економічній науковій та практичній літературі досі немає одностайної думки серед вчених щодо визначення трудові ресурси, їх змісту та ролі у в економічному житті країни. Багато визначень, що подають в словниках та науковій літературі не відповідають сутності даного поняття або розкривають його не повністю.
На думку Касімовського Е.В. трудові ресурси - це частина працездатного населення, як зайнятого в суспільному виробництві, так і того, що знаходиться в резерві, кількісні і демографічні межі якого залежать від суспільної форми виробництва і рівня розвитку продуктивних сил; трудові ресурси виражають суспільні відносини з приводу їх формування, перерозподілу і використання [10].
Долгушкін Н.К., і Новіков В.Г. зазначають, що трудові ресурси - це частина населення країни, яка володіє необхідним фізичним розвитком, здоров’ям, освітою, культурою, здібностями, кваліфікацією, професійними знаннями для роботи в сфері суспільно-корисної діяльності [11].
Райзберг Б.А., і Лозовский Л.Ш. дають наступне визначення трудових ресурсів - це економічно активне, працездатне населення, люди, здатності до трудової діяльності [12].
Прохоров А.М. зазначає, що трудові ресурси - це частина населення, яка володіє необхідним фізичним розвитком, знаннями та практичним досвідом для роботи в народному господарстві [13].
Але на нашу думку трудові ресурси - це частина населення країни, яка за фізичним розвитком, набутою освітою, професійно-кваліфікаційним рівнем здатна працювати у народному господарстві, займатися суспільно корисною діяльністю. Чисельний склад трудових ресурсів, їх динаміка залежать від природного приросту населення, його статево-вікової структури, а також інтенсивності міграційних процесів.
До основних показників, які характеризують трудові ресурси в Україні, належать: безробіття, безробітний, зайнятість, трудова міграція та ін.
Безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування.
Безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
Зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.
Трудова міграція - переміщення особи, пов'язане з перетинанням державного кордону або меж адміністративно-територіальної одиниці з метою виконання або пошуку роботи [9].
Трудові ресурси складаються з таких категорій населення: перша - працездатне населення у працездатному віці (за винятком непрацюючих інвалідів першої та другої груп, а також непрацюючих осіб працездатного віку, що отримують пенсії на пільгових умовах); друга категорія - працюючи пенсіонери; третя - працюючі підлітки (особи до 16 років). Для чоловіків тривалість працездатного віку становить 44 роки (від 16 до 59 включно), а для жінок - 39 років (від 16 до 54 років включно). Це основна частина трудових ресурсів України, на яку припадає більше ніж 95 %.