Фінансові санкції визначено Законом України «Про державну податкову службу в Україні», а також законами, які регулюють фінансові відносини підприємства щодо сплати окремих податків і зборів (обов'язкових відрахувань). Відповідно до Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», платники податку, що не подали або подали несвоєчасно до податкового органу декларацію про прибуток, розрахунок податку на прибуток, платіжне доручення на перерахування податку до бюджету, сплачують штраф у розмірі 10% суми нарахованого податку за кожний випадок такого порушення.
Суми фінансових санкцій за порушення законодавства з оподаткування мають бути перераховані до бюджетів та на спеціальний рахунок державних податкових адміністрацій підприємствами, установами та організаціями в десятиденний строк із дня складання акта перевірки. Не застосовуються штрафні санкції до платників податку, які до початку перевірки податковим органом виявили факт заниження оподаткованого прибутку, письмово повідомили про це податковий орган та сплатили суму недоплати, а також пеню, нараховану на повну суму недоплати за весь строк.
Згідно з Указом Президента України від 12.06.95 р. №336/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки» з наступними змінами і доповненнями, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів:
за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі - у двократному розмірі суми надлімітної готівки;
за неповно відображену або зовсім не відображену готівку в касі - у п'ятикратному розмірі цієї суми.
За невстановлення банком підприємству ліміту залишку готівки в касі до установи банку застосовується штраф у п'ятдесятикратному розмірі неоподатковуваних доходів громадян за кожний випадок.
Застосування санкцій загалом позитивно впливає на зміцнення розрахунково-платіжної дисципліни суб'єктів господарювання. Проте дієвість цього впливу залежить від кількох обставин.
По-перше, це визначення джерела сплати штрафів. Нині всі штрафи, пені сплачуються суб'єктами господарювання за рахунок прибутку, що залишається в їхньому розпорядженні після сплати податків. Отже, штрафи безпосередньо впливають на формування чистого прибутку підприємств, їхніх фінансових ресурсів.
По-друге, це встановлення розміру штрафів за порушення розрахунково-платіжної дисципліни та наявність чіткого переліку тих порушень, за які застосовуються відповідні штрафи. Розмір штрафів має бути достатнім для створення відповідальності суб'єктів господарювання. Водночас вони не повинні бути надмірно високими.
По-третє, це обов'язковість застосування штрафних санкцій, а отже, стягнення штрафів. Щодо банківських і фінансових санкцій, то вони, зазвичай, застосовуються в обов'язковому порядку. Що ж до санкцій, які визначені за порушення господарських договорів підприємствами, то їх застосування не завжди вважають обов'язковим. Суб'єкти господарювання можуть не застосовувати штрафні санкції у взаємовідносинах між собою. Це зумовлено тим, що отримані підприємством штрафи збільшують суму оподатковуваного прибутку.
Крім санкцій, до суб'єктів підприємницької діяльності може бути застосований і адміністративний штраф. Його слід розглядати як вид адміністративного стягнення, яке застосовується до особи за здійснення нею правопорушення, передбаченого Кодексом про адміністративні правопорушення.
До адміністративних стягнень належать:
конфіскація предмета, грошей, отриманих унаслідок здійснення адміністративного правопорушення;
позбавлення спеціального права, яке надано окремому громадянину;
виправні роботи;
адміністративний арешт;
попередження тощо.
Розділ 3. Удосконалення організації безготівкових розрахунків
3.1 Аналіз стану розрахунків і платоспроможності підприємства
Сьогодні економіка України потребує швидких структурних та технологічних перетворень при одночасному вдосконаленні механізму безготівкових розрахунків, так як сучасний її стан характеризується розладом платіжно-розрахункової системи та платіжною кризою. Від стану безготівкових розрахунків, своєчасного і повного надходження від платників коштів залежить стан грошового обігу, ціноутворення, кредитні відносини, фінансовий стан підприємств і, як підсумок, соціальний стан населення.
Широкому втіленню безготівкових розрахунків сприяє чисельна кількість банківських установ, зацікавленість держави у проведенні саме безготівкових розрахунків, зокрема для забезпечення контролю в оподаткуванні суб’єктів господарської діяльності та інші чинники.
Суть безготівкових розрахунків полягає в тому, що платежі здійснюються шляхом списання коштів із банківського рахунку платника на банківський рахунок одержувача, тобто проведення відповідних засобів на банківських рахунках учасників розрахунків.
Більш ширше поняття «безготівкових розрахунків» наведене в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, згідно якої безготівкових розрахунків - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, при чому ці розрахунки проводяться банками на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в паперовому вигляді.
Необхідною умовою проведення безготівкових розрахунків є наявність у платника і отримувача коштів рахунку у банку.
Кожна з форм безготівкових розрахунків має свої переваги і проблеми. Розрахунки платіжними дорученнями завжди прості, зручні і забезпечують швидке здійснення платежу. Але, вони мають і недолік - не гарантують платіж постачальнику. Щоб подолати цей недолік в банківській практиці використовуються розрахунки акцептованими банком платіжними дорученнями. Також в останній час дуже широко стала використовуватися попередня оплата поставок.
Відносно новою, мало розповсюдженою формою розрахунків є розрахунки платіжними вимогами-дорученнями. Такі розрахунки дозволяють закріпити договірну дисципліну, дозволить ширше упровадити акцепт матеріальних цінностей та визволити установи банків, обслуговуючих постачальника та покупця від формального контролю за правильністю оформлення документів і документообігу. Але вони потребують вдосконалення в напрямку збільшення відповідальності платника, прискорення документообігу, використання фінансових санкцій.
Розповсюдженою формою розрахунків в ринковій економіці є акредитивна форма розрахунків. Це сама безпечна й надійна форма розрахунків, при якій більша доля відповідності лягає на банки. Ця форма розрахунків більш вигідна для постачальника, ніж для покупця, тому що останній несе видатки по відкриттю акредитиву, крім того, сума, на яку відкритий акредитив, вилучається з обороту до виплати по ньому, що є негативним для підприємства.
Від правильного вибору форми безготівкових розрахунків
залежить точність оцінки діяльності підприємства, виконання його планових
завдань, своєчасність отримання коштів, оперативність і правильність утворення
відповідних фондів. Важливою складовою системи безготівкових розрахунків є
контроль установ банків за додержанням правил розрахунків, а також за станом
розрахунків у народному господарстві.
3.2 Контроль за станом безготівкових розрахунків
Контроль здійснюється у процесі проведення операцій з безготівкових розрахунків шляхом періодичної перевірки розрахункових документів, аналізу балансів та інших звітних матеріалів підприємств і перевірок у них на місцях.
Підприємства (платники та одержувачі коштів) зі свого боку також мають контролювати проведення безготівкових розрахунків.
Підприємство, яке не дотримується встановлених строків платежів, згідно із Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" має сплачувати на користь одержувачів коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. У разі затримки зарахування грошових надходжень на рахунок клієнта банки також сплачують на користь одержувачів грошових коштів пеню у розмірі, передбаченому угодою про проведення касово-розрахункових операцій.
Відповідальність за необґрунтованість безспірного стягнення або безакцептного списання коштів, за недостовірність даних, вказаних у розрахункових документах, згідно з нормами цивільного законодавства (статті 203, 440 тощо Цивільного кодексу України) має застосовуватись у вигляді відшкодування заподіяних безпідставним безспірним стягненням або безакцептним списанням збитків.
Особливого значення у практиці передачі боргів набувають
векселі у разі простроченої кредиторської заборгованості, погашенні остаточної
частини заборгованості за розрахунками під час заліку взаємозаборгованості.
Вексель може забезпечити значно інтенсивнішу систему боротьби з неплатежами та
заборгованістю. Крім того, вексель можна застосовувати в міжнародних кредитних
відносинах, тому необхідно налагодити функціонування вексельного обігу на
основі сучасного міжнародного вексельного права.
ВИСНОВКИ
Розрахункові відносини в Україні так як і національна економіка України знаходиться на етапі становлення. Саме тому, як раз зараз необхідно правильні основи розрахункових відносин, вибрати правильні шляхи їх розвитку і привести у відповідність до нових умов розвитку і життя нормативно-правову базу.
В умовах ринкового господарювання, виникнення підприємств різних форм власності в здійснені розрахунків усунено зайву централізацію, регламентацію, уніфіковано порядок їх здійснення. Однак, здійснюючи розрахунки, як підприємства, так і кредитні установи зобов’язані суворо дотримуватись чинних законодавчих актів, банківських правил, сприяти прискоренню платежів та зміцненню розрахункової дисципліни.
В сучасних умовах гроші є невід'ємним атрибутом господарського життя. Тому всі угоди, які пов'язані з поставкою матеріальних цінностей і наданням послуг, завершуються грошовими розрахунками. Останні можуть приймати, як готівкову, так і безготівкову форму розрахунку.
Організація грошових розрахунків з використанням безготівкових грошей є більш переважливою, на відміну від розрахунків із застосуванням готівкових, грошей, оскільки в першому випадку досягається значна економія на "оборотних витратах".
Широкому застосуванню безготівкових розрахунків сприяє розгалуженна гілка банків, а також зацікавленість держави в їх розвитку.
Таким чином безготівкові розрахунки - це грошові розрахунки шляхом запису по рахункам в банках, коли гроші списуються з рахунку платника і зараховуються на рахунок отримувача. Безготівкові розрахунки в господарстві організовані по визначеній системі, під якою розуміють сукупність принципів організації безготівкових розрахунків, вимог, що застосовуються до їх організації, визначених певними умовами господарювання, а також форм і способів розрахунків і пов'язаного з ними обігу документів.
Безготівкові розрахунки - розрахунки, що проводяться без готівки, тобто в сфері безготівкового грошового обігу. Безготівкові розрахунки здійснюються за двома основними грошовими потоками. Це по-перше, надходження грошових коштів на рахунок; по-друге, витрачання коштів з рахунку.
У сучасних умовах використовуються такі основні форми безготівкових розрахунків:
платіжне доручення;
платіжні вимоги - доручення;
чеки;
акредитив;
платіжні вимоги;
векселя;
інкасові доручення (розпорядження).
Форми безготівкових розрахунків розрізняють залежно від характеру і змісту відповідних розрахункових документів.
Народногосподарське значення безготівкових розрахунків полягає у прискорені обігу грошових і фінансових коштів, забезпеченні в максимально короткий час грошової компенсації виробникам-власникам поставленої продукції, виконаних робіт і наданих послуг.
Отже, питання розрахункових документів, є досить актуальним на сьогоднішній час. Воно є дуже важливим для розвитку національної економіки, і потребує більш чіткої законодавчої регламентації. На мою думку в законодавстві треба більше уваги приділяти таким формам безготівкових розрахунків як чеки, акредитив і вексель.
Стабільність фінансової системи України і національної економіки безпосередньо пов'язана зі стабільністю розрахункової системи, тобто з наявністю надійного механізму платежів, що дозволяють безперебійно здійснювати розрахункові операції.
СПИСКИ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Алексійчук В.А. Гроші та кредит в системі відтворення АПК. К.: АУ, 1999.-383 с.
. Бандурка О.М., Коробов М.Я. Фінансова діяльність підприємства: Підручник. - К.: Либідь, 1998. - 312 с,
. Гальчинський А.С. Теорія грошей. Навчально-методичний посібник. -К.: Основи, 1998.-413 с.
. Гарасим П.М., Кізима А.Я., Хомин П.Я. Фінансовий облік і звітність на підприємствах різних галузей: Навчальний посібник / За ред. Хомина П.Я. - Тернопіль: Астон, 2000. - 288 с.
. Городній М.М. та ін. Агроекологія - К.: Вища школа, 1993. - 416 с,
. Гроші і кредит: Підручник / за ред. Проф. Б.С. Івасіва. - Тернопіль: Карт- бланш, 2000.- 510 с.
. Економічна енциклопедія: У 3-х тт. і Редкол.: С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. - К.: Видавничий центр "Академія", 2000 - 2001.
. Злобін Ю.А. Основи екологій. - К.: Лібра, 1998. - 248 с.
. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. №388/5559 від 25.04.2001 р.
. Інструкція про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку, активів. Капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій від 21,12.1999р. № 893/4186.
. П. Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг: Навчальний посібник.-К.: Товариство "знання", КОО, 1998. - 169 с.
. Лайко П.Т., Ляшенко Ю.Г. Фінанси АПК: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів - К.: Діло, 2000. - 225 с.
. Лях А.М. Про методику визначення коефіцієнтів фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств /7 Економіка АПК. - 2001. - №1. - С. 67-69.
. Марич П.М., Гриципа О.В., Форми безготівкових розрахунків. - Лекція. - ЛСГІ, 1995.-37 с.
. Мец В.О. економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства. - К.: 1999. - 140 с.
. Огійчук М.Ф. та ін. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах: Підручник / За ред. проф М.Ф. Огійчука - К. 6 Аграрна освіта, 2001.-605 с.
. Пістун І.Д., Піщенюк В.Ф. Безпека життєдіяльності.- Львів.:вид."Світ", 1995.-228 с.
. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою правління НБУ № 24 від 19.02.2001р.
. Полозенко Д.В. Механізм безготівкових розрахунків в умовах ринку /7 Фінанси України. - 1996. -№ 5. - С. 13-16.
. Попов В.М. Гроші та закони їх обігу. - К.„ 1994. - 121 с.
. Пряник Г.М. Охорона праці. - К.: Урожай, 1994.-271 с,
. Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства. - Львів: ЛБЇ НБУ, 2000. - 485 с.
. Фінанси підприємств: Підручник / За ред. Поддерьогіна, 2-е видав, перероб і допрацьов. - К.: КНЄУ, 1999. - 384 с.