) у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);
) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;
) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства;
) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.
Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.
У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.
У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в
установленому порядку вимоги ліквідаційна комісія не враховує суму грошових
вимог цього кредитора.
В результаті проведеного дослідження автором були зроблені наступні висновки:
Існування інституту банкрутства зумовлено необхідністю розв’язання проблем, пов’язаних з неплатоспроможністю суб’єктів господарської діяльності. Його значення полягає в тому, що, з одного боку, з господарського обігу при ліквідації виключаються неплатоспроможні суб’єкти, що сприяє оздоровленню ринка, а з іншого боку - цей інститут дає можливість добропорядним та відповідальним підприємствам, організаціям реорганізувати свою діяльність та отримати шанс для досягнення фінансової стабільності.
Передбачена законодавством про банкрутство можливість застосування до неплатоспроможних підприємств, які опинились у тяжкому становищі, реорганізаційних процедур дозволяє їм відновити статус повноцінних суб’єктів ринкових відносин, заохочує підприємницьку ініціативу і ризик, оскільки в разі невдачі вони в значній мірі будуть захищені від тяжких наслідків банкрутства. Однак поряд з тим, банкрутство може бути використано в неправомірних цілях, що представляє собою навмисне (фіктивне) оголошення підприємства банкрутом для того, щоб приховати перекачування коштів, пограбування вкладників та інші фінансові злодіяння. Звертаючи увагу на цю двобічність результатів проведення банкрутства, приходимо до висновку, що процедура банкрутства повинна підлягати жорсткому регулюванню з боку держави, перш за все через законодавчі акти та інші документи нормативно-правового характеру. Механізм проведення процедури банкрутства зумовлює той факт, що законодавство про банкрутство є однією з найважливіших складових частин правової бази ринкової економіки в кожній країні.
Відповідно до діючого законодавства України щодо боржника може бути застосована така позасудова процедура банкрутства як досудова санація та наступні судові процедури:
- розпорядження майном боржника;
- мирова угода;
санація (відновлення платоспроможності боржника);
ліквідація боржника.
Підбиваючи підсумки усьому вищесказаному, можна зробити висновок, що механізм банкрутства підприємств можна розглядати як діючу форму перерозподілу суспільного капіталу з метою більш ефективного його використання. На відміну від України, де інститут банкрутства є відносно новим явищем, в розвинутих країнах він завдяки своїм функціям протягом тривалого часу залишається невід’ємним інструментом ринкового регулювання економіки. Виходячи з функцій, які виконує інститут банкрутства, є цілком логічним, що його існування є вигідним не лише для окремо взятих суб’єктів господарювання, а й для держави, а значить і для всього суспільства в цілому. На жаль, сьогодні інститут банкрутства в Україні має дещо інший характер, ніж у розвинутих країнах, адже із-за фінансової кризи в країні банкрутами технічно є більшість господарюючих суб’єктів. Тому буде дуже доречним розглядати механізм банкрутства не як спосіб ліквідації підприємства та повернення боргів кредиторам, а саме як спосіб фінансового оздоровлення українських підприємств. Необхідною умовою пошуку шляхів оздоровлення підприємств є проведення аналізу причин банкрутства. Аналіз причин виникнення банкрутства свідчить, що багато в чому фінансова неспроможність підприємства визначається неефективністю фінансового менеджменту. Але найголовнішою передумовою банкрутств в Україні є, на мою думку, не стільки недостатній рівень кваліфікації менеджерів та їх прихильності до агресивних форм здійснення фінансової діяльності, скільки економічна та політична нестабільність в країні.
1. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. В редакції Закону України N 597-IV ( 597-15 <javascript:OpenDoc('597-15');> ) від 06.03.2003 )
. Норматив N 3 “Мета та загальні принципи аудиту фінансової звітності”.// Затверджено рішенням Аудиторської палати України від 18 грудня 1998 р. N 73
. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. N 87 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 червня 1999 р. N 391/3684 "ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ"
. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N87 від 31.03.99
. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 87 від 31.03.99
. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 87 від 31.03.99
. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 87 від 31.03.99
8. Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Финансовый анализ: Учебное пособие. - М.: “ДИС”, НГАЭ и У, 1997 г.
9. Бандурка О.М. Фінансова діяльність підприємства: Підручник. К:Либідь, 1998. - 312с.
10. Банкрутство в Україні. Програма антикризисного управління. Матеріали серверу High Standart Group. Адреса посилання - http://www.bankruptcy.com.ua/
11. Давидов Г. М. Аудит. Навчальний посібник. К:”Знання”, 2001 р.
. КАРУЦА С.М.. Фінансова звітність як предмет державного фінансового контролю.// Фінансовий контроль(всеукраїнський науково-теоретичний, інформаційно практичний журнал) № 1 від 09.01.2002
13. Ковалев А.И., Привалов В.П. Анализ финансового состояния предприятия. Издание 2-е, переработанное и дополненное. - М.: ЗАО “Центр экономики и маркетинга”, 1997 г.
. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. К:”Знання”, 2000 р.
15. Корпоративные конфликты продолжаются // Украинская инвестиционная газета. - 2002. - 26 февраля. - С. 9.
. Мейер К. Корпоративное управление в условиях рыночной экономики переходного периодаУ/Корпоративное управление. Владельцы, директора и наёмные работники акционерного общества. - М.: Джон Уайли энд Санд, 1996.
. Мендрул О. Г. Особливості технічного і фундаментального інвестиційного аналізу акцій українських підприємств.
18. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність./Під ред. С.Ф.Покропивного, К:КНЕУ, 1998, С.24
19. Савчук В.П. Финансовое планирование и разработка бюджета предприятия.//Днепропетровский центр послеприватизационной поддержки предприятий, 2001
. Шеремет А.Д. Методика финансового анализа. М:Инфра-М, 1996. - 176 с.