Материал: Банкрутство підприємства та механізми визначення, шляхи подолання

Банкрутство підприємства та механізми визначення, шляхи подолання

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Кафедра менеджменту

Курсова робота

з дисципліни «Антикризовий менеджмент»

Банкрутство підприємства та механізми визначення, шляхи подолання

Студент спеціальності

.03060101 «Менеджмент

організацій і адміністрування»

заочної форми навчання Стеблівська Яна

Керівник П'янкова О.

Київ

НУХТ 2014

Зміст

Вступ

. Поняття та сутність банкрутства

.1 Поняття банкрутства підприємства

.2 Причини банкрутства

. Аналіз фінансового стану підприємства як засіб оцінки ймовірності банкрутства

.1 Аналіз фінансової стійкості підприємства, ліквідності і платоспроможності

.2 Аналіз імовірності банкрутства

. Процедура відновлення платоспроможності підприємства або визнання його банкрутом

.1 Шляхи подолання банкрутства, особливості антикризисного управління

.2 Процедура визнання підприємства банкрутом за законодавством України

.3 Наслідки визнання підприємства банкрутом

Висновки

Література

Вступ

платоспроможність банкрутство аналіз

Тема даної курсової роботи - “Банкрутство підприємства та механізми визначення, шляхи подолання”.

Мета написання даної курсової роботи полягає в дослідженні питань, пов’язаних з сутністю процедури банкрутства, передумовами банкрутства та заходами щодо запобігання кризовим ситуаціям; стадіями процедури банкрутства та можливими наслідками у разі визнання підприємства банкрутом.

Завдання полягає в аналізі нормативної бази, спеціалізованої літератури, періодичних видань тощо, з метою об’єктивного аналізу досліджуємого питання.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що нестабільність в економіці країни, криза неплатежів і як наслідок існування колосальної взаємозаборгованості, політична нестабільність в суспільстві, недосконалість законодавства в галузі господарського права та податкової політики, сповільнення розвитку науки і техніки та неефективний фінансовий менеджмент слугують причиною існування в країні стійкої тенденції до збільшення кількості фінансово неспроможних підприємств і як наслідок: збільшення позовних заяв до арбітражних судів у зв’язку з банкрутствами підприємств. Втрати від збанкрутілих підприємств відчувають на собі не тільки контрагенти, а також і держава. Зростання кількості банкрутів в країні призводить до ще більшого поглиблення економічної кризи. Виходячи з впливу механізму банкрутства на економіку країни в цілому особлива увага повинна приділятися ретельному дослідженню причин банкрутства, методам його запобігання та регулюванню процедури банкрутства.

В роботі досліджуються наступні питання: поняття, сутність та причини банкрутства; аналіз фінансового стану підприємства як засіб оцінки ймовірності банкрутства; процедура відновлення платоспроможності підприємства або визнання його банкрутом тощо.

1. Поняття та сутність банкрутства

.1 Поняття банкрутства підприємства

Інститут неплатоспроможності почав розвиватися в середні століття, перш за все, як інститут торгового права. Суб’єктами законодавства про неплатоспроможність були фізичні особи, які займалися торгівлею. Коли на зміну індивідуальним підприємцям прийшли об’єднання громадян - торгові організації, дії законодавства про банкрутство стали розповсюджуватися й на них. На сучасному етапі розвитку суспільства так чи інакше в умовах ринкових відносин виникають ситуації, коли деякі суб’єкти господарювання не здатні виконати взяті на себе зобов’язання, як правило, грошового характеру. Для вирішення проблем, пов’язаних з неплатоспроможністю суб’єктів господарської діяльності існує інститут банкрутства.[10]

Як свідчить світова практика, банкрутство - неминуче явище будь-якого сучасного ринку, який використовує неспроможність у якості ринкового інструменту перерозподілу капіталу та відбиває об’єктивні процеси структурної перебудови економіки. Таке призначення банкрутства визначене самою суттю підприємництва, яке завжди пов’язане з невизначеністю досягнення його кінцевих результатів, а відповідно й з ризиком втрат. Джерелом цієї невизначеності являються всі стадії відтворювання - від закупівлі й доставки сировини, матеріалів і комплектуючих виробів до виробництва і продажу готових товарів.

Згідно з Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992р. під банкрутством мається на увазі визнана арбітражним судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

На практиці можна відмітити наявність різних понять та визначень банкрутства, якими оперують спеціалісти. Так, юрист буде посилатися на Закон про банкрутство, відповідно до якого факт банкрутства повинен бути визнаний арбітражним судом з дотриманням всіх встановлених правил та процедур; банківський службовець відмітить момент припинення платежів та занесення розрахункових документів фірми в відповідну картотеку банку; економіст спробує розглянути банкрутство як процес, в якому юрист і банкір зафіксували лише окремі ознаки або факти.

З позиції фінансового менеджменту банкрутство характеризує реалізацію катастрофічних ризиків підприємства в процесі його фінансової діяльності, внаслідок якої воно нездатне задовольнити у встановлені строки висунуті з боку кредиторів вимоги і виконати зобов’язання перед бюджетом. В економічній літературі банкрутство часто характеризується як боргова неспроможність, відмова підприємця платити за своїми борговими зобов’язаннями із-за відсутності коштів. Економісти розглядають банкрутство в якості інструменту виведення суб’єктів підприємницької діяльності з кризової фінансово-господарської ситуації, оскільки в основі самої процедури банкрутства полягають конкретні юридичні та економічні дії. В цьому плані банкрутство порівнюють з хірургічною операцією - з одного боку - досить радикальний та опасний захід, який застосовується лише в крайніх випадках, коли вичерпані всі консервативні способи лікування, з іншого боку - це іноді єдиний можливий шлях до одужання, останній шанс побороти тяжкий недуг. На мою думку, під банкрутством можна розуміти засвідчену судом абсолютну неплатоспроможність суб’єкту господарювання, тобто це неспроможність боржника, викликана відсутністю або нестачею коштів, якими би він мав змогу розпоряджатися під час настання строку платежу, за умови відсутності можливості отримати необхідні кошти.

Залишається спірним питання наскільки новим є банкрутство для нашої країни. Одні фахівці стверджують, що банкрутство є цілком новим явищем в сфері економічних відносин: пройшло більше 10 років з часу прийняття Закону України «Про банкрутство». До того часу подібного Закону не існувало, та справи про банкрутство арбітражні суди не розглядали. Правда ці спеціалісти оговорюються, що інститут банкрутства являється новим для вітчизняної системи правового регулювання підприємницьких відносин досить відносно: раніше в дореволюційній Росії більше століття існувало та широко застосовувалося законодавство про неплатоспроможність. Інші фахівці наполягають, що підприємства-банкрути - наша спадщина від недавнього минулого. В умовах адміністративно-командної системи управління банкрутство не визнавалося вищими ешелонами влади. Вважалося, що воно характерне лише для країн, де є приватний каптал, де, як тоді говорилося, панує експлуатація людини людиною. Стверджувалося, що суспільна форма власності нібито виключає будь-яку форму експлуатації, а також неплатоспроможність (банкрутство) юридичної чи фізичної особи.

Насправді все було інакше: значна частина підприємств мала збитки, відчувала потребу в додаткових коштах для продовження виробничого процесу. Банкрутували не лише сільськогосподарські, а й промислові підприємства, передусім вугільної промисловості, які щорічно одержували дотації в обсязі мільйонів і мільйонів карбованців. Проте в офіційних джерелах, економічній літературі такі підприємства характеризувалися не як банкрути, а як «малорентабельні», «збиткові», «нерентабельні». В силу відсутності відповідного закону справи про банкрутство арбітражні суди не порушували. Хоча в кожній республіці колишнього СРСР було дуже багато неплатоспроможних підприємств, особливо в галузі сільського господарства.

Однією з характерних рис економічної ментальності, що склалася сьогодні у більшості пострадянських країн, є майже всеохоплююче негативне сприйняття процедур банкрутств суб’єктів підприємницької діяльності. З точки зору більшості пересічних громадян сам термін „банкрутство” асоціюється з чимось жахливим і непоправним. Психологічно процедура банкрутства підприємства і тим паче фізичної особи сприймається як чиясь персональна трагедія, остаточне припинення бізнесу і всіх надій, що з ним пов’язані.

Насправді ж існує нерозуміння того, що банкрутство далеко не завжди супроводжується повною ліквідацією бізнесу, а, навпаки, частіше означає перерозподіл економічних ресурсів від недієздатних до ефективніших власників. У такому розумінні процедуру банкрутства підприємства слід розглядати як одну із форм реструктурування, реорганізації бізнесу.

Протягом кількох сторіч інститут банкрутства компаній із подальшою ліквідацією чи реструктуризацією їхніх активів залишається невід’ємним і ефективним інструментом ринкового регулювання у переважній більшості країн, де взагалі існує ринкове господарство. Цей інститут або механізм одночасно виконує кілька важливих функцій. Першою і найголовнішою його функцією є правовий захист майнових прав суб’єктів ринку. Існування дієвого механізму повернення боргів суттєво зменшує ризик господарської діяльності, стимулює відповідальність і додаткову активність суб’єкта ринку і по суті є однією з ознак приватної власності взагалі.

У макроекономічному розумінні інститут банкрутства і ліквідацій виконує роль санітара, який оздоровлює ринкове середовище. Кожне підприємство, що опинилося у складній фінансовій ситуації і не в стані вчасно розрахуватися за своїми зобов’язаннями, тим самим зменшує ефективність економічної діяльності своїх ділових контрагентів.

У специфічних умовах ведення бізнесу у пострадянських країнах ця проблема впливу фінансово неспроможних компаній на більш здорові призвела до поширення так званої кризи неплатежів, коли внаслідок всеохоплюваності дії цієї кризи механізм банкрутства у його первісному вигляді втрачає свій економічний зміст, оскільки занадто багато компаній технічно є банкрутами й об’єктивно відрізнити серед них потенційно життєздатні від нежиттєздатних дуже важко.

Залежно від загальноекономічних умов та конкретної ситуації на мікрорівні інститут банкрутства можна розглядати як:

-    механізм припинення діяльності підприємств, бізнес яких виявився об’єктивно невдалим і не має потенціалу;

-        шлях розв’язання фінансових та управлінських проблем компаній, пошук наявних альтернатив розвитку з іншими власниками і новими можливостями;

         механізм юридичний - для підвищення ефективності діяльності підприємство може насправді не потребувати нічого, окрім можливості почати бізнес „із нової сторінки”, позбувшись тягаря старих боргів;

         форму приватизації державного майна у разі, якщо фінансові складнощі виникли у державного підприємства, призначеного до передачі у приватні руки.

.2 Причини банкрутства

Фінансове оздоровлення неспроможних підприємств неможливе без аналізу причин виникнення банкрутства. Причини банкрутства підприємств різні та численні. Але серед них можна виявити дещо спільне, що дасть змогу їх згрупувати та класифікувати. Головним для наступного пошуку шляхів фінансового оздоровлення неплатоспроможних підприємств повинне стати кваліфіковане вивчення причин банкрутства.

Передумови банкрутства слід розглядати як цілісну взаємодію факторів. Одні з них можуть бути зовнішніми щодо підприємства і практично не піддаються впливові або ж дуже слабкі. Інші - внутрішнього характеру і безпосередньо залежать від організації роботи на самому підприємстві. Банкрутство найчастіше є результатом спільного та одночасного впливу всіх факторів. Аналіз зарубіжної практики свідчить, що в країнах із розвинутою ринковою економікою та сталою політичною системою, як правило, 1/3 банкрутств викликана зовнішніми причинами та 2/3 - внутрішніми причинами.

Для методичних цілей проведення аналізу причин виникнення банкрутства підприємств і пошуку їхнього фінансового оздоровлення розглянемо основні зовнішні та внутрішні причини банкрутства у таблиці 1.1. <file:///C:\Documents%20and%20Settings\Alex.ACTIVESI-GFAPQ7\Desktop\New%20Folder\Bankrut\table_1_1.gif>

Найбільше впливає на фінансово-господарську діяльність підприємств кризовий стан української економіки: останні роки характеризуються загальним падінням виробництва. [10]

Сьогодні українські підприємства не мають можливості продавати достатню кількість своєї продукції за гроші, не мають можливості суттєво реструктурувати старі борги і збитки, у тому числі податкову заборгованість, мають обмежений доступ до банківського фінансування та нових технологій, досі утримують високий рівень постійних витрат.

Існування колосальної взаємної заборгованості підприємств одне одному, банкам, бюджету і приватним компаніям створює умови для глибинного спотворення системи економічних інтересів, що формується навколо великих і середніх промислових підприємств. Сьогодні жодна із зацікавлених сторін (менеджери та робітники, власники, інвестори, держава) не хоче або не може втілювати заходів щодо поліпшення фінансового стану підприємств. Із технічної точки зору переважна більшість українських промислових підприємств фінансово неспроможні, тобто банкрути.

Іншим та не менш важливим за своїм значенням фактором, що впливає на фінансово-господарську діяльність підприємств і загрозу банкрутства, є політична нестабільність суспільства. Слабка державна влада призводить до недосконалості законодавства в галузі господарського права. Це проявляється у ставленні держави до виробничої та підприємницької діяльності, частих змінах законодавства (іноді заднім числом), високому рівні оподаткування, умовах експорту-імпорту тощо. Важливим фактором впливу на фінансовий стан підприємств можна вважати сповільнення розвитку науки та техніки. Не секрет, що вітчизняні підприємства у своїй більшості неохоче впроваджують наукові досягнення, особливо через брак коштів, що досить вагомо впливає на прибутковість виробництва.

Крім того фінансова неспроможність українських підприємств, яка визначає юридичний факт їхнього банкрутства, багато в чому являється наслідком неефективного фінансового менеджменту: адже так чи інакше в основі банкрутства полягають переважно фінансові причини. До основних з цих причин відносяться:

. Серйозне порушення фінансової стійкості підприємства, що заважає нормальному здійсненню його господарської діяльності. Реалізація цього катастрофічного ризику характеризується перевищенням фінансових зобов’язань підприємства над його активами. Такий фінансовий стан підприємства відбивається показником „чиста від’ємна вартість” (або „чиста вартість дефіциту”), який визначається за формулою:

ЧВВ = ПК - А,

де: ЧВВ - сума чистої від’ємної вартості підприємства;

ПК - сума позиченого капіталу, що використовується підприємством (його фінансові зобов’язання);

А - сума активів підприємства (не включає суму збитків минулих років та поточного періоду).

. Суттєва незбалансованість впродовж відносно довгого періоду часу об’ємів грошових потоків. Реалізація цього катастрофічного ризику характеризується тривалим перевищенням об’єму від’ємного грошового потоку над позитивним та відсутністю перспектив подолання цієї негативної тенденції.